Пізнього вечора до офісу, де засиділася сама директор контори, вривається чоловік у масці та з гвинтівкою, хапає жінку за волосся та грізно каже - смокчи. Та пручається, але вдіяти нічого, починає смоктати. Чоловік задоволено знімає маску - "Ну от, а як удома, так усе - голова болить, голова болить"
Дружина чоловікові: -- Ну чому, чому, чому.. Чому ти трахнув оту Людку? -- Ах ти ж.. моя маленька чомучка
Лекція для студентів у анатомічному театрі. На столі лежить труп, поруч професор. Каже студентам: -- Запам'ятайте, шановні, справжній медик мусить бути уважним та небридливим. Ось, дивіться. [Засовує пальця до заду трупові, потім виймає його та облизує] -- Хто може повторити? З першого ряду відмінників один виходить та повторює усі дії професора. Професор із сумом каже -- Ну, ось, характерна помилка. Справжній медик мусить бути не тільки небридливим, а ще й уважним. Засовував я вказівного пальця лівої руки, а облизував такий же, тільки на правій
Одесса, рыбный ряд. Две женщины - одна торгует бычка, другая, соответственно, его продает. Первая: - А что, у вас бычок свежий, еще живой? - Нет, он уже умер. - философски, с достоинством. - То-то я удивляюсь на цену - вы ему на похороны собираете? * * * Скажите, а где тут поезд на Одессу? - Уже ушел. - Ну вот, здрасьте! А куда? * * * Мадам Циперович, и где ви брали такой шуби и сколько ви за неё дали? -Два... -Вус два? -Два раза... * * * -Циперович, займите 100 рублей. -Хорошо, а у кого? * * * В трамвае женщина толкает какого-то старикашку: -Мушчина! Мушчина же! -Извиняюсь, что-то не припомню, когда имел счастье доказать вам это. * * * Моню берут в армию. В военкомате он заявляет, что хочет служить во флоте. -А плавать вы умеете?-спрашивает военком. -Плавать? Кадухис, у вас что, кораблей нет? * * * -Хаим, чтоб ты знал, как соседи тебя лают, когда тебя нет дома! -Ха!-сказал Хаим. -Когда меня нету, пусть они меня даже бьют.
Старший наряду поліції зв'язується з диспетчером та викликає підмогу. Докладає, що скоєно напад - жінка сім разів вдарила свого чоловіка сковорідкою, бо той пройшов шойно вимитою підлогою. Чоловікові вікликано швидку допомогу, він у важкому стані. Диспетчер запитує - Жіночку затримали? Старший відповідає - Ні.. Підлога ж іще не висохла
Китайський лікар не міг знайти роботу в американських лікарнях, тому вирішив відкрити свою невеличку привітну клініку. При вході він прилаштував рекламний плакат із надписом: “Лікування за 20$: ми повернемо вам 100$, якщо хвороба не зникне”. Американський єврей-юрист вирішив, що це непогана можливість заробити 100 доларів, і зайшов у клініку. Відбулась розмова. Єврей: — Я не відчуваю смаку. Китаєць: — Сестро, принесіть ліки з коробки №22 і капніть 3 краплі в рот пацієнту. Єврей: — Тьху! Це ж керосин! Китаєць: — Вітаю, ваше відчуття смаку повернулось. З вас 20 доларів. Роздратований юрист розплатився, але повернувся за два дні, щоби отримати свої гроші знову. Єврей: — Я втратив пам’ять. Нічого не можу згадати. Китаєць: — Сестро, принесіть ліки з коробки №22 і капніть 3 краплі в рот пацієнту. Єврей (невдоволено): — Це ж керосин. Ви вже давали його мені, коли я приходив минулого разу. Китаєць: — Вітаю, ваша пам’ять повернулась. З вас 20 доларів. Розлючений юрист віддає йому гроші, але знову повертається за тиждень, щоби спробувати ще раз отримати 100 доларів. Єврей: — Я геть зіпсував собі зір. Майже нічого не бачу. Китаєць: — На жаль, я не маю ліків від цієї хвороби. Ось, візьміть ваші 100 доларів. Єврей (утупившись у банкноту): — Але ж це 20 доларів, а не 100! Китаєць: — Вітаю, ваш зір покращився. З вас 20 доларів.
Ірка Фаріонова вже би знєла майтечки та й надавала б Юркові по писку.... Гас !!!!!!!!!!! А не "керосин".
... Ця навіжена, напевне, працює на кацапів. Бо скілки вона зробила для роздмухування антибендерівської істерії, не зробив, мабуть, ніхто ...
Помирає старий єврей. І ось кличе він синів та каже: -- Йдіть до равіна та просіть його, щоби поховали мене у шкарпетках. (А треба знати, що є звичай ховати мерців без жодного одягу, загорнутими у рядно) Сини пішли, повертаються та кажуть: -- Ні, він не згоден. Будуть ховати без шкарпеток. Тоді єврей знову відсилає їх до равіна. Каже: -- ідіть та скажіть йому, що я прошу поховати мене у шкарпетках. Ті пішли, знову вертаються: -- Ні, він відмовляється. Буде ховати без шкарпеток. Тоді єврей каже: -- Ідіть знову та запропонуйте йому грошей, скільки скаже, але щоби неодмінно ховали у шкарпетках. Сини пішли та знову вертаються сумні: -- Ні, він каже, що ніяких грошей не треба. Ховатимуть все одно без шкарпеток. Тоді єврей підіймає пальця вгору та повчально промовляє: -- Ось бачите? - Усе життя збирав гроші, відмовляв собі в усьому - а поховають все одно без шкарпеток
Директор інституту культури заходить до своєї приймальні та бачить, що його літня поважна секретарка уся в сльозах, її відпоюють водою та сують якісь пігулки. Він починає з'ясовувати, що ж сталося, а вона, схлипуючи, відповідає: -- Розумієте, сьогодні вранці пролунав дзвінок. Запитали: "Альо, ето прачєчная?". А я.. я.. я все життя.. готувалася до цього двінка, а тут... розгубилася
А нашо йому шкарпетки? Там тепло... зі до речі, згадалося... зараз в мережах обговорюють ситуацію - у Львові, на місці загибелі в ДТП дівчини, батьки поставили свічку, квіти і плюшевого ведмедика. Медведика хтось забрав, в ФБ йде обговорення. Доходить до страшних прокльонів... А от нашо тій загиблій дівчині цей ведмедик /про інше я поки що промовчу.../?
Університет, філфак. У методкабінеті вікладачі розгадують кросворд. Старий професор читає: - "По вертикалі. Повний крах усіх сподівань. Шість літер". (замислюється) - Гадаю це "піздец". Колеги починають сперечатися, але теж доходять висновку, що інакше не буде. Заходить завкафедрою - в нього також питають, що то за слово с шести літер і той каже - Це ж "піздец", чого тут вигадувати. Тут заходить молода викладачка, питають в неї і вона починає червоніти. Нарешті пошепки промовляє: "Це - ФІАСКО"
це, мабуть, філософське...Помер - значить, фсьо. Ні на що не маєш претензій. Без вередування, без майна, без грошей, що все життя заробляв, навіть без шкарпеток... Бог сказав - на небо, значить, на небо).
)) Хоча анекдоти й не пояснюють, але тоді розповім ще старіший анекдот. Ще з часів совка. Мовою оригіналу:
Совецький анекдот на ту ж тему: - Алло, это пожарная? - Да. - Пожарьте мне картошки. - Мы не жарим, мы тушим! - Ну, тогда потушите.
Хто бував у Харкові на Клочківському узвозі (бувш. Пассіонарії), Нині: Спуск Пассионарии в Харькове назвали в честь Госпрома (ФОТО) - РЕДПОСТ Істория: Харьков мистический. Тайна спуска Пассионарии Хто був, той бачив поряд з тротуаром невеличку табличку на стовпчику, де написано "Тут ... числа ...місяця.. 1995 року (можу помилятися, не запам'ятав) была найдена убитой девушка (ім'я не пам'ятаю)". Біля тієї таблички постійно паперові квіти, хтось доглядає те місце. Нащо воно потрібне, я на знаю, - але може то батьки тієї дівчинки ще живі та доглядають, не знаю. Хай буде. І молоді дівчата хай теж дивляться, що буває. А ту історію із вбивством дівчини я пам'ятаю, тоді винуватців так і не знайшли. Якщо не помиляюся. Зараз місце те не таке вже й страшне, поруч збудували "престижного" будинку, і та табличка нагадує, що розслаблятися не треба. Ось тема на місцевому форумі про це місце: что там такое было? - Харьков Форум - Украина