10 Божих Заповідей

Собрание, или список, книг, признанных подлинными и принадлежащими к вдохновленному Богом Писанию, часто называют библейским каноном. В древние времена в качестве измерительной рейки вместо деревянной палки могли использовать тростник (евр. кане́). Апостол Павел использовал греческое слово кано́н в значении «правило», а также «территория», которую Бог мерой выделил ему для служения (Гал. 6:16; 2 Кор. 10:13). Канонические книги истинны, вдохновлены Богом и могут служить «измерительной рейкой» для нахождения правильной веры, чистого учения и для определения норм поведения. Если мы используем книги, которые не такие «ровные», как отвес, наше «здание» получится «кривым», и Главный Архитектор его отвергнет. То, что некоторые религиозные организации включают в состав Библии некоторые неканонические книги, это их дело. Они же в свою очередь предупреждают, что в их Библии наряду с каноническими книгами напечатаны неканонические.

 

состав библий разный.

 

По иудейскому преданию, работу над составлением канона Еврейских Писаний начал Ездра, а закончил Неемия. Ездра, несомненно, лучше других мог справиться с этой работой, потому что он сам участвовал в написании Слова Бога, а также был священником, ученым и профессиональным переписчиком священных книг (Езд. 7:1—11). Нет оснований подвергать сомнению общепринятое мнение, что канон Еврейских Писаний был утвержден к концу V века до н. э.
11 Сегодня Еврейские Писания состоят из 39 книг. Число книг традиционного Еврейского канона равняется 24, хотя в него входят те же 39 книг. В некоторых авторитетных источниках упоминаются 22 книги, но это те же самые канонические писания, просто в них объединены книги Судей и Руфь, а также Иеремия и Плач Иеремии. Это делается для того, чтобы число боговдохновенных книг равнялось количеству букв еврейского алфавита. Ниже приведен список 24 книг в согласии с традиционным Еврейским каноном:
Закон (Пятикнижие)
 1. Бытие
 2. Исход
 3. Левит
 4. Числа
 5. Второзаконие
Пророки
 6. Иисус Навин
 7. Судей
 8. Самуил (1 и 2 Царств как одна книга)
 9. Цари (3 и 4 Царств как одна книга)
10. Исаия
11. Иеремия
12. Иезекииль
13. Двенадцать пророков (Осия, Иоиль, Амос, Авдий, Иона, Михей, Наум, Аввакум, Софония, Аггей, Захария и Малахия вместе как одна книга)
Писания (Агиографы)
14. Псалтырь
15. Притчи
16. Иов
17. Песнь песней
18. Руфь
19. Плач Иеремии
20. Екклесиаст
21. Есфирь
22. Даниил
23. Ездра (в которую входила и книга Неемии)
24. Паралипоменон (1 и 2 вместе как одна книга)
12 Данный список, или канон, рассматривался Христом Иисусом и ранним христианским собранием как Священное Писание. В Христианских Греческих Писаниях содержатся цитаты только из этих книг. Такие цитаты часто предваряются словами «как написано», а значит, те, кто их приводил, считали данные книги Словом Бога (Рим. 15:9). Иисус, говоря обо всех боговдохновенных книгах, существовавших во время его служения, ссылался на «написанное... в законе Моисея, в Пророках и в Псалмах» (Луки 24:44). Здесь под «Псалмами» подразумеваются Агиографы в целом, так как Псалтырь — первая книга этой части Еврейских Писаний. Последней исторической книгой, вошедшей в Еврейский канон, стала книга Неемии. Безусловно, это произошло под руководством Божьего духа, ведь именно в этой книге упоминается отправная точка для вычисления даты из важнейшего пророчества Даниила о том, что «с того времени, как выйдет повеление о восстановлении Иерусалима» до прихода Мессии должно пройти 69 седмин (Дан. 9:25; Неем. 2:1—8; 6:15). Кроме того, Неемия описал события, служащие историческим фоном для последней пророческой книги, Малахии. Каноничность книги Малахии не вызывает сомнений, потому что сам Иисус, Сын Бога, несколько раз ее цитировал (Матф. 11:10, 14). В Христианских Греческих Писаниях содержатся цитаты из большинства книг Еврейского канона — все они были написаны до Неемии и Малахии,— однако там нет ни одной цитаты из так называемых боговдохновенных книг, появившихся после Неемии и Малахии, но до Христа. Этот факт говорит в пользу традиционного Еврейского канона, а также подтверждает мнение христианского собрания I века н. э. о том, что Еврейские Писания заканчиваются книгами Неемии и Малахии.

 

Дуже добре. Ви не довели, що належите до числа Його учнів. Ви або учень, або самозванець, третього не дано. Якщо ви стверджуєте, що Ви учень — доводьте це, інакше Ви самозванець.
Щодо Вашого ''підданства'' Царю — Ви не пред'явили нічого, що це підданство підтверджує. Схоже на самозванство.

 

Сашко, ви, звичайно, навчалися в навчальних закладах. Кого б ви назвали учнем? Напевно того, хто слухає та виконує те, що від нього вимагає вчитель.
А про підданство Небесному Царству, про яке так ревностно моляться всі християни, Сашко, піддані Царства, на відміну від підданих інших урядів, не мають паспорта, або якогось іншого документа, який засвідчує приналежність підданства. Людина, яка віддає перевагу Царству, від серця розвиває бажання отримувати знання про те, що від неї вимагає уряд та старається робити все це. Вона поважає закони уряду, та його керівний орган. Вона старається від усього серця встановити хороші стосунки з керівником уряду та з тим, хто цей уряд створив.
Біблія показує, що люди повинні виконувати вимоги Божого уряду (Еф4:20—24). Чому? тому, що тоді вони побачать не тільки покращення на пару десятиріч, а це будуть невимовні благословення на все вічне життя.

 

Знову цитуєте лист, котрий був написаний не Вам — (Еф4:20—24).
Ви свідчите самі за себе, один за себе самого. Та ще й не підкріплюєте це свідчення доказами. Що може втримати мене, щоб не назвати Вас самозванцем і лжесвідком? Вибачте.
Як говорити, то відповідати за говорене.

 

Сашко, лист був написаний не тільки мені, але й вам та всі людям. Зверніть увагу на інші слова апостолів Павла та Петра.
А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію.
(До Римлян 15:4)
Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова.
(2 Тимофію 3:16,17)
Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.
(1 до Солунян 2:13)
Як ви не можете зрозуміти, Сашко, що не люди є авторами цієї книги Біблії, а сам Бог Єгова, який хоче, "щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди." (1 Тимофію 2:4)
В тому числі і ви, Сашко

 

А Saszko правий, п.sitech!
Ви завзято цитуєте слова Ісуса, самі ж не підкорились Йому і не визнали Його за Бога і за свого Спасителя...
А це перше і основне, що Бог хоче від нас і для нас.

 

Левко, яка людина підкоряється своєму цареві, та що тільки слухає, але робить те, що вважає правильним на свій розсуд, або та, що слухає і робить все, що їй говорить її правитель?
А що говорив Ісус? Говорив Ісус, що він - Бог? Ні, ніколи. Замість цього Біблія говорить: "Син божий". А сам він сказав: "бо більший за Мене Отець." (Від Івана 10:34—36; 14:28). Ісус казав, що є щось, що не знають ні ангели Бога, ні він сам, а тальки його Батько (Марка 13:32). Крім того, коли Ісус молився до свого Бога, він сказав: " Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!…" (Від Луки 22:42). Якщо б Ісус був Всевладним Богом, він не молився б сам до себе, чи не так? Після смерті Ісуса апостол Петро дійсно сказав: "Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!" (Дії Апостолів 2:32). Відповідно, Всевладний Бог, Творець та Ісус - це абсолютно дві різні особи. Навіть після свого вознесіння на небо Ісус не був рівним своєму Богу (1 Коринтян 11:3; 15:28).
А Ісуса, Левко, я як і перші християни визнаю своїм Спасителем. Відразу після гріхопадіння перших людей, Єгова Бог сказав пророцтво, відносно Ісуса: "І до змія сказав Господь Бог: За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя. І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту." (Буття 3:14,15)
Вся Біблія має колосальну кількість пророцтв відносно Сина Бога, так що немає жодних сумнівів, що Ісус - це Спаситель, Син Божий, який відіграє головну роль в намірі свого Бога та Батька.
Так що, зважаючи на всі ці доводи, чи не треба і вам, якщо ви хочете, щоб Ісус був вашим Царем, прислухатись до його слів та зробити відповідні висновки. Невже ви вважаєте, що традиції людей переможуть самого Бога?

 

Зверніть увагу, Вікторе, що Ви для підтвердження своєї позиції використовуєте листи, котрі написані конкретним громадам, до яких Ви не належите. Ви не належите до громад, котрі є адресатами цих листів. Листи написані їм. Листи написані не Вам.
Я впевнений, що Ви не взламуєте поштові скриньки своїх сусідів і не читаєте їхніх листів, у Вас є своя скринька і є листи, котрі пишуть саме Вам, їх Ви і читаєте. Будьте послідовним.
Якщо сталось так, що лист, адресований Вашому сусідові, опинився в відкритому доступі в інтернеті і Ви його прочитали і виявилось, шо зміст листа торкається також інтересів інших осіб, то було б логічним не робити висновки самотужки, а прийти до сусіда з роздрукованим листом і сказати :"Вася, шо це таке я тут читаю?!! Об'ясни!''
Тож я кажу — будьте послідовні.

Поки що Ви самозванець, тому, звичайно ж, до Вас довіри нема і Ваші проповіді і повчання нічого не варті.

Ошуканство детектед, як то тепер кажуть.

 

отдалились от темы.

а есть на форуме такие, которые не нарушают не одной из 10 заповедей? я так... чисто поржать спрашиваю.

 

Заповеди — это вопрос серьезный, поэтому, если он Вас не интересует всерьёз, то лучше к нему не прикасаться. Для поржать в мире предостаточно тем, но не делать же объектом насмешек все подряд; уверен, это вредно.

 

ответа на вопрос не последовало.
веганство мною воспринято серьезно. я его соблюдаю во всем. так пусть ответят за свою веру и другие

 

Приятно, что Вы интересуетесь вопросом заповедей. Приятно, потому что я тоже интересуюсь. Надеюсь нам обоим это будет полезным. Но хочу наперёд заметить, что никто ни перед кем не должен отвечать за свою веру, если речь не о близких людях, как то отец и сын, например. Это мое мнение. Правда у христиан есть следующая заповедь:

Однако эта заповедь обязывает христианина перед Богом, общиной и собственной совестью, но не даёт право внешнему человеку требовать от христианина давать такой отчет.
Насчет себя — я сознательно нарушаю заповеди. При этом я продолжаю их признавать. Вот такая странная жизнь. Еще многое надо выяснить, многому научится.

 

так смысл в вере(убеждениях) если ты не можешь ответить за них? значит либо убеждения - фуфло, либо сам человек слабак. такое имхо.

 

Неправильно Вы сказали.
Правильно было бы сказать : " можно сделать такой вывод — либо убеждения - фуфло, либо сам человек слабак.
А Вы сказали так : " значит [...]"
И тогда возникает вопрос — в любом случае и однозначно значит, что [...] ?

Я себе отвечаю так — я не могу сказать, что в любом случае и однозначно. Более того, я склоняюсь к мысли, что не значит.

Счас говорить, что мои убеждения фуфло из-за того, что я не исполняю заповеди, невозможно, поскольку эти убеждения разделяют также другие люди и о том, как они исполняют заповеди, нам счас неизвестно.
Говорить, что я слабак, возможно, ведь действительно, подвизавшись исполнять заповеди, человек должен их исполнять.
Эти заповеди показали мне, что я слабак.

 

Та невже. Ви хочете сказати, що, якщо лист написаний був римлянам, християни в Колоссах не мали б скористатись ним? Та ні, Павло спростував таку і подібні думки словами: "Все Писання Богом надхнене, і корисне". Корисне для чого? У 2Тимофію Павло пояснює: "До навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, 17. щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова"(3: 16, 17). У цьому листі звертається особлива увага на користь, якові приносити "направа... виховання". Всі, хто любити праведність, прислухаються до мудрої настанови, яка передається в листі, та будуть бажати становитися уважними слухачами Слова та робити усе можливе, щоби представити себе Богові схваленими працівниками, що правильно підносять "слово істини". За часів Тимофія в Ефесі були люди, які захоплювалися "безглуздими і неосвіченими розпитуваннями". Такі люди є і сьогодні. Вони "завжди вчаться, але ніяк не можуть прийти до точного знання істини". Ці люди відкидають "здорове вчення" і звертаються до учителів, що лестять їх слуху(2: 15, 23; 3: 7; 4: 3, 4).
Щоб уникнути цього оскверняючого мирського впливу, християнам необхідно і надалі триматися "зразка здорових слів" у вірі і любові.

---------- Додано в 07:20 ---------- Попередній допис був написаний в 06:44 ----------

Многие на форуме не помнят и половины этих заповедей, а многие некоторые заповеди упорно не хотят замечать. Например, первая заповедь запрещала доноситься к кому-либо другому как к Богу, кроме Иеговы Бога. Хотя мне могут возразить, но в наше время многие откинули поклонение Творцу и начали поклоняться ангелам, святым, своей работе, деньгам... Вторая заповедь запрещает делать для поклонения любое изображение. Вряд ли, кто использует для поклонения изображения или скульптурные формы или тот, кто не видит ничего предосудительного, может утверждать, что соблюдает вторую заповедь. Можем продолжить дальше, и я вас уверяю, что не найдется ни одного, кто бы четко исполнил все десять из этого списка:
1. Да не будет у тебя других богов пред лицем Моим.
2. Не делай себе кумира и никакого изображения того, что на небе вверху, и что на земле внизу, и что в воде ниже земли. Не поклоняйся им и не служи им...
3. Не произноси имени Господа [Иеговы, НМ], Бога твоего, напрасно...
4. Помни день субботний, чтобы святить его. Шесть дней работай, и делай всякие дела твои... Не делай в оный никакого дела ни ты, ни сын твой, ни дочь твоя, ни раб твой, ни рабыня твоя, ни скот твой, ни пришелец, который в жилищах твоих...
5. Почитай отца твоего и мать твою...
6. Не убивай.
7. Не прелюбодействуй.
8. Не кради.
9. Не произноси ложного свидетельства на ближнего твоего.
10. Не желай дома ближнего твоего; ни желай жены ближнего твоего, ни раба его, ни рабыни его, ни вола его, ни осла его, ничего, что у ближнего твоего (Исход 20:3–17).

---------- Додано в 07:33 ---------- Попередній допис був написаний в 07:20 ----------

Сашко, Петр давал указание давать отчет каждому, кто требует объяснения. Слово каждому не означает только того, кто является вашим соверующим, а всем, кто ими не является.
. Христианские служители Бога должны быть в состоянии защищать Библию и объяснять другим, что она является Словом Бога
Убедительную аргументацию мы находим в книге Притч: «Сын мой! если ты примешь слова мои и сохранишь при себе заповеди мои, так что ухо твое сделаешь внимательным к мудрости... то... найдешь познание о Боге. Ибо Господь дает мудрость; из уст Его — знание и разум» (Притчи 2:1—6). Мудрость Бога находится на страницах Библии. Когда искренний человек видит эту глубокую мудрость, он неизбежно признает, что Библия — это больше, чем только человеческое слово.

---------- Додано в 07:36 ---------- Попередній допис був написаний в 07:33 ----------

Если вы считаете необходимым соблюдать десять заповедей, зачем же вы их сознательно нарушаете? Чему вы хотите научиться из такого поведения?

---------- Додано в 07:37 ---------- Попередній допис був написаний в 07:36 ----------

Правильно-неправильно... Сашко, вы преподаете русскую филологию?

 

Доброго дня, Вікторе. В мене нема сил спорити з Вами. Я намагався донести Вам та іншим учасникам теми ідею про те, що не можна стати членом Христової громади, проігнорувавши саму громаду.
На цьому бесіду закінчую і бажаю всього доброго.

---------- Додано в 15:43 ---------- Попередній допис був написаний в 15:42 ----------

Такого питання мені ще ніхто не задавав.
Нє, не преподаю.

 

- из чего это следует? Ясно, что христианская заповедь не может давать нехристианам "прав" или назначать им "обязанности". Она также не может им (нехристианам) ничего предписывать или запрещать. Итак, если "внешний человек" таки спросил христианина, не по праву, данному в заповеди, а по любопытству своему, из чего следует, что христианин в рамках данной не должен ему отвечать?

 

Обязанность есть не перед вопрошающим.