Авторитет без ремінця :)

якщо батьки не люблять дитину то ні книжка, ні ніщо не поможе і не порадить. тут я цілком згідна
а ще є батьки, які дуже люблять дітей, але не вміють їм дати це відчути, не показують того чомусь, а думають, що то і так ясно
і дитина всеодно росте обділена любов*ю

але і самої любові мало, імхо, бо навіть батьки які дуже люблять дитину можуть не знати дати з нею раду, як її виховувати чи навіть елементрно як доглядати
то досвідчені мами, бабусі мали би передавати досвід, але щось... глухо...
мені допоміг форум і загалом інтернет, бо поради збоку... то встрелитися можна

мені сподобалося пояснення однієї авторки про материнський інстинкт (як вроджене знання) і досвід, який передають досвідченіші мами
вона то пояснила на прикладі шимпазе: мавпа, яка жила в групі, добре знала як поводитися з дитинчам, а та яка росла в окремій клітці (заради експерименту) не знала що робити зі своїм новонародженим дитинчам - материнського інстинку вистачило лише на те, щоб притиснути маля до себе, носити його, "бавити" і нікого не підпускати, тобто захищати а от прикласти до грудей і перегризти пуповину вона не знала як і якби експериментатори не втрутилися, то мале би не вижило
звідси висновок, що ссавцям самих інстинків мало, їм необхідне ще навчання материнської поведінки яке проходить просто завдяки спостереженню за іншими мамами
ми насправді і вчимося від інших, з чутого, баченого, а не лише покладаємося на свої почуття

====================
я от іншого не розумію
чомусь потребу дитини в постійній присутності мами, в постійному підтвердженні того що мама готова прийняти, терпіти і прощати в віці 1-2-років сприймається не як потреба, а як чистої води маніпуляція. чому? навіть д-р Вінікотт, світоч психіатрії писав, що з 6 міс до двох років «погане поводження» дитини з мамою, мама мусить просто перетерпіти
і тим самим дати дитині урок любові і терпіння
а зараз модно вважати малесеньких дітей, навіть до року маніпуляторами. які то маніпулятори?

роль мами є трохи іншою, ніж роль тата, чи баби, чи сусіда, чи вчителя і тому дивує що їй хочуть нав*язати поведінку їй непритаманну
не добре дорікати мамам їх безУМОВНОЮ любов’ю до свої дітей, тим що мама терпить незручності, чимось жертвує, носить на руках, кладе спати коло себе, дає груди «такій великій дитині», якій вже аж 2-3 роки.
так само не варто дорікати дитині тим, що вона така несамостійна, розпещена і нав’язувати їй почуття вини
бо насправді діти які ростуть в такій атмосфері виростають більш самостійні, незакомплексовані, щасливі, люблячі тощо

а ще я знаю, що діти добровільно слухають тих дорослих, які їх дуже люблять і діти завжди відповідають взаємністю
і до того ж слухаються справді добровільно, щоб не засмучувати непослухом, а дарувати радість

 

Не знаю, хто таке називає самойстійністю, але я точно не це мала на увазі.
У нас спільне спання після 1,5 року перестало працювати, бо в результаті не спав ніхто. Бо нам усім треба багато місця до спання й ми цілу ніч будили одне одного. Довелося міняти спосіб спання, аби остаточно не перетворитися на сім'ю сонних мух. До 6 ранку дитина спала в себе в кімнаті, а від 6 до 8-ої ранку з нами. А решта в нас усе було з мамою. Я вже казала, що з малим була вдома до 3-ох років, а з кимось як лишала, то безперервно переживала, як він там.
Щодо самостійності, то я мала на увазі, що стараюся давати дитині вибір змалечку, прислухатися до нього, поступатися й таке інше. Якщо він не хотів чогось одягати, я дозволяла йому вибрати те, що він хоче. Ніколи не силувала до їдження того, чого не хоче. І багато іншого. Вочевидь, це треба було назвати якось інакше.
На руках ми й досі носимося, хоч то вже ду-у-у-уже важко стало. Але ніяк не відвикнемо ні ми, ні він. Поволі переходимо до частішого спільного сидіння. Дарко то називає "у ванні". Я сідаю, схрестивши ноги, Дарко сідає на мої ноги і тоді я стаю "спинкою крісла" або ж залазить ногами поміж мої ноги і так "грибочком" і сидить. То улюблений спосіб сидження. Він навіть у школі вчителям так зразу на ноги сідає, як тільки вони сідають так само на підлогу. Рефлекс.

А піст для дітей починають із 12-ти років. Чого ознакою це є?

Я про своїх мамів говорила, а не про більш-менш ровесниць.

Гелено, то ж залежить, про що говорити. Кожна дитина перевіряє чи є кордони, чи нема. Чи все їй дозволять, чи не все.
От я колись замість стільчика сідала на дверцята від пічки (духовки) і купу років після того мама підпирала ті дверцята палицею, бо тато стомився лагодити в них пружину.
Якщо дитина падає, її можна навчити тому, що її будуть постійно підносити, кожного разу, а можна навчити, що лише тоді, коли вона боляче забилася. Якщо дитина вдарилася, а б'ються вони в ранньому віці на кожному кроці, то навчити теж можна кількох речей: плакати тоді, коли боляче, аби подати мамі сигнал, плакати щоразу, аби пожаліли. І тоді буде як в анекдоті: ти впав? - упав. - а плакав? - ні, бо навколо нікого не було.
І ще один момент. Дитину можна навчити, що щось здобувається криком. Хоче бавитися чимось небезпечним, мама забрала. Дитина крикнула, а реакції нема - дитина зрозуміє, що так не працює. Якщо дитина крикнула і їй дали бажаний предмет - значить, це працює і буде застосованим щоразу. Позбутися такої звички дуже важко. І коли дитина, яка чудово може сказати й пояснити, що хоче, починає кричати, із цим боротися тяжко, як і зрозуміти причину крику іноді.
У дітей проста логіка й це треба завжди пам'ятати. Наш Дарко мав проблеми з крайньою плоттю і через це почав мастурбуватися. Лікарі нам казали, що то звичайна річ і бажано це просто ігнорувати. Очевидно, що наші батьки не могли таке навіть подумати, не те що дозволити й почали шукати способи, як ми маємо це побороти. Перше, що придумали - відволікати на забаву. І тоді в дитини спрацьовує проста логіка: якщо я це почну робити, мене візьмуть побавитися. імхо, ненормально. Друге, сваритися. Теж не працює, бо тоді дитина просто почне із цим ховатися. У нас це було перевірено дуже просто. Якщо татко заборонив це робити увечері, то наступного дня вчителька казала, що Дарко робив це просто посеред уроку в школі. І це лише підтвердило те, що треба це просто ігнорувати. Я домовилася з Дарком, що він це робить лише вдома, якщо має потребу. Потім я вирішила довше бути з ним вечорами, тобто довше лежати біля нього, він мені щось розповідав, я йому... і по тижневі ця проблема зникла. Правда, якщо він мастурбував після спільного засинання, я наступного дня взагалі біля нього не лягала. Проблема зникла і вдома, і в школі. Спокійно і без шантажу чи сварок.
І от скільки в нас уже було різних ситуацій, мені завжди допомагала пам'ять про те, що у дитини проста логіка й вона не мислить так, як дорослий, і я би тут навіть сказала "зіпсутий дорослий".

В ідеалі, Гелено, в ідеалі.
Як назвати тих, хто без мами не може прийняти жодного рішення? Хто за маминої присутності міняється до невпізнаваного? А тих, хто живе з нею до глибокої старості, ніколи не завівши власну сім'ю, бо мамі ніхто не сподобався? Я про таку залежність говорила якось і про таку хвору й егоїстичну любов мами, яка робить із дитини відросток себе, відросток, який поза мамою ледве функціонує...

 

думаю, у Вашого малого ризик бути діагностованим ADHD (Attention-deficit/hyperactive disorder). їх в школі кличуть "хайпер". частіше це з хлопчиками трапляється.
даремно Ви нарікаєте на нерозумних вчителів .
краще подивіться проблемі "в обличчя" - менше збудників нервової системи.
колонки для лаптопа малому купили ? забрати бажано, як і лаптоп - книжечку в руки, чи конструктор. більше фізичних вправ, - запишіть на плавання. в класі, де 20-25 учнів активних та здорових, в яких і перерви є побігати , й прогулянки, і зміна активності, й 30 хв полежати на килимку така дитина виділяється, як гіперактивна, надто збуджена, що заважає іншим .

але не тільки це важливо. заможні американці звертаються до дієтологів, роблять аналізи й виявляють, які продукти шкодять дитині. в першу чергу, без аналізів нервову систему збуджують консерванти та барвники.
про це повно серйозної інформації в неті й пересічні люди надто мало уваги тому приділяють. часом в додаток до того може бути звичайний крохмаль. мої друзі викинули з меню свого хлопчика все, де може бути крохмаль, молоко й бульба з хлібом заборонені.

таких діток все більше, ось що я хотіла сказати , читаючи Фрезію та доповнюючи її думку, з якою я згідна повністю.

все більше, бо "ми є те, що ми їмо" теж.

й, звичайно, таких гіперактивних дітей не можна ляпати навіть по попі - вони не винні, що ви купили їм чіпси, в яких є барвники 40 чи 480, сметану з 17 складниками, чи на вашій на баночці з сиром 9 рядків всяких консервантів.

 

А то, ІМХО, залежить від дорослого оточення: бувають дорослі з ТАКою закрученою логікою, що жоден психолог не розгребе...

Нагадали бородатий анекдот:
-Стефку, пам'ятаєш, в 1 Світову нам таблетки давали, щоб до дівчат не тягнуло?
-ТАК, і шо?
-Подіяло нарешті...

О!
Маємо файний приклад "закрученої логіки".

 

у нас там на Україні взагалі неконтрольована ситуація в харчовій промисловості..

 

ТАК в Україні "неконтрольована ситуація" з усім.
В сім'ї ще трапляються випадки контролю.

 

Чомусь проблеми лише в одній школі протягом 2,5 годин. Психолог подивилася, сказала, що ніякого ADHD. Спостерігала протягом тижня.
От навіть із одяганням у школі проблеми. Більше ніде, тільки в них він чомусь не хоче одягатися сам.

Доступ до лептопа він має раз, максимум два рази на тиждень, не більше. Поза тим саме конструктори (magnetix), книжки, улюблені (вам будуть знайомі) від Leap Frog, пазли і play dough (пластика, здається). Дитина без проблем може полежати 30 хв, не має проблем із тим, аби зосередитися...

Власне думаємо зробити тест на чутливість до їжі, бо ознаки явно є. Я підозрюю, що то може бути реакція на його улюблене молоко. Сподіваюся, таки щось інше. Думали їхати до друзів у Торонто з тим, але схоже, що тут зробимо. Якраз шукаю спеціяліста. Обіцяла одна жінка з церкви дати інформацію в неділю.
Я наразі зменшила йому споживання молока й вилучаю мучне поволі.

До каші йому додаю мед або коричневий цукор. Якщо молочна каша несолодка - не їсть.
Добре, що рис і гречка з молоком не йдуть.

Чіпси в нас удома практично не водяться. Якщо - то такі, яких Дарко не вживає. Про складники сметани та йогуртів я мовчу, страшно читати. Але крекери йому часом купую, бо цей продукт і так не омине його, ні в школі, ні в садку.
А що таке баночка зі сиром? Сир у банках продається?

 

залежно який, є й в баночках, є й в пуделочках, а то й в коробочках буває. Ви сирники з чого робите ?

 

Ліля-Ліля...
В нас на Левандівському базарі ТАКе молоко продають бабці - вся гіперактивність по дорозі до кльозету згоряє.
Не їздіть в Торонто!
Вертайтеся!
В Україні про харчовий слід гіперактивності забудете швидко...

 

але ковбасу там ніколи не купуватиму : цього разу отруїлась так перед від"їздом , що всіх стюардес лякала своїм виглядом. "свіженька пахуча ковбасочка!" й вона дійсно була свіжа, але отруйна !

 

ну мої знайомі мами часто кажуть "а в мене дитина самостійна, бо я не привчала до рук, сама тепер засинає (насправді з соскою, а не сама) сама бавиться". і переконання, що "так добре", або застороги "тільки не привчайте до рук"
ну і поради як відівчити "дай кілька днів покричати і буде сам засинати, і відівчиться від грудей"
я кажу, що я так не хочу, а мені - "всі так роблять"
дістало. хоча я не дуже то говорю в житті на ті теми, бо дурного робота доводити що ти не верблюд
багато хто думає, що дитина вже має бути самостійніша. ну та нехай
а від вас пам*ятаю, що в ГВ після 1,5 року нема необхідності, а значить то просто залежність, якої слід позбутися

ага, ще в неті читала "надворі 21ст.!!‎! то яке ГВ до 3-ох років чи спільне спання може бути?"
смішний аргумент: хіба 21 ст фізіологія в дитини інша? чи інші потреби?

ознакою зростаючого організму але організм і після 12-ти років росте
а взагалі я не знаю чим церква обгрунтовує цей вік, але я читала, що деякі продукти не варто давати дітям до 12-ти років, бо КШТ ще не всі можливі функції виконує
тобто, після 3-4 років основні виконує, але всеодно продовжує розвиватися, бо ще недозрілий
втім мені бракує знань пояснити краще
хм... невже церква така просунута в питаннях дитячої фізіології? я й не думала

зрозуміло

звичайно, що в мами має бути чуття коли підняти, а коли дати встати самому, а коли запропонувати руку, і вже дитина схоче прийме допомогу, а не схоче, то сама встане
не давати падати - значить не давати вчитися ходити, позбавляти можливості здобути досвід. то не є добре
але я про інше кажу: коли дитина тягне руки, а мама каже: ні, ти вже повинен сам вставати, сам ходити, сам бавитися і т.д.
тобто мама відштовхує дитину. а нащо так робити передчасно, не враховуючи вік?
весь час дорослішання, то є поступове відділення від батьків, свого часу дитина вже не потребуватиме допомоги, навіть якщо мама чи тато ще захоче допомогти, то виявиться, що дитина вже і не потребує
але то при умові, що дитині дадуть можливість навчитися

імхо, якщо в дитини цілком задоволена потреба в любові і турботі, бо вона самаза хоче більше самостійності
більше того, я думаю що дитина, яка не відчула повністю любові і турботи батьків в ранньому віці, безпеки коло батьків, не зможе до кінця стати самостійною, бо виросте невпевненою, буде завжди оглядатися на когось. принаймі поки ці почуття якось не компенсуються їй. ще як варіант не буде вміти любити ні себе, ні інших, не дасть того своїм дітям

тобто, сидіти на руках 10-15 років не буде, головне "не підрізати крила" гіперопікою

ех, гіперопіка вилазить боком. я такого не розумію
батьки мають вчити і давати можливість вчитися дитині і ходити, і приймати рішення, і будувати стосунки, і розпоряджатися грошими, і заробляти їх, вміння ставити цілі і досягати їх і навіть навики самовиживані і самозахисту і багато-багато іншого
і залежно від віку давати дитині все більше свободи
сумно, коли дитина в рік-два-шість "самостійна" і сумно коли в 10-15-20 цілком залежна від батьків

 

Із філадельфії. Востаннє робила на минулий новий рік.
Дарко мій ні сирників, ні кексів, ні тортів, ні мафинів не їсть. Єдине солодке, що він їсть - шоколад і вафлі. Іноді дозволяю лизак (двічі на рік десь) та корівку. А так - сир, яблука, крекери.
А сир ми купуємо твердий, мармуровий зазвичай.
От би його якось від пластівців відівчити...

 

пару вечорів подивилась 1+1, там в новинах є розділ "поки батьки не бачать"... поневолі задумуєшся, чи так вже й необхідна підліткам свобода, вірніше її надлишок...

вчора показували дівчинку яка добровільно пішла в сиротинець (його настоятель віри п"ятидесятників, досить непогано там все зробив) і попросила соц. службу позбавити батьків батьківських прав...

сім"я як сім"я, далеко не ідеальна, але і не найгірша...
мама - продавець риби, тато - безробітний, випиває.
Ще є сестра, в них окрема кімната, непогано обставлена...
І те дівчисько каже - зробіть ремонт, хай тато кине пити/курити, тоді вернусь...
Мені тут не доводиться прибирати, готувати, прати самій...
Але по селах (і не тільки) діти деколи ого-го як працюють фізично і не скаржаться, ягоди збирають-на ринку продають ...
на мою думку дитина має сама себе обслуговувати (в залежності від віку) і ще допомагати батькам, чи ні?
чи то батьківське зобов"язання прати, годувати, прибирати, давати кишенькові гроші поки дитині самій не захочеться щось зробити?

щось зачепила мене та передача, розумію що з нормальної сім"ї не йдуть, але і вчинок дівчини якийсь надто матеріалістичний...

 

Ми з братом мали свободу. І мене в 13-14 років ображало мамине питання "ти курила?" і те, що вона принюхувалася, бо я ніколи навіть не куштувала того й не мала бажання. Мій брат також.
Свобода власне потрібна, але не свавілля.
Батьки часто не виховують дітей, а лише кричать та шарпають, чи б'ють. Виховувати дітей вони дозволяють учителям, старшим дітлахам на вулиці, компутерові й телевізору, бо в них на це немає часу. Коли виховання перетворюється на примітивне задоволення матеріяльних потреб, то наслідки такого можуть бути дуже різні й непередбачувані. Батьки ніби відкуповуються від виховання купівлею різних речей. І нераз можна почути від батьків у школі, що "я вам дитину дала, ви її виховуйте". Таких батьків шкода й сумно за них. У них зазвичай ідеальні діти й вони не можуть укласти в голові те, що дитина взагалі "відбилася від рук". Ні, дитина ідеальна, просто погані вчителі, погані інші діти, всі погані, а дитина добра. Тяжко з такими говорити, бо вони не живуть у цьому світі, а десь поза ним, далеко поза...

 

Лiлю переходьте на огранiчнi продукти, хоч деякi.
Ми наприклад, з 2006 року повнiстю перейшли на органiчне молоко i яйця. Деколи чоловiй собi купує знежирене молоко що є НЕ органiчне, але я i мала тiльки органiчне. Малiй я буквально до 2 мiс. назад купувала ВСЕ органiчне вiд картоплi до хлiба, але останнiм часом вона не хоче їсти окрему їжу, то я вже готую всiм на раз, ну i на всiх я органiчне купувати не потягну. Але на щастя нашi магазини все бiльше i бiльше мають вибiр натуральних та органiчних продуктiв з бiльш менш помiркованими цiнами. Я вiрю в те що всякi антибiотики та гормони якими шпiгують продукти в пiвн. амер. напевно i в Канадi теж, можуть впливати на людей у рiзнi способи. Так що це може бути початок змiни для вашої сiм'ї.

 

Та я стараюся купувати в магазині, де я знаю, що овочі не лежать вічнодобрими тижнями...
Колись купила салату в одному магазині, то вона місяць зелена лежала в холодильнику. Мені просто цікаво було. Купую в тому магазині, звідки куплена салата більше трьох днів не лежить.
А от щодо молочних продуктів бачу, що треба буде переконати Романа, що це необхідні витрати, але тут трохи проблема, бо такими речами лише я переймаюся. Складники читаю, стараюся не смажити взагалі... А він навпаки - аби шлунок запхати і тут тяжко дійти до спільної згоди, якщо погляди протилежні. Я он чіпсів Даркові взагалі не даю, а було таке, що коли я не бачила, Дарко їх їв. Зрозуміло, хто йому дав. Так що тут я мушу трохи боротися, а не дуже це люблю.

От я власне також хочу так могти сказати в майбутньому. Правда, з корекцією на "ми".

 

Тю... он то в Америці люблять, як лишень дитина рухлива то обовязково ADHD. Тому я і проти публічних шкіл бо там дітям ліплять лейбли, типу ADHD.
Якщо у дитини ADHD то вона не може всидіти на місці довше певного часу, вона постійно ходить щось шукає і увага в такої дитини розсіяна. Так що не треба. Наскільки я зрозуміла це у нього просто привикання до нового режиму таке.
Мій Данило також в українській школі недовитримання був поки була одна вчителька, а тепер інша то він і на підлогу перестав лягати і щось починає робити на уроці. А винна вчителька яка сміялась з нього і іншим дітям звертала увагу на то, бо вона привикла що повинно все бути так а не інакше.
А що з тоді у мого сина не так? Чіпсів він не їсть, сиру, молока і ковбаси він не їсть. Лишень каші і свіжі овочі. І що? Також ADHD?

Мені сказав лікар, що якщо він навіть не може всидіти спокійно книжку почитати, тоді він хворий а якщо може тоді це просто жива дитина.

 

ой, хіба там про свободу дітей говорилося? швидше про "нікому непотрібність"

я бачила той сюжет
я сприйняла інакше - вдома батьки п’ють, обоє, мама сказала "а що до нас не мають права прийти друзі і трохи випити"? я думаю що не трохи
дівчинка каже "тут постійні сварки, скандали". кілька міс не була вдома, прйишла мама навіть не обійняла. вони як чужі люди
дитині просто бракує турботи, тому вона і каже зробіть те і те, то просто спосіб захисту, чи дитяче уявлення про затишний дім