Ніхто не помре раніше ніж Бог дасть на це згоду. Мій батько давно їхав в Москву на конференцію здається. Він ніколи не запізнювався. Але в той день запізнився на літак. А той літак розбився. Кількість наших днів від нас не залежить. Я вірю що Бог керує всім.
В загальному - так. А у церкві казали, що Бог дав людині вільний вибір. Бог не може спонукати іншу людину до вбивства, і одночасно заповідати: "не вбий". А потім ще карати ту людину за вбивство. А вбивства існують....
Особисто я думаю, що в кожної людини вже все на роду написано... Ми думаємо про вибір лише тоді, коли щось з нами вже відбулось. "Чи був в мене вибір зробити інакше? Був. А чому я так не зробив?" Бо доля... Вже все вирішено за нас.
ну... двома шляхами одночасно ніколи не підеш. у людина нема наперед виробленої програми. якщо би людина мала закладено повністю всю програму, то: 1. всі люди були б безгрішні. 2 всю Біблію можна б було ігнорувати (бо для чого 10 заповідей, коли від людини ніц не залежить) 3 всі ті заклики до любові, мораль ніц би не вартували 4 люди б були роботами.(вбив - доля, згвавтував-доля, вкрав - доля і т.д.)
Такий собі кальвінізм у наших рядах Я вірю, що доля людини є відома Богу, тільки по тій причині, що Йому все відомо, а не тому, що вона уже написана Наші рішення є виключно нашими, але наші рішення не захищають нас, а навпаки створюють нам певні наслідки. Що потім люди помилково трактують як долю
Якщо вважати, що за тебе все вирішили, це просто виправдання власних помилок... Якщо ти, наприклад, алкоголік, без грошей, без дорогої машини - значить тобі не судилося...Як на мене - занадто просто. Звичайно, важче взяти відповідальність за власні вчинки. І я живу з думкою, що я сама керую власним життя, і мій вибір впливає на моє майбутнє. І від цього залежить навіть моя смерть (тобто - де, коли і яким чином).
І ми всі до цих пір були б в раю. Було б чудово. Тільки... Ми б не були людьми. Були б ще одним сортом тварин з запрограмованим мозком. Мене, до речі, це програмування тварин часто вражає. Наприклад, собака може прожити 5 років і не знати, що є таке поняття як річка чи озеро. Але коли зявляється потреба, то пливе так ніби все життя жив на воді. А людині треба для всього вчитися. Але без цього вона не була б людиною.
Найбільше,що мене вражає,це те,що "творцями долі" і моїми опонентами тут є і атеїсти і віруючі люди. Атеїсти - з ними все ясно..а "віруючі... Хм...впадло їм бути рабом Божим...
Ромку, ніхто з віруючих людей вам свідомо не опонує. Зло нас постійно атакує. В тій чи іншій формі. Чому? Важко сказати. Ось тут ніякі теорії нічого до кінця пояснити не можуть. Думаю, головне - це наша відповідь цьому злу. Я знаю вашу особисту ситуацію, і можете мені повірити, я іноді буваю вражений вашим терпінням, вашою посвятою сімї, вашою самопожертвою. Я не впевнений, щоб я робив би на вашому місці. І це приклад, яка відповідь повинна бути на атаку злих сил. Ось це наш вибір. На жаль, наша доля не є в наших руках. І ми безсилі щось тут змінити. Хіба довіритися тим Силам, які в змозі нам допомогти.
Можливо повторюся ... , але вважаю, що саме характер людини творить її долю. Причому настільки сильний його вплив, що можна поставити між ними знак тотожності. Це добре видно з літературних творів - можна прослідкувати характер персонажів і їх долю. Як у класика - "Посієш характер - пожнеш долю". Все під силу людині з характером, все у її руках - не можеш змінити світ, зміниш відношення до нього.