"Апостольська церква і сучасне християнство"

Хочу підтримати Миха в цьому питанні.
Виходить, нема такої конфесії, де мізки не промивають?
Значить, бути в церкві - це бути роботом?
А як же тоді виконувати хоча б такі заповіді Христа, як причастя і хрещення?

 

Я напевно трохи перебільшила, маючи на увазі те, що є багато фанатиків, кожен з яких вважає, що є лише одна правдива, непомильна і свята конфесія, і він саме до неї відноситься. Багатьох послухаєш, і вони до болю в серці переконані, ніби саме їх церква - єдине місце спасіння, а інші - філіали сатани. Але ви праві. Багато - ще не значить, що усі. Тим паче, що нездатність правильно оцінити віровчення і історію свої конфесії, чи несвідоме використання небіблійних обрядів - це ще на мою думку не смертельний гріх. Обдурені - ще не значить винні і грішні. А стосовно причастя, то якщо вірити небіблійним вигадкам про те, що причастя має були лише у церковному храмі з рук священика, то тут дійсно тупик. А якщо небііблійним вигадкам не вірити, то проблем не буде. Те ж саме і з хрищенням, - обрядом, який символізує обітницю Богові, тому хрищення відбувається у серці людини.


"Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокажених, виганяйте демонів. Ви дармо дістали, дармо й давайте. НЕ БЕРІТЬ ані золота, ані срібла, ані мідяків до своїх поясів, ані торби в дорогу…» Матв. 10: 8-10.

 

Я не розумію ЩО саме ви тим хочете сказати.

так, але про це ніхто не говорить.

католицька інквізиція не займалася спалюванням, ще раз кажу.
боротьба проти відьом велася світською владою. Але при тому світська влада втягла католицьку церкву у ці справи. Були перегини? Були. Були фанатики? Були. Це була помилка людей церкви, що дали себе втягнути. За що і вибачився Папа Іван Павло Другий.

 

1. Що освячення всього, що попаде під руку, є вигадкою традиційної церкви.
2. Що отримання грошової винагороди за "релігійні послуги" (тим паче по прейскуранту), протирічить християнському вченню і апостольській практиці.

За цією логікою треба простити концтабори і газові камери німецьким генералам на Нюрнберзькому процесі, бо їх втягнув у це Гітлер і вони не були безпосередніми виконавцями (доречі, приблизно так вони це і пояснювали).
А за що вибачався Іоан Павло II - трохи згодом, бо багато писанини для мене потребується.

 

ІНКВІЗИЦІЯ: ЦЕРКВА - СУДОВА ІНСТАНЦІЯ І ЗАМОВНИК ВЛАСНОГО ВИРОКУ , СВІТСЬКА ВЛАДА-ВИКОНАВЕЦЬ.
1184 р. Папа Луцій III і імператор Фрідріх I Барбаросса встановили строгий порядок розшуку єпископами єретиків, розслідування їх справ єпископськими судами; світські ж власті зобов'язувалися виконувати смертні вироки за постановою інквізиторських судів.
У 1215 році вперше про Інквізицію як про установу мовилося на скликаному папою Інокентієм III 4-му Латеранськім соборі, що встановив особливий процес для переслідування єретиків (лат. per inquisitionem), достатньою підставою для якого оголошувалися чутки, що порочили т.з. єретиків.
У період з 1231 по 1235 рік папа Григорій передав функції по переслідуванню єресі, що раніше виконувалися єпископами, спеціальним уповноваженим — інквізиторам (що спочатку призначалися з числа домініканців, а потім і францисканців).
У 1481 році вступив на посаду перший Великий Інквізитор Іспанії Томас Торквемада..
За його часу, за найскромнішою оцінкою Х. А. Льоренте, «інквізиція. спалила 8800 чол.
У 1542 році папа римський Павло III заснував Священну Римську і Вселенську Інквізицію.
У 1587 році, з реформою папи Сикста V, була встановлена Верховна Священна Конгрегація Римської і Вселенської Інквізиції. У такому незмінному вигляді вона проіснувала до 1908 року.
У 1600 в Римі спалений Джордано Бруно.
У 1633 в Римі Галілео Галілей відрікся від учення Коперника..
У 1908 році тато Пій Х перейменував Інквізицію у Священну Конгрегацію Священної Канцелярії. Священна Канцелярія проіснувала до 1967 року, коли папа Павло VI перейменував Священну Канцелярію в Священну конгрегацію доктрини віри, що існує і понині.
У 1992 папа Іоанн Павло II реабілітував Галілея і офіційно визнав, що інквізиція зробила помилку, силою змусивши вченого відректися від теорії Коперника.


У перші часи інквізиції не існувало прокурора, зобов'язаного обвинувачувати підозрюваних осіб; ця формальність судочинства виконувалася словесно інквізитором після заслухання свідків; зізнання обвинувачуваного служила обвинуваченням і відповіддю. Якщо обвинувачуваний визнавав себе винним в одній єресі, дарма запевняв він, що він не винний стосовно інших; йому не дозволялося захищатися, тому що злочин, за який він був відданий суду, був вже доведений. Його лише запитували, чи згідний він зробити зречення у єресі, у якій визнавав себе винним. Якщо він погоджувався, то його примиряли із Церквою, накладаючи на нього канонічну покуту одночасно з яким-небудь іншим покаранням. А якщо ні, то він оголошувався завзятим єретиком, і його віддавали в руки світської влади з копією вироку.
.......

............. Спочатку вирок був тільки простим осудом за єресь і супроводжувався відлученням від Церкви або оголошенням, що винний не вважається більш підсудним суду Церкви; іноді додавалося, що він передається світському суду, що він відпущений на волю - жахливе вираження, що позначало, що минулося вже пряме втручання Церкви в його долю. З часом вироки стали жорстокішими; де Церква пояснювала, що нічого не може більш зробити, аби загладити гріх винного, і передавала його в руки світської влади Це супроводжувалось наступними знаменними словами: debita animadversione puniendum, тобто "так буде покараний по заслугах". Немає жодного документу, де би Інквізиція закликала світську владу пощадити життя нею звинуваченого.
Натомість Церква пильно стежила за тим, щоб її резолюція не тлумачилася перекручено. Вона твердила, що не може бути й мови про яке-небудь полегшення вироку, якщо єретик не покається й не засвідчить своєї щирості і не видасть своїх однодумців. Судячи єретиків і віддаючи їх в руки світської влади, католицька інквізиція прекрасно передбачала подальшу їх долю відповідно до вироку. Один з інквізиторів XIII століття, якого цитує в XIV столітті Бернар Гі, так аргументує це: "Мета Інквізиції - знищення єресі; єресь же не може бути знищена без знищення єретиків; а єретиків не можна знищити, якщо не будуть знищені також захисники й прихильники єресі, а це може бути досягнуто двома способами: повернення їх у католицьку віру або перетворення їх тіла в попіл, після того, як вони будуть видані в руки світської влади"
В IX і X вв. єпископи досягають високому ступеня могутності; в XI ст., під час переслідування патаренів в Італії, діяльність їх відрізняється більшою енергією. Уже в цю епоху церква охоче звертається більше до насильницьких заходів проти єретиків, ніж до засобів умовляння. Найбільш строгими покараннями єретиків уже в ту пору були конфіскація майна й спалення на вогні. Ще на Веронському синоді, в 1185рг., видані були точні правила стосовно переслідування єретиків, що зобов'язували єпископів частіше ревізувати свої єпархії й вибирати заможних мирян, які виявляли б їм сприяння в розшуку єретиків і передачі їх єпископському суду, а світській владі пропонувалося надавати підтримку єпископам, під страхом відлучення й інших покарань.
На Тулузькому соборі 1229 р. було ухвалено, щоб кожний єпископ призначав одного священика й одну або більше світських осіб для таємного розшуку єретиків у межах даної єпархії.
......

 

Та ясно, тільки ви тут єдиний суддя католицької церкви та інших громад. Між іншим, отак моделюючи собі утворення організації СЄ, Рассел так само собі подумав, що всі потонули у відступництві, а я от світило... згідно Біблії, все як має бути.

Ну а на те, що я написав про Юду та Петра, яко відступників згідно того, що написано у Біблії, ви так і нічого путнього не сказали. А згідно вашої беззаперечної логіки, вже тільки через це можна поставити під сумнів все християнство, всю релігію. Що ж це мов за церква, один зраджує на смерть Бога, а інший відрікається тричі за одну ніч від Бога. Ну скажіть хоть шо небудь.

Додам лише що до Юди. На відміну від вашої думки, що Юді - пекло, католицька церква про це не говорить ніде. Чому? Тому що ніхто не знає остаточно хто і як завинив перед Богом.

А Церква є святою, бо вона є Тіло Господнє.

 

Інквізиція в Іспанії.
З часу з'єднання Кастілії і Арагонії в одну монархію, при Ізабеллі Кастільській і Фердинанді Католіке, було реорганізували інквізиційну систему. Мотивом реорганізації був не стільки релігійний фанатизм, скільки бажання скористатися інквізицією для зміцнення державної єдності Іспанії і збільшення державних доходів, шляхом конфіскації майна засуджених. Душею нової інквізиції в Іспанії був духівник Ізабелли, домініканець Торквемада. У 1478 році була отримана булла від Сикста IV, що дозволяла «католицьким королям» встановлення нової інквізиції, а в 1480 р. а в 1480 р. був установлений в Севілье перший трибунал її; діяльність свою він відкрив на початку наступного року, а до кінця його вже міг похвалитися передачею до страти світській владі 298 єретиків. Результатом цього була загальна паніка і цілий ряд скарг на дії трибуналу, звернень до папи, головним чином, з боку єпископів. У відповідь на ці скарги Сикст IV в 1483 р. наказав інквізиторам продовжувати дотримуватися тієї ж строгості по відношенню до єретиків, а розгляд апеляцій на дії інквізиції доручив севільському архієпископові Іньіго Манрікесу. Декілька місяців опісля, він призначив великим ген. інквізитором Кастілії і Арагонії Торквемаду, який і завершив справу перетворення іспанської інквізиції.
Інквізиційний трибунал спершу складався з голови, 2 юрістів-ассесорів і 3 королівських радників. Ця організація скоро виявилася недостатньою і замість неї створена була ціла система інквізиційних установ. З тих пір справа очищення Іспанії від єретиків і нехристиян стала швидко посуватися вперед. У період від 1481 р. до 1498 р. близько 8 800 чоловік було спалено на вогні; 90 000 чоловік піддалося конфіскації майна і церковним покаранням, 6 500 чоловік, врятувалися від страти за допомогою втечі або самогубства.
Рим.
За зразком іспанської інквізиційної системи, в 1542 р. в Римі установлена була «конгрегація святої інквізиції», влада якої безумовно визнана була в герцогствах Міланському і Тосканському; у Неаполітанському королівстві і Венеціанській республіці дії її підлягали урядовому контролю. У Франції Генріх II намагався заснувати інквізицію по тому ж зразку, а Франциск II, в 1559 р.. переніс функції інквізиційного суду на парламент, де для цього утворено було особливе відділення, так наз. chambres ardentes.
Дії інквізиційного трибуналу строгою таємні. Діяла система шпигунства і доносів. Як тільки звинувачений або підозрюваний притягувався до суду інквізицією, починався попередній допит, результати якого представлялися трибуналу, де домініканські богослови, (так звані кваліфікатори святої інквізиції) розглядали справу.Якщо вони висловлювалися проти обвинуваченого, його негайно ж відводили в секретну в'язницю, після чого між в'язнем і зовнішнім світом припинялися всякі стосунки. Потім слідували 3 перших аудієнції, під час якої інквізитори, не оголошуючи підсудному пунктів звинувачення, вимагали покаяння і зізнання у єресі. У разі розкаяння підсудний міг розраховувати на поблажливість , а у випадку заперечення провини, обвинуваченого, на вимогу прокурора, вводили в камеру тортур. Після тортур змучену жертву знову вводили в аудієнц-залу і лише тепер знайомили її з пунктами звинувачення, на які вимагали відповіді. Обвинуваченого питали, чи бажає він захищатися чи ні, і, у разі ствердної відповіді, пропонували йому вибрати собі захисника із списку осіб, складеного інквізиторами. Зрозуміло, що захист за таких умов був не більш як грубим знущанням з жертви трибуналу. Після закінчення процесу, що продовжувався нерідко декілька місяців, знову запрошувалися кваліфікатори і давали свою остаточну думку у даній справі, майже завжди — не на користь підсудного.
Потім слідував вирок, на який можна було апелювати до верховного інквізиційного трибуналу або до папи. Проте успіх апеляцій був маловірогідний. «Супрема» як правило не відміняла вироків інквізиційних судів, а для успіху апеляції до Риму необхідне було заступництво багатих друзів, оскільки засуджений, чиє майно було конфісковане, значних грошових сум вже не мав в своєму розпорядженні. Якщо вирок відмінявся, в'язня звільняли, але без жодної винагороди за випробувані муки, приниження і збитки; інакше його чекали санбеніто і ауто-да-фе.
Перед інквізицією тріпотіли навіть государі. Її переслідувань не могли уникнути навіть такі особи, як іспанський архієпископ Карранса, кардинал Чезаре Борджіа і ін. Всякий прояв незалежної думки переслідувався, як єресь: це видно на прикладах Галілея, Джордано Бруно, Піко делла Мірандоли та ін.

Попри те, що чомусь мало говорять про світську інквізицію, а також у деяких випадках перебільшують церковну інквізицію, Історія католицької інквізиції задокументована, ніким не заперечена, і продовжувати її опис можна на десятки сторінок цього форуму.

 

Ого, як багато букв....

Даяно, а згадайте Старий Завіт... Там євреї з Божого благословення нищили народи заради території і багацтв іновірних..... Може вам краще у язичники, нє?

 

Будемо вважати путніми ваші слова про те ,ніби краще вбивати, ніж відректися від Бога.
А я вже казала. Петро через людську слабкість і страх не признався, що він знає Ісуса, але він не був причетний до вбивств, продажу індульгенцій, перекручень Ісусового вчення і т.п. Тому, якщо вас моя відповідь не влаштовує, вважайте правильною свою думку, і припиніть будь-ласка повторювати одне і те ж по кілька разів.
Краще придумайте щось на виправдання індульгенцій чи якоїсь іншої католицької єресі.

 

А Юда? Він ж був апостолом, учнем....... теж був на початках утворення громади....

 

Я просила вас лишити мене у спокої з тим Юдою і вважати мою позицію неправильною, лиш по десять разів не обговорювати одне й теж. Кажучи про Старий Завіт, ви зачепили питання, яким користуються атеїсти, що не знають різниці між Старим і Новим Завітом. А я то думаю, чому католики так багато перейняли зі Старого Завіту (і священицтво, і подібний до них одяг, і навіть фарисейство...) .... А може ви і Ісуса також у язичники відправите за слова "Любіть ворогів своїх"? А може почнете відстріл неугодних за прикладом своїх підзахисних?
Договорилися.....

 

Даяно, почитайте Старий Завіт уважно про те, як євреї, згідно Божого наказу нападали на інші народи, тобто йшли війною.... теж, вбивства були...

Чи ви хочете виглядати гуманнішою від Бога?

Старим Завітом?

Даяно, біда вже з тою правдою, скажіть хоча би таке, у що не соромно було б повірити.

 

Я фігею...
Я писала: "Ви зачепили ПИТАННЯ, яким вони користуються.... (при критиці Старого Завіту)..
Пішла я спати, а то вже гон якийсь пішов....
Па-па...

 

І все-таки. Моя думка. Кожен папа відповість за своє. Кожен священик за своє. Кожен інквізитор, торгаш індульгенцій - за своє.
А Церква - єдина і свята. Ніхто не є церквою, церква - це спільнота. І якщо хтось грішить, то він за своє відповість, навіть папа. Але це не применшує Церкви.

 

Нарешті ви визнали, що є за що відповідати, а то я втомилася показувати - "де море".

Ось я і про це казала, що церква - це християнська спільнота (нажаль поки що не єдина), а не просто одна з її частин - грішна католицька конфесія, що перекручує (як і інші, але в десятки разів більше) апостольське вчення, вигадує непомильність для свого голови церкви, чіпляється за механічну спадкоємність пап (не звертаючи увагу на періоди лжепап), бачучи у такій лжеспадкоємності вигадку, що це одна-єдина наслідувачка апостолів (не звертаючи увагу на те, як саме вона їх "наслідує").З іншого боку за нею (з меншою часткою перекручень) іде православна конфесія, яка теж вважає себе спадкоємницею апостолів, а за цими двома відступниками ідуть протестантські церкви (ще з меншою кількістю перекручень), що намагаються відродити апостольське вчення і прктику, зважаючи на те, що традиційні конфесії очищатися від лжедогм не хочуть). А простий християнин IMХO може спастися в будь-якій з конфесій,(якщо не стане зазомбованим роботом, здатним відбілювати будь-яку єресь чи зло), і виконувати заповіді любові.... хоча Писання каже "До чужого ярма не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою? Яка згода в Христа з белійяаром? Або яка частка вірного з невірним? Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, а вони будуть народом Моїм! Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться, каже Господь, і не торкайтесь нечистого, і Я вас прийму, і буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете!".
Правда по-різному люди трактують "невірних", ідолопоклонство,... Тут вже як кому совість підказує.

 

ви ще скажіть, що я казав, що є безгрішні...

І панєслось...............
Добре, що ви є, бо я б не знав хто грішніший, а хто праведніший.

 

Та я керуюсь лише фактами і Писанням. А ви частіше заглядайте у Писання, історичні документи, а не катехизм, аби мене не підколювати.

 

З багатьох букв легше робити словесний вінігрет

 

Ви праві. Особливо, коли ті всі букви взяті не з документів і Писання, а з людських вигадок, які Писанню протирічать.