Анекдоти - 3

-- Жахливо! Як ви з такою дикцією потрапили на радіо? У вас там блат, чи шо?
-- Чому одлазу - блат, блат?!! Сестлуха...

 

-- Хотів з тобою поспілкуватись на тему літератури, а ти матом розмовляєш..
-- О! Тобі як поціновувачу цікаво про барочну літературу, або про срібний вік?
-- Шо?..
-- Ото й не пизди.

 

Марина Анатоліївна вжахнулаяся, побачивши в себе сивий волос на лобку.
Усі ж інщі в лифті були просто в шоці

 

Англійські вчені влаштуваом експеримент:
На безлюдний острівець з однією пальмою була вісаджена мавпа.
Ось, коли вона зголодніла, то почала ту пальму трусіти, щоби горіхи попадали.
А їх з мегафона кажуть - "Думай!".
Вона почула, озирнулася навколо, побачила камінь та жбурнула його під крону.
Впав горіх, та мавпа задоволено почала його розколювати.
А на інший такий же острівець було висаджено добровольця.
Той також незабаром зголоднів та почав трусити пальму.
Йому також з мегафона: "Думай!".
Він не озивається, продовжує трусити.
Йому знову: "Думай!!".
Знову не озивається, трусить.
Тоді йому з підсилювачем оруть: "Думай!!!".
Тоді той обертається та оре у відповідь:
"Хулі тут думати!!!.. Трусити треба"

 

-- Коля, ну шо ти кожного дня, як з роботи повертаєшся, вечерю зжираєш та все кажеш "У крОвать"?. Мені ж побалакати охота, а ти.. Про літературу там.. Про живопис
[Коля ошелешено відкладає виделку]
-- Таак. Ти Рембрандта читала?
-- Ні, не читала..
-- Отже - у крОвать.

 

)) Продовження анекдоту про пальму:

 

Хлопчик гірко плаче.
Тато в нього питає:
-- Ну чого ти плачеш?
-- Мама.. Мама дала мені двадцять гривень, а я їх загубиив..
-- Ну, не плач. На ось тобі, тридцять гривень
Хлопчик ридає ще сильніше.
-- Чого знову плачеш??
-- Якби я не загубив отих двадцять гривень, то в мене б зараз було - п'ятдесят

 

Міжнародний конкус "ведмежатників".
На подіумі замкнений сейф, у якому п'ятдесят мільйонів долярів.
Хто відімкне його, той забирає увесь куш.

Першою виступає команда зі Сполучених Штатів.
Гасять світло, за годину вмикають, та усі бачать, що фахівці подолали електронного замка, але не справилися з механічним.
Наступною виходить команда з Італії.
Гасять світло, вмикають за годину, та журі фіксує результат - італійці відімкнули механічний замок, але електронного на змогли.
Виходить команда з Одеси.
Гасять світло, за годину вмикають ... А воно не вмикається.
У темряві чути роздратований голос:
-- Гєна, ми же щойно взяли п'ятдесят лимонів. От нахєра тобі ще й ці їхні лампочки?

 

Урок російської літератури у грузинській початковій школі.
Вчитель:
-- Вороне бог дал сир. Этот птиц сидєл на ветке и дєржал сир во рту.
Внизу бежал лисиц. Увидел сир - і замер. Ай птиц. Ти так красив. - Сказал лисиц.
Но скажи почему?
І птиц сказал - Іди к бєнє.
[все дети - хором - "К Бене Мухалташвили?!!"]
-- Нэт дєти. К бєнє матєрі.

 

Помер один чолов'яга та потрапив до аду.
Головний чорт-розпорядник доручив підбіскові провести новачка територією, зробити йому екскурсію.
Отже, йдуть.
Бачать великого казана з киплячою смолою, у ній сидять якісь люди, а навкруги чорти з вилами, напоготові.
Це хто такі - питає?
Підбісок відповідає - То у нас тут кацапи. Треба стежити, щоби не розбіглися.
Йдуть далі. Наступний казан зі смолою. Оточений чортами з автоматами та гвинтівками.
А це хто такі - питає?
-- А це в нас жиди. Пильнувати треба дуже уважно, бо коли якийсь з них вилізе, то й інших за собою тягне.
Йдуть далі та бачать великого казана зі смолою, полум'я палає, смола шкварчить,
а у ній сумно сидять якісь люди. І нікого навкруги. Ніякої варти.
Чолов'яга здивований - А ці чому без охорони??
-- Так не треба потому што. Це ж - хохли. Якщо один якийсь із казана і полізе - усі решта його назад затягують.

 

Объява у газеті

 

Вибачте, що російською, але як є
Валерий Невмержицкий: Обожаю этот анекдот!

Москва.
Зима. Снег. Мальчик играет в снежки. Вдруг — звон разбитого стекла. Выбегает дворник, суровый русский дворник с метлой и гонится за мальчиком. Мальчик бежит от него и думает: "Господи! Зачем, зачем это все? Зачем весь этот имидж уличного мальчишки, все эти снежки, все эти друзья? Зачем? Я уже сделал все уроки, почему я не сижу дома на диване и не читаю книжку моего любимого писателя Эрнеста Хэмингуэя?"...

Гавана.
Эрнест Хэмингуэй сидит в своем кабинете на загородной вилле, дописывает очередной роман и думает: "Господи!Зачем, зачем это все? Как все это надоело, эта Куба, эти пляжи, бананы, сахарный тростник, эта жара, эти кубинцы! Почему я не в Париже, не сижу со своим лучшим другом Андре Моруа в обществе двух прелестных куртизанок, попивая абсент и беседуя о смысле жизни?"...

Париж.
Андре Моруа в своей спальне, поглаживая по бедру прелестную куртизанку и попивая абсент, думает: "Зачем, зачем это все? Как надоел этот Париж, эти грубые французы, эти тупые куртизанки, эта Эйфелева башня, с которой тебе плюют на голову! Почему я не в Москве, где холод и снег, не сижу со своим лучшим другом Андреем Платоновым за стаканом русской водки и не беседую с ним о смысле жизни?"

Москва... Зима... Снег... Андрей Платонов... В ушанке... В валенках... С метлой... Гонится за мальчиком и думает: "Блять, догоню — убью нахуй!!!"

 

Привіз чоловік з базару півня та запустив у курник.
Молодий півень одразу ж підходить до старого, що вже там був,
та заявляє:
-- Всьо, старий, провалюй звідси щоби я тебе не бачив.
Старий:
-- Ну, чого ти, он дивись, скільки курей - нам обом вистачить..
Молодий:
-- Все нічого не знаю досвідос. Крапка.
Дуже засмутився старий, та каже:
-- Ну давай хоча би так: я побіжу два круги навколо хати, а ти, якщо не доженеш, то не будеш мене проганяти та залишиш мені отих двох стареньких кур, що у куточку? Ну, а як доженеш - нема питань, я піду та не повернуся.
Молодий:
-- Ну хєр з тобою, біжи.
Несеться старий півень навколо хати, молодий за ним..
Хазяйська жінка оре: "Колю!!! Дивись.."
Коля: "Йооооооо!!!... Бачу.."
Хапає рушницю та поцілює у молодого півня з обох стволів.
-- "Та шо за йопт. Третього півня приношу - виявляється той. Підарас..."

 

Їдуть в одному купе українець та єврей.
Ну, час снідати, українець дістав шмата сала, запросив єврея спробувати.
А той навідсіч відмовився, каже:
-- Ні ні ні. У мене ось.
Та розгортає пакунка, у якому три риб'ячі голови.
Українець посміявся - Як ти таке їсиш?
А еврей каже:
-- Риб'ячі голови дуже й дуже корисні, бо від них розвивається - мозок.
Тому ми, євреї, дуже знаємося на математиці та такому всьому.

Ну, українець замислився і каже -
-- А ну дай-но мені теж цю голову, спробую й собі.
Єврей каже:
-- Та я не можу, правда. Вони знаєш які дорогі?
-- Ну, то давай я куплю в тебе одну?
-- Ні, ні, не проси... Хоча, скільки там в тебе залишилось?
-- Ну ось, десять карбованців є.
-- Ну, за десять карбованців я б тобі одну, може, й віддав би.

Ідять разом риб'ячі голови.
Під'їжджають до Жмеринки, йдуть на перон, а таам...
Торговки ходять по вокзалу та продають риб'ячі голови..
Великі по два карбованці, менші по півтора.
Українець ошелешено каже єврею:
-- Це що ж таке виходить? Якби я не купив в тебе ту голову за десять карбованців,
то я би зараз міг купити ... аж п'ять таких голів??!!
Єврей:
-- Ось воно! - Бачиш, вже подіяло

 

-- Котьоночок, ти витрачаєш кошти не дуже обмірковано
-- Йа тебе благаю. Я віддала тобі краші роки життя, а ти рахуєш якісь копійки.
-- Ципа, якби ти ті роки віддала безкоштовно, то я наразі рахував би мільйони

 

- Альо! Відділ субсидій? Мій сусід їсть цибулю!

 

Матрос заскакує на місток і кричить капітану:
- Ми тонемо, пробоїна по правому борту!
Капітан, не витягуючи трубки з рота:
- Без паніки. Священик на борту є?
- Ні, тільки рабин, - відповідає матрос.
- Ведіть сюди.
Проводять рабина.
- Скажіть, ребе, що робити, ми тонемо.
- Інтернет є? - запитує ребе.
- Ну, поки є.
- Продавайте корабель!

 

Велике торгівельне судно заходить у порт, та на борт підіймається митник.
Йде до боцмана та суворо питає:
-- Незадекларована валюта є?
Той:
-- Є. Зараз. [Лізе у шафу та витягає валізу, геть набиту доларами.]
Митник:
-- Так. Зброю везете?
Боцмац:
-- А якже. Ось. [Витягає другу валізу, а у ній набито пістолетів, автоматів УЗІ, навить гранатомет]
Митник:
-- Тааак. Наркотики маєте?
Боцмац:
-- Ай ви знали. Є й наркотики. [Дістає саквояж, набитий пакетами з наркотою].

Митник дивиться на ті три валізи та питає:
-- Ііі ото все - ваше?
Боцман:
-- Ні-ні-ні. Ото все - ваше. А моє у трюмі

 

‎


Олег Иванов‎
29 квітня о 17:22 ·

 

- А чому у вас в Полтаві так холодно?
- У нас коли цвіте черемха, завжди холодно.
- Нахера ви її садите ?!