Відповідь: Наші меньші друзі. Ну не знаю, мій тоді значить цілими калюжами такими здоровими мітить :D
Відповідь: Наші меньші друзі. Вже декілька днів я, не по своїй волі, стала хозяйкою хомячка. У нього шикарні апартаменти, тобто комфортна клітка, є і їсти і пити, і те скажене колесо, що він крутить чомусь тільки вночі, та з'явилася проблема - хом'як став агресивний, кусається, забирається у верхній вугол клітки та гризе металеві дроти. Картина кумедна та здається з ним щось не так. Домопожіть моєму (на його привеликий жаль) хом'яку!!!
Відповідь: Наші меньші друзі. може йому дівчинки треба?... хоча я думаю то він звикає до нових обставин..
Відповідь: Наші меньші друзі. У мене німецька вівчарка. Зараз розуміє лише "сидіти" та "дай лапу". Один знайомий взагалі говорить, що не треба ніяких кінологів - від природи розумна собака, краще вчити її самостійно або по книзі. Як вважаєте?
Відповідь: Наші меньші друзі. Якось мій батько довго просив знайомих прикордонників. щоби дістали йому цуценя з їхнього розплідника - "чорно-чепрачну" вівчарку. Тоді була заборона пускати тих цуценят "на сторону". Навіть іншим "силовикам". Ось приносить майор у портфелі худе обмочене цуценя. Дає інструкції - на руки не брати, в дім не пускати... Батько запитує - чому його вибракували (хто ж дасть кондиційного) ? Після 3-ї пляшки майор зізнався: коли цуценята стають на лапи, над головами дають автоматну чергу. В залежності від реакції - призивають на службу або списують. Виріс лагідний домашній пес. Ліз у ліжко.
Відповідь: Наші меньші друзі. А у мене з"явилися нові "маленькі" друзі!!! (І нове хоббі - верхова їзда)
Відповідь: Наші меньші друзі. Мої друзі мали коня і кобилу, доглядали, виїжджали на спеціальній фермі, вони їздили туди у вільний час для верхових прогулянок. Кобила була дуже гарна (розумна), отримувала перші призи на показах, перегонах. Тижні два тому кобилу копнув інший кінь (поламав ногу), робили операцію, думали обійдеться, а ще через день кобилу приспали. Ніколи не думав що для коня це безвихідна ситуація. Розмовляв з друзями зразу після того як це сталося, ще раз переконався, що краще не мати менших друзів...
Відповідь: Наші меньші друзі. Звичайно, втрачати менших друзів дуже важко. Але хіба це причина не мати їх взагалі?
Відповідь: Наші меньші друзі. Мабуть, то дорого їм обходилося... (На фото коні не мої, вони клубні, просто ми з ними подружилися) Мені теж завжди було дуже шкода, коли читала про те, як коней через поламану ногу присипляли, а наяву... Я, чесно кажучи, і досі не розумію(може, хто поясніть), чому не можна якось вилікувати ту поламану ногу (якось так ту кобилу поставити, щоб були мінімальні можливості для руху - в одному фільмі, ремінями коня фіксували, трохи підвісивши). Ясно, що кінь вже не буде таким швидким і, може, то вже буде не так естетично, але ж головне - щоб живий був!!!
Відповідь: Наші меньші друзі. Абсолютно з вами погоджуюсь!!! Мабуть, чим більше ми сумуємо за нашими загиблими тваринками, тим більше це показує, як ми їх любили і скільки радості та добра вони нам приносили!!! Навіщо себе (і маленьких друзів - вони ж теж вас люблять) такого щастя позбавляти?
Відповідь: Наші меньші друзі. Обходилось і обходиться дорого., лікувати пробували, але всяке лікування втрачає зміс, коли рахунок від ветеринара в кілька разів перевищує вартість кількох коней які можна купити на місце покаліченого.
Відповідь: Наші меньші друзі. Продовження історії елітного пса http://forum.lvivport.com/showpost.php?p=120224&postcount=66 Я гостював у батька (це було в Середній Азії), коли псу виповнилося 2 роки. Місцеві собаководи дізналися, що "на гражданці" живе елітний пес. Прийшов хлопчик - здається, фарс (перс) із сукою (я не лаюся!!!) - прикордонницею у відставці (8 років) на ім"я Флайза. А наш пес ще "не вмів", хоча виявляв бажання. Господар Флайзи просидів у нас цілий день - ніяких результатів. Домовилися, що залишить Флайзу до переможного кінця. Мушу сказати, що очі Флайзи були як у полковника КГБ. Вона не знала що таке пестощі, ігри і т.п. Але ж "освобождённая женщина Востока" свою справу знала: на другий день перебування зробила "хлопчикові" натуральний оральний секс, після чого песик "приготувався стати батьком". Суковласники записувалися в чергу до нього.
