Колись старі євреї урлой необрізаних називали тільки й того.Ходять без стоси пейси збрили-урл. Як було нахабно ходити по району в ночи з включеним голосно касетником на плечах. Типу, слухайіте всi що в мене є та як воно гучно гримить.
Колись (у 70-ті) ми з друзями були запрошені на ДН до однієї "мажорної" (як тепер кажуть) дівчини. "Торгівельна мафія", як з"ясувалося. Добряче погуляли, ще якомусь гостю-офіціанту - рило начистили. Просто щоби лакей знав своє місце. Йдемо вночі вулицями в надії впіймати тачку. Вирішили поспівати. Друзі просять - заспівай щось єврейське. І чомусь я заспівав не веселе-весільне, а філософську пісню (в ритмі маршу, щоби веселіше було йти). Раптом нам на голову летить порожня пляшка і мат із кашлем. Нє пойнялі! Виході, подлий трус! Назавтра нам розтлумачила іменинниця: поруч з її будинком - шпиталь ветеранів війни. Вони ваш ідіш сприйняли за німецьку ну й відреагували відповідно.
Я завжди любив і люблю страшенно єврейські пісні. І одного разу погорів на цьому. Навчаючись в медінституті мав друзів Юру (українець) і Яшу (єврей). Обидва страшенно не любили колись хтось співав зфальшованою мелодією особливо Яша коли мова заходила про єврейські пісні. Я коли хотів їх трохи позлити починав фальшувати пісні. Одного разу пішли на кафедрі фізіології до туалету, зайняли кабінки. І так як я, Яша і Юра були там, я згадав нагоду їх позлити. Почав на повне горло фальшувати Тумбалалайка і Купите папироси... Хлопці потихенько вийшли, а я співаю... Коли виходжу - не вірю своїм очам. Натовп 10-15 людей вмирає зо сміху. Яша і Юра мені помстилися. Вже більше не хотілося фальшувати пісень.
пригадалось, як розповідали знайомі реконструктори. вони займаються німцями на другу світову. польвий вихід, хлопці перебрались вже в уніформу і ідуть через село в поле. з двору вийшла якась бабця, яка ще справжніх німців памятає... і командир клубу проходячи повз каже-"гут морген, матка". бабуся змінилася в обличчі... а потім із сміхом-"та іди собі, синку! не дуже то і схожий"... тепер псевдо-ганси реготали вже над своїм команданте...
а між іншим місцеві жителі досить приязно реагують на такі маскаради. завжди запитують-"що, кіно знімається?" кажимо їм-"ага" і вони задоволені ідуть. іноді просться фоткатись