а ви любите українську мову?

Гумористичний фронт

 

Тільки правду і нічого крім правди. Росія знищує мову і культуру своїх сусідів.
Білоруська мова вже на межі зникнення.
Загинається ідентичність країни. Робиться так щоб був популярний московити. (а це окупація)

 

Мені нещодавно знайомі сябри повідомили, що в Мінську був один єдиний ліцей на все місто, де викладали білоруською. Вгадайте - що з ним сталося, з тим ліцеєм?

P.S. До речі, а чи бачив хтось хоч один раз, щоб вусатий )(уй вів якесь засідання білоруською? Все, що я чув від нього - завжди кацапською.

 

Перше пропадає пам*ять, потім віднімає мову - і капці )

 

«Мовний закон» працює: українці встановили рекорд у скаргах на порушення «мовного закону»

Впродовж перших 10 днів дії нових вимог Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» до секретаріату надійшли рекордних 502 скарги.

Про це повідомив уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь під час інформаційного марафону.

 

Батько наш Бандера, Україна над усе - вова путін відсосе ...


View: https://www.youtube.com/watch?v=XHFYWSj9NQg

 

https://www.facebook.com/1000017746...61J2ahYwK8d6aSDuX4JqEjcPxNTtUEvgtvqWooea1LJl/

ТОБТО ГОВОРИТИ...

1. Мовити (промовляти Слово)
2. Казати (казку)
3. Говорити (правду)
4. Балакати (синонім: лялякати)
5. Відати (повідати словом)
6. Розмовляти (з кимось)
7. Ректи (урочисто проголошувати)
8. Гутарити (ладно домовлятися)
9. Цвірінькати (ніжнозвучно говорити)
10. Тьохкати (розмовляти як пара соловейок)
11. Лепетати (дитяча мова)
12. Шкабарчати (не дуже приязно говорити)
13. Прорікати (майбутнє)
14. Цвікати (докоряти)
15. Співати (тихо мовити колисанку діткам)
16. Промовляти (Слово, Орацію)
17. Пащекувати (грубо говорити)
18. Бормотати (мовити не розкриваючи рота)
19. Гомоніти (лагідно, приглушено говорити)
20. Сокотати (ніжно, солодко говорити)
21. Триндити (казати неправду)
22. Наговорювати (текст у мікрофон; на когось)
23. Лаяти (за аморальні вчинки)
24. Висловлювати (думку)
25. Гиркати (перекидатися словами, сваритися)
26. Туркотіти (мило перемовлятися)
27. Цвенькати (мовити іноземною мовою)
28. Нарікати (на дощ або пекуче сонце; долю)
29. Провіщати (ладну погоду, майбутнє)
30. Ґерґотати (незрозуміло балакати)
31. Звіщати (Добру Новину)
32. Балабонити (пустомовити)
33. Верзти (незрозуміло говорити)
34. В'якати (мовити)
35. Кликотіти (мовити швидко, як лелеки)
36. Жебоніти (мовити ласкаво, тихо, як потічок)
37. Базікати (про пусте)
38. Бельмекати (не розуміючи щось казати)
39. Варнякати (мовити у сні)
40. Галдичити (одне і те ж)
41. Проказувати (напам'ять поезію)
42. Шепотіти (тихенько мовити)
43. Гаркавити (нечітко вимовляти літеру «Р»)
44. Агакати (мовити часто слово «ага»)
45. Гуморити (мовити смішне)
46. Гарчати (грубо говорити)
47. Ляпати (язиком, говорити)
48. Мурмотіти (мовити з напіввідкритим ротом)
49. Буркати (зрідка відгукуватись під час розмови)
50. Воркотати (тихо говорити)
51. Гурити (научати)
52. Талдичити (мовити як у Біблії, Талмуді)
53. Бурчати (корити, незадоволено говорити)
54. Журчати (про любу мову, текучу як джерело)
55. Квохтати (мама до своїх дітей)
56. Кликати (людей, кур, гостей)
57. Кпити (висміювати)
58. Журити (соромити за содіяне)
59. Напучувати (научати словом)
60. Голосити (голосно плакати, причитаючи)
61. Замовляти(словом хворобу)
62. Повідати (історію, бувальщину)
63. Оповіщувати (вість громаді)
64. Лебедіти (закохано говорити)
65. Розказувати (діткам казку)
66. Розпатякувати (секрети всім)
67. Розмовляти (душа в душу)
68. Торохтіти (бистро мовити)
69. Брякати (невдало вставляти слово)
70. Тараторити (скоромовкою повторювати одне і те ж)
71. Патякати (говорити не те і не тим)
72. Бубоніти (глухо мовити)
73. Теревенити (мовити про незначне)
74. Оповідати (бачене, почуте)
75. Обговорювати (нові поезії)
76. Радити (раду; щось добре або зле)
77. Галдіти (розмовляти голосно)
78. Славити (словом)
79. Вуркотіти (говорити ніжно як голубки)
80. Мимрити (мовити з закритим ротом)
81. Розраджувати (втішати словом)
82. Словоблудити (софістика, хуцпа; обман інших)
83. Славословити (Бога, Богиню)
84. Скоромовити (говорити скоромовкою)
85. Примовляти (лихо)
86. Переказувати (усно твір у школі, вузі; вітання)
87. Домовляти (-ся обом сторонам про мир)
88. Переговорювати (-сь одне другого)
89. Нараяти (побажати щось хороше іншим)
90. Прославляти (Богів)
91. Перемовляти (-ся одне одного)
92. Словославити (Богів і лицарів-героїв)
93. Торочити (настійно повторювати те ж саме)
94. Триндичити (говорити пусте)
95. Радославити (радо славити Радунь Вічних Богів і Богинь)
96. Благословляти (словом)
97. Шкандалити (скандалити словесно, обмовляти)
98. Шпетити (присоромлювати)
99. Бовкнути (сказати, а потім подумати)
100. Підмовляти («юнак дівку підмовляє»)
101. Іронізувати (мовити з іронією, але без сарказму)
102. Базарити (сленґ: говорити, домовлятись)
103. Проговорювати (важливі теми)
104. Закликати (до тиші; ангелів, Божества)
105. Гейкати (часто мовити слово «ге», «гей»)
106. Бубніти (читати вголос)
107. М'ямлити (нечітко мовити)
108. Галасувати (гуртом промовляти )
109. Терти
110. Калякати
111. Торохтіти (гландами)
112. Просторікувати
113. Цвенькати (розмовляти московською)
114. Цвірінькати
115. Гавкати (виступати на захист «спецоперації»)
116. Белькотіти
117. Штокати (зневажливо, говорити московською)
118. Намовляти (поступово спонукати до чогось поганого)
119. Направляти (спонукати до нехороших вчинків проти когось)
120. Пащекувати (говорити пусте, а не грубо говорити)
121. Гавкати (на когось)
122. Поводитись (грубо й коротко говорити)
123. Молоти (як депутати ВР)
124. Волати (звати, кликати)
125. Мурликати
126. Кпинити (брати на кпини)
127. Клекоті(а)ти
128. Бурмотіти (бурмило)
129. Шокати (на одеський манер)
130. Ляпати (казна-що)
131. Свистіти (кидатися непідтвердженими фактами)
132. Гукати (кликати, звати, запрошувати)
133. Агукати (доки не опанували всього попереднього)
134. Гваздати (молоти пусте)
135. Брехати (як владціі та політики)
136. Шваркотіти
137. Базiкати ( як радники офісу президента)
138. Сичати (говорити крізь зуби зі злістю тихим голосом)
139. Пліткувати (як кума казала)
140. Галаманити
141. Гугнявити
142. Нявкати
143. Цявкати
144. Квохтати
145. Пискувати
146. Звиздіти
147. Тріщати
148. Тріскотіти
149. Глаголити.
ВИВЧАЄМО і ШАНУЄМО нашу рідну УКРАЇНСЬКУ МОВУ
П.С. Поширюю текст взятий із глибин соціальних мереж та адаптований до нинішніх реалій життя.

 

❤❤❤Не потрібно примушувати рускоязичних вчити українську мову, а потрібно примусити українців НЕ РОЗУМІТИ рускоязичних❤❤❤
(С)

 

Не передбачено навіть факультативів: у Києві не викладатимуть російську
https://prolviv.com/blog/2022/08/14...kultatyviv-u-kyievi-ne-vykladatymut-rosiisku/

 

@Gyppsy, Ви знаєте, що означає " мені належиться на його долі"? Це до мене Хомчин в темі про Зеленського придовбався.

 

Назагал так, знаю.

 

Давайте, я попробую вгадати.
Я припускаю, що "доля" - це "частка". І що з його частки мені має також щось належати.
Наприклад, я знаю багато виразів із русинського діалекта, які не так просто згадати.
Наприклад, "є ти доста!" Ви знаєте, що воно може означати?

 

Вирази треба сприймати в контексті.

 

https://t.me/OstapDrozdovOfficial/712

Коли міністр закордонних справ дає інтерв’ю лисому шреку державною мовою держави-агресора у своїй державі-жертві цього агресора – то реєстр убитих умить обнуляється.

Усе залежить не від росмовних, а від укрмовних. Це вони, укрмовні, переходять на мову окупанта, а не навпаки. Тому справа захисту рідної мови – це справа її носіїв. Тому зросійщення, яке росмовні продовжують у час війни, повністю лежить на совісті укрмовних, які на це зросійщення йдуть, погоджуються, сприяють.

Коли в казармі (це розказують наші хлопці) на самому передку захисники України слухають газманова і шуфутінського – ця війна триватиме вічно. Герої війни, які полюбляють руский репчик і шансончик, хай відтепер готують своїх дітей і внуків до цієї самої війни.

Воїн і письменник Сайгон у своєму недавньому інтерв’ю сказав, що на передовій мова не має ніякого значення: «лишь бы линия фронта стояла». В цьому й полягає формула довготривалості війни.

Газманов і шуфутінській забезпечують лінію фронту надовго. Де язик – там війна. А значить, лінія фронту стоятиме вічно, і її, звісно ж, ціною своїх життів триматимуть тисячі людей.

А треба, щоб лінії фронту взагалі НЕ БУЛО. Ті самі захисники, які в 2014 стали на оборону України з росмовою на вустах, через 8 років знову пішли по колу.

Коло може бути або замкнутим, або розірваним.

 

https://t.me/OstapDrozdovOfficial/728

Як ота тьотя Мотя з трагікомедії Миколи Куліша “Мина Мазайло” вважала, що “гораздо пріятнєє бить ізнасілованной, чем украінізірованной” – так північно-східні недорозвинуті племена ніколи не збагнуть, що мова має потужні коди, а язик – лише ротову порожнину.

Мова демасковує мислення. Тому коли русак запрошує, воно каже: "Добро пожаловать!". Тобто, якщо ти вже прийшов, то маєш щось дати. Етимологія оцього рекетирського «добро пожаловать» сягає часів Івана Грозного, який при в’їзді на рускі болота брав із приїжджих оброк-податок («добро, яке купці "жаловали").

Отже, руске «добро пожаловать» не має ніякого стосунку до гостинності й хлібосільності. Навпаки, «добро пожаловать» - це еквівалент "башляй і проїжджай". Начебто гостелюбне «добро пожаловать» насправді криє в собі племінний код здирництва, грабежу, оббирання – натуральних рис для цих варварських племен.

Це підтверджує й інше «запрошення». Милости просим – кажуть убогі русаки, коли запрошують у гості. Вони настільки убогі, що очікують якоїсь подачки чи пожертви від кожного, хто переступить поріг. «Милости просим» слід вимовляти жалісливо, слізливо, розчульно – а коли гість дасть подачку, тоді його зарізати можна преспокійно.

Як бачимо, усі привітальні форми руского язика в собі несуть код вигоди, наживи, меркантильності, заробітку на прийшлому й обдирання його, як липки.

Такий от народець рекетирів.

 

Ода українській мові

Повів мене до церкви Тато
У світле Великоднє свято
Він нахиливсь мені до вуха
Й сказав: «Ти добре слухай,
Щоб слово Боже в твоїм серці
Цвіло, як квітка на стебельці.
Ти ж народивсь у вірі давній,
Хрестився в церкві православній»

І я стояв, і пильно слухав,
Щоб благодать Святого Духа,
Засіяна у рідне слово,
Сіяла в думах барвінково.
Аби в роки важкі, похмурі,
Коли я буду у зажурі,
Душа не лізла ув окови
Чужих богів, чужої мови.

Та із високого амвона
Не падали слова, як грона, —
Не линула, немов обнова,
Священна українська мова,
Така, як Матір Божа в храмі,
Всевладна пані над серцями,
І мудрості широке море —
Бурхливе, ніжне, неозоре.

Там замість золотого слова
У груди сипалась полова
Чужих словес незрозумілих
І від пихи аж потемнілих.
Вони, нещирі і холодні,
Немов пливли із преісподні.
З очей ікон святих одразу
Скотилася сльоза образи.

І я спитав: «Чому це, Тату,
У гойне Великоднє свято
Пан отець править службу Божу,
А я збагнути слів не можу?
Чи сила Господа звеліла,
Щоб наша мова заніміла
У нашім прадідівськім храмі,
Що вже віки стоїть між нами?!»

Мій Тато більше не молився.
Він спалахнув і розгнівився,
Й серед людей словами сіяв:
«Цей піп не наш, його привіяв
Ворожий вітер, аби пилом
Туманних слів, як дим кадила,
Зміцнити рабськії вериги
І в пеклі мовної хурдиги.

Він знає добре по-вкраїнськи,
Та мовить тільки по-чужинськи,
Бо в кожнім чужинецькім слові
Є вирок українській мові.
Якщо її у нас не буде,
То нас історія забуде,
Прийшлюк назавжди стане паном
Над нашим лісом, нашим ланом.

Гей, люди, чом це наша мова,
Така шляхетна й гонорова,
Тремтіти має, наче сарна,
Як мчить за нею ціла псарня
Хортів? Чом неукам-забродам
Й копилюкам свого ж народу
Дозволено чинить розправу —
Душити мову величаву?!

Таж українська дивомова —
Похідний марш і колискова,
І жайвір під травневим сонцем,
Щедрівка в Батька під віконцем,
Гірських потоків дзюркотання,
І соловейкове лещання,
І шелест жита і пшениці,
В ній ритм дощу і громовиці.

У нашій українській мові
Живе освідчення в любові
І люта ненависть до ката,
Погорда і гнів до ренегата,
Поезів степів і моря,
Жага незвіданих просторів,
Державний гімн і і спів молитви,
І гук війни і скрегіт битви.

В ній — доля наша, в зло закута,
І клич Дніпрового могуття,
І духу нашого твердиня,
Краси скарбниця і святиня,
Що працю осяває і дозвілля,
У свята наші і весілля,
Сторожева несхитна вежа,
І єдність нашого безмежжя.

У світі ми окрадені і бідні,
А в церкві ранять нашу гідність
І оскверняють нашу душу,
Я нині всім сказати мушу,
Що нам не честь і нам незмога
Молитись до такого «бога»,
Який не знає і не хоче знати,
Що славна українська мова —
Це наша люба рідна Мати.

(Михайло Івасюк,1995 рік)