Атеїзм - що це таке?

Дозвольте спочатку сказати на рахунок того кого можна вважати віруючим.
Віруючий- це людина, котра покаялася перед Богом, прийняла Ісуса Христа як свого Господа (народилася згори), котра має стосунки з Христом, слухняна Божому Слову, в усьому старається догодити Христу...

А на рахунок того, що грішать- каяться, грішать і знову каяться, то питання в тому, чи дійсно це є покаяння? Чи можна назвати справжнім покаянням коли наперед знаєш, що ти й так зробиш знову те в чому збираєшся каятися?

 

Що до того, чи ти віриш, чи не віриш - дійсно, не можна бути трохи вагітною.

Що до живеш за заповідями, або ні - не згоден. Хіба завжди після скоєння гріха у людини пропадає віра? Зовсім ні! Вона вірить далі у Бога. Якщо би ми всі після того, як сказали собі у серці: Я ВІРЮ і перестали автоматично грішити, то це б було супер добре, але ми знаємо, що ніхто не спасся через Закон, тобто всі є грішні, але ви не сперечатиметеся, що всі є невіруючі. Тобто людина є віруюча, але водночас може грішити. Хто в більшій степені, а хто в меншій. Це залежить від того, хто як духовно є досконалий.
От вам живий приклад. У мене є один знайомий, він рекет. Постійно ходить на якісь розборки. Але я його нераз бачив у церкві. Що тут можна сказати? Можна поглузувати, можна дорікати, мов як так, корчить з себе віруючого, а сам...говорити можна багато чого, можна навіть дорікнути всім християнам: от мов які вони. Але я його сприймаю позитивно. Так, він напевно грішний у своїх ділах, як зрештою кожен з нас. Але ми його гріхи бачимо здалеку, а свої... І той знайомий напевно має спасіння у тому, що не покидає віру і намагається бути ближче до Бога.

Пригадуємо собі притчу, як двоє чоловіків прийшли у храм помолитися і один бив себе в груди і просив у Бога прощення, а інший дивився на нього і казав: добре, Господи, що я не такий, як він.

---------- Додано в 11:24 ---------- Попередній допис був написаний в 11:20 ----------

1)людина, що повірила в існування Бога не стає автоматично безгрішною - святою.

2) я не злий, я - добрий, просто не люблю сарказму у Божій науці.

 

Але чомусь думаю, що той чоловік з притчі, який бив себе в груди і просив у Бога прощення, не став більше грішити, принаймі допускати тих гріхів, які зрозумів і в яких щиро розкаявся. Але якщо чоловік рекетир і після чергового "наїзду" іде в Храм Божий, молиться, кається і завтра робить те саме, принаймі не через спокусу і слабкість, а усвідомлено знає що робитиме це і далі - то це богозневага найвищого ступеню.
Можливо (але то один Бог знає) йому краще було би взагалі не ходити до церкви, може менший гріх йому б зарахувався, ніж таке блюзнірство.

 

100%!
Тому є великим заблудженням і обманом те, що доброчесний атеїст може спастися.
Бо жодна "людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса...!"Гал.2:16

---------- Додано в 12:58 ---------- Попередній допис був написаний в 12:37 ----------

Хто зна що то за людина. Можливо він тільки на шляху до Бога, шукає Його і хоче звільнитися від того бруду, в якому вариться...? Головне що шукає Його, а Бог з часом відкриє йому очі і допоможе вибратися звідти...
В мене також є друг (був бандитиом в 90-тих роках), і також розказував, що вилізти звідти- дуже важко. Розповідав, що не розраховував навіть лишитися живим після того як сказав усім своїм браткам про те що кидає ту справу і що тільки чудом його не вбили...

 

Ех, пане Лок, я вам заздрю!
Як би то було легко: пішов, висповідався і сказав: більше не буду і так сталося!
За пару висповідань можна було б святим стати!

 

Та тут нема чому заздрити , я такий же грішний, як усі люди, а в дечому мабуть і більш грішний. Але коли виникає спокуса вчинити якийсь гріх, то перш за все згадую, що вже обіцяв того не робити. Звичайно, що далеко не завжди, на жаль, так виходить, деколи зірветься якась грішна думка, помисел чи дія. Але принаймі розкаюючись в чомусь знаю, що старатимуся зі всіх сил, наскільки їх вистачить, того більше не робити. А не так, що завтра зроблю знову, а Бог простить.
Те що кажуть, мовляв людина слабка і допускає гріхи водночас і правда і неправда. Бо часто та, так звана, "слабкість" слугує для людини самооправданням, мовляв я слабкий і тому грішу, і нічого з тим не поробиш. Слабкість не повинна бути оправданням, людина повинна старатися бути сильною.

 

Тут, на мій погляд, ще важливий наступний момент. Не так страшний може бути сам проступок, скільки сама тенденція. Якщо людина робить щось Богу неугодне напротязі якогось часу, потім сповідається, а опісля далі робить те ж саме - то є одне, а от коли зробила, ну так сталося... але очевидний прогрес, тобто кількість проступків зменшилася - це інша справа. Людина міняється... процес, як то кажуть, пішов... Людина не може помінятися в момент, потрібен час. Комусь воно вдається швидше, комусь повільніше.

---------- Додано в 15:35 ---------- Попередній допис був написаний в 15:31 ----------

Звичайно, лиш Богу відомо хто спасеться. Але з вашою думкою згоден.
У віруючого кіллера є більше шансів спастися, ніж в атеїста, бо вбивця має перед ким покаятися, а в атеїста, який відкинув Бога, нема перед ким.

 

Маленьке уточнення. Я мав на увазі, що великим заблудженням і обманом є те, що будь-який атеїст може спастися своєю доброчесністю.

 

смішно получилося...

 

а своєю любов'ю?.. До всього світу, до всього сущого?..
Як на мене, то почавши з любові до Бога, віруючий потім має перейти до любові до світу, людей (інакше то буде одне пустослів'я чи фарисейство). А якщо одразу хтось почав зі світу і возлюбив все суще в ньому?..

На прикладі Татка і дитини. Припустимо, сталося так що дитині не сказали що оця людина, що її любить, зветься татко і вона вважає що то "Андрій". Але стосунки між ними такі ж, як і у тієї дитини яка зве тата і маму "тато" і "мама". А може бути навпаки: назва "посади" є, а суті стосунків - немає.

Можливо, і тут те ж саме: (гіпотетично) атеїст може любити так як мав би любити християнин, але перший себе так не називає і ніякі свої емоції, почуття, слова, вчинки, ніщо ніяк не називає, другий же називає те, що відчуває, "любов'ю до Бога".

 

Яка любов, відкинувши свого Батька і Творця всього сущого?

 

Чому ж - відкинувши?.. щоб щось "відкинути", треба його сформулювати, визначити спочатку.
Атеїст, наскільки я розумію, не може визначити Бога як певну дійову особу з конкретним земним іменем і характеристиками, символами, зображеннями, ритуалами з давніх міфів древніх людей, але він може відчувати любов до всього сущого, любов і повагу до загадкового невідомого джерела творення цього сущого, рушійної сили і першопочатку всього (а це ж і є "Бог" в термінах релігії) - не називаючи його земними іменами, не втискуючи у міфи чи релігію взагалі.. хіба це неможливо? (принаймні, гіпотетично)

Хіба для того щоб щось любити, треба обов'язково саме цим іменем це назвати, точно визначити його формулу?.. Можна "просто любити", возлюбити Світ.
Адже і віра побудована на тому ж принципі: точно невідомо що це таке і яка його "формула", але я у це вірю, можна "просто увірувати" в Бога.

 

атеїзм також релігія. як і сатанізм і марсизм-леніннім.
кожне позиція стосовно теології являється теологічним напрямком, а значить релігією. от зібрались в 17-м купа атеїстів і маєте - знищили одну, зявилась інша ))

 

- без формул и имён жрецам в процессе места не найдётся. Для веры они (формулы, имена и жрецы) не нужны, а вот для религии - обязательны

 

Також заблудження і обман!!!

 

Це, що описала Фрезія називається недосконала любов.

Скажу так: любов"ю до створеного не заміниш любовю до Творця.

Найгірше для людини - це є свідомо відмовитись від Бога. Це і є атеїзм.

---------- Додано в 13:08 ---------- Попередній допис був написаний в 12:57 ----------

муляє, що хтось є "жрецем"? заздрість?

 

Так, підтримую.
І, взагалі, якщо би було можливо спастися таким способом, як пише п.Фрезія, а саме "своєю любов"ю" і "любов"ю до всього світу", то смерть і воскресіння Христа була би марною і нікому непотрібною справою.
Ми спасаємося не "любов"ю до всього світу", чи ще якоюсь там "любов"ю" але тільки ВІРОЮ в те, що Ісус вмер за наш гріх і воскрес для нашого оправдання! Іншого шляху не існує просто!
Але то уже питання іншої гілки...

 

а шо означає відмовитися від Бога?

і якщо хтось просто не знає про нього, то як він від нього може відмовитися?
навіть заперечувати те що не знаєш що немає змісту, а якщо вже знаєш хто такий Бог, то вже заперечення немає смислу...

той хто не знає про Христа не спасеться?

 

- "нет здоровых, есть недообследованные" (профессиональная врачебная поговорка - полушутка).

Если кто-то о Боге не знает, к нему ещё не пришли жрецы. Придут, расскажут, запугают (при жизни) и спасут (после смерти).

- нет

 

Кого визначити і сформулювати? Бога?
Це неможливо, тому достатньо одного - повірити.

---------- Додано в 17:23 ---------- Попередній допис був написаний в 17:21 ----------

так.... .

---------- Додано в 17:24 ---------- Попередній допис був написаний в 17:23 ----------

А у кого нема можливості повірити?