60-70-80-ееееее!!!!

Ключевое слово Ваших постов, произнесено.
Не- книги.
И не- как другие.
Замятина, Бунина, Бродского, Аксёнова, Кинга... и сотни других русскоязычных, и не очень, для свободного чтения, не существовали.
Достаточно узнать тираж "Москвы", дабы понять, что "М и М", тоже, с 67-го, не все увидели.Про пьесы и др. промолчу.

Собственно как и Варламова, а про А. Рэнд и неслыхали, хотя по силе описания событий, и литературному стилю, Пастернак(имхо)в "Докторе Живаго" (кстати, о птичках), явно уступает.
А Фрейда, в полном объёме и проф. переводе, давно предоставили возможность изучить?
Пишите исчо.

 

70-і, класика, самиздат, социализм ...
– зря ви кинулись на Ігора.

Та у 70-х роках вже майже нихто нормального життя не пам*ятав.
З одного боку – на вербальном плані – після того, як війско вбивало роботників і загорели комитети компартії у містах північної Польщі (1970 рік – Гданьск, Гдиня, Щецін, Елблонг) нихто в комунистичну/соціялистичну пропаганду не вірил.

Але з другого боку, дивлячись на програм першої Солідарності (1980)– не на нацйональному, а на суспільному плані – та це ще був чистий соціализм. Що там маємо – право до страйку(забастовки), свобода для професійних зв'язків, организація рад працівничих ітд. Там слова про приватизацію не було, та навіть про вільні вибори.

Були мрії про єдиність – так – це було можливе і потрібне доки поголовною метою була боротьба за елементарну людську волю, а потим у 80-х за відібрання влади комуністам. Але знову – ідеї як господарювати оту свободою – теж були з початку утопійно-соціалистичні... Зрілість прийшла пізніше.

ІМХО менше. Набагато менше. І це було тоді симптоматичне. Є такий епизод у фільмі "Малая Москва", коли офіцер, совецький політрук робить таке завваження ( нагадую із памяті) "А совестскиє люди читают и читают, блин. Всё более толстые книги читают. И что там ищут...?"
Чого шукали - втечі від реальності, что-ли ?

 

В СССР люди были за перестройку в том смысле, чтобы было больше порядка, через укрепление законности ( был такой термин - "правовое государство" - государство действующее на основании закона ),меньше хищений, неплохо было бы, если появилась бы ещё одна партия ( более ни к чему ). Никто , в основном, не выступал против мелкой , так скажем, "трудовой" собственности, например, фермерства. Но о приватизации люди в своей массе и не помышляли, она была не нужна. У Курта Вальдхайма есть неплохая мысль о том, что размер собственности всётаки должен бы быть ограничен определённым пределом. От этого взаимоотношения людей только бы выиграли.
Я, кстати, учавствуя в перестроечных процессах, был против введения института частной собственности в современном понимании. В своё время выступил на сессии Совета народных депутатов ( 1991 г. после путча) сказав, что захват имущества КПСС - является ничем иным как современным большевизмом. Считаю, что был прав.

 

Я не вірив у перестройку як у "соціалізм з чєловєчєскім ліцом", але стало менше приводів боятися тієї чи іншої відповідальності (точніше загрози притягнення).
На роботі я числився як фахівець ектраклассу, але мене довго "притримували" на посаді старшого інженера як нонконформіста.
Безпосередній мій начальник (безпартійний київський поляк) мав одне традиційно російське "хоббі" і на роботі з"являвся не завжди. Він дуже мене цінував - завжди впораюся і його "прикрию".
А тут (1987) - виник на підприємстві скандал з розбірками (не в нашій зміні) і стало ясно, що будуть суттєві кадрові переміщення.
І ось - "вибори на посаду начальника зміни".
Я переміг - зібрав 2/3 голосів і "завдяки перестройці" був затверджений (із зубовним скреготанням тодішнього директора).
Ну ще - у 1989 зміг з"їздити до Штатів у гості.
Запам"ятав дослівно пункт в анкеті американського посольства в Москві:
"Иммиграционная служба США предупреджает, что въезд в страну может быть запрещен, если вы:
1. Имеете судимость или состоите под следствием;
2. Болеете инфекционным или психическим заболеванием;
3. Состоите членом нежелательной для нас организации, например коммунистической партии.

Розумні люди - усвідомлювали, що комуняки - ті ж бандити або спідоносці.

---------- Додано в 14:48 ---------- Попередній допис був написаний в 14:27 ----------

А за великим рахунком, першим слабеньким сигналом (хоч і не системним) якихось змін для мене була КНИЖКА.
Видана за часів Андропова (неймовірно!), мені дали почитати вже за часів Черненка (рецидив застою та маразмів).

Це була збірка поезій колишнього політзека, росіянина Анатоля Жигуліна. "В надежде вечной".
Я чув про нього і раніш (у розмовах "на кухнях"), а тут - ВИДАЛИ В СОВКУ !
Розгорнутої біографії автора там не було, проте бібліофіл, який мені її показав, упевнено відкрив її другу половину і показав:

Вважаю, що кожний, хто здатний читати російською мовою, просто мусить прочитати автобыографічну повість Жигулина "Черные камни".

Цей підліток (до речі, нащадок шляхетного роду Раєвських), у післявоєнні роки став одини із співзасновників "коммунистической партии молодежи" на антисталінській платформі!
І його "КПМ" була не єдиною у совковому андерграунді !

Особливо тим, хто ллє сльози за ковбасою по 2.20 і чіпляється за міфи типу Павліка Морозова чи так звану "молоду гвардію", якой ніколи не було - почитайте!

http://lib.aldebaran.ru/author/zhigulin_anatolii/zhigulin_anatolii_chernye_kamni

 

Ну таке станеться можливим тільки коли збудуємо не реальний а ідеальний комунизим. Пока не повезло - реальний цілий час боролся з підлою людською природою.

А серьозніше.
Шкідливість думки Вальдгейма на державному / законному рівні мені здається просто безмежною. Повертаємось до чогось біля ленинського НЕП-у.

 

Вcё правильно( кто то же должен решать- эта партия пусть живёт, в неё мы пошлём проверенных товарищей , остальные партии в ведёрко-уроды недоношенные или мертворожденные.Только большевики могут решать такие сложные вопросы как - кто хочет быть миллиардером. )
Ну мы ж должны о хорошем сюда писать , порадовать пана Полковника .
Меня девочки на лекции в университеты приглашали их любимого профессора послушать. И ни кто не интересовался - кто я такой?
Латышский диверсант или чеченский головорез.

 

Все то было, и почему то те, кто украли и поделили особенно отстаивают национальные интересы и есть люди в колпаках, что это поддерживают.

Cценарий балета

Национальное возрождение республик

Людям в колпакам посвящается.

Для разъяснения. И формы одежды дизайнерами соответсвенно.

Задний план - руководство страны

Средний план - комсомольцы и ближайшие родственники руководства

Люди в колпаках - активные бездельники и свидомые

Действие первое.
На сцене прорисовано несколько черных линий (15), олицетворяющие границы республик.


Сцена 1.
Три главных плана на сцене
Задний план - хорошо освещен. Длинный прямоугольный стол, за которым сидят старики в костюмах. Иногда они встают, жмут друг други руки, иногда вручают ордена и медали друг другу, иногда людям со сцены, время от времени троекратно целуются.

За их спинами видны большие мешки, которые олицетворяют «народные закрома». Периодически один из них открывает мешки и достает конверты и разносит участникам среднего и первого плана. По размеру конвертов видно, что они примерно одинаковы.

Средний план. Молодые люди. в красных галстуках и комсомольскими значками. Немного в дымке, не очень сильно освещены. Они маршируют, скандируют, в основном обращаясь к старикам, иногда в полоборота в первому плану.

Первый план. Обычные люди, одеты по разному, разного возраста, некоторые в разных национальных костюмах, но все вперемешку, можно различить думающую интеллигенцию, ученых, рабочих и крестьян и есть часть «неработающих» бездельников ( На нах видны шутовские колпаки), которым тоже несут конверты.. Все эти люди образовывают разные танцующие группы, хороводы, постоянно перемешивающиеся. Люди в танце создают, как бы «броуновское» движение. Но видно, они работают, отдыхают, учатся, идет нормальная жизнь. Люди в колпаках не создают заметного движения. Но они есть

Время от времени люди показывают на задний и средний план, что-то шепчут и весело смеются.

Одна и та же особенность всех трех планов, что они этих черных линий не замечают и свободно передвигаются.

Сцена 2.
Задний план. Старики по очереди падают и их увозят катафалки.
Средний план. Часть среднего плана замещает представителей заднего плана. Они стараются сесть поближе к мешкам. Выдвижение происходит с некоторыми потасовками. Оставшиеся в среднем плане, продолжая маршировать и скандировать, все больше и больше смотрят на денежные мешки.

Первый план. продолжая то же самое, они с некоторым удивлением смотрят на происходящее на заднем и среднем плане. Некоторые совсем не обращают внимания.Происходит некоторе нарушение периодичности раздачи конвертов из денежных мешков.

Сцена 3.
Падает последний старик. Представители среднего плана устремляются, никем не сдерживаемые к мешкам и начинают набивать карманы, бьются в кровь и тащат мешки их на отдельные участки, разделенные черными линиями. Некоторые достают «графити» и начинают их жирно проводить по линиям. Переодеваются в национальные одежды. Часть денег бросается людям в колпаках, которые окружают их, создавая им группы поддержки.

Первый план. Видно, как тлеют одежды и замирает движение. Видна растерянность. Броуновское движение уже происходит не равномерно по всей сцене, а потихоньку начинает переходить на движение внутри уже «жирных» линий.

Сцена 4.
Нет организованности по трем планам, а только внутри черных линий. Внутри всех линий происходит одно и тоже. Те, что были вначале на среднем плане уже в разноцветных «национальных» одеждах, маршируют и скандируют. Но в руках, крепко держат мешки. Иногда хватают мешки зубами, показывая «чистые руки, что ничего не крали»». Те что в колпаках восторженно кричат в их поддержку, окружают их с флагами, стараются повторять их движения. Время от времени они подходят к черным линиям и кричат что-то оскорбительное тем, кто марширует на другой стороне линии. Некоторые из них демонстрируют полуистлевшие гробы и грозят кулаками, но на всякий случай линии не пересекают.

Те что ранее были на первом плане смотрят растерянно, подходят то к одной черной линии, то другой, иногда пытаются подойти к марширующим и что-то сказать, но люди в колпаках быстро вываливают на них грязь.

 

Реально везде, где действует демократический порядок - две партии. Этого достаточно для конкуренции ( чиновничьей перед избирателями ). А там где их более уже бардачок. Но некоторым нациям это нравится. Особенно южным. Это от национального характера зависит.

 

Ну дай вам Боже, хочаб дві "партії" на вибір....

 

Согласитесь, что это будет серьёзное достижение - две сильные центристские партии. В моих любимых 70-х этого не хватало.

 

...можна подумати що в вас тоді був вибір.
Тоді це , ви напевно самі не могли допустити в думках....
А пункт в конституції "...про руководящую і направляющую роль КПСС" був "святіший" святішого для тих , хто звичайно вірив в цей маразм що був і в самий совок....
...в якомусь -там 1977 чи 78р ( мені було 6-7р.) , пішов я з татом на вибори.В бюлетні ОДИН кандидат ...я голосно на цілий зал питаюся - а навіщо за нього голосувати , якщо він ОДИН????...
Мій батько - тихо , тихо......
Скоренько кинув бюлетень в урну для голосування , і ми пішли.
В буфеті тато купив мені тістечко - велике біле бізе. Ще купив палку якоїсь сухої ковбаси , що (по батькових словах) не було в магазині.
І побачили ми нашого сусіда - обвішаного орденами як ялинка і вже пяного на якусь там 10 чи 11 год. ранку....

В дома мене не покидала думка про єдиного кандидата в бюлетні.І я кожний раз питався батьків ,а потім сестри , коли батькам надоїв, різні питання- типу а якщо його (кандидата) викреслити , і це би зробили всі. Чи все одно його виберуть?....

 

Выбор всегда есть. Кстати, как ни странно, а участия людей в общественной жизни тогда было больше ( профсоюзы, советы трудового коллектива и многое другое, в тч. и партийные собрания) и криминала гораздо меньше. Вас же за Ваш "смелый" поступок не наказали. Ещё и героем себя почувствовали. Это уже не 30-е и не 50-е. Кстати человек мог решить свой вопрос, пусть не в классическом судебном ( в чём то более грязном )порядке. Через другие инстанции (варианты были). Более оставаясь человеком. И люди тогда были чище и их взаимоотношения.
Что то , конечно, было не так. Но это " не так" надо было изменять более медленно ( чтобы люди к изменениям привыкали и проверяли их правильность) и не в том воровском направлении, в которое всё, в конечном счёте вылилось. Но и сейчас не надо революций, даже "оранжевых". Всё надо делать постепенно.

 

Усе було декоративно-"кишенькове", куплене й кероване.
Нібито ми не бачили на власні очі.

Ось скажіть без шпаргалки - який ЄДИНИЙ пункт (не політичний, а суто юридичний) був внесений до Брежнєвскої конституції ?
Щоправда, і він запрацював набагато пізніше.

 

Ну это Вы слишком. Тогда люди и рабочие и служащие в управлении участвовали - сейчас с рабочими напряжонка , как и с производствами. Сейчас того, пусть в чём то ошибочного ощущения, что от тебя многое зависит, и ты можешь " по совести" поступить, вообще практически нет ( остался интернет). А в судах тогда, с моей точки зрения, было гораздо более порядочных людей. Даёшь 70-е.

 

Ігоре, у більшості Ваших тверджень - з точністю до навпаки.
Візьміть "валютний еталон" останніх совкових років - японський відеомагнітофон. Він коштував 300 доларів у будь-якій точці земної кулі.
Ви могли його купити просто - в аванс чи зарпплату - і щоби на хліб із маслом залишилося? Я маю на увазі матеріальний аспект, а не відоме поняття "дістати".
Таких прикладів можу навести тисячі.

Добре пам"ятаю, як люди "брали участь" - "порулити виробництвом". З кожним потім проводили задушевні бесіди в окремому кабінеті. Невже Ви такий наївний, що усі ті декорації сприймали за чисту монету ?

 

Замість праці, на овочевих базах, підшефних колгоспах, та безглуздих парт-проф зборах.
Але якщо щось виробляли, то в тому їздити, жити, носити, взувати, вживати,..., можливо було тільки совкам, крізь відразу та образу, на самого себе, та на так звану державу.

Мали досвід?
Розлучення чи кримінальна справа?
Іншого ж в судах небуло, бо власність відсутня була.
А права людини відстоювати, можливо було в псіхушках, канцтаборах, деякі щасливчики закордоном опинялися(але корваланів, на всіх, невистачало)

Забирайте, бо таке лайно, некожному і треба.

 

Чи не єдиним предметом ностальгії для мене була відсутність у 90-х рр тахінної халви. Ну люблю її як наркотик!
Іноді підкидала знайома болгарська комерсантка (вона іноді літала до Одеси). Все одно - "болгарська травка" була якась не та. Потім почали привозити таджики на ринки. Теж якась не та.
І тільки у 21 столітті з"явилася у продажу "та".
Все, ностальгії нема.

Игорь мабуть забув, що таке "черги по запису" - на холодильники, меблеві гарнітури, покришки - коротше, на все!
Люди місяцями щотижня збиралися ближче до ночі на "переклички". Палили дерев"яну тару, щоби зігрітися. Не прийшов - викреслювали.
Та тільки через це можна було робити революцію.
А "мерзенні човники" миттєво наситили ринок більшістю необхідного. В одному кіоску можна було купити і сигарети (нехай спочатку Столичні або Космос), і колготки, іграшки і примітивний бумбокс.
Ті ж згадані робітники раптом відчули, що можна і треба заробляти не тільки на варену калбасу й горілку - а на ті гроші можна щось і потрібне купити!
Забули ? Так я нагадую.

 

А я, чомусь, за звичайним молочним коктелем сумую, за 14 копійок, майже в кожному магазині.
І все!

Зараз отримуєте звинувачення в бєздуховності.
Це один з улюбленіших ярликів ортодоксів-совків.

 

Я с красным дипломом закончил юридический, поработал юристом на предприятии, заработал квартиру. Далее меня обком партии не пустил. Но я не обижаюсь. Нормально жил. Всегда чемто был занят, к чему то стремился.

---------- Додано в 22:13 ---------- Попередній допис був написаний в 22:10 ----------

Тогда у меня не было такой цели - видеомагнитофон. Я никогда не опускаюсь до таких "целей". Диоген , правда, был ещё более крут.

---------- Додано в 22:16 ---------- Попередній допис був написаний в 22:13 ----------

Никогда не стоял ни в каких таких очередях. Только на квартиру. До остального не опускался, наверное поэтому и не считаю себя ни в чём оскорблённым. Не лезь в грязь и не запачкаешься.

 

І в мене не було. Я на роботі (телецентрі) "все" дивився у студійному форматі. Еталон можна було взяти будь-який.

А ми з мамою 15 років відпрацьовували кооператив. Ніхто нам нічого "не дав". А тещу намагалися витурити з квартири після смерті тестя-відомого архітектора (друга половина 70-х).
Комусь та квартира спокою не давала. Чи не єдиний порядний (за всю історяю Києва) мер Гусєв буквально в останні дні свого правління захистив її.

Партквиток спалили? І не соромно зізнаватися у "членстві" ?