"Апостольська церква і сучасне християнство"

В обряді. Що торкається не лише урочистих церемоній, а прсякає все церковне життя. Якщо Вам цікаво, почитайте про інші східно-католицькі обряди, багато чого незвичного знайдете.

 

Уникати розпусти можуть i неодруженi люди. В цьому їм допомагає вiра i сила духа. Тому Павло назвав цi cлова порадою, а не обов’язком одружуватись.

100%! Ще б казали, що єпископи розбазарюють церковне майно на своїх нащадкiв.

 

Тому що В ТІЛІ Бога можна прославляти по-різному. Різні обряди - це різні форми прославляння Бога у тілі.

 

Дехто нас критикує... А тим часом хочу поділитись приємною новиною - англіканці СОТНЯМИ повертаються до нас! А Джон Генри Ньюмен навіть буде беатифікований 19 вересня.
(Прошу модерів толерувати мене - знайшов німецькою)
http://www.stjosef.at/stjosefnews/singlenews.php?lang=de&category=0&newsnr=4936
John Henry Newman - ein neuer Augustinus
(katholisches.info) Hunderte von Anglikanern, die zum katholischen Glauben konvertierten. Auch diese Zeugnisse fanden Eingang in den umfangreichen Prozeß, den die Heiligsprechungskongregation durchführte, um schließlich zur Seligsprechung des englischen Kardinals John Henry Newman zu kommen, jener herausragenden Gestalt des 19. Jahrhunderts. Newman selbst war Konvertit und war diesen Weg zurück in die Einheit mit Rom gegangen. Diese Bekehrungszeugnisse veranlaßten den Papst im Tempo zuzulegen, denn seit einiger Zeit war bekannt, daß durch die innere Unruhe unter den Anglikanern eine neue Konversionswelle bervorstehe. Für sie erließ Papst Benedikt XVI. die Apostolische Konstitution Anglicanorum Coetibus. Und nicht zuletzt vor allem für sie wird er in Cofton Park am Stadtrand von Birmingham am kommenden 19. September persönlich die Seligsprechung von Newman vornehmen. Der Anglikaner Newman, der katholischer Priester und schließlich Kardinal wurde, ist das herausragendste Beispiel dieser Rückkehrbewegung nach Rom, von der protestantischen Welt zurück in die katholische, von der Rebellion gegen das Papsttum zur demütigen Unterordnung unter Rom und in Einheit und Gemeinschaft mit Rom.

 

Ньюмен є прикладом справді ЧЕСНОЇ людини, яка ніколи не переставала шукати правду. Будучи дуже популярним протестантським проповідником, він не зупинився на досягнутому, а продовжував пошуки істини. І ці пошуки привели його до Католицької Церкви, в якій він спочатку став священиком, а пізніше - вже на схилі літ - кардиналом.
Будемо молитися за його прославлення.

 

УВАГА! ПОПЕРЕДЖУЮ!
Не купуйте книгу И.Я.Бокмелдер "Всеобщая история христианской Церкви"!
Агресивна апологія іконоборчества, а фактичного історічного матеріалу майже нема.

 

Наскількі мені відомо кодекс заборонених книг після 2 ватиканського собору було скасовано.
Може не будемо створювати його варіант тут на форумі?

---------- Додано в 18:27 ---------- Попередній допис був написаний в 18:26 ----------

Аяй така хороша традиція була. Головне як спряла інтелектуалному розвитку людства.

 

Зрозуміло. Але і дивно водночас - мені доводилось спостерігати, як польські римо-католики всисловлювали, м'яко кажучи, досить зверхнє ставлення до український греко-католиків - як до другого сорту чи що. І в історії нашої держави можна знайти такі приклади. Чому, якщо це різні форми одного обряду?

 

Серед християн (навіть серед священиків) іноді зустрічаються "кадри", яких ми називаємо "обрядовірцями". Тобто це люди, для яких обгортка віри (обряд) відіграє більшу роль ніж начинка (сама віра). Звичайно, така позиція немає нічого спільного з християнством, але що поробиш? Така вже є людина.
Я особисто знайомий з кількома римо-католицькими священиками (також поляками) Тернополя і Рівного, які з великим захопленням говорять про східний обряд, називаючи його більш пишним, а свій - західний - більш зраціоналізованим. Тобто тут все залежить від самої людини: комусь подобається одне, комусь - інше. Головне, щоб людина при цьому не наполягала на "вищості" свого.

 

Останні слова в Вашому дописі,від Вас...хм...мдя... Щось трапилось?

 

Можна заперечити. Ми бачимо тільки форму а про суть здогадуємось. Форма і є суттю.

 

-1. Що пан таке вкурив?! Що я забороняю?!?! Я попереджую, щоби добрі люди не влетіли на бабки з купівлею поганої книжки з привабливою назвою.

---------- Додано в 08:54 ---------- Попередній допис був написаний в 08:44 ----------

М'яко кажучи, ті римо-католики були неправі

Вихователька дітсадочку підходить до виконроба: "Коло Вашого будмайданчику проходять наші діти. Стримуйтесь, бо вони за Вами ТАКЕ повторюють!" Виконроб: "А що ми? Ось вчора Вася упустив цеглину на голову Колі, добре що в того каска на голові була. От я й кажу - Шановний Вася, Ви неправі! - на нашому виробничому діалекті."

---------- Додано в 09:00 ---------- Попередній допис був написаний в 08:54 ----------

-1. Трапилось правильне розуміння правд християнства. Ісус Христос наполягав, щоби не зневажали інших і не шукали почесного місця для себе любимого.

---------- Додано в 09:04 ---------- Попередній допис був написаний в 09:00 ----------

Тут не важко здогадатись: хто зневажає ближнього, той сам "підпадає суду". Форма не є суттю, але дає підстави для висновків.

 

Нє прошло і....(с)
дивні діла Твої,Господи....

 

Комусь закортило зіпсувати свято:
"Из-за анонимного звонка с предупреждением о якобы установленных взрывных устройствах из собора были эвакуированы около 30 тысяч человек - паломники, приехавшие в Лурд, чтобы отметить празник Успения (Вознесения) Богоматери."
http://ukranews.com/ru/news/events/2010/08/15/24903
Бог все бачить.

 

Кілька слів про вигадану церковну практику занесення до лику святих:
Благові́рні (грец. ενσεβής) — лик православних святих із монархів, прославляють церквою за праведне життя й не стосовних до мученикам і страстотерпцям. Споконвічно застосовувався в Візантійській імперії при канонізації імператорів й їхніх дружин, потім став використовуватися і в Російській церкві, яка в лику святих канонізувала зокрема таких діячів як Олександр Невський (у 1547) та Андрій Боголюбський (у 1721).

Так от, хочу лиш нагадати, що "святий" Боголюбський в 1169 році з метою завоювати Київ, спалив це місто, повбивав його жителів і пограбував церкви (беззаперечний, підтверджений джерелами факт). Ця авторитарна, жорстока навіть до близьких людей людина, так зруйнувала Київ, що монголам в 1240 році вже нічого було руйнувати.
Ось такий "святий" душогубець Андрій Боголюбський, син дочки половецького хана.

 

А ще є книга "Незнаний Христос", Богдан Годяк.

Автор намагався написати бест селлер типу Код да Вінчі, але популярність не вдалася.

---------- Додано в 13:48 ---------- Попередній допис був написаний в 13:45 ----------

То напевно МП його причислила... що й не дивно.

 

Авжеж. Як і Олександра Невського, який був названим братом сина хана Батия - Сартака, і який у 1250 році отримав ярлик на князювання від Батия, придушуючи у крові повстання проти монголо-татар, з особливою жорстокістю - повстання у Новгороді в 1257 році.

 

Мені не дивно не лише з МП РПЦ, але й КЦ. Обидві конфесії користуються вигаданою практикою зачислення до певних списків лику святих з відповідною ступенню святості. Але найбільший прикол в тому, що того чи іншого святого призначають опікуватись певними професіями, проблемами чи хворобами. Пророк Ілія, хоче чи не хоче, змушений опікуватися велосипедистами і мотоциклістами, Варвара - артилеристами, апостола Матвія на пару з Бернардином призначили опікуватися банкірами і т.п. Призначено також святих опікуватися певними видами військових сил, і певними хворобами :для прикладу гемороєм опікується св.Фіакр, кишковими розладами Еразм .. і т.п.
http://kurufin.narod.ru/html/saints-main.html
http://jhwww.narod.ru/---antibiotic12.html
А вам, Миху, аби успішніше відстоювати католицькі фантазії, необхідно молитися до Ісидора Севільського. Саме він є покровителем католицьких юзерів:
http://www.slovoor.info/SO13/St13KomC.htm
http://prezentation.ru/news/news_03_04_07_9.html

Exit: Аlt + F4, амінь!

 

Було б смішно, якби не сумно:
"В селе Верин, что не далеко от Львова, на сводах греко-католической церкви архистратига Михаила изобразили экс-президента Виктора Ющенко с женой Катериной и сыном Тарасом по правую руку от Божьей матери."
Щоправда, з іншого, менш почесного боку 2 Папи та митрополіт Шептицький... Та й Ющенко у чудернацькій позі

"Сами прихожане по поводу таких росписей рассуждают по-разному. «В церкви должны быть лики святых, а Ющенко не оправдал надежд, хотя люди в него верили», – сетует баба Ганя.

А вот крестьянин Василий не против. «То, что Ющенко нарисовали, это правильно. Вон в Донецке, слышал, Януковича когда-то изобразили на иконе. Так что, им можно, а нам нет?» – говорит он."

 

Григорий VII. 27 основных
положений "Диктата папы"
излагают следующие мысли:
1. Только римская церковь
была основана самим
Господом.
2. Только римский папа
вправе называться
вселенским.
3. Одному папе
принадлежит право
назначения и смещения
епископов.
4. Легат папы на соборе по
своему положению стоит
выше любого епископа,
даже если он имеет более
низкое звание; ему также
принадлежит право
перевода епископов.
5. Папа может выносить
решение о смещении и
отсутствующих лиц.
6. С отлученными папой от
церкви лицами
запрещено даже
находиться в одном доме.
7. Одному папе можно в
соответствии с
потребностями времени
издавать новые законы,
образовывать новые
епископства, капитулы
преобразовывать в
аббатства и наоборот,
делить богатые
епископства и объединять
бедные.
8. Один папа может носить
императорские регалии.
9. Все князья должны
целовать ногу только у
папы.
10. Только имя папы
упоминают в церквах.
11. Во всем мире лишь он
удостоен имени папы.
12. Папа вправе низлагать
императоров.
13. Папа вправе, если
существует
необходимость,
переводить епископов с
одной епископской
кафедры на другую.
14. По своему усмотрению
папа может переместить
клирика из одной церкви
в другую.
15. Тот, кого папа посвятил в
сан, может быть главой
любой церкви, на него не
может быть возложено
выполнение более низкой
должности. Того, кого
папа посвятил в сан,
другой епископ не вправе
рукоположить в более
высокий сан.
16. Без распоряжения папы
нельзя созывать
вселенский собор.
17. Не опираясь на авторитет
папы, никакой капитул и
никакая книга не могут
считаться каноническими.
18. Никто не вправе изменить
решения папы, пока он
сам не внесет в него
соответствующие
изменения.
19. Никто не имеет права
судить папу.
20. Никто не вправе
осмелиться судить лицо,
обратившееся с
апелляцией к
Апостольскому Престолу.
21. Наиболее важные дела
каждой церкви следует
представлять на
рассмотрение папы.
22. Римская церковь еще
никогда не ошибалась,
она, согласно
свидетельству Писания,
вечно будет
непогрешимой.
23. Римский папа, если он был
избран в соответствии с
канонами, с учетом заслуг
Святого Петра,
несомненно, станет
святым, как это
подтвердил епископ
Павии Святой Эннодий, и с
ним в этом были согласны
многие святые отцы, это
можно найти в декретах
Святого Симмаха.
24. По приказу и в
соответствии с
полномочиями папы
обвинения могут быть
выдвинуты и духовными
лицами более низкого
сана.
25. Папа может смещать или
возвращать на свою
должность епископа без
созыва собора.
26. Нельзя считать католиком
того, у кого нет единства с
римской церковью.
27. Папа может освободить
подданных от присяги
верности лицу,
совершившему грех.