Аборт. За та проти.

а чому ви всюди бачите конфлікти? подумайте краще про це

 

еще раз говорю: работала и общалась с матерями-алкоголичками, наркоманками. Лучше вообще не рожать. Но нужны обследования, и каждый случай рассматривать в отдельности.

про те, що до 12 тижнів не відриває акушер нічого. Відроивають там і ріжуть гораздо на поздних сроках. Но то вообще издевательство. Знаю еще плод загоняют в солевой раствор, маленький человечек в страшныіх муках погибает, или наживую акушер режет плод по частям, ибо он велик и достает потом по кускам. Не знаю, где это еще происходит в современном обществе.

 

Чому Ви така....)

 

От некоторых христиан можно услышать: “А зачем спасать детей, которые могут родиться в семьях алкоголиков, кто из них вырастет?” Бог Всемогущий, Он силен создать великое из ничтожного: пример тому жизнь Бетховена. Его жизнь была короткой, сказалась наследственность (отец болел сифилисом, мать туберкулезом). Он был пятым ребенком в семье. Но какой след его жизнь оставила в истории человечества!
Пришло время поднять вопрос о повышении статуса семьи. Аборты не должны быть средством регулирования численности детей в семье. Сейчас в семьях обычно рождается один ребенок, в лучшем случае – двое. Многие говорят: что мы можем дать детям, какими они вырастут? Может быть, пора задуматься, а правильно ли это? Из 74 известных гениальных и талантливых людей, из биографических данных которых можно было установить, каким по счету он родился, первыми оказались только пять: Мильтон, Леонардо да Винчи, Гейне, Брамс, Рубинштейн. Франклин был 17, Менделеев – 17, Мечников – 16, Шуберт – 13, Вашингтон – 11, Сара Бернар – 11, Карл Вебер – 9, Наполеон – 8, Рубенс – 7 (“Мы, наши дети и внуки”, Б.*Никитин, Л. Никитина).
http://www.nadezhda.ws/katastrofa.html

 

Я робила УЗД в 9 тижнів, і бачила і ручки, і ніжки...і сердечко чудово б"ється. Дитинка важить в цей час 50-60гр. Робила в 12-13 тижнів, і дитинка смокче палець, вага 90-100гр! То як це так, що в неї нічого не відривають???
А те, що ви перерахували, досі застосовується в нашому "цивілізованому" світі. В США аборт дозволено протягом всієї вагітності, є так зване "часткове народження", коли дитина готова народитися, її витягають спочатку за ноги, аби голова була ще всередині (вважається, що так дитина ще не народилася, тобто інфантіциду не буде), дитині пробивають череп і висмоктують мозок, потім витягують мертве тіло!!!! І це найбільш демократична країна в світі!!!

 

что за страсти на ночь вы рассказываете...

 

Та ні, не найбільш. Там навіть смертна кара є.

 

Ну, якщо їхні моральні устої дозволяють їм так жорстоко вбивати дитину, яка вже фактично вийшла з лона матері, то смертна кара-так, дурничка...

Та не страсті, а цілком реальні речі. Просто якщо ми вже говоримо на цю тему, хотілося б, аби люди володіли усією інформацією, а не робили гучних голослівних заяв про те, що аборт-це не вбивство і що все законно. Я вам навела приклад того, як закон можна хитро "обійти": якщо голівка ще всередині, значить дитина не народилася, значить це не інфантіцид, значить ми білі та пухнасті...А в нашій країні, та ще й в СРСР процвітала корупція, і отой "законний" термін до 12 тижнів завжди можна було обійти за певну мзду: виписували липові довідки на більш піздніх термінах.

 

я би не порівнювала сметрну кару і аборт
бо тяжко порівняти вбиство дорослих і дітей, винних і невинних, державою і рідною мамою

 

Робити аборт, чи не робити - це вибір кожного з нас особисто.... Але ми повинні і будемо нести цю відповідальність усе своє життя. Прочитавши тут декілька дописів, стає страшно. Зробити аборт дуже легко, можна робити різні "відмазки", що дитина була не бажана, не улюблена, не "вписувалася" у наші плани... і т.д. Це одна сторона медалі.... Але почуття вини, страху, жалю... рано чи пізно буде. А ще, як не дай Боже, жінка через цю таку свою помилку у житті не зможе ніколи мати дітей, то що тоді вона буде казати, кого винити?

 

В житті складаюься різні обставини...і у кожного вони свої...і коли жінка робить аборт то шукає виправдання серед цих обставин...Аборт-це найстрашніший, а водночас найлегший вихід...бо як кажуть - нема людини нема проблеми....Бо саме "проблемою" багато хто вважає ще ненароджену людину....Але позбавившись дитини, не можливо позбутися внутрішнього голосу- совісті...яка рано чи пізно приходить до всіх...

І гріх лежить не тільки на матері, яка зробила аборт...а і на батькові...який дозволив це зробити....вина однаковісінька..

 

Не думаю, що завжди є так.
Навіть якщо аборт не залишить фізичних наслідків, я впевнена, що без психологічних наслідків не обходиться. Просто ті душевні рани не видно і жінки їх старанно ховають . Створюється замкнене коло проблем...

 

А що думають собі ті, які зробили не один і не два аборти?

 

Більшість до пори до часу-абсолютно нічого. З віком, коли нарешті Я відійде на другий план, приходить отой тягар сумління. А якщо жінка після цього захоче народити дитину, а виявиться, що вона вже не може, ото, як на мене, буде для неї хорошим покаранням. Хоча подивіться, що робиться в репродуктивних клініках, який там останніми роками наплив клієнтів! Я не кажу, що всі там з абортами в минулому, але ж і такі там є! І тепер вона намагається народити дитину, і на ці спроби йде явно не 1 ембріон!
А інші, які все ж таки мають дітей після того, як робили аборти, не можуть зрозуміти, чого ж то життя не складається, чому з чоловіком "не лади", чому діти їх не поважають...

 

не осуджуємо тих, хто зробив, бо того не змінити, а їхнє ж сумління буде постійно їм дошкуляти, більше мене добиває те, що одобряють сам аборт до самого аборту.

 

і хто вам дав право всіх судити?

 

Я не осуджую.Просто мені в голові не вкладується коли таке робити ще й не один раз.

 

дійсно... якщо хочете бути просвітителькою, то йдіть у центри допомоги жінкам і там проповідуйте, або ще ліпше - закотіть рукави...
а плескати язиком.... ви щось схоже переживали, що можете судити?