Чи потрібно одружуватися?

Персі, суперовий допис.
До речі,

Мої батьки були розлучені, але недовго - менше року, а потім вирішили знову одружитись. Тепер жартують, може б то їм знову розлучитись та й знову одружитись - сподобалось.

 

терміново перевіртесь на артеріальний тиск ,гайморит,стан судин головного мозку та очний тиск!!!Головні болі-то серйозний симптом і його не можна ігнорувати)))

 

Перечитала із задоволенням тему...Що сказати? - Молодці!
Про штампи не буду сперечатися.Про життя на віру - теж.
Але ж скажіть,як же на рахунок Шлюбу освяченого Богом?
Невже слова :"...і доки смерть не розлучить вас..." нічого не означають?Навіщо тоді взагалі починати спільне життя?

І ще,
Спостерігаю таку життєву драму(?),ситуацію(?)...-
У чоловіка після нної к-сті інфарктів сердечна фракція 10...(для неспеціалістів - серця як м*язу практично немає).Дружина щодня і не по разу розтирає його кволе тіло,що означає,що вона практично допомагає його серцю...заставляє його битися...
Прожили вони більше 50 років.Всяко було...
Шлюб,освячений БОГОМ!

Кожен сьогодні готує собі завтрішній день...і вічність...

ІМХО...

 

Нажаль сьогодні поняття шлюб - це штамп в паспорті, і мало хто згадує, що в церкві це таінство, саме основне, це сприймається, як просто один із традиційно-прийнятих кроків до святкування... І то не завше його роблять...
А це таки має значення... Я рада, що коли була не зовсім розумна і отримала штампа, таки ми не пішли в церкву, бо я б не залежно від усіх жахливих обставин спільного життя не посміла б подати на церковне розлучення... Але тепер, маючи досвід, я не порівнюю штамп, "женячку" і шлюб благословенний в церкві. Без нього тепер нікуди.

 

Як ви вважаєте, якби ця пара (саме ця) не брала шлюбу в церкві - то дружина не допомагала би чоловікові, а наплювала б на його потреби і "загнала в гріб"? Вона з ним виключно через церковне таїнство?
Бо в мене прямо протилежний приклад - женилися, вінчалися, присягалися, а тепер живуть так, що Бога там поряд точно немає...

 

знав сім"ю-з точністю з такими самими відносинами,тільки що після хвороби лежала дружина..і чоловік її щодня з третього поверху (ліфту не було)зносив на руках на вулицю щоби подихала свіжим повітрям..
не задрю тій сім"ї але заздрю таким стосункам...по доброму заздрю!

 

Щлюб - це не нав*язане кимось зобов*язання,примус,компроміс, як би мало виглядати з Вашого допису. Шлюб - це ласка Божа,Благодать.
Не уявляю який приклад Ви спостерігаєте,про яких людей говорите.
Мені ж вигладає на те,що люди,про яких розповіла,живуть у Богом благословенному шлюбі.

 

спостерігаю за своїми сусідами, які шлюб, безумовно, брали у церкві, довго вирішували, де саме вінчатися, хто їх буде вінчати, готувалися і т.д. (а краще, як на мене, думали б не про священника, а зазирнули собі в душу, але то звичайно, зі сторони легко поради давати). Ну, але загалом зараз живуть так, що не дай Боже нікому... От я й кажу - шлюб у церкві далеко не запорука отого благословення, про як Ви пишете.

 

ІМХО, коли люди кохають один одного і хочуть бути поряд, таке питання не повинно виникати..

 

Незапорука. Але добрий початок, та стежка по які Господь нам каже йти. А вже, як Ви її пройдете і з чим прийдете,в кінці тої стежки, до Господа то вже залежить від Вас.

 

1) Люди, які вирішили просто так жити, захищені тільки власним словом... практика показує, що у наш час сила того слова дуже легко ламається під впливом обставин. Той, у кого слово справді сильне, зможе пройти крізь життєві негаразди і такій людині, напевно, ожружуватися не обов"язково... я таких людей не зістрічав
2) Люди, які просто розписалися в ЗАГСі, вже мають додатковий "захист": певні обов"язки накладає держава, закони... (+ слово)
3) Люди, які взяли шлюб, перебувають під захистом Бога. АЛЕ!!! Якщо вони будують свою сім"ю не у формі трикутника, де вершиною є Госоподь, то й захист Богом такої сім"ї відповідний...

П.С. Універсального правила нема і обов"язково треба розбирати кожен конкретний варіант. Комусь одружуватися просто необхідно, щоб навчитися переступати через себе, свою гординю, вчитися жертвувати (н.п. заради дітей)... а комусь не варто поєднувати своє життя із життям іншої людини.

Якось Сократа його учень запитав:
- учителю, одружуватися мені чи не одружуватися.
Відповідь була прекрасною:
- одружуйся! Буде гарна жінка - ти пізнаєш істинне щастя, а як буде погана - станеш філософом! (у самого Сократа жінка була дуже сварлива...)
отаке... ггг

 

Шлюб - це стан душі. Ти до нього або готовий, або ні. І ніякі інші стимули не здатні на мене особисто впливати у цьому питанні

 

Вибачте, але мені постійно хочеться поставити крамольне запитання: а що, Бога хтось прямо запитав, схвалює Він ось саме цей вибір і цей шлюб, Він його - благословляє?
Адже священник повінчає кожну пару: і ту яка добре пізнала одне одного і робить це "при ясній пам'яті", і ту яка у "рожевих окулярах", чи в якій одне з подружжя сприймає віру і її постулати як керівництво до дій, а інше - як данину традиції і т.і.
Може, якби запитали б Бога, то він би сказав що цих людей не благословить на завідомо нещасливий шлюб (бо - "не пара", помиляються ці молоді люди)...
Колись таку роль (благословити-не благословити) на себе брали батьки. Розумні розпоряджалися цією роллю розумно, заперечуючи проти вибору дітей лише в крайньому разі (до речі, українське "шлюб-злюб" показує що шлюби укладалися з любові - і в основному батьки були як контролери "на виході", а російське "брак-брать" ймовірно, криє трохи більший примус хоч то лише припущення. "слюбится" в російській носить інший характер: "стерпится - слюбится").
Нерозумні батьки були причиною трагедій, вважаючи пару "неперспективною" тоді коли її поєднувало справжнє кохання..

А от якщо, припустимо, молодь робить помилку, поєднуючи свої долі перед церковним олтарем, через те чи інше засліплення, невміння прогнозувати майбутнє за відсутністю життєвого досвіду, то навіщо їх вінчають і благословляють на це?.. щоб побільше помучилися потім?.. бо "муки" і "жертви", біль і страждання повинні множитися на землі, відбираючи сили в нікуди? щоб все життя поклали на "боротьбу" і так і до самої старості просварилися або замкнулися у відчуженні (кожен живе своїм життям і потай мріє про розуміння, яке інший не може йому дати, бо - інший, бо - не з тієї пари), сіючи навколо обізленість за те що мусять до смерті бути разом, аніж би краще сіяли любов і спокій для себе, родини, сусідів.. або в самотності, або у більш підходящій парі?

Я розумію, що якби церква дозволила уневажнювати шлюби з менш поважних, на її думку, причин, то почався б такий бардак.. але вважати "благословенним Богом" кожний шлюб, який благословив церковний обряд, не переймаючись тим яка пара його проходить і наскільки серйозно кожний ставиться до нього.. і що з цього приводу думає сам Бог.. батьки принаймні чітко кажуть свою думку: я на цей шлюб благословіння не дам/дам, бо бачу що тут щастя не буде/буде. (інша річ, що молодь все одно не вчиться на чужому досвіді, а хоче сама переконатися, інколи і слушно )

 

Як сказав мій друг після одруження : "Тепер я можу назвати її дружина. Бо дівчина - то якось не прикольно "
А я хочу сказати, що якщо плануєте разом мати дітей, то одружуватись треба. Всяке буває. Наприклад, ваша дівчина вагітна. І тут, не дай Боже, звичайно, але для прикладу, вона вмирає при родах. Дитину вам так просто не віддадуть, а прийдеться довго і нудно доказувати, що дитина ваша.

 

От начиталась вашої теми, питаю свого окольцованого щойно:
- А ти чого мені пропозицію зробив?
- Бо так прийнято...
- Що чесно?
- А що ти хотіла почути?
І нащо я питала, тепер сиджу і дуюсь))))
Я от собі думаю, що шлюби придумала влада, ну чи Бог, чи обидва варіанти одразу, для того, щоб був порядок. Діти, внуки, спадок, житло бла-бла-бла... Як альтернативу згадався мені з фільму Аватар один момент, коли синя дівчинка з наполовину синім хлопчик під "ивою"(може наплутала вже) побралися, ну тобто в них був перший статевий акт в певному "священному" місці. Ото і маєте причину "берегти" себе до шлюбу, бо як не втерпиш, ну то вже жонатий))) і мусиш з тою людиною все життя. І поняття розлучення ,я думаю, якби не існувало, то люби би дуже скоро вирішили для себе потрібно чи не потрібно одружуватися.
Я мабуть повторю свою вище вказану думку, але одружуватись потрібно для порядку. Бо в тому криється багато всього одразу. І тим "так", ти кажеш, так, я згоден проявляти терпіння, коли ти нестерпний/на, згоден/на любити, коли жахлива/вий, і коли найкраща/щий, бо постійно нагадувати мужчині/жінці, що давали таку обіцянку то важко буде, з часом забудеться, що обіцяли, а так тиць штамп під носа, "обіцяв/ла"!, так що прасуй шнурівки/ремонтуй кран, бо ж обіцяли, і на ціле життя обіцяли..

 

Як на мене, то одружуватися треба. Правда тільки тоді, коли цього справді хочеш... І ніколи не треба зважати на друзів, родичів і тд., які хтіли б погуляти на твоєму весіллі, бо їм, бачте нудно...або як ж так - тобі стільки вже років, а ти не одружений чи незаміжня... І не треба принців чи принцес шукати...Їх не існує, бо казки залишилися в дитинстві...Є реальні люди, які плямкають коли їдять, шморгають носом, в них вискакують прищі і бувають метеоризми чи запори... І одружуватися треба тоді, коли приймеш людину зі всім перерахованим вгорі...

 

Шлюб-це дуже велике, насамперед духовне таєнство, хоча я б не применшував його фізичну вагу =).
Для щасливого духовного шлюбу повинні бути виконані умови:

1. Благословіння Батьків (Шануй батька і матір)
2. Благословіння церкви (Що зв'яжете на землі те буде зв'язане на небі)
2.1 церква не уособлюється таїнством постояти і послухати священника
2.2 церква не дасть благословіння коли я навідую церкву на пасху та на різдво (тобто дасть але таке благословіння буде марним і виявиться формальністю)
3. Благословіння Боже (витікає з вище наведених двох параметрів)

Взагалі Благословенні шлюби як духовне таїнство мають багато залежностей і іноді невиконання одної перекреслює всі старання (взяти хоча б Назореїв, які з дитинства посвячені Богу на служіння і не важливо скільки часу вони назорействували, якщо раптом з їх чи не з їх вини був провалений хоча б один пункт назорейства (поруч померла люина і падаючи зачепила тебе), всі дні посвячення анульовувались, назорей обстригав голову і мусів очищатись та починати все з початку). До шлюбу також потрібно ставитись дуже відповідально, якщо люди хочуть щоб благословіння їх роду було "до сотого покоління".
З.і. все вище описане стосується виключно людей, які усвідомлюють що таке авторитет Бога. для інших все вище описане не діє... тобто діє але по іншому =)

Пруф лінки, наведених цитат з Біблії можна пошукати в електронних версіях Біблій

 

Після того якя тут начитався різних думок що до одруження мені знову стало страшно, Мабуть я ніколи так і не рішуся на такий крок. Що мені можите порекомендувати?

 

Хлопчику!!!!!Чим ви перймаєтесь?Якщо кохаєте і вас кохають женіться на здоров"я....Любіться все життя, а якщо відверто сумніваєтесь,то вже напевне якась тріщинка у взаєминах,тоді думайте,Повірте,якби все було по-справжньому, ви б навіть не задумувались, а так...

 

Цікаво про що такий женюх задумувався
http://www.youtube.com/watch?v=OE1PQvEsUJ0