а ви любите українську мову?

Max Dorofieiev
15 год ·

Звернення до переселенців.
Ваші міста, села, селища або зруйновані або зазнають страшних ударів рф. Ви пережили страх і жах. Ви на власні очі бачили смерть і людські страждання. Ви вижили і врятувалися. Ви приїхали до нас і ви знаєте ХТО вас бомбив, ХТО вас нищив і вбивав. ХТО забрав ваші домівки, роботу, статки. Можливо, ви, навіть, через НИХ втратили рідних, друзів, знайомих.
Ви приїхали в нове для вас місто, до нових людей зі своїм болем і стражданнями. Вас прихистила Україна-мати і ви - діти України. Ми все робимо і зробимо, щоби вам полегшити життя - допоможемо чим можемо і відродимо вас до життя.
Але є прохання. Чи побажання. Якщо ви не спілкуєтесь УКРАЇНСЬКОЮ, то краще МОВЧИТЬ!! Бо, коли і ми, і ви, і усі знаємо, що це лихо, яке з вами конкретно сталося скоїли московити, а ви вперто розмовляєте російською, то у нас опускаються руки і ми думаємо чи сповна ви розуму?
Краще мовчить. Вчіть мову. Потихеньку і потрошку і через місяць-два ви защебечите, бо немає в світі кращої мови за українську.

 

справедливо

 

В мене таке враження, що це з моїми харківськими родичами розмова була.
Ані русскіє да мозга кастєй. А па-украінскі разгаварівают ілі западенци-нацикі ілі бидла із сіла...
Цікаво, вони там русскім салдатам борщ з пампушками не носили? Ета же русскіє всьо-такі, а нє какіє-та біндєрафци! Русскім можна і памочь - мишебратьяіадіннарот...

 

Як би не було, але мова стає чимраз поширенішою.
Тут треба діяти і батогом і пряником. Головне - привити любов до мови з дитинства.

 

– Кажуть, наших у Росії
Є мільйонів п’ять.
– А вони там по-російськи
Вміють розмовлять?
– Ну звичайно. Володіють
Мовами двома.
– Є там школи українські?
– Ні, таких нема.
– А Росія скільки руських
Дарувала нам?
– Їх в чотири рази більше,
Аніж наших там.
– Чи спокійно їм живеться?
– “Трєбуют” весь час,
Щоб по-руськи їхні дітки
Вчилися у нас.
А чому отак виходить
Пояснив один
Убеждьонно руськомовний
Вчений гражданін:
– Всєм ізвєстно із дрєвнєйших
Пісьмєнних трудов
То, что Кієв – ето матєрь
Русскіх гарадов.
Ну, а кто же чащє русскіх
Памінаєт мать?
Ета слєдуєт біндєрам
На замєтку взять.

 

Я з такою категорією ПРИНЦИПОВО на російську не переходжу.
Я отримую величезне задоволення (прям бальзам на душу), коли вони починають скаженіти і бісітися: я тібя ні панімаю! Гаварі па-русскі! Я ні панімаю тваю мову!
А я продовжую все одно гнути своє і насолоджуватися - як гуцул карпатськими краєвидами

 

Українську мову ґвалтує рускій мір!!


View: https://www.facebook.com/watch?v=653608299060811

 

3 год

 

В MD в Харкові молоді дівчата працюють - всі як одна на укрмові, працівникі НП - теж. Між собою люди - то багато ще використовують російську, особливо похилого віку, а про працівників - касирів, офіціантів, консультанти в Прозорому офісі, люба обслуга - от не треба брехати - всі працюють на мові. Діти в садочку від виховательок чують українську, хоч як би з ними дома не спілкувались.

 

От мене прям надирає зараз би спитати у своїх ісконна русскіх харькафчан - як тепер їм після руськава міра? Сподобалося? Правда, я думаю, що їм не дійшло ще й досі - бо в їхньому районі міста нічого не стріляло ніде.
Таких треба лікувати тільки одним - сала за шкуру

 

Де це такий район у Харькові, щоб ніколи їм не стріляло? Може в лоб ще не стріляли, бо не заходили...На початку війни, поки не покоцалі сотню руZZ літаків над Харковом, бувало таке, що біжиш по вулиці, а над тобою низько отаке во літить, реве, затуляє все небо. Як воно може так летіти і бомбити, щоб тільки в одному районі бачили і чули?

 

Людина живе в Україні лише 4 роки...
Безумовно, не ідеально ще. Та такими темпами він за 2 роки дисертації писатиме з української мови!
Кіля Азіров за 40 з лишнім років, які тут прожив, двох слів не міг до купи зліпити.

 

як маєш бажання - нічого не заважає вивчити)

 

Мій син навчається в харківській приватній школі (дистанційно), не знаю, як зараз, а до війни можна було обрати мову викладання - відповідно, кожний навчальний рік існують україномовні ("А") та росіськомовні ("Б") класи.
В сільській школі до 4 класу був предмет російська мова, далі факультативно.

 

У человека может не быть способности к языкам. Я бы не назвал себя шибко умным, меня здесь даже студентом называли, пишу так, как умею.

 

Які, до біса, "здібності" у випадку слов'янських мов? Якщо людина, яка прожила в Україні хоча б пару років не може опанувати мови "братського народу", то тут тільки два висновки. Перший- ця людина клінічний довбо@об. Другий - це кацап з "руськаязичною щелепою", що означає перехід до першого висновку.

 

Ты забываешь один важный момент. Если ты очень грамотно пишешь и общаешься на одном языке, а качество общения на другом значительно хуже и ты знаешь, что будешь делать очевидные ошибки, то у тебя не возникнет желания перехода. И это абсолютно нормально. Если ты великолепно играешь на пианино и очень плохо на баяне, то в компании друзей, где будет оба этих инструмента, ты выберешь игру на пианино перед ними. И это перед друзьями, а перед чужими людьми этот эффект будет проявляться ещё сильнее. Перед друзьями ты ещё может и сыграешь на баяне тоже, но перед незнакомыми никогда.

 

Я вочевидь роблю багато помилок, використовую русизми, можу секунду "тупити", поки шукаю потрібне слово в розмові. До 14 року "вчив" українську хіба за допомогою телебачення та дубляжу фільмів. Нічого, "граю собі на баяні", жодна людина зі співрозмовників ще не образилася, а моя гра стає дедалі ліпшою. Мова не опановується в одну мить, треба практикуватись, читати й говорити. Якщо не почати - звісно, нічого не вийде. Я вважаю, людина будь-яких здібностей здатна вивчити мову країни, в якій постійно живе, на рівні. необхідному для щоденного спілкування. Так, будуть труднощі, невдачі з "паляницею" та "нісенітницею", але з часом це мине Треба дозволити собі робити помилки, інакше це просто відсутність бажання зробити зусилля.

 

1. Яке вiдношення має ця псевдосоро'язливість до вивчення мови? Чи це стосується лише української, а припустимо англійської ні? Кожен, хто вчить іншу мову, спочатку робить багато помилок, згодом опановує мову, та помилок не стає. Іншого шляху немає, тому не треба виправдовувати довбо@обів та узкоязчних.
2. Україномовні з розумінням ставляться до починаючих.
3. Продовжувати плекати єдиний культурний та мовний простір з мерзотниками, які волають тебе вбити, це навіть не мазохізм. Це кончений довбоєбізм. В Україні не повинно бути ані усяких Бондарєвих, ані Тредіаковських, ані пам'ятників членіним-жуковим-конєвим . І усяких серпомолоткастих теж не повинно бути.В ідеалі, і російської мови бути не повинно