В тому й справа,що не я... доля... Просто вже байдуже...просвітку нема...і вибору теж... Можливо для когось він є...для мене..нема...
кажу - ставиш сам собі мат... Купив недавно книжечку "Іспит сумління", тож приведу цитату з першої сторінки спеціально для тебе: "Правдиве навернення розпочинається з того, що людина бачить присутній безлад у її душі, її бажаннях та уподобаннях. Людина бачить, як гріх руйнує її життя, приносячи біль, страждання і навіть смерть. І якщо ми віднайдемо звязок між гріхом і нашими стражданнями і не будемо називати біль від наших пристрастрей і лихих звичок хрестом, покладеним на наші ремена самим Богом, тоді ми справді перебуваємо напочатку нашого шляху навернення".
Я не настільки християнин,щоб дякувати Богу за те,що комусь гірше,як мені. І нема в мені гордині,щоб я вважав себе в стані змінити те,чого змінити не можу. І прожив достатньо,щоб усвідомити хто я на цім світі. І робитиму все,що в моїх силах,доки мені вистарчить сил. Але називати це все Божою ласкою і тішитись...ні...я не мазохіст....
Не бачу сенсу тебе,чи будь-кого в чомусь переконувати. В кожного СВОЯ доля,в кожного СВІЙ хрест і перед кожним,рано,чи пізно постає СВОЯ стіна. Все жорстко детерміновано. Але це моя думка...впевненість... Ліпше послухай Макарєвича. Він на общєпонятном співає....може зрозумієш...
Когось - може й не варто, а себе? Стіна стає не перед кожним. Хто живе у Бозі, той немає стіни. Та й взагалі, життя набагато складніше, щоб керуватися піснями Макаревича.
Він має рацію... Ти думаєш,що можеш змінити долю,я думаю,що не можу....зійдем ми з того поїзда...і...
Вставлю п"ять копійок. Колись почув одну філософську теорію (радше гіпотезу) про "долю", прийняв її, бо добра вона. Отже, слід розрізняти "долю" і "судьбу" (є в українській філософії таке слово, не сперечайтесь). Судьба - це те, що нам "написано", чого ми уникнути неможемо. Доля - це те, що ми "уриваємо" (уділяємо) в судьби. Таким чином долю ми творимо самі за допомогою свободи вибору. Щоб легше було сприйняти, наведу аналогію. Наприклад, мені потрібно прибути до Києва - це судьба. Але вибір маршруту і транспорту за мною - це доля. Вважаю, що це дуже правильна ідея, котра пояснює, чому ми можемо впливати на дещо, але не на все.
Упять компроміс... А я все ж вважаю,що випадковостей нема ніяких. І вибір транспорту,і вибір маршруту,і вибір місця призначення - це доля,якої нам не уникнути. І підем ми лиш тою дорогою,яку вкаже нам доля. І наші роздуми,сумніви,метання - це теж ДОЛЯ.
а хто керує нашою долею - Бог? Тоді він єдиний гравець на полі життя, крім нього немає нікого. І сатана також він.
То чого ти наших політиків так не любиш? Все, що вони робить - то доля, нє? Чи ти любиш лиш свою долю, а інших не поважаєш?
А я про що все тлумачу? Хто створив Всесвіт,Метаалактики,Галактики,зірки,планети,біосфери...тотих...хомо,нарешті? Хто створив ангелів? Хто створив антипка? Чи,як правдиві християни Ви рівняєте Бога і Його творіння?
для чого? просто так? Получається ми просто спостерігаємо як Бог грає в шахмати, де фігури люди. Чи ми як частинки Бога, робимо свій вибір, при цьому здійснюючи його вибір? Чи все вже здійснено і він просто переглядає фільм? тобто що Бог це не те що він створив? Чи не тільки те що він створив? В чому поміщається те, що містить все?
Ага. А дорогу закритими очима можна переходити. Чому? Якщо доля вмерти на тій дорозі, то дивись-недивись всеодно помреш, а якшо доля вмерти потім десь в іншому місці, то можна і не дивитись. Долю ж не обійти.
А ви маєте в тому сумнів? І тисячі жертв автокатастроф,всі,як один їхали з зав'язаними очима? Тисячі жертв нещасних випадків свідомо робили свій крок назустріч смерті?
Не всі. Але багато хто спровокував ті нещасні випадки власною дурістю і відчуттям вседозволеності. Ніхто не змушує п"яного сідати за кермо - є таксі, ніхто не штовхає на дорогу в непризначеному для пішоходів місці. але ж всі спішать. А ПДР мабуть для лохів написані, бо мажори на крутих тачках вважають, що в них свої правила і через них гинуть люди і вони самі гинуть, а вистарчить просто доттримуватись ПДР. Та про то можна багато писати, але толку?