так, це було проти Його волі, бо це була обітниця порушити заповідь. Безшлюбність заповіді не порушує. ---------- Додано в 16:27 ---------- Попередній допис був написаний в 16:26 ---------- гріхом буде її давати
я якраз шукала цю цитату просто для буквоїдів це не підтвердження, йдеться бо про чоловіків, а не жінок
Ну так. Ви праві. Ті люди дали обітницю проти Волі Божої, бо хотіли вбити людину... На рахунок безшлюбності, то Бог ні в кого не вимагає давати обітницю перед Ним в цьому. Людина вільна у цьому без всяких обітниць. Павло так і пише, що добре би би було якби чоловіки були так як він, але далі додає, що кожен від Бога має свій дар, один покликаний бути в шлюбі інший без шлюбу... Той хто покликаний бути в шлюбі, має дати Богу обітницю любити свою жінку аж до смерті, і якщо він розлучиться, то згрішить, зламає обітницю. А той хто покликаний бути без шлюбу є вільним від того, щоб давати обітниці Богу бути без шлюбу, тобто йому немає потреби клястися Богу, що він не буде одружуватися аж до смерті. Він може в будь-який момент свого життя одружитися і продовжувати далі служити Богу уже одруженим. Я це не придумав, так Павло пише в тому місці з Писання, що ви навели, тільки віршем нижче: 1Кор.7:9 Коли ж не втримаються, нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпалятися Тобто вирішила собі людина присвятити усе життя на служіння Богу і не одружуватися, почала так жити, але через якийсь час бачить, що не може втриматися від спокуси і бере та й одружується. І цим вона зовсім не грішить, навпаки, Павло каже, що краще женитися, ніж розпалятися.
так-с, Левку, ще трохи в тому дусі, і я перестану з Вами дискутувати. Бо направду, таке враження, що з аспірантом говорю ---------- Додано в 17:48 ---------- Попередній допис був написаний в 17:46 ---------- саме так. І якщо людина відчуває покликання до безшлюбності і відгукується на це покликання обітницею, то хіба це не виконання Божої волі? І хіба ламання такої обітниці не є гріхом?
Правильно, тому не всі стають монахами, а хто хоче. Чому вам так складно зрозуміти? ---------- Додано в 16:54 ---------- Попередній допис був написаний в 16:51 ---------- Тому у східних монастирях не всіх підряд беруть у монахи. Спочатку у послушники, що не зв'язує людину жодними обітницями, а потім, через декілька років, по благословенню досвідченого ігумена, у монахи. ---------- Додано в 16:55 ---------- Попередній допис був написаний в 16:54 ---------- тому треба добре все зважити, перш ніж приймати такі серйозні обітниці.
не зрозуміти - прийняти. Адже це означає визнати, що Лютер зламав обітницю. І якщо стосовно його дружини можна припустити, що обітницю вона давала недобровільно, адже виросла при монастирі, то для нього це було цілком свідоме рішення. І обітниця, і її ламання.
Таке враження, що ви не читали те, що я написав вище... Бог не вимагає від людини відгукуватися обітницею на своє покликання до безшлюбності. До шлюбу- так, обітниця обов"язкова, а щодо безшлюбності, то не потрібно Богові наших обітниць. Що тут важкого до розуміння? І що вас дратує в моїх словах?
Якщо ап. Павло явно наголошує на перевазі безшлюбності над шлюбом, то потрібно бути повним ...., щоб зрозуміти що на головне обітниці не треба, а на другорядне треба.
давати - не вимагає і не "забороняє". Але раз уже дав з власної волі, то тримай. що тут не зрозумілого? ---------- Додано в 18:34 ---------- Попередній допис був написаний в 18:30 ---------- справа навіть не в тому. а в ламанні добровільно даної обітниці.
От власне, що з власної волі, а не з Божої... Я багато чую і бачу навколо як люди дають Богу якісь дивні обітниці. От наприклад, одна моя знайома, за порадою якогось священника, пообіцяла Богу, що будуть разом з чоловіком читати протягом місяця, чи двох, точно удже не пам"ятаю, якісь молитви, здається, "Отче наш" і "Богородице Діво", для того, щоб Бог дав їм дітей, бо безплідні. От скажіть, будь-ласка, чи Бог вимагав від них давати Йому такі обітниці? Звичайно, що ні. Це була їхня власна воля, а не Божа. І до чого це привело, до розчарування тільки. Або ще чув, що один чоловік дав Богу обітницю, що проповзе на колінах до якогось там "святого" місця, за те, щоб Бог його зцілив. Він проповз туди багато кілометрів, обдер до крові свої руки і ноги, але нічого не відбулося, він залишився хворим. Після цього цей чоловік прокляв Бога. Що доброго було в тій його обітниці? Нічого. Просто, обітниці, котрі Бог вимагає давати Він не просто так вимагає, а для нашої ж користі. А обітниці, котрі людина сама собі придумує і дає Богові, тільки розчаровують її в Бозі, або приводять ще до більшого гріха...
Золоті слова. Згадується ще один принцип сектантського розуміння Біблії: те що нам не підходить, ми "перекладемо" так як нам підходить.
То є блюзнірство вищої марки. Знайдіть мені то і то, але того не чіпайте, бо Я так хочу, бо я вже спасенний. Хваліть мене мамо, бо я файна... ---------- Додано в 20:12 ---------- Попередній допис був написаний в 20:07 ---------- Народ, хто може? Допоможіть людині, не розуміє вислову "яка б вона не була". Але обережно, випадок досить складний!!! ---------- Додано в 20:14 ---------- Попередній допис був написаний в 20:12 ---------- угу, я вже спасенний... з власної волі..., нє, Левко?
Можливо... Мені достатньо того щоб знати, що в Божому Слові нічого немає про т.зв. монаші обітниці...