Доля чи вибір?

Так, все-все - абсолютна випадковість тільки нашого вибору. Бо коли б небуло так багато людей, то не було б ніяких дивних збігів. (те шо для нас випадково, то за сукупністю вже відбутих дій може бути невідворотним, в той час, як ми цього просто не усвідомлюємо. Наприклад, коли людина пригає без парашута з літака і розбивається, то це ж не випадковість. Але коли така людина летить, вона планує смикнуть і розкрити парашут, а пареживать починає тільки тоді, коли розуміє, що пізно вже). Збіги полягають в тому, що ми щось намагаємось робити. Не завжди виходить. Але якщо перестріляти кілька тих, хто заважа, то мабуть таки все вийде)))

Не доля, бо самі наші вчинки приводять до цих закономірностей. З людиною, що лежить в комі не відбуваються ніякі збіги чи випадковості. Бо вона лежить і нічого не робить. Збіги чи випадковості - це наслідок нашої діяльності.

 

Е..нескажіть....можуть "світло" виключити і кирдик....може штукатурка впасти...може в медсестри песик на коврик напісяв і в неї настрою нема шось не то вколить і знову кирдик....та мало чого може статися...тут і з каменем випадковості бувають не то з людиною...
От те що від неї в динний момент нічого не залежить це інша справа....

 

наслідок діяльності людини(яка вимкнула) чи лампочки (якщо перегоріла)...

наслідок діяльності людини, яка товклась етажем вище або наслідок діяльності часу (штукатурка сипеться від "старості")

Поганий пессик Але то є діяльність песика, а не долі)) (чи песик по розкладу долі в туалет ходить? я от поки своєму пить не даю, то поки він в туалет і не проситься...)

саме так. Це - випадковість. (не плутати з сценарієм)

 

Доля це тільки "декларація про наміри"....вибір всерівно за людиною...

на право пойдЬОш...сам пропадЬОш..і

так далі

 

то може довго не проживе Така його доля!

 

Доля дається людині в момент народження і залежить від багатьох обставин(матеріальних, соціальних, релігійних....)
людина може лише прийняти її, в такому випадку кажуть "плисти за течією", або прокладати собі власний шлях "проти течії"
це моя субєктивно-неправильна думка

 

Нагадав собі:

 

То доля дається чи залежить?

 

А якщо випадковість із каменем/деревом відома наперед - вона залишається випадковістю?..
(згадуючи випадок, переказаний односельцями одного чоловіка: про віщування ворожки лісорубу "помреш передчасно, від дерева", який після цього змінив роботу і перестав рубати ліс - але помер таки від падіння на нього крокви/дерева при перекритті даху власного будинку, яке робить хоч раз за життя кожний селянин - та не кожний має таку "випадковість").

 

Йой... та вже казалось, переказалось. Все залежить від того кого читаєш

Он євреї свято вірять що доля тобі накреслена і ти її «конем не об’їдеш», як гласить українська пословиця. Ну і українці як гідні нащадки вірять в це також - все що тобі має статись це вже наперед відомо. Думаю що відомо, тільки не мені а Творцеві.

Взагалі українці самі не можуть вирішитись чи воно його доля накреслена чи перекреслена. Он тільки згадалось два прислів’я. Своєї долі конем не об’їдеш, і Ти коваль своєї долі! То котре з них правильне?

А мені найбільше сподобалась ось ця приповідка - У кого дочок сім, то й доля всім, у кого одна, і тій долі нема.

 

о, знаю цю пісню.. вірніш, записала в останній "етно-експедиції", мелодію знаю а слів ще не вивчила. Певно того що я таки в мами одна - то якось не хо' і переспівувати таку народну творчість...
"Чи ти березо в п'єцу не була".
Там як свекруха в хаті лиха і жінка, лягла жінка спати, не вечерявши, і чоловіка чекає, приходить чоловік до хати і питає чи вона спить, а вона відказує "а я не сплю, тільки так лежу..", щось таке.. на жаль, не згадаю, і закінчується:
В кого дочок сім- щастя є усім,
А я в мами одна, то й долі (чи щастя?) нема.

Це певно щось схоже на біблейне, що хто має - тому додасться, а хто не має - то відніметься і те що має.

 

Се напевне з розряду німецького прислів’я, що хто має одну дитину той не має дітей, а хто має дві то має одну, і так далі

 

Доля, як дорога, в кожного своя і в кожного різна. Одні йдуть в правильному напрямку, другі помиляються, третіх чіпається "блуд", інші просто не хочуть її прийняти такою. яка вона є...

 

Так а хто точно знає "якою вона є" - та доля?..
Практично більшість нашого життя - це неприймання того що є і праця по переробленню "того що є" на щось краще.
Падає на нас щось - відскочити, росте бур"ян - виполоти, захворіли -вилікуватися, голодні - нагодувати себе, бідні - знайти кращу роботу і т.д.

То що нам приймати, а що - ні?.. і хто точно знає де треба прийняти і нічого не починати робити, а де навпаки - працювати щоб змінити те що дається (колорадські жуки, наприклад, даються на картоплі)?
Чи прийняти - це крайній засіб коли вже нічого не можна зробити щоб змінити?.. то як у такій ситуації можна "не прийняти" - якщо немає іншого вибору?

 

Ага, приймайте долю, якою є.
Наприклад, коли захворієте - не йдіть в аптеку за ліками. Бо якби ваша доля була б вилікуватися, то ліки у вас були б самі по собі. Або мали б вилікуватися без них...

 

Як любить казати знайомий лікар: Є тільки дві категорії хворіб - х..ня і п...ц. Х...ня проходить сама по собі, незалежно від лікування. А п...ц не лікуться

 

..а як же варіант коли хвороба Х при наплювательському ставленні/нічогонеробленні переходить у хворобу П?..
Напиклад, рання смертність занедбаних чоловіків (дружини яких переконані що їм "само перейде" і "нічого не зробиться") від серцево-судинних хвороб - з перебігом П (обширний інфаркт, інсульт, відірваний тромб).
..А міг би бути перебіг Х, якби самі чоловіки або їх дружини мінімально звертали увагу на тиск, стан судин, змінили хоч мінімально харчування, стиль життя - ну або навіть не міняючи, хоча б час від часу приймали курс чогось типу енапу, циннаризину, вимірювали і тримали в нормі (хоч би й таблетками) тиск, знали би яка кардіограма чи ехограма, рівень цукру в крові, холестерину..
Трошки зусиль і котролю - і можна було би продовжити життя, а не чекати приречено на П.. ІМХО.

 

Фрезіє

це був анекдот

 

Точно не знає ніхто... Напевно життя для того і дане щоб віднайти, пізнати і пройти.
І за допомогою найкраще звертатись до Того від кого доля до людини приходить.

Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!
Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки.(Прип 3:5,6)
Trust in the LORD with all your heart
and lean not on your own understanding;

in all your ways acknowledge him, 
and he will direct your paths.(Proverbs 3, 5-6)

Направляння це для кожного своє... Та думаю, коли питання "що я з цього отримаю?"
щораз частіше починає змінюватись на
"що я можу віддати і як можу служити?" Ви на правильному шляху.

 

Звичайно.

Хоч і тут не все просто.. За кожне наше віддавання, як і за будь-який інший вчинок, ми теж несемо відповідальність.. той хто виносить з хати рідних не ним особисто зароблене майно і роздає його бідним - на правильному шляху?.. чи той хто спочатку роздає все своє, а потім мешкає у друзів.. чи той хто покинув без підтримки фінансової і душевної рідних і дітей, але служить волонтером у далекій Африці бо вважає що він там потрібніше- на вірному шляху?..

Та я питала "якою є доля" не для тому що сумніваюся куди іти.. напрямок зрозумілий. Хотілося зрозуміти що означає "не хотіти прийняти свою долю такою якою вона є".