Батьки і діти

Та то не поясниш. То тре пережити

із реалу

Кілька днів назад моя 5-ти річна внучка заборонила мені називати її всіма словами на букву П
Можна її називати тільки словами на букву С

чесно-чесно...

 

хочу побути одна. щоб всі поїхали...Вони кумедні, кохані ці мої малючки, але хочу посидіти в садку з книгою і нічого не готувати..Чоловік хай їсть абрикоси.

 

Шляхта не працює
2 год

 

Грає мама з малим в карти (знаєте така дурна нескінчаєма гра, коли то "сплять", то "несплять"), малий хитрує: у мами шістакою забирає всі тузи, а свій бубновий за шостаку не віддає, бо це каже "хакер". Мама кидає карти, каже "що з тобою грати як ти шулєр". А бабуся з ним грає все одно. Чого "хакер" - хто зна. Придумав.
Може, сплутав з "джокером"?
Зараз ці довгі канікули вже до печінок дістали. Я зараз найменше зайнята, інші сидять, втупившись в свій комп - заробляють гроші) А я з ним Лего збираю, як він каже: "сьогодні збираємо космічних монстрів, що моніторять всесвіт". Мати Божа, така мала дитина, шість з половиною, а такі задачі ставить.
Чи ребуси були цілий день, але тут хоч в інеті знайшла програму ребусну - і переключила його на самозабезпечення, пока обід робила.

Тепло, +8. Вже й на дачу можна заглянути...

 

Внук ще тільки в садок пішов, то мене запитав: "А що таке інтеграція?" Я аж офігів)

Я вчора вже з секатором погуляв по саду) Ще залишилося кілька яблунь і грушу підстригти.

 

О. Це ідея. Треба і нам поїхати-погуляти))
Машину забрали з СТО, де нас "розділи", сцуко. Ну не можна тут біля нас ремонтувати - дуже дороги дядьки. Знайдуть, що ремонтувати на всі ваші гроші...

 

Анек навіяло

Лікар:
- Шо у вас болить?
Пацієнт:
- Все болить...
Лікар:
- Ну, на все у вас грошей не хватить.

 

Про дітей і для дітей
5 лютого о 19:54 ·

Вони точно знають більше за нас, дорослих. Знають істинне, важливе, цінне, справжнє.

Вони усміхаються щиро, плачуть - гірко, люблять безумовно.

Щодня пізнають цей світ і щасливі від кожного відкриття.

Вони наполегливо роблять тисячі спроб, поки не навчаться чи досягнуть бажаного.

Вони світлі, добрі, радісні, мудрі.

Вони швидко вчаться і переконливо вчать нас.

Вони ще не зіпсовані комплексами, не обмежені рамками, не зранені умовностями і горем.

Головне - не створювати комплекси, не обмежувати, не ранити їхні щирі серденька.

Стати другом, не ламати, не змушувати, а плекати і розвивати усе найкраще в них.

І тоді наші діти точно будуть по-справжньому щасливі і в дорослому житті.

Автор:
Батьки та діти

 

Це точно)
Мій такий. Вчора насмішив. Підходить вчора до мене на кухню: "Аню, скільки у тебе грошей?" - я знаю, чим це може закінчитись і кажу -"50".
Тоді він мені: " А шо за них купиш?? А ти так громко смієшся по телефону, мамі заважаєш, а вона роботу на компутері робить, щоб великі гроши заробити!"

Ото таке. Мамин заступник. Я кажу: "Йди вже, а то ще дужче сміятимусь")))

 

На тім тижні возила малу на зйомку - вона в нас модель, рекламує дитячу продукцію.
Сидимо в трамваї, вже темно, люди стоять сумні, зморені, в масках. Їдемо, дивимося в вікно...Тут вона потихеньку починає співати тоненьким голоском:

"Батько Махно
Смотрит в окно:
На дворе темным-темно"

Я говорю "давай петь на улице".

Поерзала-поерзала, скучно. Продолжила чуть тише:
"На посту стоит монах
Еле-еле на ногах"

Народ начал шептаться...

 

Вот эта песня про батька Махно и красных дьяволят.
Под нее малыши скачут с радостью у меня на даче, а сын говорит, что это "совок, трэш и угар" типа учу плохому)).
Ну.. может быть).

 

Цей Расторгуєв зараз старий дід, худий та сивий. Не співає і "гімнастьорку" не надіває).
Хоч і "совок", але є його пісня, яка мене торкає за душу, кліп теж - "Там за туманами". Дивно, що її написано було не після Курска, а до його...
А вже після під цю пісню ридали ті, хто так ні за що, бездарно і страшно, втратив своїх синів чи батьків в "Курську".

 

Ваш син правильно каже.

А Рассторґуєв - атстой.
Рашка завжди вміла крутити голови людям, використовуючи їхні самі цінні риси.
Тому рашка і є такою, як вона є.

 

Інакше дитинство — Локальна історія
Якою ми уявляємо пересічну козацьку родину? На думку одразу спадає епізод із культового фільму "Пропала грамота". У світлиці по обидва боки довгого столу сидять козак Василь і його батько. Між ними — дев’ятеро дітей. Усі — хлопчики приблизно одного віку. Чекають обіду. Навіть Василевої дружини в якийсь момент не видно. Ця відьма — а як же іще? — пішла до комори.

Професійні історики стверджують, що дитинство в сучасному його розумінні є конструктом ХІХ століття. Раніше ставлення до дітей у Європі, зокрема і в Гетьманщині, було абсолютно інакшим. Погляньмо на деякі з реалій тогочасного суспільства.

 

1 год

 

Відростив пузо, дупу, втратив волосся і штиняє пивом...а був таким гарним)