Алкоголізм-це хвороба, чи безвідповідальність?

Ось переношу:

Ви стверджували, що алкоголізм/наркоманія не залежать від спадковості. Прошу прокоментувати.

 

В мене брат - лікар-нарколог. Постійно стикається з тою бідою! І постійно ми з ним сперечаємся, бо він каже, що хвороба, а я, що безвідповідальність, яка переростає у хворобу...

 

І я так думаю. Хоча все ж таки мабуть є якась схильність організму до алкоголізму, можливо генетична. Одні п'ють і не спиваються, іншим досить нетривалий час попити оковитої і вже без неї не можуть.
Також помічав, що немає залежності від маси тіла. Один мій знайомий - дуже худющий, який важить заледве 50 кг, може випити стільки горілки, що я не вип'ю стільки води в спеку, хоча важу майже в 2 рази більше. І дивлячись на нього практично не помітно, що він п'яний, хіба так собі, трохи "в гуморі".

 

Спиваються (стають алкоголіками) якраз переважно не горілкою, а всякими "алко-попсами" типу "джин-тоніків", пива, легенького вина і ін....
Тому, недопустимою, на мою думку, є пропаганда ЛАН (легких алкогольних напоїв) в ЗМІ! Ви тільки подивіться ТБ, Там хто тільки не рекламує пиво???
І Клички і Шевчеко і ін... Діти дивляться, думають, що це добре. А якщо ще батьки не скажуть (чи не є поруч), от з того все і пичинається...

 

У природі залежності треба виділити дві складові: фізіологічна і емоційна.
Фізіологічна визначає після якої кількості алкоголю людина відчує оп"яніння, як у неї пройде похмілля, після якого часу вживання розвинеться психоз і т.п.
От ця фізіологічна складова успадковується, бо визначається вона активністю певних біологічних речовин в організмі.

Але це далеко не головне в залежності. Бо фізіологічні "штуки" давно навчились нейтралізувати.

Набагато важливіше чому людина вживає, що для людини стан оп"яніння. На рівні емоцій, почуттів.
Емоціїї не успадковуються.

Шанси на виліковування у носіїв певних генів - менші.
Але шанси стати алкоголіками - у всіх рівні.
________________________________________________________________
Спробую навести, на мій погляд, класичний приклад.
Батько п"є. Мама не витримує, розлучається. Є син. З обтяженною спадковістю.
Але крім того є мама, яка щодня повторює сакраментальну фразу "Ти як твій батько.....Ну, вилитий папаша твій..... І закінчиш як твій тато"

Якщо той хлопчина, дійсно, зап"є - то ще велике питання що відіграло важливішу роль - татова спадковість, чи мамине програмування...

 

Емоції ні...
Але складові характеру,який обумовлює появу отих емоцій успадковується...
А,взагалі,по темі...
Алкоголізм - це захворювання,на яке може захворіти будь-хто...
Кожен організм виробляє алкоголь.І,якщо оцей алкоголь поступатиме ззовні,то організм(цілком логічно) приймає рішення не виробляти власного алкоголю.
Це фізіологія.
А інша сторона психологічна.
Кожна людина може справитись з цією залежністю.
Якщо захоче.
Якщо дійсно захоче...

 

Ромку, із більшістю думок у Вашому дописі повністю згідна.
Але оскільки ми (я і Сашко повернулись у цю тему саме через питання спадковості, то мушу зазаначити

Характер також не успадковується. Характер формується. Це результат життєвого досвіду. Звичайно, найбільший вклад в характер людини роблять батьки, саме досвід одержанний разом із батьками і під впливом батьків. Тому часто створюється ілюзія успадкування характеру.

 

Успадковуюється...
Дуже часто в схожих ситуаціях ми поводим себе,так.як наші ...батько...мати..дід...
Свій погляд на це я висловив в іншій темі...

Так і тут...
Навіть новонароджені діти різні...
Одне спокійне.інше капризне,третє норовливе....
Це характер...

 

Ага, Ромку, тобто Ваші погляди правильніші, ніж багаторічні дослідження проведені на тисячях людей

Успадковується темперамент - тип нервової системи. Але темперамент це ще далеко не характер.

Емоціїї і почуття - як людина їх виражає, як їх інтерпритує, яке значення їм надає - це тільки наслідок досвіду. А досвід не буває спадковим.
Досвід людина починає здобувати відразу після народження.

З.І.Стан новонароджених залежить не тільки від стану н/с, але і травної. В одного гази добре відходять - він спокійний, іншого пучить - він капризує .

 

Пьянство - это выбор, алкоголизм (алкогольная зависимость) - болезнь
Генетическая предрасположенность играет роль однозначно и это уже доказано.
Очень важны социальные факторы - наши традиции пощрают выпивать (ты нас обидеть хочешь? выпей с нами!), современная пропаганда алкоголя агрессивна как никогда (школьники пьют пиво)
Я придерживаюсь той мысли, что культивировать пьянство (с вытекающим алкоголизмом) выгодно власти, но это уже себе решайте кто как хочет.
Большая проблема в шаблонах нашего мышления. У нас называют алкоголиком человека не того, кто выпивает регулярно, а того кто уже спился (2ая, 3я стадии алкоголизма), то есть когда помочь человеку уже очень тяжело.
Большая проблема в лечении алкоголизма - алкоголизм разрушает волю человека, восприятие меняется, пропадает мотивация спасать себя.
Для тех кто пьет - самое важное осознать и принять проблему. тогда можно будет решать. Сколько ваших знакомых, пьющих и напивающихся регулярно (периодически), утверждают что они не алкоголики?
Ну и пора менять традиции и шаблоны, так как смотрите правде вглаза - нас спаивают в масштабах целого народа. Если сами не создадим для себя другую систему ценностей, проблема будет расти. Украина уже лидирует в мире по подростковому алкоголизму, а это означает, что ближайшие годы нас ждет ухудшение ситуации с алкоголизмом.
Вред здоровью очевиден, но самый страшный вред наносимый зеленым змией - социальный. Поломаные человеческие судьбы, бытовые убийства, несчастные дети.
Так что все кому не наплевать, просто начните менять собственные подходы - никогда не предлагайте выпить другим, не проходите мимо проблем других (пьющие подростки, спивающиеся друзья или родственники), не ленитесь говорить с людьми об этом.

 

Скорее безответственность, перерастающая в болезнь. Поделюсь своей историей: у меня спиваются 2 друга, я пытаюсь как-то на них повлиять. 11 месяцев назад полностью прекратил употреблять алкоголь и чувствую себя прекрасно.
Что касается "веселья" и "надо же как то расслабляться" то могу ответить следующее: через пару месяцев после ПОЛНОГО отказа от алкоголя, в организме возобновляется выработка внутреннего, эндогенного алкоголя, и его вполне достаточно для поддержания хорошего бодрого настроения. Прочувствовал на себе. Теперь, что-бы быть веселым и на "одной волне" с выпившими товарищами, мне не нужен ни алкоголь, ни кофе, ни конопля.
Будьте здоровы и не разрушайте себя!

Кстати, насчет пьянства и алкоголизма. В последнем пересмотре перечня болезней Всемирной организацией Здравоохранения, термин пьянство вообще исключен из этого перечня. Остался один алкоголизм. То есть делайте выводы! Все, кто систематически употребляет алкоголь - не пьяницы, а АЛКОГОЛИКИ! Увы, это научный факт.

 

Алкоголізм - це хвороба, яка призводить до безвідповідальності.
біьше нічого додати..

 

Найголовніше,що починається ця хвороба з тої ж таки безвідповідальності... Коло замикається....

 

я знаю, що це таке..люди починають пити від безвиході. слабкість і похитність духу і волі змушують ковтнути чарку, а за чаркою ще одна. і, в кінцевому результаті, страждають всі..а людина, яка п"є почувається ні в чому не винна.

 

Ні, Ромку, починається частіше з болю.

не думаю... Частіше, то складне балансування між різними важкими почуттями. І почуття вини там не останнє...

 

Я думаю, спиваються люди, які не мають волі, або не мають гальм. До перших відношу актора Владислава Галкіна, який зовсім недавно помер від алкоголю, а до других - Володимира Висоцького, який загинів від наркотиків. Ні одним, ні другим - не захоплююсь. Ні алкоголік, ні наркоман ніколи не буде для мене героєм - це виключено.

Коли людина багато працює, а на свято вип"є пару келихів вина чи пару чарок горілки, чи коньяку, з друзями, не втрачаючи людської подоби, а потім гарно заспівають - це є нормальний стан речей.

Коли чоловік пару раз на місяць, ввечері в суботу наллє собі 50 мл доброго коньяку і буде смакувати його півгодини, та, слухаючи музику, відпочивати - це нормальний стан речей.

Коли ж людина забуває що він людина - то гріш їй ціна!

 

Але все-таки талант він є талант, і шанують людину з талантом незалежно чи був він алкоголіком, бо алкоголізм чи наркоманія - це хвороба, і як правило мало виліковна...

 

залежить, яка людина. навіть якщо й так, то це дуже коротке відчуття..

 

Талант дає Бог, і коли людина цей талант свідомо "закопує" - то чи потрібно за це його шанувати? Можна тільки пошкодувати та відчути прикрість... Крім того, талановита людина-алкоголік чи наркоман часто стає "взірцем" для сотень і тисяч... Чи не в цьому причина того стану речей з алкоголізмом і наркоманією, який ми сьогодні маємо?

 

Ілюзія...що біль можна вгамувати алкоголем...
він приносить короткочасне забуття...а потім все починається...з набагато сильнім болем...і так без кінця...