Доля чи вибір?

Я маю вибір, АЛЕ в межах того, що мені дано, а не в межах своєї фантазії. І не гордо...

 

http://bibleist.ru/faq.php?q=003&p=0188.html

 

Погоджуюся, що Богу нема потреби передавати нам інформацію через сни- все що Він хотів сказати, щодо нашої долі записано в Його Слові.
Хоча і через сни Він може говорити- таке не виключено і не суперечить Писанню...
Але навіть почувши, щось від Бога через сон, все одно Він залишає вибір за нами.
Ілюстрацією цього можуть бути славнозвісні сни Йосипа зі Старого Заповіту.

 

І що ви тим хотіли сказати ? Якщо ви вже так загнули, то подивіться мультфільм "Хортон", там саме про те що ви написали. Але і там доводиться те , що ВИБІР Є. Не може людина вірити в те , що нема вибору.
Якщо на вулиці вашу сестру, дружину, чи дитину хтось буде ображати, ви я впевнений що будете захищати. Навіщо? Якщо вибору нема. Виходить що ця людина ображає вашу родину бо так написано, не вона винна в цьому.
Ви як і я, як і всі інші захищаємо себе від поганого, навіщо, вибору нема.
Навіщо ви взагалі щось робите, якщо вибору нема? Якщо все заплановано за нас, то сядьте собі десь, де вам буде добре і нічого взагалі не робіть, і все відбудеться саме. Вам принесуть їсти, вас помиють, в вас закохаються, вам народять дітей, все зроблять за вас. Ви тільки сидіть і нічого не робіть, і все буде точно так як було б якщо б ви щось робили. Все ж написано!!!
Про те що ми нічого не можемо змінити, про те, що нема вибору може говорити людина яка повністю зневірилась і опустила руки. Так простіше, так зручніше. Це не наша вина, ми нічого не можемо змінити.
Та все ми можемо, все і вибираємо. Ми чогось не можемо? Так не можемо, змінити рух планет, в якійсь з цих галактик, про які ви писали. А воно нам треба ?
Чому ми завжди хочемо щось змінити, чого не можемо? А не можемо, тому що нічого не зробили для цього щоб це поміняти. Змінити можна все. Вибір є завжди.
Ви можете вибирати, чи вірити в те що ми нічого не вибираємо, або вірити в те що ми завжди робимо свій вибір. Виходить всерівно те, що в нас Є СВІЙ ВИБІР.
Треба просто вірити, надіятись, любити (Віра, Надія, Любов), але не забувати про їх маму Софію ...

 

Опускай..чи піднімай...
все одно...звичний день
колись я думав..що маю вибір...
нема...

 

Чи права ця пташка Ківі, яка боролась із долею? Я плакала, коли перший раз дивилась.

http://www.smartvideos.ru/kivi

 

Н-Е-М-А
І не вам мені казати,що я зробив.щоб щось змінити...

 

Та я це не зовсім до вас говорив.

Ось це ваше "Н-Е-М-А" теж ваш вибір.
Ви вибираєте що нема, а я вибираю що є.

 

На всі 100% вона права. Нам ще в неї вчитись і вчитись

 

Romko, він же по-доброму. Коли хтось захищає віру в світло, вже стає світліше.

 

І наші метання...і дії..все запрограмовано...
і непотрібно битись п’яткою в груди.вважаючи це приниженням..
бо це запрограмовано НИМ.

 

Це дуже важко - навчитись любити Бога.

 

Доволі складно це зробити, але якщо захотіти то можливо. Головне в цьому випадку ЗАХОТІТИ.

Я не вважаю це приниженням, просто висловлюю свою думку. ЦЕ МІЙ ВИБІР.

Як би я хотів , щоб це було запрограмовано НИМ. Нажаль ВІН нам ДУРНИМ дав право ВИБИРАТИ .

 

Не буду повторюватись...Почитайте мої дописи в цій гілці...
Вибору в нас нема...
Ілюзія вибору...

 

... і водночас дуже легко... варто тільки довіритися Йому...

 

Кожної секунди людина робить свій вибір, і вона(людина) здатна на аналіз ситуації (який часто не виправдовує себе),в результаті у неї складається відчуття, що він управляє своєю долею. Але він не знає до чого призведе його вибір і що за ним буде...
Тому говорити, що людина керує своєю долею, ІМХО, безглуздо.

 

і навіть коли одна людина вбиває іншу?

 

Кому дано судити Його волю?
Дуже багато подій в житті окремих людей...цілих народів відбуваються всупереч всім людським прогнозам і звичайній логіці...просто відбуваються...
Це стосується і вбивства...

 

Це так. Але для того, щоб довіритись, часом, треба в собі дуже багато чого переламати. Це особисте право кожного - прийти до цього власним шляхом. Чи не прийти...

 

гм...залізна логіка
Бог каже "не вбий" і Сам ж планує вбивство для людини.

Ромко, а не здається тобі, що фантазуєш?