"Апостольська церква і сучасне християнство"

Розумієте, є священики-педофіли, є священники-злодії, є ....... Є то все... куди від того діватися?
Де є людина - там є гріх.
А от що до шведської лютеранської церкви - це є межах норми. Відчуваєте різницю?
Моя племінниця зі шведом ходила брати довідку, що він хрещений, видало пастир... вибачте, не знаю як то правильно рід поставити....

 

Погоджуюсь. Нашарування є у всіх. Але їхня кількість і значимість (наприклад у важливому питанні хрищення) - у жодне порівняння не йде з католико-православними нашаруваннями , від яких протестанти відмовились.

Погоджуюсь, брєд. Це неможливо взагалі поєднати з християнством. Можете дати посилання, бо я про це не читала?

 

У мене, Даяно, нема посилання. То мій живий приклад з життя. Я ж писав, племінниця моя заміж за шведа виходила... і з таким зіткнулася...

 

Кожному - по "плодах" його.... Протестантизм - це напрямок, а не конфесія.

 

......................

 

Думаю, Ви переважно користуєтесь навколоцерковною інформацією. Інакше б Ви помітили, що Католицька Церква час від часу спотикається, але завжди підноситься і лише набуває мудрості. Це стається завдяки дійсно святим людям. Наведу лише один приклад: в ХІІІ ст. багато, більше за Лютера, зробив для "випрямлення шляху" св. Франциск Асизький, але при тому зміг не утворити розколу. Тому що витравив з себе гріх гордині.

Усі питання Католицька Церква узгоджує з Писанням і Традицією. "Небіблійні вчення" насправді не є такими. Хоча б про ікони. Для нас вони не більш нее менш як для Вас світлини, про що я вже писав. І що нема в нас платних послуг, про це теж писав.

Напевне тому найбільш галасу, що сили ада найбільш намагаються атакувати найкращу з конфесій
Я писати конкретно не буду (не на Привозі), але (наприклад) я, що не був хрещений у дитинстві, добре розміркував, до якої конфесії приставати, коли душа достигла. І задоволений.
Проштрафившихся священиків з Церкви не гонять, але позбавляють права відправляти обов'язки священства. Наприклад, у закритий монастир його.

 

Мусульмани християни і євреї досить мирно уживались в Кордовському халіфаті.
Замість того щоб нести мир церква використала свій вплив щоб розвязати тривалу і безуспішну війну. Хрестоносці поки діставались до Палестини встигали познущатись з євреїв у європейських містах. Результатом подіьних воєн було тільки ускладнення стосунків між ісламським і християнським світом.

Конфлікти між протестантами і католиками виявляють що жодна сторона не булв чимось кращою за іншою.
Проте я навмисно наводив приклади течій які не застосовували насмлля до опонентів.
http://ru.wikipedia.org/wiki/Вальденсы

 

Думаю ви переважно користуєтесь ЛИШЕ церковною інформацією, де церква називає себе святою і непомильною не зважаючи на злочини перед людством. І якби ви читали ще й історичні дослідження, то знали б, що документальна інформація про Ф.Асизького дуже скудна, і в більшості - це народна і церковна легенда. А чому ви не напишите кількома реченнями, - проти яких зловживань чи догматичних перекручень виступив Ф.Асизький? У чому полягає реформа того монаха? Лише в тому, що він заснував монашеський чин, який намагався не сидіти за задвірками монастирів, а проповідувати? Це ви називаєте реформою церкви зсередини? Не будьте голослівними.

Авжеж. Особливо з т.з. святим переданням... там,- де це їй вигідно. ЯКщо якийсь "св. отець церкви" схвалював хрищення немовлят,- то це афішується (без зазначення назви книги, сторінок і т.п.), а позиція В.Великого чи І.Златоустого, Тертуліана і багатьох інших замовчується. Ось така вибіркова "традиція", що є наслідком відмови від того, аби був лише один критерій віровчення - Слово Боже.

"найкращу", "непомильну", "святу" конфесію, історія якої - по лікті у людській крові, конфесію, яка під керівництвом духа (якого ???) продавала індульгенції і чинила інквізицію. На щастя багатьох, часи змінились, і папи не контролюють світську владу, а підкоряються законам держав, які вже того не допустять. В нових умовах, не суперечу, все виглядає більш пухнастим.

 

А вот і ні. Збереглися частково тисячні списки мучеників.

Ну я про це власне й писав. По-більшовицьки тоді мріяли-думали.

Ідеальної конфесії нема. І СЄ не виняток.

Руки вальденсів теж були заплямовані кров'ю: коли в місті вальденсів ставала переважна більшисть, "впертим" католикам залишалося вмерти в муках або тікати. Лише св. Антоній Падуанський завдяки надзвичайному ораторському таланту не був страчений і навіть багато кого переконав повернутись до католиків. Просто дехто "забуває" писати про такі факти.

 

напевно вальденсів ви плутаєте з альбігойцями. Католицькі епископи в працях проти вальденсів і альбігойців навмисно плутали ці дві течії

Антоний отправился прямо в Римини, город, где у катаров было больше всего сторонников. Пламенные проповеди Антония и совершённые им чудеса быстро возвратили город в лоно Церкви, после чего святой продолжил свою проповедническую деятельность среди еретиков уже на юге Франции. Проповедь св. Антония была успешной даже в Тулузе, городе принадлежавшему лидеру альбигойцев Раймону Тулузскому.
Вікіпедія

 

Для мене "сама дурепа" - не аргумент. Думаю, з моїх постів видно, що читаю не лише католицьку літературу.

За 8 сторіч (!) зберіглися також офіційні документи. Його Устав, листи... А "реформа" його була така акуратна, як втручання досвідченого хирурга. Догматичну частину він залишив більш вченим доминиканцям, а зі зловживаннями боровся в першу чергу власним прикладом: доведеною до крайнощів молитвною практикою, бідністю, послухом. Порівняйте з Лютером! Можу навести досить сучасну проблему з Лефевром: протиставив себе цілому Собору, кожний учасник котрого анітрохи не дурніший за нього. На щастя, ця історія ще не закінчена, є шанси на загоєння рани.

Пані, якщо кілька богословів пишуть протилежні висновки, доводиться щось одне обирати. І не замовчується, є багато католицьких докладних розвідок. Природно, в Катехизмі і т.ін. знайдете лише готові висновки. А без Передання християнсьтво було б бідніше. Цієї неділі був спомин батьків Пресвятої Діви Марії, імена котрих, Йоахим і Анна, відомі лише з Передання. А то дідусь та бабуся самого Месії.

"Остапа понесло"

 

Эвреъ мали величезне передання яке називали усним законом, хоч часто цей закон супречив написаному в Торі що виявляв і критикував Ісус. Сьогдні церква надає переданню значно більшої ваги ніж Біблії, хоча і зареречує це. Наприклад православні богослові відверто визнають що для пояснення догматики, самого існування церкви Біблії недостаньо.

 

Хіба можна створити релігію на підставі самої Біблії??

Кожна християнська релігія починається з власного трактування Біблії, в цьому трактуванні використовують інформацію з свого світогляду, всі трактування в купі утворюють релігійний продукт, який можна комусь навязати.
Оскільки людина сама не має ресурсів створити свій власний релігійний продукт, то вона купляє чужий.

 

В католицькії літературі нічого не перемішано. То я по пам'ти написав і помилився. Визнаю.

 

Ви праві часто Біблію трактують через призму сучасного свідогляду, хоч насправді слід звертати увагу на те що хотів передати письменник. Тому слід аналізувати культурн-історичний контекст, звертати увагу на особливості мови тошо.

 

Завжди. СЄ це також стосується.

Не осуджую нікого, просто субєктивність присутня в кожному мислені, не тількі у сусіда а і в моєму.

 

Ля-ля, фа-фа, бла-бла-бла... і жодного прикладу (пункту) "реформи".

Кльово. Будують віровчення на тому, що позбирали у богословів (що сподобалось, що підійшло- не підійшло...) Виходить так, для прикладу: "І. Златоуст - отець церкви, але для нашого віровчення не все нам підходить. Смикнемо щось в одного, щось у другого і зліпимо з того щось нове. І нехай вони один одному протирічать, а ми виберемо те, що нам підходить". "Протилежні висновки" - основа віровчення. БІБЛІЯ ВІДПОЧИВАЄ!

Та нехай собі будуть передання-легенди, але джерелом віровчення має бути Слово Боже, а не легенда, за якою хтось там щось сказав, а з того вибрали те, що протирічить іншому легендарному авторитету. От у православній церкві вже і билинного Іллю Муромця до лику святих занесли, вигадавши (згідно передань), ніби він під іменем Іллі Чоботка став монахом, хоча це не вписується у хронологічні рамки (інакше йому би прийшлося жити більше двохсот років". Я на днях натрапила на сатиричний сайт "ПДРС" і прочитала статтю про Муромця. Давно так не сміялася Там стьоб на рівні маразму, але все взято з нашого маразматичного життя. http://pdrs.dp.ua/pedia/Илья_Муромец

 

Та ні Передання, то є одна пісня, а легенди - інша. Останнє канонічної сили немає. Апокрифи не формують вчення. Це література. А Передання то інше.

 

Питання канонічності - неканонічності передань-легенд,- це формулювання церкви. Апостоли не протирічили один одному. ТОму це може бут каноном. А "переданісти" протирічили. То як можна на протиріччях будувати віровчення? Ось і понабирались всього, що не вписується у апостольське віровчення, та й ще свого всякого повигадували, назвавши це "розвитком". Придумали "чистилище" - розвиток, придумали "лімбо" - розвиток. ВІдмінили "лімбо" - теж розвиток. Свабода творчєства.

 

Це ви отак про Апостолів? "Гарне" слово. І який політ фантазії...