Агностицизм

Не просто уверенным. а не иметь не тени сомнения. Ведь Вы не сомневаетесь, что Бог есть?

Вам возможно. Но все люди разные

---------- Додано в 20:58 ---------- Попередній допис був написаний в 20:52 ----------

Надо было обмануть себя и сделать вид, что я прошу что-то у кого-то, в кого не верю? У меня была температура 39 почти, ухо болело. А мама (которая не в курсе, кто такой был Иосиф и что ИИсус и Бог - это одно и то же) бегает и требует от взрослого человека со своими убеждениями, чтобы я помолилась за себя? Эгоистично? Простите я не умею жульничать в духовных вопросах и просить за себя у того, чье существование я допускаю как возможность (ну может есть, может нет - агностицизм знаете ли) - но кого я не принимаю, даже на случай его существования... - я не могу... Это жульничество и нечестность.

Да, признаю, что могла просить за кота своего... за дорогого человека в вопросах жизни и смерти... но как я писала, это, чтобы бороться с ощущением беспомощности.

 

Я просто уявляю собі ситуацію. Людина потребує допомогу. Додпомога є, але стоп! Людина не сприймає її, бо не вірить в неї, хоча вартує лише повірити і спробувати і допомога б прийшла. Людина не сприймає допомогу, любов, спічуття ззовні, вона є замкнута в собі у своїх потребах - егоїзм чистої води.

Доречі, егоїзм, віра, любов і багато інших характеристик є задатками людини від самого народженя у певній мірі і в кожного по-різному, а за життя все це або посилюється, або зменшується.

---------- Додано в 21:12 ---------- Попередній допис був написаний в 21:09 ----------

Ні, зовсім ні. Для чого?
Ви є такі, які є. Це, як пост фактум.

 

Хм. Отит внешнего уха - не смертельная болезнь. Организм человека с ней справляется. если врачи не прописывают устаревшие препараты, конечно
Это в Вашему мире верующего Вы и не сомневаетесь в существовании некой помощи свыше, о которой надо просить.

Но простите - называя это эгоистичным, вы осуждаете (не по-христиански это). И потОм - в эти минуты кто-то реально умирал, кому-то нужна была по-настоящему помощь, а какой-то нытик будет отвлекать Бога ерундой, еще и не верующий нытик. Простите. я так не могу

И.Конечно, это может быть по-детски и с гордыней, но я не жду, пока мой кот будет при смерти, прежде чем помогу ему с его хронической болезнью. Потому что я его люблю безусловно.

 

Ні, зовсім не егоїстично, що до дій вашої мами. Вона хоче добра і при тому у неї нема егоїзму - вона готово просити будь-кого, навіть того, кого не знає.

---------- Додано в 21:19 ---------- Попередній допис був написаний в 21:17 ----------

І яка, між іншим, може руками лікаря допогти хворому.

 

И приэтом кричать на меня за то, что я сама не прошу, когда у меня 39? Это разве? способствует выздоровлению? Пусть сама бы просила. Но заставлять идти меня против своей совести?

А насчет принять сочувствие... Большинство людей в мире не умеют искренне сочувствовать. и так сложилось, что большинство тех, кто заявлял, что он верующий, ходил в церкви, на службы. заказывал литургии, я в них не встречала ни грамма настоящего сочувствия ни к себе, ни у другим людям, ни к беспомощным детям и животным

---------- Додано в 21:22 ---------- Попередній допис був написаний в 21:21 ----------

спасибо, как-нибудь обойдусь. в мире много людей и животных, которым на самом деле нужна помощь.

 

Ні, не осуджую.

Я вас не осуджую. Я просто розумію, що егоїзм - це недобре. А людину, що наділена такою якістю характеру - шкода.

 

Я й не пропоную. Все залежить не від мене.

 

Я вообще считаю, что поверить из-за отчаяния - это нечестно и не по-настоящему. Лицемерно как-то.

и Зы. Не все приходят к вере. и не должны

Вера - это глубоко личный вопрос. каждый его решает для себя. Истинно верующие же прекрасно понимают, что нельзя верут насадить насильно, надо уважать чужой выбор. в конце концов, перед Богом каждая особь отвечает индивидуально - я же не тяну вас на дно, тем что не верю

 

Ви вважаєте, що це кліше. А я розповідаю із власного досвіду і живого спілкування саме з такими людьми. Ми зустрічаємось принаймі два рази на тиждень і я багато почула. Останні 3 тижні ми говоримо саме про Бога, так як його кожен розуміє.

А українці, таки закриті.

 

А говоря про эгоизм - вы обвиняете и обязываете и порицаете. Не для этого Бог дал свободу воли. я уже стараюсь говорить на понятном вам языке

 

Тут справа навіть не у тому.

Є два варіанти:
- просити допомогу (якщо не отримаєш, то гірше ж не буде, а отримаєш - станеш здоровим)
- не просити допомогу (залишишся хворим)

Перший варіант - безпрограшний, а другий - безвиграшний. Запитання: що заважає використати перший варіант? ЕГОЇЗМ.

 

Не обобщайте.
1) Я сказала, что есть такие люди. но не все такие
2) не обобщайте всех украинцев. Да про своя хата с краю я знаю, но это тоже определенный стереотип, как и стереотип о якобы особости русской души - клише, которому нет подтверждения

 

Всі приходять до віри, ось це вам можу сказати з певністю. Тільки це не означає, що всі в результаті приходять до якоїсь церкви, чи деномінації. (якщо так правильно казати)

---------- Додано в 19:33 ---------- Попередній допис був написаний в 19:32 ----------

Я не маю права говорити більше ніж те, що я сказала. Я не узагальнюю, а говорю із власного досвіду сліпкування з живими людьми різних національностей.

 

Я не попросила и выздоровела
Или вы что считаете, что все заболевшие гриппом или Орз или чем-то еще непременно просят помощи у Бога?
Не знаю, от того ли это. что вокруг Вас почти все верующие, что Вы не замечаете или не хотите замечать других людей.

 

Ні, зовсім ні. Якщо Бог дав волю, то чому я повинен її вам обмежувати? Тут важливо саме ваше рішення, бо кому потрібно хороше рішення, але прийняте насильно? Воно буде все одно не ваше, а з насильства.

 

Какая самоуверенность и гордыня!

Это говорит только Ваш опыт. ТОЛЬКО ваш.

 

Я б сказала, що до віри взагалі йдуть роками. Саме через падіння до того приходиться швидше. Проте, як я писала вище прийти до розуміння Бога не означає записатись в якусь конкретну церкву.

 

Я б так не сказав.

Помирав один чоловік від раку і як його не просили звернутися до Бога - відмовився, так і вмер.

 

Нехай вам буде. Я далека від гордині, але вас переконувати в чомусь не маю наміру.

Це мій досвід спілкування з БАГАТЬМА особами. БАГАТЬМА в житті, а не лишень одною-двома, чи що я десь почула.