Австрія. Енс.

Все добре з "рідним" кабелем))) Мені Хлопчик показав, що при підключенні до компа на смарті щось там вискакує. Його потрібно відкрити і тицьнути "дозволити доступ до файлів", чи щось таке)))

 

Пішли ми на якийсь пагорб, на якому щось на кшталт оглядового майданчика. Вид на річку Енс. На першому фото - вигляд на північ. Там, де високі будови - десь там Енс впадає в Дунай. Наступне фото - вигляд на схід, третя - на південний схід. Ми стоїмо на лівому березі річки Енс - це ще область Верхня Австрія, а на протилежному березі - то вже область Нижня Австрія.
В травні 1945 року на тому березі, на якому ми стоїмо, стояли американські війська, а на протилежному - радянські.



Поряд з парком, в якому той оглядовий майданчик - який замок. В дворику замку залишили нереставрованими частину муру, на якому видно сліди від куль і осколків часів 2-ї Світової війни.

 

Тю не кажіть, що Ви того не бачили!

 

Вежа на центральній площі містечка, збудована в період 1564-1568 років. Вхід на оглядовий майданчик (ведуть туди 160 сходинок) - 2 євро. @Latana Royal, і на ній є сонячний годинник)))))


Пам"ятник поету Карлу Адаму Кальтенбруннеру, який народився в Енс. Прізвище мені знайоме ще з фільму про Штірліца)))) Виявляється, що цей поет є прапрадідом того нациста.

Звичайний собі парканчик. Але, дерево в землю не вкопане. Дерев"яні частини закріплені на металевих. А ті вже вкопані в землю. Однозначно, це для довговічності, бо дерево досить швидко би в землі згнило.

 

А виглядає як нова! Яка красуня вежа!
Я тільки одного не розумію, чому доїхати з Відня до Енса так дорого коштує? Майже, як до Львова

 

Не до Енс, а до Лінц (Лінц - 3-тє за кількістю населення місто Австрії). Ну, напевно, такі в них ціни))) Та й потяг швидкісний.

 

Траса Відень-Зальцбург (через Лінц). Нею наші господарі добираються з Енса до Лінц і назад. Їхати їм 25хв. Зранку довше, бо траса заповнена автомобілями.


Якість погана, але прямо по курсу гори видно. Біля Лінц висота тих пагорбів - до 600м над рівнем моря.

Приїхали в Лінц забирати Сестру з роботи. Працює кухарем в клініці. На даху клініки - вертоліт. Поки ми стояли перед входом, він кудись за кимось полетів.

На півдорозі до Енс ми заїхали в торговий центр. Потім мені і Австрійцеві надоїло ходити за жінками і він повів мене на пиво) Сам він пив щось безалкогольне, бо ж за кермом. Гарна пінка в пива. Правда?

Потім ще заїхали за гульонкою (рулька, свинське коліно). То на вечерю)

А то пляшка з-під шнапсу, який ми випили ще у вечір приїзду. Шнапс з грушок.

 

Вчора знов поїхали забирати Сестру з роботи. Вона домовилась, що ми можемо зайти на кухню клініки. Зайшли в клініку : шикарний величезний холл з ялинкою і пальмами. Абсолютно жодного запаху лікарні. Ну, навіть натяку нема на лікарняні запахи. На ліфті з"їхали на поверх нижче. Там їдальня і кухня. Хтось, може, їсть в їдальні, але, в основному, як я зрозумів, їжу розвозять по відділеннях.
Ну, знов хочеться наголосити на чистоті і порядку. Але... то ж німці))) гадаю, що вже й не варто про чистоту й порядок нагадувати.


Пеше фото : зразу після зупинки Австрієць вийняв з кишеньки в дверях авто картонку, накрутив на тій картонці час, коли він тут зупинився і кинув ту картонку під лобовим склом.
Він має право там під клінікою залишити своє авто на якийсь певний час. І, якщо хтось уповноважений на то, захоче його автомобіль збадати, то зможе зразу ж побачити, чи не перевищив він визначений ліміт часу.

Якщо ж австрієць накрутив би час трохи наперід (гадаю, в кожного українця виникло б таке бажання), то у випадку чого, штраф він заробить в 2 рази більший, аніж він став би там без дозволу))))




Порція кожному хворому на вечерю.


Холл при вході в клініку.

 

Приїхавши в Енс, ми спочатку поїхали до похресника Австрійця, якому він мав віддати подарунок на Різдво. Виявляється, що батьки того похресника (12 років йому, вроді) тримають ресторанчик якраз навпроти залізничного вокзалу. Поки Австрієць і Сестра пішли вручати подарунок, ми з дружиною пішли оглянути вокзал. Малесенький вокзальчик, на якому зупиняються звичайні потяги. Швидкісні - такі, на якому ми приїхали в Лінц, мало того, що на таких вокзальчиках не зупиняються. Вони через них і не їдуть взагалі. Вони мають свою швидкісну колію, яка через такі вокзальчики і не проходить.

Коли ми обійшли вокзальчик, то нас вже розшукувала Сестра, яка повідомила, що ми також МУСИМО зайти до похресника. Виявляється, мама того похресника - українка з Черкас і, коли почула, що з ними українці, то нічого не захотіла слухати а вимагала негайної нашої появи там у них. Живуть вони там же - над ресторанчиком.
Мало світла, фотки неякісні((( Але, видно свічки на підлозі (ввечері вони були запалені).




Це вже шматки торта для нас.



А це вже шнапс з абрикосів)))

 

Прийшов Хлопчик і повів мене в піший похід по Енс. Дружина залишилася допомагати господині готувати святкову вечерю.

Були в двох церквах. Видно, що дуууууже давні церкви. В другій всередині було зовсім темно, хоча правилося і була купа народу.
На цьому фото по центру чуть лівіше кріплення зеленої труби видно заглиблення. Хлопчик сказав, що то колись якийсь святий ступив на той камінь і від того там появилося те заглиблення. Чи то в школі ще учням то розповідали, чи щось таке... але більше інформації він про це не надав, а нічого написаного про це там не було.

 

Залишки древнього муру навколо міста. Табличка про те, що 5 травня 1945 року тут був якийсь дивізіон армії США.
Огорожа якогось заводу і частина металургійного начиння у вигляді пам"ятника.

У Вікі пише про церкву Лорха, яка збудована в 1300-х роках на фундаменті ранньохристиянського храму 300-х років. Це є фото базиліки Святого Лаврентія. Мене запевнили, що то і є церква Лорха.

В ній всередині реально темно. Я й не пробував фото робити...

 

Збільшив спеціятєльно для знавців німецької.

 

Ну, дуже цікавий годинник , але якщо Хлопчику на той час було десь років 19-ть, то...

 

То для місцевих вхід - 1 євро, а для гостей по 2 євро?
Вміли ж колись будувати на віки....

 

І шо, зовсім ніякої каші?

 

Ось так завжди: хлопчики гуляють, дівчатка працюють

 

Якщо років 500, щодня туди хтось ступав, то заглиблення створилося б навіть без участі святого, ІМХО

 

Різдвяна вечеря. Було 11 осіб : Австрієць, Сестра, Дівчинка з своїм хлопцем, Хлопчик зі своєю дівчиною і її сестрою, син Австрійця з дружиною і ми двоє.
На столі 4 види салатів і якась ікра рибна (чорна, але дрібненька, я не питав з яких риб) вимішана з чимось.

Ще на столі видно 2 якісь дивні апарати і якісь чорні лопатки в кожного. Апарати - то щось на зразок електропателень. Верх просто посипається сіллю і перцем і туди викладаються тоненько нарізаний бочок, а також шматочки свинини і курятини. Кожен собі кладе, смажить і забирає на тарілку. На чорні лопатки кожен собі накладає печериці, цукіні, сир і вкладає між поверхами тих електропателень (там спеціальні виїмки є для тих лопаток). Воно також підсмажується і зверху і знизу і кожен собі то викладає на тарілку.

Коли всі поїли (алкоголь теж був присутній, але дууууже в міру), стіл звільняється від посуди і Дівчинка почала з-під ялинки витягувати подарунки для всіх. Коли біля кожного була купа пакунків, то по черзі, за годинниковою стрілкою всі розривали упакування, виймали подарунки, хвалилися ними перед іншими і дякували авторам.
Ми також привезли якісь презентики, але не всім присутнім, звичайно))) Але, отримали набагато серйозніші)))

 

Новый собор в Линце — Википедия

Вчора прочитав про Новий собор в Лінці. Нині зранку в Гугл-перекладачі переклав на німецьку і дав прочитати Австрійцеві : "Чи зможемо ми перед тим, як забирати Сестру з роботи, відвідати цей собор"? Австрієць погодився)

І ось ми біля собору.

З Вікі (українською нема) :
Новый Собор или Собор Непорочного Зачатия Пресвятой Девы Марии (нем. Maria-Empfängnis-Dom) — католическая церковь в городе Линц (Австрия) в честь праздника Непорочного зачатия Девы Марии; кафедральный собор епархии Линца. Крупнейшее церковное здание в Австрии (вместимость — до 20 000 человек).

История[править | править код]
Строительство церкви Непорочного Зачатия Пресвятой Девы Марии было инициировано в 1855 году епископом Францем Йозефом Рудигером. В 1862 году был положен первый камень; в 1924 году храм был освящён епископом Иоганнесом Мария Гфёлльнером. Церковь построена в готическом стиле.

Первоначально был запланирован более высокий шпиль, но архитектору не позволили построить башню выше южной башни собора Святого Стефана в Вене. Башня собора Непорочного зачатия Пресвятой Богородицы в Линце имеет высоту 135 м, что на 1 м 44 см ниже венского собора.