Аристократизм

Так, бо є різниця між "хочу", "мушу", і "не можу інакше".
Самодисципліна - це одне, то треба мати силу волі та й усе. Вольова людина - ще не означає аристократ.. хоча не буває аристократа без дисципліни і сили волі.
Скажімо, я впевнена що те що "злітає" з людини у напівпритомному стані чи у стані сп'яніння - це те що тримається лише на силі волі. А от те що стало частиною людини, те що "прошито" у підсвідомість майже - воно не на самій силі волі тримається, не на диктаті вже..
Мені здається, аристократ насамперед "інакше не може".

 

Пробачте, але світло - світить, а вода - мокра.
Людина є людина. І вона може вести себе аристократично, а може і як скотина. (буває на людях - одне а в сім'ї - протилежне). Тому надалі не планую продовжувати дискусію.

Кров - так - гени роблять своє, але не доказ, що все і завжди.
Культура виховання - так - завжди дається в знаки, але в критичних умовах - всі про неї забувають. Всі, практично.

Вищість придумали лише люди. Люди ж її можуть і відмінити. Просто кому як пасує.
Мене наприклад мало хвилює хто є поруч - принц чи двірник. Я до них буду ставитися однаково...

 

- аристократы бывают без чего угодно (разума в том числе). Обсуждается таки "аристократизм". Разница как между мужественностью и мужчиной. Вроде, должны быть всегда вместе, а бывает всяко...

 

гм.. по-моєму це пиха (внутрішня!) вважати себе "царем" (для себе).
Тобто, зовні людина може бути рівною - але якщо вона подумки вважає себе царем..
Я думала, що просто варіант "бути падлюкою" не розглядається як само собою зрозумілий - без стимулу "не личить".
Цікаво.. а буває аристократизм без "пихи внутрішньої"?

 

- нет, конечно. Это уже интеллигентность какая-то получается...

"мятеж не может кончиться удачей. В противном случае его зовут иначе" (с)

 

Аристократи - це забезпечення культурних традицій. Якщо не буде аристократів, хто буде ходити на оперу і слухати класичні концерти, колекціонувати старовинний живопис? Серед люмпенів таких одиниці, та й не по кишені як би. Аристократи завжди давали роботу талановитим (і відповідно бідним) творцям, наприклад Мікеланджело не сталося б без опіки родини Медічі.

 

Не гени, а «привілей» бути народженим в тій чи іншій сім’ї.

Але я так зрозуміла що в цій темі аристократизм використовується в розумінні інтеліґенції. Львівська інтеліґенція початку 20-го сторіччя також люди які народились в певних родинах і дотримувались певних правил поведінки, але від коли нас освободили то багато втратилось. Власне, втратилась та внутрішня вихованість і підтягнутість, так би мовити кодекс честі і манера поведінки. Ви знаєте інтеліґенція навіть вміє вас так культурно послати, що не оговтаєтесь.

---------- Додано в 14:39 ---------- Попередній допис був написаний в 14:34 ----------

Всетаки я думаю що це не аристократи, а інтеліґенція. А це трошки інше. Бо можна бути народженим в простій родині але любити оперу, живопис ітд, ітп.

Шевченко не був аристократом, або для прикладу Іван Франко. Але Іван Франко для мене приклад інтеліґенції Львова.

Цікаву статтю знайшла про одну українську аристократичну родину:

 

Любити одне, а величезні кошти в це вкладати - зовсім інше, я про це. В часи Леонардо да Вінчі не було ніякої інтелігенції, були простолюдини, які в мистецтві як кажуть ні в зуб ногою, і були аристократи, які розвивали мистецтво і підтримували. Сіра маса мистецтва не розуміє, воно їй не потрібне (максимум - почепити на стінку репродукцію Шишкіна), а коронованим особам і меценатам - потрібне. Де був би той самий Шевченко, якби цариця не викупила картину за суму, необхідну для його розкріпачення? Його друзі-інтелігенти не могли йому інакше зарадити.

 

А рівність - комуністи.

Люди, що належать до еліти, аристократії це не просто ті, які народилися в середовищі, де панує достаток.
Таких, у яких панує достаток у нас є (діти депутатів, діти чиновників, діти новоспечених бізнесменів).

Але з Івана ніколи не буде пана. З Ахмєтова ніколи не вийде еліти скільки би він не приумножав свої статки. З Януковича ніколи не буде еліти.

Зараз у нас просто нема еліти, тому нема національної ідеї, тому при владі звичайні бізнесмени, що працюють на ТзОВ Україна... а ми всі працівники на тій фірмі.

---------- Додано в 16:42 ---------- Попередній допис був написаний в 16:29 ----------

Аристократи/еліта суспільства - це ті, що можуть вплинути на країну, повести її, а інтелигенти - це добре, але то не то.

 

Аристократизм не дорівнює меценатство. Ви говорите про меценатів, яких в Україні зараз важко знайти. Он скажімо Пітер Купер був неписемним але він був багатим і був меценатом і побудував великий університет в Нью Йорку, і залишив кошти щоб в цьому університеті навчались здібні діти безкоштовно. А всім відомо, що добрий університет в Нью Йорку коштує 40-50 тисяч долларів на рік.
І таких прикладів в американській і світовій історії багато. Навіть в Українській є, бо такими меценатами була родина Шептицьких. Вони і є прикладом аристократичної родини, а не еліта/аристократи аля Ахметоф і Янукофічь.

Ви змішали в купу коней і людий.

Наскільки розумію ваші можновладці вважаються елітою суспільства, ібо грошей кури не клюють, бо не так як в мене що клювати нема що. Але ту вашу еліту я ніколи не зачислю до аристократії.

 

Нє, Марусю! Ви просто перестали читати Миха докінця!

 

Аристократизм - понти, які передаються у спадок.
Проявляється у наявності родичів, які щось колись досягли в житті.
Потрібен лише тим людям, які власне є аристократами. Адже для них це якесь виділення із мас.
Сам ніколи не цікавився родоводом людей.

 

А ти взагалі чимось цікавився в житті? Крім тих "понтів"? Алкоголю, наркотиків і сексу не рахувати.

 

Аристократи - цільова аудиторія високого мистецтва, тобто культурного шару в цілому. Якби не було попиту - не було б і пропозиції. Хтось бачив принца чи короновану особу, яка дивиться з віп-ложі концерт Емінема?

В Україні є аристократи?

 

Цікавлюсь: плаванням, вело прогулянками, подорожуванням, фотографією, як мистецтвом, філософією, медитацією, релігіями світу, іноземними мовами, веб дизайном, електронікою, зокрема виготовленням печатних плат, українською сучасною літературою, поп-панком, езотерикою. Якщо потрібен більш детальний список і пояснення - пм.

 

Родина Богомольців, може і не виглядає аристократичною на тлі Габсбургів чи інших європейських аристократичних кланів, але для мене особисто Ольга Богомолець є саме такою аристократкою. І навіть якщо пацієнти накидають фактів про незадовільне обслуговування у її клініці - що буде кидати тінь і на неї, для мене вона як людина, жінка, бард, мати чотирьох дітей, розумна освічена особистісь, науковець, фахівець своєї справи, автор музики на слова кращих українських поетів - суб'єктивно є сучасною українською аристократкою.

 

Можливо колись поміщики, тепер інтелігенти, але не аристократи.

 

ну і нащо валити все в купу? аристокраТИЗМ і аристокраТ, аристокраТІЯ - різні речі. Не обовязково співпадають.

інтернет:
Аристократизм - это свойство накапливать, сохранять и передавать культурные ценности.
Аристократизм
- тип духовности и стиль жизни, опирающиеся на глубокую культурную традицию существования аристократического сословия
Аристократизм
-а; м. Благородство поведения; изящество манер.
Аристократизм
Внешняя изысканность, утонченность поведения
Аристократизм
Благородство, благородное изящество. Аристократичность манер.
ІМХО.Людина, в якій присутній аристократизм, завжди виявляє власну гідність. Поважає її. А від цього поважає гідність інших. типу "Возлюби свого ближнього ТАК, ЯК САМОГО СЕБЕ". А звідси "поводься з іншими так, як хочеш, щоб поводилися з тобою".

Ну, наприклад. Мій тато усе життя був простим водієм. Мат я вперше почула в дорослому віці від чужого дядька. Тобто, незважаючи на селянське походження і робітниче середовище (танковий завод скоро по війні, армія, БМУ і таксопарк, все в радянській дійсності), мат у своє приватне середовище він не допустив. Крім того, навіть о 4 ранку йшов на зміну свіжо поголеним і при краватці. Ніколи не вдарив жінку. Для мене це ілюстрація поведінкового аристократизму.