Аборт. За та проти.

Не варто шукати конфлікту там, де його немає. Я вашу позицію зрозуміла правильно і ніяких закидів на вашу адресу у моєму дописі немає. Я всього лиш хотіла сказати, що навіть, коли лікарі говорять про медичні покази для переривання вагітності, то зробити це на 28 тижні вагітності не так вже і просто, коли маєш свідомість, що цей організм то твоя власна дитина, ти з нею вже розмовляєш, чуєш виразні рухи, вибираєш ім"я...
А щодо цитування, то прошу так не денервуватись - цитата була під вашим ніком, бо я взяла її з вашого допису, але суто, як ілюстрацію, а не персонально ваш вислів.

 

Це як?... Допомога дитині потрібна щодня, і не тільки матеріальна, бо грошима дітей не виховують (хоч і без них дуже важко, все важливо): помити грошок, купити свіжого молока чи сиру, постояти в черзі в дитячій поліклініці, повставати вночі разів так п"ять - не всі діти є спокійними, особливо у спеку чи коли животик, чи коли застуда, чи коли прививка, чи просто так.. вивести на прогулянку, я вже мовчу про прання-готування.. як можна бути гарним татом, приділяючи цьому пару годин по суботам?
З дорослими дітками садочкового віку це можливо, а з немовлятами бути "гарним татом пару годин раз на тиждень" - ні.

Зумів запліднити - зумій дитину виховати, а не тікай від відповідальності.

 

Думаю, нормального батька вмовляти не потрібно. Він хоче "запліднити" і хоче виховати.
Більше того, є багато батьків, і кожен знає багатьох, хто з радістю (а не вимушено) виховує чужих дітей разом зі своїми, і не робить між ними різниці.

Тому, якщо недолугого "татка" треба вмовляти чи шантажувати виховувати дітей, то може краще гнати його в три шиї!? А ще краще, ЩЕ ДО ЗАПЛІДНЕННЯ поговорити і разом обсудити - "а що робитимемо, якщо буде дитина? А де мешкатимемо? У батьків? То коли їдемо знайомитися? А на що житимемо, коли буде дитина?"

І тоді можливий "кандидат в майбутні татки" або серйозно задумається над цими питаннями, або здиміє. Обидва варіанти дуже корисні.

 

Тепер знаю як правильно: "Сім мішків гречаної вовни".

 

Аборт - це вбивство. Але інколи, може, краще піти на вбивство швидке, ніж народжувати нікому не потрібну дитину, що буде приречена від народження на лиху долю?

 

Я ще розумію (хоч і не схвалюю, краще шукати способи народити і виховати, якщо знайдеться добра душа яка допоможе в цьому) аборти у виняткових обставинах на ранніх строках (включно з тією за якої дитина не бажана і нелюба - є такі обставини коли непередбачувано вагітніють не від того з ким хотіли б мати дитину), але не розумію для чого тоді тягнути до пізніх строків.. от не розумію.
Як на мене якщо вже "швидке вбивство" - то пшеничного зерна на 10-й день затримки, а не цілого маленького колоска на 2му чи й 3му місяці. хіба тільки в разі небезпеки життю і кровотечі. ІМХО.

 

Повністю згодна. На пізніх строках - це жах. Взагалі то,якщо не хочешь народжувати, то головою треба думати, а не грішним ділом та запобігати...

 

Знаючи всі похибки всіх методів запобігання.. я би сказала (з висоти житейського досвіду і спостережень за різними історіями), що взагалі-то в ідеалі жінці бажано мати секс лише з тим, з ким би не проти народити і виростити дитину, або від кого б жінка не проти народити і виростити самотужки.. і в той час, коли в разі чого - готова народити.
Це в теорії. На практиці всі переважно сподіваються на надійність обраного протизаплідного засобу, який може і зрадити колись.

 

Ну скільки раз варто повторювати... "Аборт" - це "викидень", захворювання таке! "Выкидыш" російською. Казати, що "аборт-це вбивство" те саме, що казати - "блювота - це крадіжка" або "кашель - це шахрайство".

Вираз "штучний аборт" - також НЕ вбивство! Бо лікарі його роблять, коли вагітність проходить НЕНОРМАЛЬНО і загрожує життю жінки! Це так званий "аборт за медичними показниками", коли жінку рятують, бо якщо не зробити - не виживе ні вона, ні плід!

То що ж тоді вбивство? "Штучне переривання вагітності як засіб регулювання народжуваності" - ось що зветься вбивством.

Але треба сформулювати точніше -

"Штучне переривання нормальної вагітності, яка виникла внаслідок згоди жінки на статевий акт, внаслідок якого відбулося запліднення - це вбивство!"

Тому що в Польщі та деяких інших країнах, де штучне переривання нормальної вагітності заборонено, вагітність, яка виникла внаслідок згвалтування, чи іншого кримінального злочину, може бути перервана за рішенням жінки, яка стала жертвою згвалтування (шантажу, примушення) тощо.

І я з цим згоден.

 

Якщо тлумачити аборт за медичними показниками як вбивство. То як тоді розглядати з етико-релігійного боку штучне запліднення? Виходить, що це теж протиприродне діяння, як і клонування зрештою? Згідна з Cherubina. Годі розібратися що добре, а що зле.

 

- не "противоприродное", а "неприродное", как и всё, что сделано людьми. Хорошо это или плохо - зависит от результата и последствий. А аборт это убийство по сути (не по "этико-религиозным" и т.д.), это лишение жизни человека на определённой стадии его развития. По медицинским показателям - вынужденное убийство. Т.е. очень плохая штука, без которой к сожалению невозможно обойтись. По социальным показателям - позор государства. Дикий позор, как этого ещё кто-то не понимает? Впрочем, они не признают аборт убийством и все дела.

Вы, наверное, хотели сравнить аборт с использованием эмбрионального материала для клонирования или забора "стволовых клеток" с целью омолаживания? Соглашусь, мерзость та же.

 

Наскільки я розумію, при ЕКЗ використовують кілька запліднених поза тілом жінки яйцеклітин (чим не ембріональний матеріал?), а решту можуть заморозити, використати для донорських цілей, або просто викинути. Ця незатребувана решта - теж людина на певній стадії розвитку.

 

- да. Хотя, отличие есть. Если оплодотворение происходит в теле здоровой женщины, то человек родится если не мешать (потому аборт - однозначно убийство ЧЕЛОВЕКА на определённой стадии). А те несколько начавших развиваться клеток без дальнейших и весьма сложных действий со стороны развиваться не стали бы (погибли бы), но как и в случае с отключением аппаратного дыхания на момент ЭТОГО действия таки происходит то же самое - убийство. Только обстоятельства разные. С этической точки зрения я большой разницы не вижу. Разве что, ещё каннибализмом попахивает....

 

Моїй подрузі у дитинстві (років 6 було) закарпатські медики тричі не пропонували госпіталізацію. хоча очевидний був приступ апендициту (там хабарництво і недбальство в медицині - жахаюче), і тільки четверта швидка завезла на операцію - перитоніт внаслідок розриву апендиксу.. в результаті спайки на внутрішніх органах зробили її неплідною.
10 років лікування результату не дали і вони з чоловіком зважилися на ЕКЗ. Так ось її "підсадили" всі чотири запліднені яйцеклітини - не прижилися, і тільки з другої спроби із чотирьох прижилася лише одна (пощастило що не всі, я вважаю). Дівчинка, слава Богу, святкувала свій перший рік життя недавно.
Так ось, в організмі здорової жінки далеко не кожне запліднення закінчується вагітністю - це природній відбір. Сама природа вирішує чи життєздатна, нормальна запліднена яйцеклітина чи ні, і вбивством процес закріплення чи незакріплення - не вважає.
Але бувають випадки, коли при ЕКЗ, наприклад, всі ембріони приживаються, і тоді жінка постає перед дуже важким вибором: виношувати небезпечну для неї і плодів багатоплідну вагітність (а це значить - кесарево і недоношені діти), або - абортують "зайві" ембріони. Оце - страшний наслідок ЕКЗ, страшний вибір, таки - убивство неприроднє..
А якщо зародки не прикріплюються - це природній процес, може відбуватися у кожної жінки, організм якої не готовий прийняти вагітність - і яка про це навіть не знає.

 

Ну і яка різниця? В те що дитину ненагадує - як дитина не сприймається? Психологія зрозумла а от з точки зору етики значення немає чи людина вбиває дитину чи ембріон на ранніх стадіях розвитку.

---------- Додано в 12:52 ---------- Попередній допис був написаний в 12:50 ----------

Як відоом найнадійніший засіб - утримання. Врешті засоби можна комбінувати.

---------- Додано в 12:54 ---------- Попередній допис був написаний в 12:52 ----------

здебільшого видалення зайвих ембріонів дуже ризикована проце дра іїї практично ніколи не застосовуюють.
При величезній кількості сиріт ЕКЗ виглядає справді як щось проти природнє, особливо якщо сперма чи яйцеклітина взята від чужої людини.

 

Абсолютно погоджуюся.
Тоді чому в темі про аборти для переконливості їх неетичності завжди демонструються фотографії розвинутих ембріонів і плодів? а не трьохміліметрових?

Будете мати практику - думаю, переконаєтеся чи завжди так все просто як здається в теорії.

До ЕКЗ звертаються майже переважно подружні пари, і, як бачите з мого прикладу, далеко не завжди безпліддя є наслідком власної вини - тому про "чужу сперму" тут фактично не йдеться.
Знаючи скільки навколо сиріт, кожна нормальна середньостатистична пара хоче народити свою дитину якщо це можливо зробити, як не дивно, а не брати на виховання чужу.

 

Причини психологічні - ембріон можна сприйняти як дитину а от зиготу чи морулу дуже важко.

---------- Додано в 13:19 ---------- Попередній допис був написаний в 13:18 ----------

Але чи батьки розуміють морально-етичний бік ЕКЗ? Врешті ЕКз не кожен може собі дозволити.

 

Так, моя подруга з чоловіком продали іномарку яка в них була для першої спроби. перша виявилася невдалою, друга була дешевшою (за правилами клініки), теж рік гроші складали.
Пізніше купили б/у-шну машину найнижчого класу.
Тому що найвища етика кожних батьків - це дати світу спільно нове життя, мати свою дитину, схожу на них, плід їхнього шлюбу.

Врешті-решт, якщо у жінки є проблеми з проходимістю труб, то запліднені яйцеклітини часто гинуть, невзмозі пройти крізь звужену трубу (або прикріпляються там же - і маємо позаматкову вагітність). Який морально-етичний бік факту загибелі запліднених яйцеклітин у трубах (неплідної через їх стан) жінки? - такий же як і факту загибелі їх при штучному заплідненні.
Життя часом утворюється - але не приймається організмом, як не кожна насінина пускає коріння. Але якщо вже прийнялося - то, думаю, з цього моменту штучне його видалення є точно неетичним. Маніпуляції із заплідненими яйцеклітинами - якось на грані етики.. важко однозначно розцінити.

 

Тут можна посперечатися щодо "висоти мети" батьківства. Розумію, що кожен прагне реалізуватися у цьому світі якнайповніше. Однак де менше егоїзму і більше відповідальності: у рішенні боротися за наявність нащадків і свою роль творця усіма способами чи у добровільній відмові від продовження роду? На перший погляд все просто, але певна дилема присутня

 

Але і лікувати чи не лікувати вроджену інвалідність щоб не піти проти Божого предначертання - теж свого роду дилема.. хоча звичайно, рівняти не можна.