Авторитет без ремінця :)

Незначно. Не робити з мухи слона.

 

Я звичайно не психолог, але виходячи з власного дитячого i мого брата дитячого досвiду можу вам сказати що вiн не мав на метi ЩОСЬ вiд вас ховати! Вiн саме хотiв заховати ту ненависну печiнку, яку вiн знав що ви йому будете нав'язувати. Бо як не є, але мами здебiльшого напихають дiтей, або ж принаймнi припрошують (я це роблю також, як мала не їсть - у мене iнфаркт). Я просто впевнена що у нього немає iншого пiдтексту нiж викинути ту печiнку! Може вiн її не любить, але якщо ви дивитесь то пхає насилу в себе, а тут таке щастя, мама вiдвернулась - печiнка в смiтнику! Одна зрiла тiтонька розказувала як вона малою ховала котлети в шуфляду якусь, i знайшли тi котлети тiльки тодi коли це все порядно засмердiлось.
Я думаю що за таке не варто перейматись.
I напевно не сподiвайтесь що вiн оцiнить вашу працю ще довго.

 

Я неправильна мама, мабуть. Я нормально ставлюся до того, що Дарко часом щось лишає в тарілці. Крім того, я дуже часто даю йому вибір, що саме їсти.

 

Мене ніколи не били. НІКОЛИ. Тато поривався багато разів, але жодного разу не реалізував цей намір. Я навіть жодного разу не стояла у кутку.
У мене був ідеал саме такого виховання дітей. Але, нажаль, я від того ідеалу часом відступаю. Мама мене заспокоює, що то рідкість діти, яким раз на якийсь час не треба давати кляпса по дупці, мій чоловік каже мені, щоб замість кричати на дітей ліпше раз пацнути. Я намагаюсь знайти який людський спосіб досягання мети і все більше і більше переконуюсь, що треба звертати увагу на те, які діти саме сьогодні і відносно того застосовувати якісь дієві у даній ситуації методи - цьомати-обнімати, забавляти-відволікати, сварити-дати кляпса і etc.
А стосовно того, що написала Ірена...Мої діти ще поки до такого не додумались, але коли вередують і перебирають харчами, розповідаю їм про діток, які не мають нічого і не мають з чого вибирати, які тішаться навіть маленьким сухариком і ще й ділять його між братиками і сестричками. Це допомагає і сподіваюсь не тільки з їжею, але може вони навчаться бути співчутливими. Діти може і не розуміють всієї глибини чужого нещастя, але усвідомлюють, що бути голодним, або не мати печива чи цукерок - не дуже приємно.

 

Я розповідаю подібну історію, але про воду, аби закручував крана, поки зуби чистить і даремно не бавився, якщо руки пішов мити.

 

Я також неправильна в тому плані. Даю їм вибір, що будуть сьогодні їсти, бо так мені легше. Вони сказали що будуть їсти і якщо не їдять то ламають угоду а отже чому я тоді маю дотримуватись угоди з ними? Задумуються і їдять що пообіцяли.

це чиста правда. не в одній книзі я читала що діти мають дуже коротку память і якщо наприклад ви їм пообіцяли що у них тиждень не буде якоїсь там забави то це для них вічність, треба робити коротко-часні покарання. Сьогодні ти своєю поведінкою не заслужив на те чи інше, але якщо ти будеш поводитись добре до кінця дня то ти отримаєш завтра. ітд ітп. Так мене психолог вчив.

 

Хорошо вам было... Вы даже не знаете, что такое ремень. Вещь отвратительная. Били меня часто, хотя, насколько помню, была очень спокойным ребёнком.

 

Моя мама каже, що я була на рідкість чемною дитиною, але з того, що я пам"ятаю зі свого дитинства, то це було не зовсім так - я любила стригти ляльок і робити їм макіяж фламастерами і кульковими ручками, я любила піти бавитись до коліжанки і забути про час і мене мусіли шукати(то і були ті пару раз, коли тато вже знімав ремінь), часом робила з книжок витининки та аплікації (творча натура, "аднака"
Просто будучи немовлям, я на відміну від своєї сестри була безпроблемним дитям - не плакала, не вередувала, спала сама і давала виспатись всім домашнім, гарно їла. І мабуть отой контраст залишив у маминій підсвідомості стереотип щодо моєї чемності.

 

тільки не яЯ все добре пам"ятаю і навіть зараз інколи можу нагадати батькам , що мене було покарано неспораведливо .
а перепадало частенько, бо нас сприймали не Іра і Наталя, а через МИ -.ВИ.Якщо хтось нашкоднічав, то наказували двохТа й зараз буває, що обговорюється якась проблема однієї із нас. а потім поступово переходить знову на ВИ

 

А чому то раптом не можна безпорядок в кімнаті робити, тим більше як сам потім прибирає?

Мій брат змалку мяса не любив і не їв. Заставити його було практично неможливо. Мама розказувала що приносив з садочку повні кишені мяса і сала (бо там заставляли і не було куди викинути)!
Так тепер йому нічого не бракує. Тому вважаю що як дитина категорично відмовляється то може й не слід силувати.

 

Я до 18 років взагалі м’яса не їв.
Не любив..та й всьо..Мої зрозуміли...і не сильно й заставляли...
В армії почав всьо пакувати...

 

таки напишу ще раз...

за таку дрібницю??? за дитячу безпосередність? ремнем???
а просто пояснити що то нечемно щодо гостей не стало розуму і терпіння?
імхо, ваш тато просто хотів щось з себе показати перед гостями, типу "от як гостей шаную", або "як я дитині не спускаю"
а показав тільки власну жорстокість і недалекоглдність

мама??? ремнем???
ремнем??? мама???
жорстока мама, навіть більше за тата, бо мама і ремень речі зовсім не сумісні
у випадку з гостями проблема була в татові, а от коли в дитини проблема (небажання відвідувати садок), то варто вислухати, порадити щось, попросити
зрештою підхід залежить від конкретної дитини, але ж... мама і ремнем???

а чого тільки ремнем б’ють чи палицями? а розпеченою праскою не пробували? садюги

видно чия ви дитина. воно і не дивно що ви за ремінець
шкода ваших дітей

 

А мій Ромчик тоже не любить печінки і рису.

А я в дитинстві все їла. Але деколи могла забути поїсти і ще й брехала, що їла. То мама перевіряла так: питала "яка нині зупа (а кожен день була інша (і чого я не здогадувалась, що можна просто в баняк заглянути )) . от, я могла і не вгадати і деколи за брехню перепадало.
І була бита, коли пішла на годину прийшла через пять. Ремньом. Хватало "спогадів" на місяць. І все починалось спочатку .
Малому деколи можу дати пляцка (після 20 попереджень), але рідко. Чогось весь час шкода його. Хоча знайшла спосіб - я з ним просто не розмовляю деякий час. Поки помагає.

 

всі діти таке виробляють або схоже на це. а що тут такого страшного в поведінці дитини?
хіба це причина бити? чи пацкати? я не розумію чому за таке б’ють
в таких випадках батьки якщо б’ють то просто тому що втратили терпець, тобто від злості, а не "для научки з любов’ю"
і не тому що дитина перейшла якусь межу своєю поведінкою абощо
коротше, як я і кажу б’ють через дрібниці, тоді коли достатньо просто насварити

==============================
ми часто кажемо, що діти різні і то основна причина різних методів виховання
а може основна причина в тому що батьки різні? бо як на мене то так
всі діти хороші і добрі народжуються. то батьки їхні (через те що дорослі) або добрі або злі, або люлячі або ні, або розумні або ні тощо
через батьків (в основному) методи виховання різні, а не через дітей

 

Звичайно, всі люди різні і ті великі, і ті малі.
А якщо серйозно, то маленькі дітки всі файні, милі, але не добрі і не злі. У всіх різний темперамент і частково заложений характер, а решта формується під впливом батьків та середовища і поняття добра і зла, як у глобальному плані, так і у тому більш особистісному також.
Батьки повинні мати основний вплив на власних дітей, а методи впливу бувають різні. Я проти биття. Категорично проти знущання, але повірте - дати дитині часом кляпса навіть під впливом емоцій, то не є настільки драматично, як Ви описуєте і дитина не перетвориться на монстра. Швидше повна безкарність доведе дітей до таких наслідків, ніж пляцок на дупцю.
Головне у тому питанні - без крайнощів. Немає одного універсально і оптимального виховного методу для всіх дітей і для всіх батьків. От тільки одна нам всім батькам порада - пам"ятати, що і ми були дітьми. і якими саме, то може матимемо з дітьми кращий контакт.
Ось така моя думка.

 

Мушу нагадати, що хтось дописував, Зануда вроді, про своїх "різних" дітей і про різні підходи них. І таких є багато.

 

це ви зараз пам*ятаєте те що вам закарбувалось з дитинства. А коли дитині 4-5 років, може навіть і 7 то вона не відчуває часу, тобто як їй скажеш 10 хвилин то не дивлячись на годинник і не читаючи цифр ті 10 хвилин їй можуть здаватись дуже довгими або дуже короткими. Просто в тому віці вимір часу не співпадає з нашим. Ще нема того відчуття.

Ну це буває в батьків, що їх заносить. Моїх також нераз заносить але в вашому випадку то подвійно бо ВИ близнючки.

 

Ви мене неправильно прочитали. Я завжди дозволяю. Його кімната - робить, що хоче. Я говорила про те, що діти в принципі не розуміють, що таке шанувати чужу працю, і навіть свою не шанують. А ви вирвали з контексту.

До речі, книжка пише, що дитина (за винятком пожирання цукру) завжди відчуває, що їй потрібно. Вона краще вміє слухати свій організм, ніж дорослі. Кажуть, що колись провели експеримент, дозволивши дитині самій обирати, що вона хоче їсти. Дитина по кілька днів їла одноманітну їжу (5 днів лише йогурти, потім 3 дні лише яблука тощо), але робила то таким чином, що її організм ні в чому браку не відчував. Головне не привчити до цукру, бо він то притуплює.

В принципі я на це теж відповіла. Правда, без крику.
Геленочко, що ж ви так переймаєтеся?
Вам написали про своїх батьків, а ви накинулися на того, кого й так ремЕнем били. :8: Та й узагалі той допис виглядав радше, як провокація. Хоча для чоловіків типово думати, що раз тато хапався за ремІнь, то значить це правильно і так і має бути. Тільки проти авторитарності, а саме її приклад і показує, жіночі емоції не попруть, нетривка зброя просто, ненадійна.
А загалом я з вами згідна, тільки не з тоном.

Як на мене, пояснити, що це нечемно щодо гостей можна, але дитина не зрозуміє.
Звичайно, залежить від віку. Може, то в нас такі гості, але всі розуміють і Дарка перепрошують часом і стараються сміятися тихіше. Чемні в нас гості, коротше.

імхо, бздура.
Кожна людина є інша. Може, є подібності, але особистості всі різні. Відповідно й підхід до них різний, з народження починаючи.
Єдина різниця щодо батьків полягає в тому, що молоді більше строгі й можуть бути такими, а з віком м'якнуть, звідти й походить вислів, що "бабусі й дідусі існують для того, аби внуків розпещувати". Ті батьки, які дітей б'ють ременем, не міняються ні з другою, ні з третьою дитиною. Такий метод виховання є цілковито негнучким. А нефізичний метод якраз тому й різний у підході, що всі діти різні. Одному вистачить раз сказати й послухає, іншому доведеться пояснити, чому саме зараз треба відкласти забавки й піти поїсти, до прикладу.
А взагалі ви так цікаво слова Зануди поперекручували. І виглядає, що метою того було лише

 

переймаюся, бо людина пише що "мене били ременем і все класно" отже і я буду
це впливає на думку інших батьків, які читають дописи

та мені байдуже що то провокація
кожен сприйме по-різному. хтось висновок "варто бити ременем" сприйме серйозно

Лілю, я не толерантна, бо не маю потреби. а хоч би і мала...
а в дописі просто безмежне здивування висновком. я не маю права дивуватися?
зрештою, якби я казала вам кожен раз коли мені не подобається ваш тон, то мене язик би зболів
(не ображайтеся, то не цілком серйозно сказано)

а якщо не зрозуміє то що?
а ви розумієте що таке вибити ременем? це ж не рукою по задниці
якщо дитина не зрозуміє, то треба пояснити ще раз, чи 10 раз
а проте - я нікого не вчу, бо ми не в школі, я кажу свою думку про все це

я говорила конкретно про биття, а не на загальнофілософські теми
але вже не буду розжовувати про що я...

??? я не перекручувала, я використла як приклади непослуху
а сказане нище відділене лінією =========== тобто не її допису стосується

що ще не так?

===============
а взагалі є інші думки про виховання, про авторитет батьків, про покарання
не хочете прочитати Т. Гордон. Тренинг эффективного родителя ?
мені дуже цікава ваша думка і думки Ірени про цю систему виховання

 

Цілковито підтримую! Сама оцим і керуюся якраз. Треба вміти подивитися з точки зору дитини на ситуацію.
Я через це в школі часто маю суперечки з вчителями.
Я вже казала, що Дарко не вміє жалітися. Відповідно, якщо він чимось бавився і в нього це відібрала інша дитина, він не побіжить жалітися, а відбере собі це назад. Та інша дитина зразу ж пожене жалітися й Дарко буде насварений або покараний. Я вже купу разів пояснювала вчителям, що вони не вияснюють усю правду, а лише півправди й на тій основі його карають. І описувала їм саме таку ситуацію й пояснювала, що за його логікою його покарали за те, що в нього забрали забавку. Тобто мало того, що його скривдила інша дитина, то його ще й за це вчителька насварила. Але вчителям чомусь тут тяжко пояснити, що вони карають за півправди і несправедливо.
Коли я стаю свідком таких ситуацій, я просто кажу обом сказати "перепрошую", кожен перепрошує за свій поганий вчинок. Якщо ж я не можу вияснити більше, ніж півправди, то я взагалі не караю нікого і жорстоко кажу: "ви можете самі між собою про це поговорити і не треба мене вмішувати". Правда, це ситуації, коли інші діти приходять мені на Дарка жалітися.
Якось я бачила як один малий струсонув Дарка, схопивши його за шию і сам же побіг до батьків жалітися, що Дарко йому щось там зіпсував (таке, що легко лагодиться). Мене хлопчисько не помітив. Я прийшла до його батьків разом із Дарком і по завершенні його тиради запитала: "а як щодо решти правди? не розкажеш, що ти зробив?" Малий побілів і замовк. Я дала йому ще один шанс сказати правду самому, а тоді сказала, що бачила. Далі все було справедливо. Я Даркові пояснила, що до чужих речей треба ставитися обережно й питати власників дозволу ними користуватися, батьки хлопчиськові пояснили, що вдвічі менші діти не можуть поводитися так, як він, і чинити самосуд неправильно, тим більше замовчувати це. Далі вони обоє один одного перепросили.
Але мені страшно навіть уявити, якою незахищеною би чулася моя дитина, якби насварили лише його. І за що? За розкидання забавок? Що це є в порівнянні з переляком, який він дістав, коли ним потрусили, схопивши за шию?
Саме тому я завжди стараюся розпитати його про ту другу півправди, про яку мене теж колись питали, хоч і не у 100% випадків.