Ще раз прошу не чудіть. Читайте книжки. Той же "Холодний Яр" це не художні вигадки, а цілком серйозна публіцистика.
Похоже, что главный идол нацпатриогтов рискует остаться без охраны. Воспользуются ли этим их оппоненты?
То Шкляру Ви вірите, виходить? Читайте: «Залишенець. Чорний ворон», Василь Шкляр "Й ось тут мені було б дуже прикро розповідати про наші ходіння «потойбічними» селами, начебто й українськими, але такими чужими, що не хочеться про це говорити. Скажу лишень, що люди там були не такі, як у нас, — вони хоч розмовляли нашою мовою, та не було в них тієї доброти і щирого милосердя, що є в наших людях. Це особливо впадало в око після багатоденної подорожі до кордону, де скрізь, у кожній хаті, зустрічали нас із дитятком, як Божих посланників, завжди пускали переночувати, хати не перележите, казали господарі (вони часом самі лягали на долівці, а нас клали до ліжка), ви ж, мабуть, голодні? — питали найперше й садили вечеряти, гріли воду, щоб скупати дитину і дати вмитися нам. А тут — ні, у цьому вільному світі всі чомусь дивилися на нас спідлоба, як на докучливих старців, і не раз зачиняли двері перед нашим носом або, перш ніж відмовити, перешіптувалися сімейно: «Та де! Та то всьо не так, та, може, то якісь цигани, що нам ще й дитину підкинуть. Або шахраї, або шпекулянти, шляк би їх трафив!» І ось тоді нам уперше довелося переповити Ярка на польовій дорозі, а передрімати «пощастило» у стодолі одного добродія, якому я віддав усю решту справді знецінених, як виявилося, польських марок. Він, цей добрий дядечко, навіть заніс нам у клуню старого кожуха, «щоб мама з дитятком не змерзли», а коли я, ґречно подякувавши, сказав, що якби не він, то нам довелося б ночувати просто неба, дядечко простодушно підтакнув: «Та певно, певно! Так воно є. У наших людей християнство тільки на язиці», після чого пішов до хати і приніс нам ще скориночку хліба та дві варені бараболі, «щоб у мами молочко не втекло». Те саме спіткало нас і в Копичинцях, де ми проти ночі, як старці, ходили від хати до хати (чи не вперше в житті я зазнав такого приниження) і вже втратили всяку надію, аж тут з одного двору вийшла ставна жінка, зодягнута в чорне, й сама запросила нас до себе переночувати. Ми переступили поріг її хати і, як ведеться, звели очі вгору на покуть до образів, щоб перехреститися й подякувати цьому дому за прихисток, але ніде не побачили ікони. Помітивши нашу розгубленість, господиня сказала: — Ви зайшли до жидівської хати, а в нас немає ікон. Бога треба носити у серці, інакше його можуть украсти. Я відразу згадав пророкування Євдосі та суворий припис лицарів ордену руки святого Іоанна: не ночувати під жидівською стріхою." Це не я сказав, це Шкляр.
Щось не бачив відповіді. Розкажіть, як сильно відрізняється мова і історія Волині з Поділлям і як багато спільного в Поділля з Донбасом, це ж частина Великої України
Опять Донбасс! :ireful::rolleyes: Кстати на севере Луганской области очень многие на украинском общаются (ну мож суржиком)! :p
А що, порівняння цих регіонів добре показує, яка "однорідна" Велика Україна Між Поліссям і Закарпаттям і то меньша різниця.
Пошукайте, якщо є бажання. Угу. Давайте порівняємо зелене з кислим. Волинь і Поділля переважно географічні поняття. Історично їх частини знаходились по різні сторону кордону. Донбас - адміністративно-територіальне поняття, знаходився усю свою історію в межах однієї держави. ЗІ: так яке Ваше ставлення до думки Шкляра?
Та я вже давно прочитав. Ну і що? тоді на вулицях змосковлених міст взагалі лежали пачками трупи оголодалих втікачів. Прямо на вулиці! Я Вам казав не про художню літературу , а публіцистичну "Холодний Яр" Юрія Горського. Трошк пізніше ще порекомендую. До того ж счомусь в "чужій" западенщині загони УПА носили холодноярські назви та прізвиська провідників, а не на сході, де про Холодний Яр всіляко намагались забути як жахливий сон. Ба навіть більше. Тактика та організація УПА здебільшого пеейнято саме у холодноярців, та засадничі гасла також.
стосовно думки Шкляра, тут була ціла тема, в якій В.Шкляр чітко і ясно її висловив. Ви там здається не дуже раділи його думці.
Ви хоч самі розумієте, що несете %-) Я рзумію, що треба викрутитсь якось, але ж думайте, що пишете. Адміністративно-територіальне поняття - це область. Ну і де в Україні є Донбаська область? До речі, Волинь і Поділля більшу частину своєї історії знаходились в одній державі. Ну добре, давайте області візьмем. Розкажіть, яка велика різниця між Рівненською і Хмельницькою областю і як багато спільного в Хмельницької області з Донецькою? Чи області порівнювати - це теж зелене з кислим? :rolleyes:
В сферу держави Дике поле попало тіко у 19 сторіччі. Тай то частину його (Донбас) фактично продали англійцям... Але ці землі були заселені - були тут і хутори, и невеликі села. Тулилися вони біля річок (бо ті були судоходні), та біля гаїв з крининями... З тої пори залишилося багато українських назв, козацьких прізвищ.... Ті, хто тоді "понаїхали" швидко переймали колотит Донецького спепу, а був він українським. Українці і українське домінувало при Юзі. Він до побудови своєї домівки у Юзовці, жив в українській хаті. З того часу полюбив і українську кухню, і українські пісні - про це є в спогадах. І 15-річний росіянин Хрущьов закохався в Украйну на Донбасі: кухня, мова, пісні, українські красуні... Ситуація почала змінюватися тіко після війни. Але й останній радянський перепис красномовно говорив про те, що українців у Донбасі більшість. І тоді вже не було міфічних українізаторів і ще не було Ющенко та помаранчового майдану...
[OFFTOP]Я то розумію. А Ви? Я хоч десь, хоч раз щось подібне Вам про Вас написав? А у Вас що не допис, то перехід на особистості. Продовжувати розмову з ВАМИ у такому хамському тоні не маю ніякого бажання. [/OFFTOP]
Та я й не сильно сподівавсь, що буде що сказати по суті. А на рахунок хамства мовчали б краще, я ще пам'ятаю, як деякі модератори замість попереджень плюси в репутацію роздавали за хамство...