Турчинов на 19 хвилині бреше. Ніхто не дав наказу обороняти військові об'єкти зі зброєю. І нікому... Всі розмови з командирами частин велись мобільним звязком. Тобто віддали на розсуд командирів вирішення питання на ведення бойових дій. Не ввівши воєнний стан, не оголосивши про НАПАД Росії на Україну. А в мирний час командири керуються Статутами, в яких немає конкретних обовязків посадових осіб при оточенні частин невідомими особами. Турчинов бреше.
Генерал Назаров: Я тогда исполнял обязанности начальника Главного оперативного управления Генерального штаба ВСУ. 26 февраля 2014 года с группой офицеров во главе с только что назначенным начальником Генерального штаба адмиралом Ильиным прибыл в Севастополь. Своими глазами наблюдал за тем, что происходило. Это было абсолютно спокойное, скоординированное присутствие и перемещение Вооружённых сил Российской Федерации по нашей территории. По улицам Севастополя разъезжали колонны российских военных машин, создавая иллюзию массовости и тем самым нагнетая общую напряжённость. Я начал задавать вопросы тогдашнему командованию ВМФ, почему они так спокойно передвигаются по нашей территории, хотя должны сидеть за своими заборами? Ответ у всех был один: «Не хотим провоцировать, не дай бог, что-то случится, посмотрите, как их много». Говорю им: «А вы на эти "КамАЗы" смотрели? У них же рессоры не просевшие, внутри никого нет! Гоняют пустые колонны туда-сюда, создают картинку массового контроля над ситуацией в городе и в целом в Крыму». В этот же день прошла встреча с «народным мэром Севастополя» Чалым. Было очевидно, что он полностью управляем из Кремля. На протяжении всех переговоров он несколько раз выскакивал из зала, где они проходили, возвращался взвинченный и накрученный. Сразу же начинал рассказывать, «какая Украина плохая», а какая «Россия хорошая». Не осталось сомнений, что они берут курс на отсоединение. По завершении переговоров с Чалым было проведено совещание в СБУ Севастополя. Стало ясно, что это ведомство не собирается ничего делать в плане противодействия возможному захвату власти в Крыму. Вскоре это полностью подтвердилось. После аннексии Крыма 90% сотрудников территориальных структур крымской СБУ во главе со своим начальником подполковником Зима принесли присягу России и перешли служить в российские силовые ведомства. На следующий день, 27 февраля, было захвачено здание Верховного Совета Крыма. Ильин собрал в штабе ВМФ руководителей разных местных структур. Их позиция была единой: «Мы ничего не знаем и ничего предпринимать не будем». Что больше всего поразило. У меня на руках было распоряжение о выводе наших кораблей на рейд по «учебно-боевой» тревоге, чтобы они имели возможность манёвра. В первый день нашего пребывания в городе это распоряжение исполняли. 27 февраля дежурный доложил, что вывод кораблей приостановлен. Уточняю у первого заместителя командующего ВМФ Елисеева: – Как так? Он отвечает: – Напряжённая обстановка, зачем оно нам нужно? Я настаиваю. Вывод кораблей продолжается. На следующий день корабли снова перестают выходить. Захожу к Елисееву, спрашиваю: – Кто здесь командует? – Не знаю. Я уже написал рапорт на увольнение. Иду к начальнику штаба Шакуру — там та же картина, тоже написал рапорт. Считался, кстати, самым «продвинутым евро- и НАТО-интегратором. Обращаюсь к Ильину, спрашиваю, на каком основании прекращён вывод кораблей? Он говорит: – Это я дал команду. Такая накалённая обстановка, зачем её обострять. Вскоре после этого разговора Ильин вызывает «скорую». По официальной версии, у него «сердечный приступ». Я вернулся в выделенный мне кабинет, продолжил работать. Через некоторое время вижу — выходит из своего кабинета Ильин, по внешнему виду совершенно здоровый. Увидел меня и откровенно «свинтил». В ночь с 5 на 6 марта 2014 года российские военные затопити захваченный украинский большой противочелночный корабль «Очаков» на озере Донузлав в Крыму, чтобы перекрыть фарватер и заблокировать украинские военные корабли О сложившейся ситуации я немедленно доложил в Киев, покойному генералу Воробьёву, который занимал должность первого заместителя НГШ. Но в это самое время министром обороны был назначен адмирал Тенюх. Севастополь буквально «взорвался» — все здешние категорически не желали его воспринимать. Командование ВМФ было «обезглавлено», контроль над ситуацией потерян, и 28-го числа ночью мы последним рейсом вылетели из Бельбека без начальника Генерального штаба. Я получил задачу от генерала Воробьёва прибыть и доложить обстановку, потому что назавтра был запланирован прилёт вр.и.о. МОУ этим же бортом в Севастополь. Я понимал нереальность этого отчётливо, и по прибытии в Киев так и произошло — никто никуда не полетел. То есть среди крымских военных имело место массовое предательство? Нет. Командование не выражало мысли всех военных. Многие офицеры на кораблях, когда я к ним приезжал, спрашивали, что им делать в случае нападения и попыток захвата. Даже когда я вернулся в Киев, мне звонили несколько командиров кораблей, докладывали о штурме, спрашивали, что делать. Если без политкорректности — предало Украину командование ВМФ. Кстати, мероприятия по приведению в готовность были возобновлены. Назначенный командующим 1 марта, адмирал Березовский буквально на следующий день принёс присягу «на верность народу Крыма» — и флот был заблокирован в бухтах. Тогда-то и припомнились планы 2006 года, когда вновь назначенный начальник ГШ генерал Куцин поинтересовался, почему у нас нет планов на подобные случаи, а ему я сказал, что планы есть. – И даже войны с Россией? – Да! – Серьёзно? — не поверил он. — А почему были не готовы? – Наличие планов — это одно, а их обеспечение — это совсем другое. Требуется и политическая воля, и стратегическое видение развития страны, а всё это выходит за пределы возможностей и компетенции Генерального штаба. Как, по вашему мнению, мы могли тогда удержать Крым? Исходя из обстановки, которая сложилась на первые числа марта, мы предложили перебросить войска и взять под контроль степной Крым: Джанкой, Черноморское и т.д., в том числе и аэродром Кировское, через который шла переброска десантных бригад. Это дало бы возможность решить чисто военную задачу, удержать под контролем перешеек, а также политически сделало бы результаты референдума, проведённого 16 марта, невозможными для реализации. В таком случае ситуация могла бы сложиться, как летом на Донбассе. Вместо цельной административно-территориальной единицы Россия получила бы непризнанную «КНР» в границах Керчи и Южного берега Крыма. Были уже отданы соответствующие распоряжения, самолёты вылетели на аэродромы для погрузки десанта. Но вскоре поступила устная команда всё отменить. (Есть версия, что в тот момент Путин пригрозил политическому руководству Украины и США применением ядерного оружия. — А.С.) 16 марта с проведением «референдума» надежды на быстрый силовой возврат контроля над Крымом больше не оставалось, а в Кремле сделали выводы, что подобный сценарий можно распространить и на Донбасс.
Все вірно. Команди на оборону Криму не було. Крим здали. Турчинов, Яценюк, Те нюх, Парубій, Наливайченко.
Вася насмілився промовити через сім років. Ти, чмо, щось подібне раніше казало? Тобі єдиному виродку не оголосили, всі інші були ознайомлені: "Наши войска станут позади женщин и детей. Пусть они попробуют в них стрелять."
А як що до Березовського, Елисеева, керівництва СБУ, МВД. Вася, ти ще тупіший, або ще гірша гнида, ніж я думав.
Впевнений на 100%: в ОП Зеленського зірвали операцію з захоплення вагнерівців, щоб Україна не отримала приклад перемоги. Перемоги об'єднують суспільство. Перемога над ворогом, окрім просто прямих відчутних вигод у вигляді свідків збиття МН-17 і "обмінного фонду", стала б надпотужним мотивуючим чинником для суспільства продовжувати боротися, а не домовлятися з РФ. І ось тут декілька моментів. Зеленський психологічно неготовий боротися з Кремлем. Його виборець - втомлений від війни у ресторані і кафе "пацифіст". Санкціонувати захоплення вагнерівців - підіграти виборцю Порошенка. Другий момент, операцію санкціонував Порошенко. Дріб'язковість Зеленського не раз продемонстрована і для нього це був важливий момент. Третій момент - оточення Зеленського ділиться на дві категорії: злочинці і агентура. Злочинці це обмежені в більшості хапуги, у яких горизонт планування "прібарахліться і внуков прібарахліть". А от колективний портнов вчився у школах КГБ, або взагалі є сином ГРУшника, як Єрмак, і знає, як бити у вузлові точки суспільства-об'єкта агресії, щоб його знищити. "В одной из первых советских работ [о разведке]... - К числу важнейших политических задач разведки относится оказание целенаправленного воздействия на население враждебного государства посредством прессы, пропаганды, распространения слухов, распространения определенных идей и взглядов, подрывающих веру во власти собственной страны." В даному випадку - віру у свою державу. Мотивація - основа бійця. Підрив мотивації - найголовніша мета супротивника. Їм треба, щоб українці були полохливим стадом, зрадженим і кинутим всіма, чия власна влада - головний ворог, яке боїться і біжить стрімголов на легкі укуси з боків, бо "немає захисту і немає справедливості". Дай ГУРівцям дістати з рашки тих, хто вспорював українцям животи, і показати у клітці - і кінець грі, якій сотні років. Агентура в той момент зробила ВСЕ, щоб операцію зірвати. Зеленський спасував і тепер у агентури компромат на нього перед Україною. Джон Сміт
До речі, Мамчур Тоді Мамчур з товаришами тільки з Прапором України, без зброї, відтіснили озброєних кацапів зі своєї частини. Десь колись хтось казав, що у випадку супротиву з боку України рашка відвела б своїх зелених чоловічків з півострову. Так що Крим просрали всі вкупі - від президента-головнокомандувача і до рядового-постового. зі Доброго ранку
А ось, що каже сам Мамчур, - Юлій Мамчур: під час захоплення Криму військове керівництво з Києва не давало конкретних вказівок Доброго ранку. Євпаторійські ПВО-шники могли збити всі літаки і вертольоти, що незаконно порушили повітряний кордон. Цілі були захоплені, доповіді пройшли, чекали команду на вогонь. Отримали команду зняти цілі і перейти з бойового в черговий режим. Так що винна верхівка. Військові не мали законного права застосовувати зброю. Без відповідного наказу.
Це про літаки і вертольоти, що незаконно порушили повітряний кордон. А от при захопленні звичайних постів нічиїх наказів не потрібно - постовому по цимбалах всі, крім розводящого і начкара. зі у мене вже дежавю ззі до речі, @Silver bullet десь показувала кіно, як військові брали відповідальність на себе, нехтуючи наказам згори; Так і Мамчур міг позбивати ці літаки з вертольотами і був би чистий спокій))) Але це вже "якби та каби..." Маємо те що маємо. Без Криму також можна файно жити
Так захоплень постів НЕ БУЛО!!! Я вже десятки разів пояснював, що блокування частин і навіть проникнення на територію частини, крім вартових постів, не дає права командирам застосовувати зброю.
Тоді для чого днювальному на КПП видають штик-ніж, а черговому офіцеру особисту зброю? / чи може в 14 році вже не видавали? /
Черговий частини озброєний для припинення порушень, коли життю і здоров'ю військових є загроза. Та для захисту зброї і таємних документів, у випадку скоєння злочину і при захопленні бойової техніки. Ще при втечі з під варти. Все. Днювальний КПП при спробі захоплення КПП.
Взагалі-то я говорив за чергового по КПП. Ну та менше з тим... Ну а це Ваше Черговий частини озброєний для припинення порушень, коли життю і здоров'ю військових є загроза. Та для захисту зброї і таємних документів, у випадку скоєння злочину і при захопленні бойової техніки. хіба не можна притулити до захоплення зеленими чоловічками територій і техніки? А якщо за десять метрів зліва чи справа від КПП через паркан перелазять, то днювального це вже не обходить???