Анекдоти UA

Відомо, що людина росте до 25 років.
Після 25 років мій організм сказав:
- Ну не можемо вгору, зате дивись скільки простору з боків.

 

В автобус “Калуш-Львів” (із зупинками у Моршині та Стрию і саме в такій послідовності) заходить бабуся і одразу до водія:

– “Шоферунцю, як буде Моршин скажете мені, га? Я туткаво буду м сиділа…”

Водій: – “Добре, бабцю, добре, скажу. Сідайте і не переживайте!”

Бабуся: – “Лиш би с те не забули…”

Водій: – “Та не забуду, бабцю, сідайте, все буде добре!”

Людей в автобусі було небагато, водій більше нікого не чекав, швидко рушили, швидко приїхали в… Стрий! І тут бабуся, невпевнено так: –

“Шоферунцю, то вже є Моршин?”

Німа сцена.

Водій і всі пасажири, які чули попередню розмову, присоромлено згадують, що під час зупинки в Моршині ніхто вголос не сказав слово “Моршин”.

Німа сцена затягувалась… і тут водій, піднявши очі догори, почухавши чуба, глянувши на годинник і щось собі тихо промовивши, закрив двері, розвернув автобуса і попрямував назад, в Моршин.

Дорога не така уже й далека, кілометрів 10, проте, якщо в якійсь інший ситуації це б викликало гнівний спротив пасажирів, тепер ніхто не заперечував, усі відчували певну винуватість перед бабусею.

Приїхавши в Моршин і відкривши двері, водій, якось навіть так святково, промовив:

– “Все бабцю, то є Моршин, виходьте!”

Бабуся: – “Та ні, шофернунцю, мені не треба у Моршин. Я до Львова їду!”

Водій втратив дар мови, у пасажирів заокруглились очі, німа сцена у квадраті…

А бабуся продовжує: – “Дєкую вам шоферунцю, що нагадалисте мені,” – і почавши копирсатися у своїх пакунках.

– “Мені моя донька у Калуші наказувала, аби я таблєтку випила через півтори години. Але я той дзигарок не ношу…

То вна мені казала, аби я таблєтку випила якраз у Моршині. То я зараз ту таблєтку знайду і вип’ю.

Дай вам здоров’я, шоферунцю, що с ти не забули і нагадали старій”.

Хтось пирснув першим, хтось другим, водій засміявся останнім, але усі реготали аж до Львова. Лиш одна бабуся не розуміла, чому всі себе так дивно поводять…

 

Надіслано від мого NXA8QC116, використовуючи Tapatalk

 

Центр Разумкова: Опитування показало, що українці люблять кожного двохсотого росіянина.

 

Корисно знати

1 год ·

 

‎Марія Лис‎

2 год ·

 

Роман Карпович
29 жовтня о 20:38

Я офігіваю від своєї знайомої!
Четвертий раз замужем, а коханець той самий!

 

Larisa Ossa поширила допис у групі Анекдоти, гуморески, жарти, приколи українською.

21 год ·
HIKOMY ...

 

- Дівчино, дайте мені таблетку
- Вам яку?
- Білу
- Послухайте, це аптека. У нас багато білих таблеток
- Одну дайте

 

‎

 

Не треба ся спішити

Одна жінка на базарі продавала яйця. Інші продавали по 4, а вона за 8!
Всі їй радять:
– Жінко! Та спусти ціну, бо так ніґди їх не продаш…
А вона спокійно відповіла:
– Я почекаю. Ніде ся не спішу.
Під вечір прийшов один чоловік і каже їй:
– Треба ми 100 яєць, ціна мене не цікавить, але принеси ми їх аж до дому.
Вона спокійно відповіла:
– Я їх принесу, бо ніде ся не спішу…
Як принесла йому яйця, він питає чи може вона трохи затриматися, аби разом повечеряли?
– Маю час, бо ніде ся не спішу…
Після вечері чоловік запропонував їй каву і вино.
– Чого би ні, – відповіла жінка. – Ніде ся не спішу.
Так ся опинили в ліжку. Після палкого кохання жінка засміялась і каже:
– Коли розповім коліжанкам на базарі, що продалам яйця по 8, наїламся, напиламся, і ще три рази покохалася…
Чоловік ся засміяв і каже:
– Та не три рази, але лише один раз!
А жінка і каже:
– Так я почекаю. Ніде ся не спішу…

 

Розповім своє)
Цього літа на фазенді вродили ранні огірочки, та так багато, що зібрали, на веранді зложили - 10 ящиків. О, боже! А нам треба було їхати по продукти в сусіднє село, якраз субота, базарний день, ну що робити - бери та вези. Ми ніколи не торгували, це було досить смішно, але інакше - пороздавати сусідам та й усе.
Стільки не закриєш, та ще ранні - їх тільки їсти.
Приїхали в село, стоїть один дядька з огірками, красиві-однакові, з теплички мабуть, продає по 5 гривень за кг. Я його питаю: "А що це ви так продаєте? Ви людині кілограм таких якісних огірків, а вона вам якісь 5гр, навіть морозива не купите за це?"
Отак і ми з чоловіком вирішили, що ми ніде не спішимо, а той дядько мабуть свої огірки де-небудь с*іздив, бо своє так би не віддавав)
Як він продав, то і в нас забрали - по 10.