Де і коли? Та він бігає від тих повісток до суду, матом гнав колись свого водія, щоб не брати повістку)) Не розказуйте мені анекдотів на ніч. Ви з майором два чоботи пара - самі придумали, самі збудилися і кричите "ая-йя-яй!!"
Майор відморожений чи відбитий на всю голову - товче хєрню, чому це ми русню не перемогли так, щоб вони нікуди не зайшли, нікого ніде не вбили і не окупували...Дитина шкільного віку допетрала б, тільки глянувши на географічну карту, що ніякі укріплення не змогли б вдержати таку навалу по такій довжині фронту при такій чисельній перевазі в літаках, бронетехниці, живій силі .....та в усьому. Навіть якщо все на сході бліндажами перерити. Літаки несли і кидали кількатонні бомби, а що мали ми?? Які укріплення, це ж не друга світова. Звісно, десь були, але при наявності літаків, дронів і коли обмаль ППО, що ті укріплення? Тобто Зеленському потрібно було з тієї гадості, що він отримав від гетьмана в спадок, зробити моментально радість - армію з суперлітаками та танками, а може ще і ядерну зброю? Та сцуко хоч вдалося відкинути їх - це диво, це просто таке диво, яке не тільки смердюча раша, та ніхто не очікував.
Зараз кацапи на тих самих територіях побудували укріплення (причому- за три місяці). Результат- контрнаступ йде "не дуже успішно". А ось українці такі укріплення побудувати не могли (причому, на набагато коротшрму протязі). Я правильно зрозумів тупу Булю?
Буля, дурепо, ну ти спочатку хоч почитай щось про інквізіцію, окрім "Спид-инфо" чи "Комсомольської правди". Хоча, тебе вчити- тідьки псувати.
Дурепо, тобі до відома: Бруно стратив цивільний суд. Інквізіція виносила більше, ніж 90% виправдовувальних приговорів. А там де карала- більшість були штрафи, тілесні покарання, вдягання спеціального "покаянного" вбрання. Так, з 1478 по 1834 роки іспанська інквізіція розглянула більше, аніж 150000 справ. Винесено трохи менше 10000 смертних вироків. Приведено у виконання- близько 7000. У ці 7000 увійшли людожерство, скотоложєство, згвалтування і вбивство дітей послідовниками сект, таке інше. Звісно, були і єрєтики, близько трьох тисяч. Це за 350 років, якщо що. Щодо відьом- інквізіція відмовилась розглядати справи по чаровництву ще з 1610 року.
А ось Вселенську інквізіцію- таки церковна. Папа Павло Третій. Але набагато пізніше- у 1542. І ще такий факт- доволі часто бувало, що "цивільні" злодії на суді волали богохульні речі. Щоб вийти з-під юрисдикції цивільного суду та підпасти до дії інквізіції.Бо цивільний суд карав набагато жорстокіше.
А як співав, як гарно співав Проєкт закону про мобілізацію. Найкраще коментувати словами класика. «Дорогі українці! Після моєї перемоги на виборах мій шестирічний син сказав: «Та! По телевізору кажуть, що «Зеленський – Президент…» Виходить, що… я… теж Президент?!» І тоді це прозвучало як жарт, але згодом я зрозумів, що насправді це істина. Тому що кожен з нас Президент. Не 73 відсотки, які за мене голосували, а всі 100 відсотків українців. Це не моя, це наша спільна перемога. І це – наш спільний шанс. За який ми несемо спільну відповідальність. І щойно – не тільки я складав присягу. Кожен з нас поклав руку на Конституцію і кожен з нас присягнув на вірність Україні. Уявіть собі гучні заголовки: «Президент не платить податків», «Президент напідпитку промчав на червоне світло», «Президент потихеньку краде, бо «всі ж так роблять». Ви згодні, що це ганьба? Ось що я маю на увазі, коли кажу, що кожен з нас – Президент. Відсьогодні кожен з нас несе відповідальність за країну, яку ми залишимо своїм дітям. Кожен з нас, на своєму місці, зможе зробити все для розквіту України. Європейська країна починається з кожного. Ми обрали шлях до Європи, але Європа – не десь там. Європа ось тут (у голові – ред.). І коли вона буде ось тут – тоді вона з’явиться і ось тут – у всій Україні. І це – наша спільна мрія. Але у нас є і спільний біль. Кожен з нас загинув на Донбасі. Кожного дня ми втрачаємо кожного з нас. І кожен з нас – переселенець. Ті, хто втратив власний дім... І ті, хто відчинив двері власного дому, розділивши біль. І кожен з нас – заробітчанин. Ті, хто не знайшов себе вдома, а знайшов заробіток на чужині… Ті, хто в боротьбі із бідністю змушений втрачати власну гідність. Але ми все це подолаємо! Бо кожен з нас – українець. Ми всі українці: не існує більших чи менших, правильних чи неправильних. Від Ужгорода до Луганська. Від Чернігова до Сімферополя. У Львові, Харкові, Донецьку, у Дніпрі й в Одесі – ми українці. І ми маємо бути єдині. Адже тільки тоді – ми сильні. І сьогодні я звертаюсь до всіх українців у світі. Нас 65 мільйонів. Так, не дивуйтесь – нас 65 мільйонів. Тих, кого народила українська земля. Українці в Європі та Азії, у Північній та Південній Америці, в Австралії і в Африці. Я звертаюсь до всіх українців на планеті! Ви нам дуже потрібні. Усім, хто готовий будувати нову, сильну та успішну Україну, я з радістю надам українське громадянство. Ви повинні їхати в Україну не в гості, а додому. Ми чекаємо на вас. Сувенірів з-за кордону не потрібно, привезіть, будь ласка, свої знання, досвід і ментальні цінності. Все це допоможе нам почати нову епоху. Скептики скажуть: це фантастика. Це неможливо. А може, це і є наша національна ідея? Об’єднавшись – зробити неможливе. Всупереч усьому! Згадайте збірну Ісландії з футболу на чемпіонаті Європи. Коли дантист, режисер, пілот, студент і прибиральник билися й захищали честь своєї країни. І зробили це, хоча ніхто не вірив. І це наш шлях. Ми повинні стати ісландцями у футболі, ізраїльтянами – в обороні рідної землі, японцями – у технологіях, швейцарцями – в умінні щасливо жити одне з одним, незважаючи на будь-які розбіжності. І наше найперше завдання – припинення вогню на Донбасі. Мене часто питали: а на що ви готові заради припинення вогню? Дивне запитання. А на що готові ви заради життя близьких вам людей? Можу запевнити – задля того, щоб наші герої більше не гинули, я готовий на все. І я точно не боюсь ухвалювати складні рішення, я готовий втрачати свою популярність, свої рейтинги, і якщо буде потрібно – я без вагань готовий втратити свою посаду, щоб тільки настав мир. Не втрачаючи наших територій. Історія – несправедлива річ. Не ми почали цю війну. Але нам цю війну закінчувати. І ми готові до діалогу. И я уверен, что прекрасным первым шагом для начала этого диалога, станет возвращение всех украинских пленных. Наш наступний виклик – це повернення втрачених територій. Чесно кажучи, мені здається, що це формулювання не зовсім коректне. Бо неможливо втратити те, що й так наше. І Крим, і Донбас – це наша українська земля. Де ми втратили найголовніше. Це – люди. И сегодня мы должны возвращать их сознание. Вот что мы потеряли. За эти годы власть не сделала ничего, чтобы они чувствовали себя украинцами. Знали – они не чужие, они наши, они украинцы. И пусть кто угодно раздает хоть по 10 паспортов, это ничего не изменит. Украинец – это не в паспорте. Украинец – это вот здесь. І я точно це знаю. Знаю від бійців, які захищають Україну – наших героїв, і україномовних, и «русскоговорящих». Там, на передовій, немає чвар і розбрату, там є сміливість і честь. І я хочу звернутися до наших захисників. Не буває сильної армії там, де влада не поважає людей, які щодня віддають життя за країну. Я зроблю все, щоб ви відчували повагу. Це гідне, а головне, стабільне фінансове забезпечення, ваші житлові умови, законні відпустки після виконання бойових завдань, відпочинок для вас і ваших родин. Потрібно не розповідати про стандарти НАТО, а творити ці стандарти. Безумовно, окрім війни, є ще багато бід, які роблять українців нещасливими. Це шокуючі тарифи, принизливі зарплати і пенсії, болючі ціни, неіснуючі робочі місця. Це медицина, про покращення якої говорять здебільшого ті, хто ніколи не лежав з дитиною у звичайній лікарні. Це міфічні українські дороги, які будуються та ремонтуються тільки у чиїсь бурхливій уяві. Дозвольте мені процитувати одного американського актора, який став класним американським президентом: «Уряд не вирішує наших проблем. Уряд і є нашою проблемою». І я не розумію наш уряд, який тільки розводить руками й каже: ми нічого не можемо зробити. Неправда. Можете. Ви можете взяти аркуш, взяти ручку і звільнити свої місця для тих, хто буде думати про наступні покоління, а не про наступні вибори! Зробіть це. І люди оцінять. Якісь у вас вибіркові оплески. Не всім подобається, що я кажу? Дарма, бо це кажу не я, а народ України. І моє обрання доводить – громадяни втомились від досвідчених, системних, надутих політиків, які за 28 років створили країну можливостей. Можливостей «відкатів», «потоків», «дерибанів». Ми збудуємо країну інших можливостей. Де всі рівні перед законом, де є чесні та прозорі правила гри. Одні для всіх. А для цього до влади повинні прийти люди, які будуть служити народу. І я дуже хочу, щоб у ваших кабінетах не було моїх зображень. Бо Президент – не ікона, не ідол, Президент – це не портрет. Повісьте туди фотографії своїх дітей і перед кожним рішенням дивиться в очі їм. Я можу ще багато чого сказати, але українці хочуть не слів, а дій. Тож… Шановні депутати! Ви призначили інавгурацію у понеділок, у робочий день. Я бачу в цьому один плюс – це значить, ви готові працювати. А тому прошу вас ухвалити: 1. Закон про скасування депутатської недоторканності. 2. Закон про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення. 3. Багатостраждальний Виборчий кодекс і зробити відкриті списки. А також. Прошу звільнити з посад: 1. Голову Служби Безпеки України. 2. Генерального Прокурора України. 3. Міністра оборони України. Це геть не все, що ви можете зробити. Але для початку – достатньо. У вас буде два місяці. Ухваліть ці важливі закони та рішення. Повісьте усі медалі собі. Заробіть непогані бали на дострокові парламентські вибори. Я розпускаю Верховну Раду України 8-го скликання. Слава Україні! І наостанок. Дорогий народе! Протягом свого життя я намагався робити все, щоб українці усміхалися. Це була моя місія. Тепер я робитиму все, щоб українці принаймні більше не плакали.»
нащот мінувань і укріплень... перед окупацією в нас місцева тероборона кілька разів зупиняла колони техніки... в'їзд у місто був красиво перегороджений бетонними блоками... на почесному місці стояла пляшка - коктейль молотова... и напис про руский воєнний корабль... росіяни втратили кілька одиниць техніки, полонених... потім змінили тактику... прилетів літак, скинув на місто кілька авіабомб... техніка - спочатку обстрілює, потім їде... ------------------------ як правильно потрібно було оборонятися ? не знаю
майори таки наглухо відбиті...Все треба розжувати, бо думати нічим. "Лінія Суровікіна" живе допоки не прийдуть в належній кількості літаки F-16. Поки нас тримали на паузі - русня окопалася. Все має свою ціну. Ну хоч про Джордано Бруно майорам прийшлося залізти почитати. Правда, потім розмовляв з голосами у себе в голові) Кошмар. Що я тут роблю?
а, ще згадав... чомусь запам'яталося... один військовий з передової розказував у відео: "коли дронів достатньо, і вони ефективно використовуються - штурмовики заходять на порожні позиції... '' --------------- знову ж таки... моєї особистої думки тут немає
Точно, пора подати в суд на Бутусова за брехню. Але хто подасть, якщо це правда? Турист, 26 000 тис. дронів - це не голка в сіні. Бутусов має знайомих в багатьох точках фронту. Це не так вже й важко вияснити.