З тим поверненням і з Новим роком перерва вийшла. Спробую цю тему довести до логічного кінця) Салон у Лінц, в якому працює Дівчинка В неї вже свої постійні клієнти, все за попереднім записом. Шпиль собору з майданчика, на якому ми залишили авто. Дунай в Лінці і міст через нього. Зле видно, перепрошую...
Потім нас повезли на лівий берег Дунаю і довезли до меморіалу Mauthausen. Тут впродовж 1938-1945 був концтабір. Можна про нього в тирнені почитати. Я виліз на купу соломи, аби здалеку то зазнимкувати. Але там майже нічого не видно. Ліпше видно з вікна авто. Ми лиш там об"їхали. Та й закритий був меморіал на Різдво.
Цікаво наскільки багаторазові ті мішки? В нас теж таке продають, але шо австріяку звична річ, то в нас розкіш ))
Потім повезли нас лівим берегом Дунаю вниз течією. З протилежного боку - в Дунай впадає річка Енс. Прямо по курсу міст, по якому ми переїхали на правий берег, причому в"їхали ми в область Нижня Австрія, а потім переїхали міст через річку Енс і знов приїхали в область Верхня Австрія. На мості через Дунай. Потім австрієць завіз нас на місце, де була його батьківська хата. Але, там було лиш поле. Справа в тому, що ті місця з якогось часу почало дуже сильно заливати в повінь. В тій хаті жив його рідний брат. І брат, і всі решта, які там жили, перебралися жити в безпечніші місця, а там і сліду не залишилося від населеного пункту. Лиш на полі видно багато камінців і залишків цегли, що свідчить про те, що там стояли будівлі.
Про то не в курсі. Потім ми поїхали на дачу Австрійця і Сестри. Вони 2 роки тому назад орендувати територію соток 15 зі старим будиночком. Територія частково була заросла чагарями. Чагарі вирубали. В будиночку триває ремонт - дах поміняний повністю, прибудівка під прозорим дахом зроблена. Самого городу - сотих 2-3, але для них в Австрійця є і тракторець і мотоблок і купа начіпного обладнання до них))))) В нас таку територію копали і обробляли б руками і ніхто про жодну техніку й не заморочувався))))). Плуг, бетономішалка. На наступній світлині сам будиночок а ззаду за ним видно дерев"яну прибудівку під прозорим дахом. За будинком - схил, на якому вони вирубували чагарі.
Ввечері того ж дня ми ще поїхали в гості до Дівчинки. Вона з своїм хлопцем вже 2 місяці винаймають квартирку в якомусь селі. Таки село, хоча селом в нашому розумінні там і не пахне (ні в прямому ні в переносному значенні)))). В квартирці вони робили трохи ремонт, закупили меблі та й живуть собі. Фоток я там не робив. Але, якби ви бичили, наскільки все затишно оздоблено і обставлено. Площа, я думаю, біля 55 метрів. Зал, кухня, спальня. Окремі ванна і туалет. І!!!! Окрема кімната - гардероб. Звичайні собі хлопець і дівчина, яким по 21 року, можуть спокійно собі дозволити жити окремо в чарівному гніздечку. Ну, те, що в кожного всоє авто я вже повторювати не буду)))) В неї - Опель Тігра (я вже писав, що 2хмісний, аж передостаннього дня перебування взнав, що то ще й кабріолет). В її хлопця, вроді, Порш, але я його не бачив.
26 грудня нас повезли в аквапарк. Ну, тут нема про що сильно писати. Гадаю, ті аквапарки не сильно відрізняються один від одного. Лиш, частина цього аквапарку повніст. оформлена в стилі чи то піратів взагалі, чи конкретно в стилі "Піратів Карибського моря"... Напишу хіба, що трішки плавав собі під водою. І, як плив в черговий раз, то не врахував, що прямо по курсу є місця для лежання. Тобто, борт над водою ще був далеко від мене))) А під водою стіна була набагато ближче. Я якраз загріб добряче руками і........... втарабанився лобом об стіну Страшних наслідків це не мало, але ще й досі в мене на переніссі видно синячок))))))))
27-го була непогана погода, світило трохи сонечко. Австрієць теж пішов на роботу. То ми пішли погуляти по містечку. Вилізли на центральну вежу міста (ту, яка збудована 1568 року). Годинниковий механізм годинника, який на вежі. Вал від механізму до циферблату. Вид з вежі, відповідно, на Північ (трохи на захід) : Захід : Південь : Схід (видно річку Енс, а за нею - вже Нижня Австрія) :
Сходи на вежу знизу кам"яні, вище - дерев"яні. Також дзвони вежового годинника. Видна північний схід - десь там річка Енс впадає в Дунай.
Інформація про вежу. І, як розумію, про правила поведінки при підйомі на оглядовий майданчик. Зліва від дверей ящичок, в який потрібно кинути 2 євро і тоді двері можна відкрити і зайти.
В мене є знайомий в Києві. Який пару років тому "завис" на якомусь сайті, де люди знайомляться для того, аби висилати один одному поштові листівки поштою. 27 грудня після вихідних вже відкрилася пошта. На площі біля вежі ми придбали листівку з видами Енса, пішли на пошту. Я на листівці написав привітання з Різдвом з найстарішого міста Австрії. І ця листівка була відправлена в Київ. 2 січня товариш мені відписав, що вже її отримав. Похвалився, що вже має 300 листівок з купи країн)))))
Я вже писав, вроді, що австрієць живе якраз навпроти міської пожарки. І є активним пожежником. В маленьких містах всі такі пожежні частини - на добровільних засадах. Трохи фоток з пожарки : Автокран, вантажопідйомністю 50 тон. На тлі лобового скла видно металевий циліндрик на тросику. Під циліндриком - дерев"яна ручка. Якщо смикнути за ту ручку, двері перед автомобілем відкриються за секунду, чи дві. Драбина висувається на висоту 30 метрів. В містечку є лише один будинок, для якого потрібна така драбина.
По середах ввечері всі пожежники збираються в пожежці, перевіряють щось там, обговорюють, п"ють пиво. Австрієць теж був там, але заявився додому і Сестра мені повідомила, аби я одівався і виходив, бо він мене хоче покатати на пожежному автокрані. Я пробував сказати щось на кшталт "То вже занадто, то вже якась дитячість.....", але мені було повідомлено, що все вже вирішено, що він для того сюди прийшов... Карочє, на фото - ми виїжджаємо з гаражу пожежки)))) Австрієць за кермом, я на пасажирському. Мигалки ввімкнені. Ми поїхали за місто, повозилися по сільських дорогах. Коли були далеко від населених пунктів, то спеціально для мене ще й сирену було ввімкнуто на кілька секунд)))) Хто з туристів катався по Австрії на пожежному автокрані. Гадаю, що лише я ))))))))))