Гадаєте Вам під силу донести до розуміння свідомінутих нациків, що Україна це не тільки той хутір піді-Львовом, з якого тільки завдяки радянській владі декому дозволили зайти до міста... Через рогатки... А українці, це не тільки ті, хто по лісах чекав незалежності
Звичайно знаю! Дивно, що Ви його знаєте Григорій Чупринка. ПЕРЕМОГА Як спалахне серце кволе Палом страчених надій, Я прийду до тебе, доле, На страшне криваве поле, На останній смертний бій. Все одно я маю рану, Рану смертного жалю, Так на бій я сміло стану, Гучно висловлю догану, Хоч тебе і не зломлю. Я не гнусь, мов раб, під гнітом, Доле, мачухо лиха, Знай — з тобою, з цілим світом Я поб'юсь з лицем одкритим Проти злості і гріха. Смерті в очі я загляну, Жах могильний я стерплю, Все одно я маю рану Нестерпучу, нездолану, Рану смертного жалю. 1911 (1879-1921) Грицько Чупринка народився 27 листопада 1879 року у містечку Гоголіві на Чернігівщині. (...) У серпні 21-го року Чупринка був знову заарештований Київською ЧК і 28 серпня розстріляний за намагання (цитата) «установлення Української Народної Республіки проти волі робітників і селян».
Наплутав з темою про військові навчання і втягнувся в безглузду дискусію... Треба зав'язувати. Користі і так ніякої з тої теми. Думав дати шанс на порозумлення але там крім дурного сміху ніц не було... Ніякої компетентності у вирішенні реальних і практичних завдань. Одні норми, статути і правила, яких і так ніхто не дотримується... А ви кажете про виправлення тих, хто в ігнорі Зрештою треба буде подивитися - кого тут напостили. А то копій надублюю...(хоч таких тут мало - тих що в ігнорі вони не люблять Україну, тому не пишуть )
Примаченко Марія Оксентіївна Ім'я при народженні Примаченко Марія Оксентіївна Дата народження 12 січня 1908 Місце народження Болотня, Київська область Дата смерті 18 серпня 1997 Напрямок народний примітивізм Роки творчості 1930-x — 1997 Українська народна художниця, представниця «народного примітиву» («наївного мистецтва»); лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка Творчість Марії Примаченко — явище самобутнє, неповторне, як мистецтво кожного з великих майстрів. Народжені, здається, самою землею, вони поєднують у собі прагнення багатьох поколінь, дають їм найповніше художнє вираження завдяки індивідуальності, неповторному таланту. зв'язки її творчості з гіллям генеалогічного дерева найстародавнішого мистецтва є незаперечними. У Примаченко ніде немає етнографічне точно відтвореного орнаменту — це примаченківські узори рушників, сорочок, скатертин. Твори Примаченко також народжувалися від часом несподіваних асоціацій. «Дивлюсь на підлогу — бачу, то звір, а то людина на коні»,- сказала якось Марія Авксентіївна. Примаченківські фантастичні звірі — це і пересторога («Будь проклята війна!»), і заклик до дружби, до миру. —Я люблю малювати , чк люди працюють в полі , як молодь йде. ніби маків цвіт цвіте---признавалась художниця.--Я люблю все живе. люблю малювати квіти . різних птахів і лісових звірів .Одягаю їх в народний одяг, і такі веселі вони в мене..
Катерина Білокур (* 25 листопада (7 грудня) 1900, Богданівка, Пирятинський повіт, Полтавська губернія — † 10 червня 1961, Богданівка, Яготинський район, Київська область) — майстер українського народного декоративного живопису, представниця «наївного мистецтва». http://storinka-m.kiev.ua/section_14.php?u_id=433
Для Утьосова це відкриття мабуть було б. Ми все "героїв" для кількості визбируєм, а не для якості. І не питаємо їхньої згоди на це.
Лука (Войно-Ясенецький). Лука Войно-ЯсенецькийСвятитель, сповідник мирське ім'я Валентин Феліксович народився 9 травня 1871 помер 11 липня 1961 Архієпископ Лука Войно-Ясенецький (мирське ім'я: Валентин Феліксович Войно-Ясенецький, 9 травня 1871, Керч — 11 липня 1961, Сімферополь) — православний святий, вчений хірург, доктор медицини, святитель та сповідник 20-го століття, архієпископ Сімферопольський та Кримський. До 1917 р. — медик у земських лікарнях середньої Росії, пізніше — головний лікар Ташкентської міської лікарні, професор Середньоазійського державного університету. На початку 1920-х років з іменем Луки прийняв чернечий постриг, згодом був висвячений на сан єпископа. Багато разів ув'язнювався та відбував адміністративні заслання. Автор 55 наукових праць з хірургії, фізіології та анатомії, 12 томів проповідей. Найвідомішою є його книга «Гнійна хірургія», що витримала три видання (1934, 1946, 1956) Його скальпель та молитви врятували життя багатьом пораненим бійцям у другу світову війну. Синод Української православної церкви 22 листопада 1995 р. зарахував архієпископа Сімферопольського і Кримського Луку до лику місцевовшановуваних святих. Ювілейним Священним Архієрейським Собором Російської Православної Церкви 2000 р. святитель Лука був внесений у Собор новомучеників і сповідників російських для загальноцерковного вшанування. http://uk.wikipedia.org/wiki/Лука_(Войно-Ясенецький) У Харкові перший в місті хоспіс назвали на честь нього (цього нема в вікипедії) У іншій гілці хтось запитував - чи багато ви знаєте віруючих хірургів? Одразу пригадався саме цей.