а ви любите українську мову?

Як прищепити волоський горіх?

Дуже просто - ниркою до втечі.

У липні горіх прищеплюють способом окулювання півкільцем – роблять так зване щеплення ниркою, або оком.

На зеленому живці однорічної втечі за допомогою спеціального ножа з двома паралельними лезами надріжте кору по всьому діаметру гілочки так, щоб нирка була між надрізами.
Щеплення волоського горіха: 2 найефективніші способи (ogorod.ua)

Фанатам автоматичних прекладів усякими там штучними інтелектами - на замітку.
Уявляю собі "якість" перекладів між більш лінгвістично віддаленими мовами, ніж українська та російська...

 

О Боже... Які це пекельні борошна. Немає сечі таке терпіти

 

А русняцька? Це ж теж штучна мова?

 

Почав читати "Алхімік" турецькою. Гугл-перекладач допомагає з перекладом слів.
Але ось зустрівся переклад виразу

yaşamımızın denetimini elimizden kaçırırız - ми втрачаємо контроль над своїм життям (ми випускаємо із власних рук нагляд за власними життями)

Задумався: слово "контроль" - іноземного походження. А який український синонім цього слова?
Виявляється, є такий - "нагляд".
Контролювати - наглядати
Зараз слово "контролювати" витіснило слово "наглядати" з української мови.
Кожен скаже "Ти повинен контролювати свою дитину", а "Ти повинен наглядати за своєю дитиною" ніхто не скаже.

Те ж саме і в турецькій.
В сучасній турецькій вживається вираз "kontrol etmek" - "робити контроль", а слово "denetlemek" - "наглядати" уже вважається застарілим.

 

View: https://m.youtube.com/watch?v=Fhxm3XkTvoM

 

View: https://m.youtube.com/watch?v=EQg1DqdU_l8

 

- Як буде виглядати українська мова, якщо...

- Матиме вигляд... виглядає пес із будки...

 

Книжка про суржик... можна скачати...

https://www.google.com.ua/url?sa=t&...EQFnoECAQQAQ&usg=AOvVaw23MW-wLWSxQGR8hM29mmD8

 

СмешанныйУкраинскоРоссийскийЖИК.
Змішана українсько-російська форма мови.

 

Мапа українських наріч і говорів (2005)

 

особливо сподобалася лінія )

 

Міністерство освіти і науки України затвердило
модифіковані (скорочені) освітні програми
українознавчого компонента.

Це, зокрема, програми
з української мови,
української літератури,
історії України та географії
для закладів загальної середньої освіти.

https://www.rada.gov.ua/news/news_kom/249955.html

 

Якщо ти кажеш, що нема різниці,
Якою мовою потрібно говорити —
Попий води з калюжі, не з криниці.
Яка різниця звідки воду пити?

Якщо тобі далека рідна мова,
Якась чужа і важко її вчити,
То замість хліба зжуй стакан полови.
Яка різниця шлунок чим набити?

Коли не знаєш, що державна мова —
Історія із сотні поколінь,
Оспівана в піснях, мов колискова.
Не українець ти… Лише ходяча тінь

 

Тут мова йде про "рідну мову". А рідною мовою може бути не обов'язково українська.
Може бути, наприклад, німецька.
Німецькою "рідна мова" називається Muttersprache - мова матері.

А українська мова - державна мова держави Україна.
Відмовлятися і нехтувати мовою матері - це дісно недобре.

І, якщо об'єктивно, то мова - засіб спілкування, і не можна казати, що одна мова - це чиста джерельна вода, а інша - вода з калюжі.

А в дорослому віці досконало вивчити іншу мову дуже складно, практично неможливо. Мозок людини в шестирічному віці уже втрачає гнучкість, і чим людина старша, тим важче їй дається інша мова. Більшість людей ніколи не зможуть позбутися акценту. Щоб позбутися акценту потрібно багато і наполегливо працювати над цим. Я колись бачив відео про те, як одна жінка вже в дорослому віці переїхала в Мексику і захотіла праюцювати на телебаченні. Так з нею (за гроші, звичайно) займалися спеціальні інструктори. І там були, наприклад, вправи, коли зубами тримаєш олівець, і вимовляєш, намагаєшся вимовляти певні звуки, щоб тренувалися ті м'язи міміки, які натреновані у мексиканіців і атрофовані у неіспаномовних.
Навіть звук "р" вимовляється в різних мовах по різному. В одних мовах, коли він вимовляється, кінчик язика коливається три рази, в інших - два або один. А в французькій взагалі коливається не кінчик язика, а щось там глибоко в горлі. А німці вимовляють ще по-іншому, а у турків цей звук звучить як "рж", але "ж" майже не чутно.
Спробуйте призвичаїти себе, щоб вимовляючи слово "риба", кінчик язика коливався у вас на один раз більше, ніж звичайно, або на один раз менше.

Тому не варто ставитися зневажливо до людей, які в силу обставин розмовляли іншою мовою (мовою матері) з дитинства, і вимагати від них, щоб вони володіли українською як рідною.
Тому що це неможливо.
Неукраїномовні жителі України повинні поважати українську, як державну, і не ставитися до української зневажливо. От і все.

Он більшість жителів Львівщини, що проживають в Києві, все життя не можуть позбутися галицького акценту. Так чи варто їх за це засуджувати?

 

угу. Неможливо. Людині, яка прожила майже 50 років в Харкові. У якої батьки-діди-баби-тітки, серед яких вона росла

Спойлер

як і я теж

, розмовляли українською. А для неї "на украінскам разгаварівают ліба западєнци-ноцизди, ліба бидла із сєла".
Я теж був записаний в категорію ноциздів: "Ти, навєрнає, с нациздамі абщаєшся, раз на украінскам разгаваріваєш? Патамушта у нас в Харькавє фсє гаварят на русскам ізикє. Мову на хлєб нє намажеш..."

 

Зеленський, перед президентством вихваляв російську мову і нехтував українську, а ви за нього голосували таки.
То тепер ваша любов до української мови - це є лицемірство.

 

Негативні думки створюють життя повне негативу. Ми повинні змусити наш розум думати про те, про що йому необхідно думати!

Наші думки здатні дати нам силу або покалічити нас.

Мова - це лише форма вібрації вираження думки людини.
Не мова прикрашає людину, а його добрі справи.

 

Я кажу про тих, чиї батьки розмовляли російською. Поряд з будинком, де вони проживали, не було україномовного дитячого садочка і україномовної школи. В україномовну школу потрібно було їздити через півміста. Дитина плутала українські і російські слова, і батьки, щоб у школі чи садочку з цих дітей не сміялися, розмовляли в сім'ї російською. Між собою, щоправда, інколи розмовляли суржиком, але до дітей зверталися російською, і діти з батьками розмовляли російською.
Дитина не чула української мови, бо по телевізору все було російською, а українських книжок не читала, бо в бібліотеці були переважно російськомовні дитячі книги.
Дитині все життя вбивали в голову, що українська мова не потрібна. В школах за бажанням можна було не відвідувати уроки української мови.
Так чи можна звинувачувати людину, що вона не знає української мови, якщо з нею батьки розмовляли російською, їх бабусі з гордістю казали: "А мої дочка і зять зі своїми дітьми балакають на руській" (Я таких знаю особисто).
Мені неодноразово казали в Києві:" А что ето ви со своїмі дєтьмі на українском балакаєтє? Українскій язик нікаму нє нужен"
Мої діти легко переключалися з української на російську і навпаки. З сусідськими дітьми розмовляли російською, а до мене і дружини зверталия українською. Тому що я (як поліглот місцевого масштабу) відразу вирішив, що діти повинні знати українську, Читав їм українські казки, вірші українською (Грицько Бойко - Як Хвостун хвоста позбувся — Грицько Бойко • бібліотека TOU (tales.org.ua))
Щоправда, з боку дружини спочатку були "поползновєнія" розмовляти з дітьми російською (городською мовою), але я відразу це відкинув.

Але далеко не в усіх сім'ях було так.Як правило, ті, хто відбіг від села, переходили на російську.

Тому що чистою українською було розмовляти важко, не всі слова згадувалися з льоту, а входив суржик, Тому було простіше відразу переходити на російську, тим більше, що вона і так навкруги.
Я, наприклад, до цих пір в розмові інколи не можу згадати українське слово - весь час в голову лізе російський аналог. Інколи доводиться навіть і в словник заглянути. Легше розмовляти на суржику. Що більшість і робить. Згадаймо покійного Івана Плюща. "Одійдіт од микрохвона".

 

Прибув Сава до Києва
З дружиною в парі.
Продавали сало, м’ясо
Масло на базарі.
З покупцями торгувались,
З людьми говорили.
Потім пішли Хрещатиком
До Дніпра на схили.
А звідтіль як повертались,
Мовив Сава жінці:
— Давай чтокать, бо невдобно,
Що ми українці.