Як можна знати , що вам не дано, якщо навіть ніколи не пробували! Це ж не говориться про то, щоб серйозно займатися музикою, повірте, на це потрібно багато років, сил і всього такого. Але я цілком погоджуюся з Juilettа, музика настільки розвиває людину, цей досвід на все життя буже корисним! А відчуття ритму, слуху можна розвинути в дитини, якщо викладач добрий!!
а я сама батьків примусила віддати мене у муз.школу... проте там побачили, що я далеко не геній... та і трохи лінива - отже вчити мене майже не вчили... слідкували тільки щоб гроші вчасно за місяць оплачувала... так що через 10 років після закінчення я вже навіть ноти забула... але бажання не зникло... дуже сильно хотіла співати і пішла в церковний хор я думала що все знаю... що я "крута" бо маю свідоцтво про закінчення музичної шлоли а насправді ні... всьому прийшлось вчитися заново от сама почала вчити акорди - бо вони були для мене всерывно що китайська грамота... почала вчитися правильно дихати, вибудовувати партію для 2-го голосу короче - непочатий край роботи... хоч уже роками займаюся але розумію що я на рівні 1-й клас 2-га чверть ))) особливо якщо поруч співають чи грають студенти і випускники конси
Студенти і випускники конси все життя музикою займаються! Тому не варто з цього приводу комплексувати. Хтось це робить заради задоволення, для іншого це є професія. І звичайно , що в нього це буде виходити набагато краще! Але те, що ви розвиваєте себе-це дуже добре! Співати , чи грати в якомусь колективі-для мене нема кращого,хоча про себе скажу, що співати в хорі не люблю, але от гра в оркестрі -це для мене найкраще. Коли люди, граючи на різних інструментах, творять музику,для мене це як живий організм, цілісний, поєднаний музикою.
та я не комплексую вони мене потроху підтягують до певного рівня, хоч і з величезним скрипом ))) та зараз я і не в хорі а скорше як вокал та бек-вокал... все життя мріяла грати на скрипці... але спробувавши свою мрію на смак - дуже швидко здалася... та нічого всерівно музика + я = гармонія життя не все виходить... але ніколи не помиляється і не фальшивить тільки той хто ніц не робить!
То так.. скрипка в тому плані дуже нелегкий інструмент.... Треба пройти довгий шлях науки, скрипу, жахливих звуків перш ніж почне вона співати...
такий талановитий народ, аж приємно читати)) Я сама закінчила муз. школу по класу фортепіано (але це, зізнаюсь для мами.) Давноооо не грала та й не хочеться. А вот гітару освоїла - це вже для себе)) (теж відвідувала муз. школу)...Граю. Для себе, для душі і в комапанії)
ну судячи по цьому то вчителі вирішили нехай вже діти на бубні грають ніж співають. Нє? О. То я слідую шляхом Вашого тата. На баяні вчився поки на футболі руку не поламав і два роки розробляв (пальців лівої руки взагалі не відчував). Говорити тихіше просять майже всі знайомі, а то шибки дрижать. А от інженером працюю до сих пір, хоча що тепер розуміють під інженером сам не второпаю , можливо то я вже і не зовсім інженер на скрипці незручно. Карти постійно падають на підлогу
Все розвиває людину, але ця тема здається називається- А вас учили музиці? Логічно, що тут говорять саме про музику. В цьому велика проблема наших людей. Ми краще будемо жартувати, підколювати, аніж зрозуміти який величезни вплив мистецтва на людину. І щоб ви знали. я би ні в одній школі не назвала урок "музики" таким уроком. В нас це все на такому низькому примітивному рівні!! Та в Європі кожен, навіть дуже далекий по спеціальності від музики, буде знати багатьох композиторів,їхні твори і це класно! Так має бути. Там люди слухають і цінують класичну музику, а в нас тебе обсміяти можуть "недалекі" люди за слухання класичної музики... Сумно.
Все. Іду за сопілкою. На жаль більше інструментів вдома не маю Нє, я сам брехун, но щоб таке придумати ... Хтось напевно забув що кордони відкриті і ми буваємо і в Європах і в Америках (а я там не тільки був а ще й вчився троха). От на жаль там в мене знайомих що аж так фанатично цінують музику не було. А тут, в Україні, є, та ще й багато
Я теж не брехун, буваю за-кордоном, та ще й на гастролях! Тому трохи орієнтуюся в тому. А ще є у мене рідні люди, які живуть там таки. І то вже давно. І мають коло спілкування велике, не тільке музичне. Тому й роблю висновки, що там більше орієнтуються в класичній музиці , як в нас. А за фанатизм я не писала, так що треба трохи розрізняти то.
Скажу більше, в Швейцарії, наприклад, люди вчаться не тільки співати в школі, а вони як факультатив освоюють гру на якомусь музичному інструменті, а потім роблять цілі оркестри! І їздять з гастролями! Тому в них така шалена популярність класичної музики, бо вони самі нею займаються. І ця сфера в них ДУЖЕ розвинута. Люди платять великі гроші, щоб попасти на концерт класичної музики. Велика кількість людей цікавиться нею. А у нас, на жаль, ніхто, крім музикантів і ще невеликої кількості людей не цікавиться класикою. Це можна вже побачити по малозаповнених залах на концертах в філармонії... Так не завжди буває, але переважна більшість концертів так відбувається. З цього можна судити про рівень культури нашої держави. Зате якщо приїзджає якась "зірка" типу Башмета, то зал переповнений. І не важливо що ті музиканти вже далеко не так грають як грали раніше, що квиток коштує шалені гроші, головне що от "я побував на концерті Башмета, Криси..." чи ще когось.
Ага, а в філармонію приходиш наче у консу, всі свої, і на сцені, і в залі... Пам'ятаю такий смішний випадок- концерт Співакова( хто не знає-скрипаль, диригент, має оркестр Віртуози Москви, з яким і приїхав до нас), на балконі, прямо біля сцени(уявляю скільки коштували ті квитки...) сидять два такі зрілі мужчини, з ними молода дівчина. Коли звучала Серенада Дворжака(музика просто чудесна), один з тих мужчин гарно собі дрімав.... В кінці, багато аплодисментів, виносять квіти, ті мужчини майже не аплодують, сидять , про щось говорять. І тут на сцену з квітами виходить та молода дівчина, що сиділа поряд з ними, вручає квіти Співакову. Ті двоє зірвалися з місця, так почали плескати, що можна було подумати, ніби їм дуууже сподобався концерт... Отакі у нас ходять на круті концерти. Бо десь чули, що то зірка приїжджає( і то є зірка, але такий він є , бо прекрасний музикант, оркестр його грає просто досконало), квитки дорогі, значить заради іміджу, пафосу, щоб показатися модним, треба йти на концерт...
Хтось із великих сказав: "музика - це підсвідомі вправи душі в математиці". А англійці (здається) кажуть так: "Чого ви з ним сперечуєтеся - він же музикант!" (в плані розвиненості тактичної логіки). Він же львів"янин, якщо не помиляюся ? Вперше почув його 20 років тому в Москві - справив враження мужик. Прийшла тут на форум 2,5 роки тому дівчина зі світу класичної музики - нік Erste (львів"янка). Була втягнута в розбірку, декому не сподобалася - бан. А я з нею почав листуватися, перекидав їй аудіофайли арт-року та класики, вона мені - сирі студійні тейки, які слухач ще не встиг почти й оцінити. Це ТАКА зірка, яку встигла, до речі, оцінити саме Швейцарія. І нік Erste ("перша") їй дали саме там. Бо вона першою в Україні дещо опанувала і дещо створила. Не всі вміють у нас цінувати тих, хто поки що з нами.
Так, він львів"янин. Може 20 років тому він справляв враження, не перечу. Та нехай про те як він грає - пишуть музичні критики, це їхня професія. Та я зверталась до особи Башмета тільки як до прикладу зіркового музиканта і вже в якійсь мірі шоумена. Просто важливо те, що люди ходять на такі концерти не заради музики, а заради престижу в суспільстві.
Ну залежно хто - кому справді подобається класична музика, а кому просто хочеться потім сказати "а я був/була на такому-то концерті!" Але то так завжди було, є і буде, і не тільки в Україні.
Та ні, на жаль якраз тільки в нас таке є. В Європі нема такого-йду на концерт, бо це круто. Люди ходять на концерти заради задоволення, щоб послухати якісну музику і хороших виконавців!! Я була в Голандії на концерті акапельної групи King's Singers. Група дуже відома, давно, співають духовну музику, старовинні пісні. Диски кожного року випускають, концерти у них по цілому світі!!! Звичайно, зал був переповнений, але видно було одразу, що люди прийшли послухати музику. Так, я впевнена, що цю акапельну групу в залі знали всі, але виглядало це як простий звичайний, дуже хороший концерт. Тому що люди цінують якість , а не картинку, бо це "зірка"...
Я щось не зрозуміла, а чому людям треба обов'язково займатися музикою? А якщо їм це не подобається, нема на це хисту? Хай знають щось для загального розвитку та й усе. А займаються тим, що їм більше до вподоби. Чому саме для музики такі привілеї? Скільки я бачила дітей, які зі сльозами ходили на фортепіано, ледве закінчили ту музичну школу і одразу все забули. Воно треба? А чи не краще було б батькам прислухатися до дитини і віддати її на той гурток, який їй подобається? Ні, тягнули на музику. А я не любила музику, бо не могла нормально співати як усі. Це треба відчувати. Я не вмію співати, голос у мене жахливий. Ритм не відчуваю. Взагалі не переношу різких звуків. Якщо є якісь задатки. Дитина без задатків малювання художником не стане (ну хіба що якимсь абстракціоністом). Саме з таких без задатків і виходять усілякі "пающіє труси". У них теж відчуття слуху розвивали. Але нема ні слуху, ні голосу.
Ну нє, приводити приклади такими екземплярами... та я впевнена , що більша половина наших поющієхся навіть не знають нотної грамоти. І точно -ніхто музикою з ними не займався!!! Бо якби вони хоч трохшки в цьому тямили, було б не так критично, як то є..