- Галю, в тебе чоловік наче пожвавішав... такий веселий ходить, бадьорий... і гарніший став, волосся наче густіше стало і пишніше... - Так у нас собака здох... стільки корму залишилося... не викидати ж...
Є у нас письменники Видатні та славні Їм за це присуджують Премії держані. Ну а я серйозної Не люблю роботи - Викладаю віршами Різні анекдоти. Нагород не маю, Але й не приховую, Що і я на дещо Згодом розраховую. Адже в нас в історії Не було такого, Щоб за анекдотики Й не дали нічого ©
- Тату, це правда що людей створив Бог? - Так, звісно! - А мама каже, що ми походимо від мавп. - Ну так вона про своїх родичів каже, а я про своїх.
Прийшов додому, захотів розслабитися. Лежу на дивані, ніхто не турбує, навіть дружина. І раптом: — Любий, я тут думала… — О ні, ну навіщо?!
Дівчина вперше привела хлопця додому до батьків. Мама, оглядаючи його з ніг до голови, питає: — "Ну що, доцю, він хоча б вміє варити борщ?" А донька, не моргнувши оком: — "Мамо, а я його не їсти збираюся!" Бонусом: Подруга дзвонить подрузі після побачення: — "Ну що, як твій новий хлопець?" — "Та як чоловік... Гарний, але бракує опції 'Мовчання'!" Легкого настрою! Сміх – найкращий антивікник від буденності.