Та то не поясниш. То тре пережити із реалу Кілька днів назад моя 5-ти річна внучка заборонила мені називати її всіма словами на букву П Можна її називати тільки словами на букву С чесно-чесно...
хочу побути одна. щоб всі поїхали...Вони кумедні, кохані ці мої малючки, але хочу посидіти в садку з книгою і нічого не готувати..Чоловік хай їсть абрикоси.
Грає мама з малим в карти (знаєте така дурна нескінчаєма гра, коли то "сплять", то "несплять"), малий хитрує: у мами шістакою забирає всі тузи, а свій бубновий за шостаку не віддає, бо це каже "хакер". Мама кидає карти, каже "що з тобою грати як ти шулєр". А бабуся з ним грає все одно. Чого "хакер" - хто зна. Придумав. Може, сплутав з "джокером"? Зараз ці довгі канікули вже до печінок дістали. Я зараз найменше зайнята, інші сидять, втупившись в свій комп - заробляють гроші) А я з ним Лего збираю, як він каже: "сьогодні збираємо космічних монстрів, що моніторять всесвіт". Мати Божа, така мала дитина, шість з половиною, а такі задачі ставить. Чи ребуси були цілий день, але тут хоч в інеті знайшла програму ребусну - і переключила його на самозабезпечення, пока обід робила. Тепло, +8. Вже й на дачу можна заглянути...
Внук ще тільки в садок пішов, то мене запитав: "А що таке інтеграція?" Я аж офігів) Я вчора вже з секатором погуляв по саду) Ще залишилося кілька яблунь і грушу підстригти.
О. Це ідея. Треба і нам поїхати-погуляти)) Машину забрали з СТО, де нас "розділи", сцуко. Ну не можна тут біля нас ремонтувати - дуже дороги дядьки. Знайдуть, що ремонтувати на всі ваші гроші...
Анек навіяло Лікар: - Шо у вас болить? Пацієнт: - Все болить... Лікар: - Ну, на все у вас грошей не хватить.
Про дітей і для дітей 5 лютого о 19:54 · Вони точно знають більше за нас, дорослих. Знають істинне, важливе, цінне, справжнє. Вони усміхаються щиро, плачуть - гірко, люблять безумовно. Щодня пізнають цей світ і щасливі від кожного відкриття. Вони наполегливо роблять тисячі спроб, поки не навчаться чи досягнуть бажаного. Вони світлі, добрі, радісні, мудрі. Вони швидко вчаться і переконливо вчать нас. Вони ще не зіпсовані комплексами, не обмежені рамками, не зранені умовностями і горем. Головне - не створювати комплекси, не обмежувати, не ранити їхні щирі серденька. Стати другом, не ламати, не змушувати, а плекати і розвивати усе найкраще в них. І тоді наші діти точно будуть по-справжньому щасливі і в дорослому житті. Автор: Батьки та діти
Це точно) Мій такий. Вчора насмішив. Підходить вчора до мене на кухню: "Аню, скільки у тебе грошей?" - я знаю, чим це може закінчитись і кажу -"50". Тоді він мені: " А шо за них купиш?? А ти так громко смієшся по телефону, мамі заважаєш, а вона роботу на компутері робить, щоб великі гроши заробити!" Ото таке. Мамин заступник. Я кажу: "Йди вже, а то ще дужче сміятимусь")))
На тім тижні возила малу на зйомку - вона в нас модель, рекламує дитячу продукцію. Сидимо в трамваї, вже темно, люди стоять сумні, зморені, в масках. Їдемо, дивимося в вікно...Тут вона потихеньку починає співати тоненьким голоском: "Батько Махно Смотрит в окно: На дворе темным-темно" Я говорю "давай петь на улице". Поерзала-поерзала, скучно. Продолжила чуть тише: "На посту стоит монах Еле-еле на ногах" Народ начал шептаться...
Вот эта песня про батька Махно и красных дьяволят. Под нее малыши скачут с радостью у меня на даче, а сын говорит, что это "совок, трэш и угар" типа учу плохому)). Ну.. может быть).
Цей Расторгуєв зараз старий дід, худий та сивий. Не співає і "гімнастьорку" не надіває). Хоч і "совок", але є його пісня, яка мене торкає за душу, кліп теж - "Там за туманами". Дивно, що її написано було не після Курска, а до його... А вже після під цю пісню ридали ті, хто так ні за що, бездарно і страшно, втратив своїх синів чи батьків в "Курську".
Ваш син правильно каже. А Рассторґуєв - атстой. Рашка завжди вміла крутити голови людям, використовуючи їхні самі цінні риси. Тому рашка і є такою, як вона є.
Інакше дитинство — Локальна історія Якою ми уявляємо пересічну козацьку родину? На думку одразу спадає епізод із культового фільму "Пропала грамота". У світлиці по обидва боки довгого столу сидять козак Василь і його батько. Між ними — дев’ятеро дітей. Усі — хлопчики приблизно одного віку. Чекають обіду. Навіть Василевої дружини в якийсь момент не видно. Ця відьма — а як же іще? — пішла до комори. Професійні історики стверджують, що дитинство в сучасному його розумінні є конструктом ХІХ століття. Раніше ставлення до дітей у Європі, зокрема і в Гетьманщині, було абсолютно інакшим. Погляньмо на деякі з реалій тогочасного суспільства.