Агностицизм

Так, все, я пішов. Робіть шо хочте.

 

Я думав, що це квакери.

---------- Додано в 18:57 ---------- Попередній допис був написаний в 18:48 ----------

Скажіть, як вам вдається надіятись, але при тому не вірити?

 

А кто сказал, что я надеюсь, что Бог существует?
Я про обыденные вещи и не очень обыденные и не про Бога и тем более не про спасение.

Надежда - это не вера. Это разные, абсолютно разные понятия.

Я просто допускаю возможность существования высшего разума, но никак не нашего образа и подобия.

 

Я думав шо це квакери

 

А хто сказав, що я вам говорю про Бога?

---------- Додано в 19:13 ---------- Попередній допис був написаний в 19:11 ----------

Ви напевно не чули такого поняття (Я до OrangeSpring) - квакер.

У мене був один на роботі, то він називав себе квакером.

 

Я бы не разбрасывалась столь самоуверенными высказываниями

Если Вы считаете, что надежда, как-то прям связана с верой, то вы глубоко ошибаетесь, или просто по-другому воспринимаете мир, чем я

И как это похоже на выражение одной православной: могу только представить, как тебе тяжело живется без Веры

Ну я понимаю ее - ей этот мир кажется уродливым и противным, она реально хочет ощущать себя частью другого мира (сама сказала) - если б не было про непрощаемость самоубийства - думаю убила бы себя...

Но я люблю ЭТОТ мир. в нем рядом с грязью МНОГО ПРЕКРАСНОГО.
Кто-то видит в луже только грязную воду, а кто-то отражающиеся в ней звезды.

 

Що вже ті люди не напридумують... чесне слово.

Миху, Я вам по-секрету скажу, що кожній людині, як би вона того не заперечувала, потрібен Бог. Кожен його розуміє по своєму. Комусь слово Бог асоціюється з якоюсь релігією, і відштовхуються від того. Скільки історій я наслухалась, і всі настільки різні але всі мають одну мету - віднайти Бога, знайти якийсь зв’язок із ним. В основному це розуміння приходить з часом. Дуже цікаво слухати тих людей.

Он питання, чи не вважаєте, що якщо йде обговорення з чисто християнської точки зору, то невіруючі не можуть сперечатись. Адже вони не вірять. А віра, це не річ. Її в магазині не купиш і руками не помацаєш. Той хто не вірить, того хто вірить не переконає в протилежному. То для чого стільки сторінок товчи воду в ступі.

Ладно! Пішла я дальше в свій кутик.

 

Ну добре, але тоді мені не зрозуміло, за що ви поставили мені мінус.

---------- Додано в 19:32 ---------- Попередній допис був написаний в 19:28 ----------

не зрозумів, Марусю....

я думаю, що невіруючі, коли взнають, що людина віруюча хоче говорити про віру, вони автоматом закриваються, майже рефлекторно, після чого, звісно, нічого не розуміють і сперечаються.

 

Люди, а особливо українці, є закриті по природі своїй. Дуже мало відкритих і щирих людей, які готові ділитись своїм сокровенним. І власне зауважила, що ті, які відкидають Бога (бо він не оправдах їхніх сподівань) більш схильні заперечувати його існування. Але жага його знайти є сильніша за них самих.

Я мала на увазі, що якщо гілка християнська, то може і обговорення такого напрямку. Тепер розумію, що не тут.

 

От хотів би цю фразу розвинути більш детально.

Я просто хотів би зрозуміти, що означає надіятись, але не вірити.

 

Надеяться - это значит допускать, что лучший исход возможен, что ты сможешь добиться того, чего хочешь (что такое возможно - пусть не факт, но есть шанс), это надеяться, что вопреки неблагоприятному прогнозу ты спасешь кота от смерти , к примеру

Надежда - это не когда 100 процентное да или нет, а что=то ин битвин

 

Ну... можливо і так.

Несприйняття існування Бога часто є наслідком нерозуміння Його.

Наприклад, людина хворіє, попросила Бога про здоровя, але хвороба не відпустила. Людина розчаровується у вірі в Бога. Людина вважає, що Бог повинен її вилікувати, раз вона просить, або зробити так, як вона хоче. Іншими словами, людина в силу свого егоїзму хоче, щоб Бог у неї був на службі - виконував побажання. Ну а якщо не виконує, на тобі - НЕ ВІРЮ!

 

Простите, это клише. Есть, конечно, такие люди. И достаточно много.
Но я к ним не отношусь. Я никогда не верила в Бога. И не возлагала на него какие-то надежды, чтобы разочаровываться в нем.

Я вообще-то принадлежу как раз к открытым.

Это не про меня. Это незрелый вариант отторжения. Обида...

Но я никогда не верила.. еще помню болела я отитом тяжело, а мама меня ругала, что я у Бога не попрошу выздоровления. Это меня возмущало. как можно просить что-то у кого-то. в чье существование не веришь.

Правда за других могла в душе попросить. Но обижаться, что не сбылось - глупо, это скорее даже не просба была, а попытка не чувствовать себя беспомощной в какой-то ситуации, касаемой другого человека или животного

 

ну... віра, думаю, теж величина мінлива. Є ж маловірні, а є ті, котрі сильно вірять.

 

Не в этом дело. Надежда ... ну как бы вам сказать

можно надеяться, что, допустим, все будет хорошо, но прекрасно осознавать. что очень велик шанс того, что будет плохо

А вера... это верить, что будет все хорошо,по-любому. что всех спасут (не в библейском смысле) - к примеру.

Я вот, надеюсь, что никаких вечных жизней не существует. или, например, надеюсь, что мои коты будут жить долго, особенно тот, что с дефектом. А верить - это совсем другое...

Может я стопроцентно верю. что убивать нельзя. причем для меня даже прихлопнуть комара проблема - я понимаю, что это его единственная жизнь.

Я терпеть не могу змей, но если показывают, на экране, что змею просто так убивают, чтобы съесть. а не защищая свою жизнь... мне тяжело смотреть, жаль ее

 

але егоїстично.

 

До кого звернення?