А взагалі львів"янином народжуються чи стають???

Для чого і кому? Що поганого в здоровому гонорі? Кожна ж людина мала б гордитись своїм корінням, а якщо це не так, то їй і треба працювати над собою
Чомусь львів"яни коли навіть їдуть жити в інші міста, в той самий Київ- залишаються львів"янами і не скривають цього, а зовсім навпаки.

 

Гонору не буває здорового. А взагалі це схема расизму в зменшеному вигляді.

Ну тоді вже не приховують, раз на те пішло.

 

Чому? Буває...
"Даже слово “гонор”, в польском языке означающее просто “честь, достоинство”, в русском языке приобрело неодобрительный оттенок."
Значение
- честь, достоинство, гордость, самолюбие ◆

Синонимы
- достоинство, гордость, честь, самолюбие

взято

 

Стати мешканцем Львова де-юре, купивши квартиру і отримавши львівську реєстрацію, абсолютно не означає стати львів"янином. Більшість людей, які стали мешканцями Львова навіть десятки років тому так і не стали і ніколи не стануть львів"янами.
Зауважте, скільки людей на вихідні і свята їдуть на "рідні села", і коли їх запитаєш: "Що робитимеш у вихідні" відповідь практично однозначна: "На вихідні їду додому". Вони вважають, що їхній дім там, а не тут. І відповідно відносяться до Львова і всього львівського, як до місця заробітчанства і тимчасового перебування на час робочих днів. І ці люди, на мою думку, нічим ментально не відрізняються від наших заробітчан в Італії, Іспанії чи Росії. Ім начхати на історію, культуру і звичаї тих же італійців чи іспанців, начхати на збереження їхніх культурних пам"яток, бо вони знають, що їхній дім не там. Лише стараються дбати, щоби якмога менше порушувалися їхні особисті інтереси, і не більше. Твій дім там, де твоє серце.
Та що тут говорити про простих людей, якщо колишній наш мер п. Буняк заявляв пресі, що на свята завжди їздить додому. Як він міг по справжньому дбати про Львів? Чи міг він по справжньому любити Львів, його історію і традиції.Чи могло його боліти серце за кожен камінь львівської бруківки, за той кусочок середньовічної ліпнини, що руйнується і відвалюбється?

Я цілком і беззаперечно погоджуюся з Яруською:

Можливо, що колись діти чи онуки тих, хто свого часу стали мешканцями Львова, і стануть львівянами в повному розуміння цього слова.

 

Гордощі - смертний гріх. Самолюбство - самі розумієте. В патріотичних відчуттях до свого міста немає нічого поганого, але у вас це так звучить - "О, цей не з нашого села, давай його штахетами відгепаємо".

А якщо люди з Західної України не асимілюються в русифікованих містах, як Тарас Чубай співав, то я це дуже підтримую. Інша справа що якщо ти львівянин, то на тернополянина чи франківця тобі пофік будь-де навіть поза Львовом? Бо польський гонор - це тільки одна область у нас.

---------- Додано в 12:23 ---------- Попередній допис був написаний в 12:22 ----------

А якщо людина все приймає і сприймає?

 

Звичайно, що є і такі, але їх дуже і дуже мало. Я зовсім не хочу категорично стверджувати, що людина яка народилася не у Львові не може бути справжнім львівянином. Так само далеко не завжди народжений у Львові не є справжнім львівянином.
Львівянин, як і рагуль чи москаль - це не національність, не місце народження чи прописки, не рівень освіти, а стан душі.

 

Я при цих словах уявляю перестарілу "аристократку", яка в одному реченні вставляє 8 раз "прошу". Шось типу Фаріон. До речі ідеальний приклад, і по дивному прізвищу теж. Взагалі таких "корінних" насправді" переважна меншість, як і "корінних киян" і "корінних москвичів". Як мінімум 40% жителів Львова - доїжджєючі.

 

Поки я у Львові, він став для мене дуже рідним, на душевному рівні. І я все одно їду додому, але повертаюсь до Львова Не знаю, як складеться дальше моє життя і де я буду, але мене тягнутиме сюди завжди.
І теж згідна з тим, шо люди, які живуть у Львові віддавно не завжди є справжніми львів"янами, а тільки по місцю проживання...

 

І де ви таке побачили...

Ото власне...
До речі найбільше мені подобається Львів на Паску і Різдво...він стає малолюдний, тихий і гарний як в дитинстві.

От ну неправда.... Мені до нього буде рівно стільки, на скільки заслуговує як людина.
Купа знайомих і друзів з різних міст і країн, тільки ж вони себе не називають львів"янами. А от коли приїжджають, влаштовуються на роботу, живуть на орендованих квартирах , на вихідні їздять додому і при цьому на всіх кутах кричать: "Ми львівські!" от від цього мене криє, для чого ця брехня і синдром меншовартості?

 

Бо всі по селам.

Так все-одно ж у теперішніх львівян батьки з сіл поприїхали в свій час, а бабусі там і лишились. Навіть не уявлю такого Кшепшетушського, який би жив у Львові з діда-прадіда.

 

Не у всіх...знаю точно і документально затверджено.
А куди ви поділи решту відсотків?
І як бути тоді з сімейними склепами на Личакові з 1890-х років?

 

Ті шо з польськими надписами? То ви з тої шляхти?

 

Сусідська ввічливість!

А, Ви, сусіде, часом, не Львів'янин???

---------- Додано в 22:04 ---------- Попередній допис був написаний в 22:03 ----------

Пів-Львова -село!!!

 

Звичайний львів'янин бачить поляка, москаля і жида -правильно!

 

Був'їм раз у Львові...
Факт не село... В селі дороги ліпші, правда хати нижчі...
Чувак, у самого коріння звідки?

 

Это Вы про звычайного рагуля?

 

та ні, про москаля

 

І не тільки львівяни...
Скажіть, а якщо людина пів-року, як приїхала у Львів, але вже любить його, вважає своїм домом, здійснює мрію жити у ньому , народжувати та виховувати дітей та онуків, працює тут, будує свою оселю...хіба вона не є львівянином і душею, і тілом?
Аборигени завжди трохи...із задертими носами, це я Вам як абориген свого міста кажу)))) І нічого поганого тут не бачу, просто...трохи посміхніться і не такий серйозний "відбір"

 

Стаж - запорука розуміння багатьох примочок...

 

Згодна Але наявність бажання їх зрозуміти дає перевагу перед народженим у Львові пофігістом до цих примочок, нє?