Барбер. Нудний детектив.

Тема у розділі 'Книгарня', створена користувачем Fon, 16 жов 2018.

  1. Fon

    Fon whom how

    Дідун навшпиньках підійшов до дверей, відімкнув замок зверху, потім змінив ключ і відімкнув нижній. Як тільки він відкрив двері, Костік шмигнув з прольоту і залетів за ним у квартиру. Це його ідея була підібрати ключ до дверей у супермаркеті. Звісно на це пішло троха часу, та й сама підготовка операції виявилась тривалою. Від несподіваного збройного наскоку сторожі сезаму були аж надто добре підготовлені. Тому діяти було слід дуже обережно, ретельно усе обдумуючи. декотрі ідеї відхилялися, як наприклад сонний газ чи влізти у квартиру через балкон. Інші, як от з ключами, підходили якнайкраще. Отже, на поверсі було чотири квартири. Сама ліва двокімнатна була форт-ноксом. Сховищем цілої купи грошей. У прямому сенсі цілої купи. Як про неї взнав Костік? Одного разу він витяг із шафи старезну дідову підзорну трубу, вирішив як у дитинстві позаглядати у чужі вікна. У будинку навпроти саме в цей час дядьки заносили у кімнату великі соломяні сумки, у яких човники колись возили лахи на продаж за кордон. Одна з сумок мала слабкі ручки, вони обірвались і сумка перекинулась набік, а з неї посипались пачки з грошима. усього в кімнаті було більше двадцяти таких сумок. Потім вікно закрили чорним сукном і більше воно ніколи не відкривалось. Ще Костік почав помічати, що у 2-3 годині ночі, коли не було пьяних підлітків до будинку приїжджав бусик і всередину заносили дві-три сумки. Або навпаки, могли винести від однієї до пьяти. Пошурупавши мозком Костік відтворив розташування квартири, що була двокімнатною зліва від ліфту. Разом із нею була однокімнатна і у ній зрідка зявлялись декілька великих міцних чоловіків і пили чай на кухні, чи просто ходили по кімнаті. Імовірно у двокімнатній постійно сидить від двох до шести охоронців з вогнепальною зброєю. Скоріш за все з автоматами. Суміжну кімнату використовували для відокремлення форт-ноксу, щоб сусіди нічого не запідозрили. У трикімнатній квартирі зправа від ліфту жили двоє старших людей, пенсіонерів. У однокімнатній справа від ліфту жила молода незаможня сімья. Але на вихідні вони часто були відсутні. Дві ліві квартири були відокремлені залізними дверима, що відділяли ліву частину на коридорчик. Отже найімовірніше було вскрити однокімнатну квартиру молодої сімї, що знаходилась справа від ліфту, з неї перебратись на балкон однокімнатної зліва від ліфту і вже звідтіля пробратись у форт-нокс. Також, слід враховувати, що квартира зверху чи знизу над сезамом могли бути також викуплені і мати своїх охоронців. Костік сильно пошурупав мозком і прийшов до висновку, що хакери чи силовики йому не допоможуть. Потрібен сильний у своїй справі інженер. таким інженером виявився Антон. Вони були з інституту знайомі через третіх людей і одного разу на вечірці досить довго говорили про життєві цінності і джекпоти, котрі підкидує карма. Антон відразу погодився, але дуже довго обсмоктував план Костіка. Врешті він вніс декілька досить суттєвих попправок і у холодну дощливу ніч вони приступили до виконання. У квартирі молодої сімї сигналізації не було. Вони це декілька разів перевірили, коли підібрали ключі. Антон відчиняв двері, ставив боком стілець і зачинивши двері вибігав на вулицю. Охорона не приїжджала. Після цього, Антон створив альпіністьку переправу між балконами. Костік боявся висоти, і навіть із страховкою мало в штани не наклав, коли вони переправились на другу сторону. У однокімнатній квартирі нікого не було. На всяк випадок у Антона була налаштована екстрена система спуску з балкону униз і два електро шокера. Двері на балкон були металопластикові, без грат, тому відчинились спеціальним взломним ключем за секунди. Попавши всередину обоє хлопців завмерли. Потрібно було взнати чи не спрацювала сигналізація. Та протягом більш ніж десяти хвилин усе було тихо. Антон зачинив двері і вказав Костіку на мебельну стінку у кутку, спарва від балконних дверей. Він довго підсвічував собі ліхтариком, заглядуючи у шпарини, нарешті кивнув і помахав Костіку. Як на тренуванні, вони спеціальними захватами обережно взяли і посунули меблі на себе, вивільнивши голу стінку. Далі Антон дістав із сумки дві баночки із спеціальним розчином і показав пальцем Костіку. Той тихенько зайшов у ванну і набрав у ковшик води. Антон вилив рідину у ковшик з водою, почекав трохи, а потім став кісточкою намазувати її на стінку. Розчин розїдав штукатурку, вона згорталась у катишки і безшумно зсипалась на підлогу. За двадцять хвилин роботи преед хлопцями зявився силует дверей. Тоді Антон більш ретельно почав обробляти шпарини і зовсім скоро зайнявся оглядом рами. Якщо вона забита цвяхами, то доведеться прорізати двері. та на щастя, якраз з їхнього боку була лише одна шпінгалета. двері пожежної безпеки, що зєднювали квартири. Ще трохи обробивиши шпарини, Антон дістав невеличку маслянничку із білим кремом і почав наносити його на завіси. Через півгодини двері легко і безшумно прочинилися. За ними повіяло теплом. Антон позвав рукою Костіка і у саме вухо прошепотів: "запали гази. Холодно". Костік кивнув і пішов на кухню, де запалив усі три комфорки. Тим часом Антон дістав маленьку стоматологічну машинку із лаерним різаком. кабель від машинки тягнувся у сумку до невеличкого акумулятора. Звуку у машинки майже не було. Костік спочатку пропонував видерти цвяхи фанери, та під час видирання міг пролунати скрип. передбачити сатре берево неможливо. Тому Антон вирішив різати.відмітивши невеличкою рулеткою плоский овал, він почав підрізати фанеру, що була на задній частині меблів. Як Костік і казав. На стіні зліва від вікна була меблева стінка. Сумки стояли якраз навпроти неї. Пиляння фанери зайняло десь біля години. Ще півгодини вони проробляли вихід через сервант з алкоголем і стаканами. Сумки виявилися важкими. З розрахунку мільйон долларів важить десять кілограм. У соломяній сумці їх може бути 4-6 мільйонів, це 40-60 кіло. Якщо купюри дрібніші, 50-ки, то ділити суму треба на два. У квартирі було сухо і тихо. Видно охоронці всі спали. Погода була дощова, сонна. Антон вліз усередину і заходився брати сумки і передавати їх у шпарину. Костік приймав сумку, клав її на балконі. Коли балкон пілся шостої сумки забився, він почав складати у кімнату. Врешті, коли майже дві третини кімнати було завалено сумками, у шпарину вліз Антон і почав зачищати за собою сліди. На це пішло ще добрих хвилин сорок. Далі зачинив двері і показав Костіку руками помішування. Той усе зрозумів і взявши із сумки мушечок і інструменти пішов у ванну і замісив півковшику гіпсового розчину. Поки Антон налаштовував систему спуску, він замазав шапарини, щоб не пропускало світло. Потім помахав Антону і вони встановили меблі назад. Обоє ще встали навколішки, пригнулись до підлоги і довго накочували природній бруд навколо посунутих ніжок і опор мебелі. Далі все пішло швидше. Інженер Антон закріпив Ксотіка і спустив його донизу. За ним він почав спускати сумки. Увесь час на спуск зайняв ще біля години. Потім обійшов квартиру, помив ковшик, підчистив сліди роботи, вийшов на балкон і магнітним ключем різко смикнув замок наверх. Двері клацнули і зачинились із середини. Антон зняв усі системи спуску, заховав у сумку. Повісив лише один крюк, котрий легко зняти пустивши шнурком хвильку і швидко спустився униз. якраз починало світати. Він запхав сумку у вантажівку і заходився допомагати Костіку грузити сумки. Всього завантажили двадцять девять сумок.
    У Костіка був доволі величенький підвал. У підвалі на дні був подекуди фундамент, а місцями земля. Її то Костік і почав прикопувати і виносити. За декілька днів він викопав величезну яму, десь на два метри углиб. Антон обклав краї спеціальними свинцевими пластинами на низкому струмі. У цю кишеню вони і повкладали сумки. Решта підвалу також була обкладена свинцевими платсинами. Антон висловив здогад про існування декількох пасивних чіпів, котрі можуть дати відгук на ехо-сигнал. навіть не маючи живлення. Як наприклад вхідні ключі до магнітних дверей, або картки з чіпами. Закидавши сумками буквально увесь підвал вони зачинили двері і піднялись у квартиру Костіка. тепер спостерігати за будинком навпроти було доволі небезпечно. Бо коли ти будеш дивитись у підзорну трубу у знайому квартиру з чорнми шторами, хтось може дивитись на тебе, але з квартири, що на 3 поверхи вище чи нижче від тої, що ти оглядаєш. Майже безсилий костік упав на диван і відразу заснув. Антон у повній темряві попив чаю на кухні і пішов відвезти вантажівку в бокс на роботі. після цього ще слід було відкрутити старенькі пошарпані номери, що він їх зняв з жигулів на іншому кінці міста. За тиждень вони почали по черзі спускатись у підвал і рахувати і запаковувати у водонепроникні коробки. З такою силою силенною грошей довелось просидіти унизу три тижні. Усі гроші були преепаковані, перераховані, дектрі забраковані і винесенні наверх. нарахували приблизно 212 мільйонів долларів купюрами по 100, 50 і 20. Костік кисло всміхнувся дивлячись у папірець із підрахунками і спитав:
    -як ділити будемо
    Антон глянув зпід лоба і промовив
    -навпіл
    -фіфті-фіфті, справедливо.
    Антон кивнув і випив ще чаю.
    -ти коли будеш забирати? Може хай ще трохи полежать, щоб без запалу?
    Антон задумався на трохи часу, та кивнув у відповідь.
    -але трошки завжди можна взяти. Мені знайома казала, що номери списують тільки з соток, рідше з 50-к. Ти собі уяви, скільки часу піде списувати номери з 20-к і десяток.
    Антон допив і встав
    -завтра візьму тисяч двадцять. куплю собі шось на бляхах
    -тільки не дуже дороге, щоб не підозрювали. Добре?
    -звичайно
    -не хамер якийсь і не порш
    -розумію. Я піду
    -давай, пака.
    Антон взяв свій рюкзак, пішов у коридор і поки взувався, його лице стало червоніти. Костік напружено прислухався з кухні. Нарешті почув як щось важке гепнулось. Він обережно встав, підійшов до коридорчику. На плитці перед вхідними дверима лежав Антон і з рота його витекла калюжка білої піни. Голова була повернута від нього і очей не було видно. На всяк випадок Костік взяв старий замок колодку, що важив з півтора кіло і підійшов поближче. Пошарив пальцями по шиї. Пульсу не було, хоча тіло було ще теплим. Тоді хлпець повернувся на кухню і з верхньої шафки витягнув папірчик з інструкцією. Ще раз його перечитав і приступив до виконання.
    1. Найперше стустіть з тіла кров. Занесіть тіло у ванну і гострим лезом відкрийте його вени на запястях, або артерію на шиї чи під пахвою.
     
  2. Fon

    Fon whom how

    -привіт
    -привіт - відповів Роман і почухав голову
    Костік ніяково махнув рукою і повів головою.
    -я тобі тут приніс грошей трохи
    -а?
    Костік зайшов за кутик і витяг величезну соломяну сумку, з якої колись чоники брали штурмом кордон. Вони удвох з Романом втягунли сумку в квартиру, потім Костік відхекався і сказав
    -там ше дві
    Роман почухав голову і вирішив що грошей забагато не буває. Вони удвох втягли ще дві сумки і Костік аж присів від натуги.
    -ну добре, я піду
    -давай
    Костік махнув рукою і ліниво зашуршав підошвами по сходах. Роман закрив двері і вилупився на сумки. Впринципі той хлопчина обіцяв дуже-предуже багато грошей, але щоб стільки. Роман спробував сам-один перетягти сумку в кімнату, та покинув цю марну справу. Тож він витяг із кладовки стареньке пластмасове відро із відломаною ручкою і, поставивши поруч, почав перекладати пачки. Пергі він клав обережно, замощуючи рівномірно циліндр відерця, поітм брав за низ і ніс на балкон, там стояла стара кухонна тумбочка, котра відкривалась зверху. Колись там яблука зсипали з дачі. Та на восьме відро, він вже аби як брав по дві-три пачки і кидав аби як, тільки б поскоріше з цим усім розібратись. Вже потім, упавши засапаний на диван він намагався згадати скільки відер він виніс на балкон, а скільки сипонув у баняк-виварку в кладовці. Та як тут порахуєш, преші він клав обережно, значить більше пачок вміщалось, а наприкінці вони сторчма висіли з відра. Ну добра, завтра після роботи порахується. Наступного дня його зацівавили шість зникнень різномасних людей, але усі на одній вузькій вуличці. Усі в одни час - в першій ночі. Роман почав колупатись і вже до ночі, якщо бути точним за якихось 18 годин вивірив серійника. Він вийшов з кабінету і широко роззявивши пельку позіхнув. Та наткнувшись на гострий погляд Чмира, що саме стояв на порозі 401, враз опустив очі і спустився на третій.
    -Миросик є?
    Султан засміявся
    -Миросик так файно проригався, шо на телевізійній вишці він тебе голою попою сидячим там бачив.
    -ясно - Роман почухав живіт і затримав погляд на пляшці коньяку, що стояла на толику біля дивану
    -шо там в тебе? - стомленно спитав Женя
    -серійник, тут через дорогу живе
    -ну так сходи хапни го - весело сказав Султан
    -та ну - махнув рукою Роман
    -от же ж гівнюк! - не стримався Стьопа з кута, його Роман відразу не побачив. Тож почервонів і хотів дати задньої
    -куда?! - Стьопа взяв зі стола пістолет, покрутив його у руці і поклав назад. Натомість витяг масивного кастета і сказав
    -ну ідем, твого серійника брати
    Роман вже пожалкував що спустився на третій.
    До дверей підійшли тільки на третій дзвоник
    -хто?- незадоволено гаркнув сердитий чоловічик голос
    -кінь в пальто! - так само сердито відповів Стьопа - відкривай, поліція
    -я зара як позвоню в поліцію, як не напишу скаргу - гаркнув той же голос
    Сьопа насупився, відштовхнув Романа і з ноги вибив двері. Ті з шумом і пилюкою впали усередину, мало не придавивши волохатого велетня в заношеній майці
    -та я тебе... - з гантельою у руці попер на Стьопу бугай і отримав кастетом в дихалку. Потім по лиці, по ребрах, по печінці, знову по лиці, потім посипались пару зубів і Стьопа розійшовся не на жарт. Коли він стомився, в бугая замість обличчя була слива.
    -вас затримона по підозрі в серійному убивстві - повільно говорив Стьопа віддихуючись і вдягаючи наручники на бугая.
    -не той - сказав Роман
    Стьопа підняв на нього червоні злі очі
    -он той - хлопець вказав на 60-річного діда, що саме перелякано вигялдував із кімнати
    Стьопа недовірливо глянув на дідуся з кривими слабкими ногами
    -йому раз на три місяці прокапують від печінки і паралельно чистять кров, ще йому приписали від простати. Ліки усі дешеві, від різних лікарів, раз на три місяці вступають у реакцію і перетворюються на сильні спіди. Таких навіть Адольф не пив. Тож його клинить і в силу колишньої звички він отримує вишку якраз у тій вуличці коли йде додому з уколів. Там його торкає, йде галюцінація і він убиває, але якщо хтось є поруч. Якщо немає, чекаєм ще три місяці.
    -йопті! А я вже думав йобнувся чортів лупити палкою - вихопив дідусь.
    Стьопа сів біля побитого бугая і потер пальці правої руки
    -пизди б тобі вломити, Ромчику
    -Ірина хоче восени в Італію, але боїться в тебе грошей попросити. дати їй?
    -я тобі дам - показав кулака Стьопа. Потім подумав і додав - я тобі дам, а ти їй. Поняв.
    -не дуже, але передам
    -во! Дєд, бери свою грєлку, ідем здаватись
    -оставте батю, він же раковий
    -закон є закон - потикав пальцем в груди бугая Стьопа - а тебе за напад на поліцію я сажати не буду.
    -от би я ржав - видавив бугай
    Стьопа схопив діда під руку і поволік на вихід
    -а двері? - почулося ззаду?
    -пагані в тебе двері - кинув назад Стьопа
     
  3. Fon

    Fon whom how

    Роман узяв холоднючий від води крану рушник, поклав у кульок і приклав до правого плеча. Сьогодні він увесь день стріляв. Взагалі то білі люди стріляють щотижня. Женя он кожної пятниці по годині в тирі висить. Для "тикаючих в кнопочки" щороку вибирали одинь день і зганяли усіх на пятий у тир. Женя особисто глядів щоб ніхто не сачкував.
    -як казав мій наставник Петро Олексійович Загребельний "а вдруг війна". Так от, всьо. Стріляйте.
    Спочатку були два пістолети. Макаров і Стєчкін. десь по 10 обойм. Потім дали двічі стрільнути із Глока і Беретти. Потім пішли калаші і оптика. При чому калашів було доволі багато, усіх форм і модифікацій. Найбільше не сподобався ментівський зі складним прикладом - аксу. Від нього найбільше плече боліло. На людину виходило біля двох тисяч патронів. Хто не попадав у мішень, або спускав увесь магазин за 3 секунди, потрапляв у чорний список. Тобто його вілправляли міняти мішені і заряджати магазини. Хто не вміє заряджати магазини має зрозуміти - це страшенна мука. Роман по загальному настрою зрозумів, це такий день у житті який просто треба перетерпіти. Як тоді, 2 листопада. Пішов дож з пмокрим снігом, з рейсу утікли усі автобуси, а ті що їздили, були такі переповнені що годі залізти. От і йшов він у тоненькій курточці по калюжам з мокрим снігом у кросівочках з сіточкою. Найбільше було холодно у голову. Страшенно холодно. Ніби йому крижану брилу до чола приклали. думав менінгітом захворіє. Зате після двохгодинного страждання у теплому ліжечку з гарячим шоколадом... думав здохне від щастя. Тепер сильно боліло плече. Знав би де впаду, хоч соломинку підклав би. Хоча б куртку склав і до плеча приклав. Плювати на презирливі погляди Жені. Хотілось помститись. Але як?
    Роман подлубався у носі і придумав. Два роки назад невідомий заліз у дитячий туалет школи, зігнав малих хлопчиків у кут туалету і на їх очах самозадовольнявся, а потім ще всіх позамазував. Що ж, непогана помста товстошкірим колегам. Головне і не дізнається ніхто. Роман скривився, там, далеко у носі прилипла особливо жирна козюлька і витягти її було надзвичайним досягненням, мало ніздрю не порвав. на кінцевій тролейбусу бів маленький синій залізний телефонний автомат. Мабуть один з останніх. Цікаво було б спостерігати кілометрову чергу до нього, коли відімкнуть усі мобільні телефони, бо вони викликають нову невиліковну психічну хворобу - занудонарцисійомізантропність.
    -альо, я знаю хто вашого сина два роки назад налякав у туалеті, запишіть будь ласка адресу.
    Роман договорив і поклав слухавку. Оглянувся. Поруч не було платіжних автоматів чи банкоматів, що можуть відзняти його постать. Чудово. Він повернувся і набрав новий номер.

    Муцько зі всіх сил стримувався, але всерівно пирскав і тихо гиготів. Потім дістав телефон і заховавшись за Грішою почав робити фото.
    -ти шо - шикнув на нього Гріша
    -та тихо, дай пацанам покажу
    -Немитий впались, будеш отак само за яйця підвешений
    Поруч на сходах до підїзду хрущовки тонким пронизливим голосом не вгавала глухувата бабця
    -а як вив, як тхір забитий! Я ше з ночі то зачула!
    -а чого не позвонили?
    -шо?!
    -а чого не викликали поліцію?!
    -аа?!
    -чого не позвонили в поліцію!!! - заволав Заболочений
    -нє арі на бабушку - зреготнув Муцько і почав фоткати глухувату бабцю
    -їх тут з два гурти зібралось! - не вгавала бабця - спочатку побили, яка жінка страшно кричала і била йго каблуком в чолягу
    -гурт це скільки на теперішні штуки? - перепитав хтось, здається фотограф
    -а там його хотіли підпалити! - тицьнула бабця на іржаві червонувато-вицвілі гаражі неподалеку - але один пан файний каже підвісити за яя!
    Муцько ще раз зреготнув, закусив кулак, зробив фото трупа і втік реготати у сусідній двір. Неподалік зупинилась машина і з неї вийшов спантеличений Немитий
    -довго ви ще?
    -вас чекаємо - відповів Заболочений і почав заштовхувати бабцю назад у підїзд
    -у нас специ на камерах уже все вияснили
    -та ну
    Немитий люто глянув на фотографа і той зник з поля зору.
    -вся купа мала батьків. Отой мудєнь проліз в дитячу вбиральну і файненько на дітей под... надругався не торкаючись, так би мовити.
    Немитий почухав підборіддя і присів над трупом.
    -а шо... це... як
    -вони його за яя підвісили
    -ну це я сам бачу
    -вони його побили, хотіли підпалити біля гаражів отам - показав Заболочений, а потім один з них сказав підвісили за хазяйство
    -куда ти її пхаєш, Віталя, ти шо пьяний?! - гаркнув немитий і Заболочений враз покинув бабцю і побіг до коронерів.
    -де Муцько?
    -там, шукає свідків нормальних. Тут тільки бабуля глуха - відповів Гріша, не зводячи погляду з замордованого маніяка.
    -я збігаю - заболочений кинувся у сусідній двір подалі з під очей начальства.
    -найшли ж таки голуба.
    -могли б здати
    -здати, прокуратура, слідство, продажні судді, і вже би десь в Жмеринці новий паспорт купив. Правильно зробили.
    -і шо, всіх сажати? Шуміхі буде...
    -не наші проблеми. Цим займається служба безпеки. Був вже хтось?
    -ще ні.
    -скажи хай пакують цього акробата і...
    -Мирослав Якович! Мирослав Якович!
    Муцько біг з телефоном неначе червоноармієць з гранатою на німецький танк
    -ну шо там - незадоволено скривився начальник
    -на інтернетах найшов. Он глядіть як висить, ногами доверху дригає. Йому там потім пірвалось і він впав, ізвіняюсь за спойлер
    Муцько услужливо протер екран телефону і увімкнув відео. Немитий уважно дивився як натовп розлючених батьків намагається забити до смерті маніяка, та потім один кинувся на захист, мало сам не получив по мордязі, але переконав підвісити бідолаху за яйця.
    -голова - резюмував Немитий - потім легенько посміхнувся, коли жертва смішно дригала голими ногами, вже підвішена на залізяці для вибивання килимів.
    -ну добре, згортаємось і валим. Он вже есбешники приплили. Я біжу.
    Немитий намагаючись не привернути увагу якомога швидше дібрався свого авто і швидко залишив двір. Султан і Женя з кислими фізіями підійшли до трупа. Муцько улесливо заглядував їм в очі, а Гріша сказав
    -ну забирайте, в нас ше один на ринку валяється, загорає
    Женя глянув на Муцька і той швиденько кинувся до машини.
     
  4. Fon

    Fon whom how

    Ракитняк і Бузко стояли трохи позад Султана. За столом сидів Шепко і гортав особову справу.
    -взяв у позвонив усім тим людям. Ви собі представляєте який в мене був геморой?
    -уявляю - сказав і Шепко і сьорбнув чаю - де він зараз?
    -в Жені спросіть
    -Женя не відповідає на телефонні виклики
    -батарейка розярдилась
    -його телефон лежить в кабінеті в столі ящика. Вимкнений.
    Султан тривожно озирнувся
    -ну забув напевно
    -ти не знаєш де Юрчик?
    -та здався він мені!
    Ракитняк, зламай йому руку. Султан кинувся було вперед, та іззаду йому вже заломили руки і повалили на килим кабінету шефа. Ракитняк краще схопився за лікоть і запястя, вперся ногою в ключицю і повільно але сильно надавив.
    Султан захрипів і страшенно почервонів, його пика надулась і очі готові були вилізти з орбіт. Нарешті почувся хруст кістки і Султана відпустили. Не встаючи з килима, він притис лівою праву руку до тулуба.
    -ти ж знаєш правила, якщо щось стається, ти йдеш і жалієшся мені.
    -знаю
    -в нас тут ініціатива наказується. Розумієш це?
    -розумію
    -добре, йди
    Султан повільно встав і хитаючись побрів із кабінету. Коли він вийшов, Бузко зачинив двері.
    -у Жені є баба в Рудно, ось адреса, там така жовта свіжопофарбована хата з коричневою металочерепицею. Подивіться там. Візьмі глушники, буде фиркати валіть.
    Есбешники пішли на перший поверх і взяли у арсеналі два пістолети з глушниками. магину їм видали стару пошарпану. До Рудно усю дорогу мовчали. Тільки біля вказаної шефом хати Бузко перевірив пістолет у кобурі і сказав
    -піду із заду
    Ракитняк кивнув і пішов до брами. Прислухався чи немає у дворі пса і зяв у кобурі пістолет з запобіжника. Потім відійшов на пару кроків і з ривка перестрибнув двометрову браму. Передні двері були зачинені, у домі нікого не було. Ракитняк дістав пістолет і пішов до задніх дверей. На жаль задніх дверей у домі не було, але був великий просторний гараж у якому вже копався Бузко.
    -дивись
    Під машиною і гаражі в ямі лежало загорнуте у плівку тіло. Бузко відклав зброю, зняв куртку і перекотився під машину, спригнув у яму. Ножом прорізав дірку на рівні обличчя.
    -хто?
    -Юрчик.
    -Шепко женю точно похоронить. Зроби фото.
    Ракитняк дав Бузку телефон і той зробив три фото і одне нетривале відео з різних ракурсів. Потім він виліз із ями, і з Ракитняком сіли в авто і поїхали до шефа.
    Шепко довго роздивлявся знімки, потім прискіпливо ознайомився з відео. Врешті віддав телефон і сказав
    -а жаль.

    8.11.18
    20:07
    Львів
     
а де твій аватар? :)