9 мая это праздник?

Я убит подо Ржевом,
В безыменном болоте,
В пятой роте, на левом,
При жестоком налете.
Я не слышал разрыва,
Я не видел той вспышки,--
Точно в пропасть с обрыва --
И ни дна ни покрышки.
И во всем этом мире,
До конца его дней,
Ни петлички, ни лычки
С гимнастерки моей.
Я -- где корни слепые
Ищут корма во тьме;
Я -- где с облачком пыли
Ходит рожь на холме;
Я -- где крик петушиный
На заре по росе;
Я -- где ваши машины
Воздух рвут на шоссе;
Где травинку к травинке
Речка травы прядет, --
Там, куда на поминки
Даже мать не придет.

Вечная память всем кто погиб на той войне защищая свою землю

 

Алексей Девотченко, актер, Петербург
09.05.2011 | 08:04
"Я помню! Я горжусь!"
Помню только, в каких скотских условиях и в какой нищете жили и умирали мои воевавшие родственники, поэтому гордиться ну никак не могу...

 

А добровольцы были?

 

у нас не було,прокляті комуняки забрили західно- українських юнаків і мого батька ще до війни

 

Замучив, замучив. Ніхто ж не заперечує. Але при чому тут люди, які загинули на тій війні? Або здорові, молоді стали інвалідами на все життя? При чому тут вони я ніяк не можу зрозуміти. Ворог напав на їх землю - вони пішли її захищати. Що не так? Чому ми тепер повинні скасувати подвиг мільйонів людей тільки тому, що Сталін зі своєю системою виявився страшенною падлюкою. Хто-небудь відповість чи ні? Один вже не зміг, хто наступний?

 

Олег Козырев, сценарист, блогер, Понедельник, 09.05.2011 10:44
Олег Козырев, сценарист, блогер : Этот День победы в блогах

09.05.2011 | 10:44 – Я буду в этот день с георгиевской ленточкой.

– А я лучше, чем ты, я еще больше уважаю этот день и буду без георгиевской ленточки, т.к. я супер-супер к ней отношусь и ее чту и считаю, что нельзя быть с ней.

– А я, а я пост напишу в блоге.

– А я устрою день тишины и ничего писать не буду, вот насколько я чту День победы.

– А я вообще думаю, что Сталин круче всех, он великий полководец, а вам бы лишь бы все растоптать.

– А я считаю, что вообще победа досталась дорогой ценой, и Сталин много зря поубивал людей, и лучше бы в этот день вспоминать зазря загубленных, вот как я помню войну – лучше, чем ты.

– А я думаю, что вопреки Сталину народ победил, и это надо помнить, так что лучше бы ты молчал в тряпочку, т.к. я явно лучше чту, чем ты.

– А что, сегодня праздник какой-то?

 

а оце правда,німців зустрічали хлібом- сіллю поки вони не стали нищити мирне населення,

 

мусите самі собі відповісти,ніхто Вам в тому не поможе

 

Як ще Вам доводити вже і не знаю. Але спробую ще разок. Не останній. Я впертий і розтлувачуватиму стільки скільки це буде потрібно.

Ніхто не говорить про скасування. Мова йде про переосмислення, та приведення смислів у нормальну, людську, християнську (як що хочете) відповідність. Твак як воно зроблено в матері нашій великій Європі , та взагалі у всьому світі. День скорботи, закінчення війни, примирення, і т.д. не може бути днем святкувань, особливо враховуючи наслідки від тієї війни. Це все рівно що, після авіакатастрофи святкувати день пілота (авіації) пасажирам які вижили після неї. І під час цього "святкування" славити п"яного пілота, за вини якого та катастрофа і сталася.

 

А вот Игорь Рафаилович вчера на ЗИКе сказал что пошел добровольцем....
Родился 1 сентября 1925 в селе Княгинин Волынского воеводства Польши (теперь Ровненская область Украины). Украинец.

 

там поляків сильно не любили, галичани жили зі всіма мирно, окрім з комуняками проклятими

 

Зараз переосмислимо. Тільки ще є питаннячко. А ваш батько або ваш дід воював у цій війні?

 

Воював мій батько. В 1942 під Воронежем пропав без вісти мій дід. воювали два дядьки, один із яких загинув в небі над лєнінградом (пілот винищувач) з присвоєнням відповідного звання героя савєцькага саюза.
Ще один дід воював і у фінську. А ще один дід (мій тезка)у повстанцях воював, а потім 25 років сидів.
І знаєте що дивне? Те що вони (маю на увазі виживших) розповідали про війну абсолютно в одному ключі. І дід повстанець і дядьки та батько савєцькоармійці. Ніколи не святкували і на паради не ходили принципово.
Розумієте ПРИН-ЦИ-ПО-ВО!!!

 

Як це не загинув ? А двадцять мільйонів українців, що у 2010 році бажають щоб їх очолив межгірський бандит і привів назад до срсру ? Вони ж загинули. Морально. Їх вже не врятувати.

 

А остальные 25 745 213, куда смотрели ....
)

 

Спали.

 

Были

Что касается ЗУ

Владислав Гриневич «Зеркало недели» №24, 2004
Подтверждение цитаты из статьи есть в архивах, часть из них опубликованы, кое-что есть и в нете.

 

Баярд, я думаю, Вашего участия в обсуждении этого вопроса ТАМ достаточно, к чему переносить свою дискуссию сюда?

Объехала свой район - красных флагов нет. Только государственные...

 

А штоб не дай Боже никто не ИХ свято не отмечал смотрели на форумах)) И ждали, пока можно будет кого-то обвинить.

И во Львове стариков обплевывают, дебилы.

 

Может и были.

Вопрос в другом: почему семи-восьмилетний хлопчик абсолютно свободно, совершенно один в 1942-43-м годах, разгуливал по улицам Риги в форме немецкого капрала (специально для него пошитой), и ни разу не наткнулся на агрессию в свой адрес со стороны взрослых жителей этого города?

И взрослые люди, котоые его окружали тогда, и которые по его воспоминаниям, к нему относились очень даже неплохо, не видели никакой физической угрозы для 8-летнего хлопчика, который совершенно один гуляет по улицам Риги в 1943-м в форме немецкого капрала.