Атеїзм - що це таке?

Знати про Христа і знати Христа- це різні поняття. Зараз на землі мало хто не знає про Христа, набагато менше є тих хто Його знають.
Ми не спасаємося знанням про Христа, а тільки вірою в Христа, коли визнаємо Його Господом нашого життя...

 

Коли людина визнає існування

хочаб перед собою, вона вже не є атеїстом. Атеїст, на мою думку, відкидає присутність Творця як першоджерела взагалі.

Справжньої віри не можна навчити... до неї людина приходить сама, Богом ведена, і тільки Йому відомо як і коли.
Це не відбувається зі страху. Навпаки, щоб визнати Бога і жити по вірі часто потрібна саме відвага.

 

це саме тільки по-іншому написала фрезія

тобто шо слова(знання) не дають ефекту, а ефект дає шось що йде після них...
але це немає назви і ніяк не описується.... точінше зрозуміти може той хто подібне відчував....

а словами це не передати...

це як навчити їздити на велосипеді.... немає значення як це називати..не це головне, а те вміння їздити... і словами цього навчити не можна...

я веду до того, що попробуйте передати (або хоча б розказати) віру в Христа комусь без слів.... а самому вірити без думок...
і потім подумайте чи таке ж не може зробити язичник, атеїст чи буддист...


те що ви зараз кажете - достатньо повірити і прийняти Христа для когось рівнозначно словам та сядь на той ровер та й попробуй їхати...
за ними нічого не стоїть в того хто на ньому не вміє їхати...
це рівнозначно тому що можна було промовчати... ефект такий самий...

 

А якщо ця невинна дитина, яка ще нічого не знає? Або розумово відсталий? Або бабуся з хворобою Альцгеймера, яка вже все забула і нічого не пам'ятає?

 

А якшо це доросла людина, котра все знає, при тямі і все пам'ятає?

 

Це інша тема.
Хоча, от, наприклад, в Індії - більше мільярда людей, і практично всі вони індуїсти.
Тобто для них Бог - це не Христос, а багато різних богів - Крішна, Вішну, Ганеша, Хануман, тощо. Я думаю, що деякі з них навіть ніколи про Христа не чули, бо там є і безграмотні люди, багато індійців ніколи не виїжджали за межі Індії.
Але в духовному плані - це дуже хороші люди, вони є дуже добрі, вони піклуються про інших людей і про тварин, як про людей. У моральному і моральному плані вони навіть краще за нас - вони як діти, не заподіюють нікому зла. Навіть ніколи не піднімуть голос ні на кого.
І весь цей мільярд хороших, добрих людей буде мучитися в пеклі? Я не думаю, що світ створений Богом настільки несправедливо.

 

Та чому ж інша? Тема якраз про це, а ви шукаєте крайні випадки.

 

Абсолютно не те саме.

Так не думаю.
Можу сказати зі свого досвіду. До свого знайомства з Ісусом я був дуже релігійною (в поганому значенні цього слова) людиною. Я знав про Христа все практично, але я не знав Його Самого. Мене вчили, що Ісус сказав, що потрібно любити людей, а я їх не любив, мене вчили, що треба прощати людям, а я їх не прощав, мене вчили, що треба допомагати людям, а я не робив цього і т.п.
Але коли я покаявся перед Богом і визнав Ісуса як свого Господа, все кардинально змінилося. В мені всередині з"явилася якась інша любов як була до того. Я аж сам здивувався звідки це взялося в мене. Моя любов набрала якоїсь іншої якості. Самому захотілося любити людей, допомагати їм, звідкись взялася сила для прощення... Пізніше я прочитав в Біблії, що це Його любов поселяється в людині, коли вона приймає Ісуса:
Рим.5:5
бо любов Божа вилилася в наші
серця Святим Духом, даним нам.

Недавно почув відносно цього таку думку від одного відомого проповідника. Він говорив, що сказати людям щоб вони були доброчесними, любили інших, допомагали іншим, але нічого не сказати їм про Христа, то все одно, що послати в бій безногих солдат!
Без Ісуса ми не маємо сили щоб любити!

 

а отже.. може, той хто має сили любити, прощати і робить це реально в житті (не через страх перед покаранням "на тому світі", страх пекла, страх гніву Божого, а просто - від багатства душі яка має чим поділитися з іншими) - має ту силу через Ісуса, навіть якщо називає себе атеїстом?

 

Бог може робити добрі справи через атеїстів, але відношення атеїста до Бога є тим, що той атеїст немає шансів на спасіння.

 

Все одно ніяк не можу збагнути, чому людина чи то атеїст, чи то людина нехристиянської віри, яка живе по совісті, яка не суперечить Законам Божим, не буде мати шансів на спасіння. Тоді виходить, що ті люди, а їх мільйони, які жили до Христа також не мають надії на спасіння чи як? Не їхня вина в тому, що вони народилися до, а не після.

 

А як же свобода вибору людини? хіба можна використовувати людину проти її волі в обхід її свідомості (навіть для добрих справ), а потім судити її ж за невірство у те, що Бог завжди дає вибір на самостійні вчинки?..

 

Вона й залишається. Хто насилу атеїста тягнув у невірство, чи у вірство. Він свій вибір зробив.

 

Слово Боже каже, що люди, котрі ніколи не чули про спасіння через Христа будуть суджені по своїй совісті.

А звідки у такого ця сила щоб любити, прощати...?

---------- Додано в 12:57 ---------- Попередній допис був написаний в 12:50 ----------

А чому несправедливо? Що несправедливого і чим Бог винен в тому, що людина вибрала собі за бога корову...?

 

А чому для того щоб мати сили, треба у когось їх взяти?..
Не сила, а надлишок любові, як на мене.
Коли любові мало, то людина думає лише одне: дай! мені! мало мені, погано мені, не можу я тобі (йому) дати ні прощення ні любові.. самому не вистачає.

А коли людині добре, бо має багато любові в собі, то може нею поділитися. І ні з ким не воювати і не бути "сильною" - а бути просто "багатою": беріть усі, у мене ще є і буде, бо я це в собі продукую. Атеїст чесно каже що не знає точно формули і адреси фізичної, джерела, звідки в ньому здатність на любов, віруючий каже що в ньому все добре що є - від Бога.
Яка між ними різниця, якщо обидва користуються тим самим "джерелом" у собі, тільки один каже що знає як воно зветься, а другий - що не знає?..

 

Здатність любити і прощати - це те, що закладено в людині від моменту її створення. Як на мене, то це нормальний стан речей, коли ти любиш не те що людину, але і кожну травинку і комашку і не забереш в неї життя заради розваги чи просто так, бо не ти йому його подарував. Це сила, яка притаманна людині від народження. А от звідки у людини сила брехати, зраджувати, бути жорстоким, ненавидіти і вбивати? Оце я вважаю ненормальним, збоченим станом людини. Кожне немовля народжується милим і добрим, але з часом з одних виростають праведники, а з інших грішники. І це тільки вплив хворого і збоченого довкілля.

 

Точно закладено Богом від народження, але чомусь те добре, що закладено з виростанням дитини десь дівається.
Якраз це і є наслідки гріхопадіння першої людини. Цим вірусом гріха заражена кожна людина, цей вірус і не дає людині наблизитися до свого Творця. Перша людина була заражена цим вірусом і тому кожна людина, є також під цим прокляттям. Тільки Ісус Христос є Той, хто може звільнити людину від цього вірусу гріха. Він взяв на себе покарання за цей гріх першої людини (котрий автоматично є на кожному із нас), таким чином очистив нас і зруйнував той бар"єр, що розділяв нас від Бога.

Просто так нічого не буває. Не виростає просто так праведник, чи просто так грішник...

---------- Додано в 14:14 ---------- Попередній допис був написаний в 14:06 ----------

Чому одним і тим самим джерелом? Зовсім не одним і тим самим.
Джерелом любові для християнина є Бог, а джерелом любові для атеїста- є він сам.
Як думаєте, котре джерело швидше вичерпається?

 

цікаво. атеїзм передбачає існування іншопланетян гуманоїдів?

 

Так атеїсти їх самі і видумали...

 

Те в якому менше корисливості або менше страху.
Там де є вигода - людина буде іти до кінця, щоб її отримати, не втомлюючись. Там де є страх покарання - людина триматиметься найдовше, її дуже невигідно "зійти з дистанції".