Андрій Боголюбський святий чи грабіжник

Тема у розділі 'Історія', створена користувачем Danilo, 17 кві 2007.

  1. Danilo

    Danilo Well-Known Member

    Відповідь: Андрій Боголюбський святий чи грабіжник

    Засновником Росії був… Китай!
    Син Юрія Довгорукого Андрій уже не хотів жити на Русі. „Пішли додому затепло, на Русі нам місця нема”, - казав він батькові, який, попри все, тримався мрії про Київ. Андрій Боголюбський, вихований усе життя в Суздалі, вже не вважав Русь своєю Батьківщиною. Тим більше, що він був сином половчанки, дочки хана Аєпи. Зовнішність суздальського князя, відтворена радянським ученим Герасимовим по його останках, досить характерна для походження князя. А на той час більших ворогів, ніж половці, у Києва і Русі не було.
    Сам Андрій Боголюбській в боротьбі проти Києва постійно підтримував своїх родичів половців – основного ворога Русі. Водночас, головною причиною опозиційності Суздальського Залісся проти Русі були не родинні зв'язки князів з половцями, а природні геополітичні інтереси нового народу, який народився в Заліссі від сплаву фіно-угорських племен, під впливом церковнославянського мови та первинної київської адміністрації. До речі, назва Суздаль, як і більшість власних назв Центральної Росії, має фіно-угорське походження.
    Кияни у відповідь теж не взлюбили Андрія Боголюбського. Через це, після того, як після смерті Ізяслава Мстиславича на княжіння у Київ таки потрапив Юрій Довгорукий, Андрій постійно сидів у фортеці Китай-город, що була на місці сьогоднішньої Китаєвої пустині, сьогодні – в межах міста.
    Через те, що він жив у фортеці Китай-город та майже не виходив із неї, кияни й брати-князі прозвали його „Китаєм”.

    ...У Заліссі, як це часто траплялося і в майбутньому, зовнішня поразка створила внутрішні проблеми для влади. Народ не пробачив їй провал у підкоренні інших земель. Незабаром після вишгородського поразки, 28 червня 1174 року Андрій Боголюбській був убитий змовниками, і тіло князя лежало на вулиці, поки народ грабував хороми. Примітно, що дорікати змовникам і ховати князя залишився тільки його придворний киянин Кузьмище Киянин. Так завершився життєвий шлях князя Китая – засновника Росії.
    Весь текст
     
    • Подобається Подобається x 2
  2. Бранко

    Бранко Well-Known Member

    Відповідь: Андрій Боголюбський святий чи грабіжник

    Руские силы(коалиция Андрея Боголюбского), наказавшая Киев за "грехи тяжкие, а больше за митрополотиову неправду"( летопись)


    [​IMG]

    Додано через 46 хвилин
    Неа, расовый тип андрея Боголюбского-нордичский, близкий к курганным славянам.

    Исследования, как правило, он вел в тесном сотрудничестве с В. В. Гинзбургом [3]. Последний произведя антропологические измерения главы Кн. Андрея Боголюбского, пришел к выводу о "нордическом" "расовом типе черепа в целом" [xii].
    http://www.rusk.ru/st.php?idar=15090

    А вот средневековый Киев-это уже типичная смесь с половцами.

    'Киевский некрополь даёт обширный краниологический материал, но поскольку происходит
    он из раскопок, произведённых в прошлом веке, дифференцировать его по обряду погребения
    не представляется возможным. Между тем там есть захоронения в деревянных гробах,
    грунтовых могилах и срубных гробницах. Всё это заставляет предполагать смешанный
    этнический состав населения древнего Киева. Оценка суммарной краниологической серии
    из Киева на фоне изменчивости признаков в германских группах показала разительное
    отличие древних киевлян от германцев. По-видимому, норманнов в составе дружины
    киевского князя было очень мало, коль скоро это не наложило отпечаток на
    антропологический облик населения города. В то же время в облике древних киевлян явно
    прослеживаются черты степного кочевнического населения, характеризующегося
    ослабленными монголоидными чертами. Степняки известны нам по могильникам в Зливках
    и Каневке. Сельское население Киевской Руси антропологически близко городскому, но оно
    более однородно по своему физиологическому облику. Никаких германских черт в нем не
    обнаруживается'[1].

    Т.е. Данило, все в точности, да наоборот.



    А вот здесь вы маху дали. Половцев привели черниговцы, бо черниговские князья пожизни половецко-Рюриковские-такова традиция дома черниговских князей.
     
  3. Danilo

    Danilo Well-Known Member

    Я лише цітував статтю Палія...
    А ось ще цікава стаття Володимир РИЧКА, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України:
    Андрій Боголюбський мав амбітні наміри позмагатися з Києвом за першість на Русі. Ще в 1155 р. з Київщини він вивіз місцеву, шановану у всьому православному світі святиню — ікону Богородиці, «южє принєсоша с Пирогощєю исъ Царяграда въ одиномъ корабли и въскова на ню болє 30 гривенъ золота, прочє серебра, прочє камєни дорогого и вєликого жємчюга; оукрасивъ постави ю въ церкви своєи святоh Богородица Володимири».
    Цей вчинок у віддаленій перспективі відіграв неабияку роль у боротьбі Північно-Східної Русі за київську ідеологічну спадщину. Ще за часів Андрія Боголюбського у Ростово-Суздальській землі була створена Повість, знана у науці як «Сказание о чудесах Владимирской иконы Божьей Матери», в якій виправдовувався вчинок Андрія Боголюбського. У ній стверджується, що Богоматері буцім- то «не подобалося» перебування у Київській землі, через те, що остання втратила своє священство православ’я, яке тепер перейшло до міста Владимира.
    Перенесення ікони Священної Божої Матері до Владимира було складовою частиною широкомасштабної програми Андрія Боголюбського. Вона передбачала зведення у стольному граді Ростово-Суздальської землі нових церков, оборонних споруд, у тому числі й Золотих воріт, що були символом царственого граду. Все це мало знаменувати переміщення державного центру Русі й відкривало перспективу встановлення ідеологічної супрематії Владимира над Києвом — Другим Єрусалимом.
    А грандіозне будівництво мало на меті перетворити Владимиро-Суздальщину у дзеркальний відбиток Києва з його околицями. Так, заміська резиденція Андрія — Боголюбово зводилася во образ Вишгорода. У самому Владимирі найголовніший його Успенський собор будувався за зразком Києво-Печерського. Так само й Золоті Ворота були побудовані за зразком київських у 1164 році. Останні були присвячені, що вельми прикметно, як і київські, Богоматері. Утвердження культу Богородиці у Владимирі, яка в давньоруській традиції мислилася як піклувальниця про стольний град Київської Русі — Київ, повинно було, на думку церковно-політичної еліти Північно-Східної Русі підняти престиж та значення останньої історично обгрунтованим чином.
    Відтак, за задумом Андрія Боголюбського, Владимир мав стати Новим Києвом/Єрусалимом, краса і велич якого повинна була затьмарити авторитет і святість Києва. Сам же Андрій Боголюбський, подібно до Володимира Великого і Ярослава Мудрого — фундаторів «богохранимої» Київської держави — уподібнюється біблійному царю Соломону, який був неперевершеним зразком середньовічного державця — «наймудрішим із царів».
    Боголюбивий князь активно, щоправда безуспішно, домагався створення осібної митрополії, або хоча б автокефальної єпископії, яка б безпосередньо підпорядковувалась Константинопольському патріархату. Спроба влаштування у Владимирі на Клязьмі автокефальної митрополії була ужита Андрієм Боголюбським із метою протиставити її київській, що було викликано посиленням процесів державної деструкції.
    Церковна організація, що склалася впродовж віків на давньоруських землях віддавна розглядалася Константинопольським патріархатом як непорушна цілісність. Київські митрополити виступали послідовними прихильниками єдності церковної організації усієї Русі. Либонь тому й не увінчалася успіхом спроба влаштувати у Владимирі-на- Клязьмі автокефальний релігійно-політичний центр, навколо якого могли б об’єднатися землі Північно-Східної Русі в суверенне державне утворення.
    Московські книжники-історіографи другої половини ХVI — ХVII ст., формулюючи концепцію тотожності Київської Русі і Московського царства, проголосили Андрія Боголюбського фундатором і будівничим Русі-Росії. Як слушно зауважує сучасна російська дослідниця Марія Плюханова, — «в исторической картине, отождествляющей Русь с Московским царством, Андрей Боголюбский, уехавший из Киева на Северо- Восток и увезший туда киевскую икону, состоявший в переписке с византийским императором об установлении митрополии, конечно, является ключевой фигурой. И не только книжники-историографы ХVII в. завершившие создание концепции тождества Руси и Москвы, но и последующие русские историки, в силу своей склонности к этой же концепции, сохраняли и развивали миф об Андрее Боголюбском».
    Політичні успіхи московських правителів надихнули тамтешніх книжників на створення циклу легенд про переміщення центру вселенського християнства з обох повалених Римів до нового — третього Риму, в Московську державу. Продовжуючи давню релігійно-політичну традицію, започатковану київськими мислителями, вони надихалися дещо відмінною від своїх попередників містичною функцією. Московські книжники проголосили Русь — Росією, «Новим Ізраїлем», Сіоном царством, яке «Владика Христос уподобил вєтхой дєржавє противу Иєрусалиму, страной обєтованной».
    У другій половині ХV ст. після завоювання турками-османами Балкан і падіння Константинополя Московська Русь залишилась останньою незалежною країною православного світу. Ці політичні реалії й покликали до життя ідею її духовної першості, а відтак і бажання наслідувати теологію універсальної держави-імперії. Київська середньовічна держава з її ідейною спадщиною раннього християнства була тим джерелом, з якого імплантувались уявлення та ідеї московської патримоніальної концепції всевладдя царя й вибудовувалась у цьому новому історичному вимірі політична паралель «Єрусалим — Рим — Москва».
    У творах московських книжників історія царственної Москви починається в київський період. Це місто було буцімто засноване ще князем Олегом під час його «об’єднавчого» походу 882 р. з Новгорода на київський південь. «Сказание о Мономаховом венце» «Сказание о князьях владимирских» демонструють прагнення показати прямий генеалогічний зв’язок між старожитними київськими князями і московськими царями.
    Виводячи «царське коліно» від Володимира Мономаха та інших князів київської епохи, зусиллями яких буцімто творилася державність Москви, її ідеологи обгрунтовували право на спадщину Київської Русі. Оця концепція тотожності Київської Русі і Московського царства мала продемонструвати споконвічну присутність останнього у світовій християнській історії. При цьому не зайвим буде відзначити, що створення цього грандіозного історіографічного міфу відбувалося не без допомоги українців. Продуковані ними книжки та ідеї, що накочувалися разом з емігрантами-кліриками потужними хвилями з Києва до Москви у ХVII ст., мовлячи словами гарвардського професора Едварда Кінана, — «навчили росіян осмислювати в нових поняттях не тільки православ’я та питання культурної автентичності, але й східнослов’янську єдність; саме вони принесли в Росію ірредентистські та національно-історичні моделі думання, які згодом стануть «типово російськими»... саме вони, прямо чи не прямо, відродили ідею «Третього Риму» та інші сумновідомі міфи».
    Прищеплене тоді в російській історичній свідомості почуття єдиного історичного досвіду некритично успадкували й розвинули наступні покоління історіографів, які почасти й дотепер поділяють думку про те, що лише Великоросійська держава була спадкоємицею державно-політичних інститутів, духовних і культурно-релігійних традицій Київської Русі.
    Альтернативою цій «схемі» стала запропонована майже століття тому концепція Михайла Грушевського, викладена ним у програмній статті «Звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства». Історик вважав «нераціональним» «сполучування старої історії полудневих племен, Київської держави, з її суспільно-політичним укладом, правом і культурою, з Володимиро-Московським князівством ХIII — ХIV ст., так на- че се останнє було його продовженням». Натомість він стверджував, що «Київський період перейшов не у володимиро-московський, а в галицько-волинський ХIII в., потім литовсько-польський XIV — XVI в. Володимиро-Московська держава не була, ані спадкоємицею, ані наступницею Київської, вона виросла на своїм корені і відносини до неї Київської можна б скоріше порівняти, наприклад, до відносин Римської держави до її гальських провінцій, а не преємства двох періодів у політичнім і культурнім житті Франції».
    Подібну концепцію тяглості української історії й державності розвивав з-поміж інших представників державницької школи в українській історіографії і Євген Маланюк. У своєму історіософському есеї «Нариси з історії нашої культури» він стверджував, що у ХIII ст. Київ втратив свою столичність. Натомість, «західня половина бувшої Київської імперії все більш силою речей усамостійнюється в постаті Галицько-Волинської Держави. Вона несе політичний та й культурний тягар насліддя Києва ще ціле століття, продовжуючи державність «Руської Землі».
    Ця модель-схема розвитку української середньовічної історії та державності з її чітким поділом на київський і галицько-волинський періоди грунтується на тих самих історіографічних засадах що й «звичайна» схема російської історії. Вона опирається на сформульовані пізнішою історіографічною традицію уявлення про втрату Києвом свого столичного статусу й перенесення на зламі ХIII ст. галицько-волинським князем Романом Мстиславичем столиці Русі до Галича.
    Весь текст. "День"№82, п'ятниця, 16 травня 2003
     
    Останнє редагування: 28 лис 2008
  4. OrangeSpring

    OrangeSpring Well-Known Member

    Бранко
    Почитала всю тему.

    Она наглядное доказательство, что никакого такого общего единого государства и наода не было в Киевской Руси - все друг друга жгли, убивали, мстили. Обычное развенчание Мифа, используемого россиянами

    Даже если Боголюбский делал что-то из мести и желания отомстить....

    Ну его методы не могут сделать его святым. Ему место в аду

    И запоните. Для кого хан Батый -- ирод, убийца, захватчик, а для монголов - он народный герой.

    Если Вы сичтаете Боголюбского святым, то мы считаем его иродом
     
  5. Danilo

    Danilo Well-Known Member

    Можу ще порадити прочитати ось це, до теми:

    «Не до конца забвенно будет...»
    Ігор СЮНДЮКОВ, «День»

    Престижу Києва і його можливостям бути могутнім політичним центром усіх земель Русі-України було нанесено страшний, непоправний удар. Але чи так склалися подальші політичні події, як це бачилося коаліції князів і Андрію Боголюбському? Самого Андрія було вбито змовниками в червні 1175 року; над Києвом ніхто з удільних князів так і не міг встановити хоч якийсь міцний контроль...
    Вже в XII столітті літописці знали та цитували прислів’я: «Хто копає під іншим яму, сам у неї звалиться». Зустрiчаємо і думку про національну катастрофу, кару Божу за гріхи (запозичено у пророків Біблії), кару за егоїзм, розвал держави, удільно- містечкове мислення. І була вона невідворотною та вельми конкретною: в рік походу військ Боголюбського на Київ у монгольських степах вже підростав 14-літній хлопчик Темучин (майбутній Чингізхан — «Підкорювач Всесвіту»...).
    весь текст "День"№231, субота, 14 грудня 2002
     
  6. Бранко

    Бранко Well-Known Member

    У россиян не было такого мифа. Этот миф придуман украинцами для того чтобы присоеденится к России. Почитайте украинских святителей. Они пишут про единство русских и украинцев, задолго до Переяслава. Вы наверное думаете, что русские ездили в Киев и слезно умоляли принять Всея Великия Россия, под руку Всего Войска Запорожского??? Как раз наоборот.


    А какие методы? И потом, если Вам Харьковчанину, Боголюбский кажется грабежником, то киевлянам нет. Поскольку именно Киевскими монахами Боголюбский был представлен на канонизацию.

    Вряд ли для украинцев он ирод и убийца, потому что если бы это было так, то в Украинском языке не появилось бы слова Батя(Батый), означающее Отца в русском.
     
  7. terrible

    terrible Well-Known Member

    а це русизм...українською-батько
     
  8. Бранко

    Бранко Well-Known Member

    Ну да. Бать-ко. Батя в русском---украинизм-тюркизм.
     
  9. terrible

    terrible Well-Known Member

    наскільки я памятаю з лекцій словянської філології - хоч я й не частим гостем на них був (о, молодість! о, юність парубоцька!!)))) слово "батько" походить від прасловянського "bato"-а походження цього слова невідоме. так хто кому тюркізм???;)
     
  10. Бранко

    Бранко Well-Known Member

    Угу. BATO-han
     
    • Подобається Подобається x 1
  11. Мих

    Мих Дуже важлива персона

    Грабіжник.....
     
  12. terrible

    terrible Well-Known Member


    :good:мабуть BATO-han з клану МакЛаутів:mocking:
     
  13. Бранко

    Бранко Well-Known Member

    Ни, с клану семьи президента Украины.

    Потомок Чингисхана
    http://ua.rian.ru/authors/20080903/77990075.html

    :)
     
  14. terrible

    terrible Well-Known Member

    :)все може бути.
    але я до того, що тою мовою, яку вчені називають "прасловянською" говорили до 5 чи 6 сторіччя...і слово теє означало "старший, поважний чоловік" (хоч це і не точно. оскільки мова реконструйована). тож який Бату в 6 ст???:crazy:
     
  15. Бранко

    Бранко Well-Known Member

    Если бы были примеры мовы славян в 6 столетии, тогда бы был смысл рассмотреть, а их нет.
     
  16. terrible

    terrible Well-Known Member

    писемних немає... вона реконструйована зараз, і далеко не факт що все те так і було. але до чого це Ви??? так само як Вам це здається беззмістовним, так само і мені безпідставним скидаеться Ваше твердження:

    смішно просто.

    PS по темі-Боголюбський не святий і не сатана. він звичайна людина. хоч і місце йому в геені.
     
  17. Бранко

    Бранко Well-Known Member

    За что? Я так и не понял. Установка такая?
     
  18. terrible

    terrible Well-Known Member

    та за все :) хоча б за те, що розграбував київські церкви. крім того, перший застосував тотальну війну з винищнням населення на завойованих територіях.

     
  19. Бранко

    Бранко Well-Known Member

    Его в Киеве не было.


    Да ну? Его дед Вл.Мономах знищал Минск, а Св. Ольга Искоростень. Владимир Святой брал Киев. Ярослав Мудрый разбил киевлян под Любечем.

    Так в чем же дело?
     
  20. terrible

    terrible Well-Known Member

    о_О да ну!!! а де він був????
     
а де твій аватар? :)