І таких багато. Скажу Вам секрет - ці люди не припускають, що їхній шлюб Можливо тому, що вони не А ще підозрюю, що більшість з них думає не про уявне осягнення уявної єдности... )))
Можливо, але статистика стверджує, що значно більше шлюбів є невдалими і приводять до розлучень. Я писав саме про такі шлюби...
Я поняття не маю, що це таке. Але оскільки бачу, що Ви носитесь з цим осягненням, як курка з яйцем, то підозрюю, що для Вас воно дуже важливе. Не хочу навіть запитувати, що воно таке - у кожного свої цінності. Але ми тут говоримо про (не)обхідність одруження, а Ви ще якось невизначились.
Ви собі уявляєте, скільки самотніх людей буде, якщо до всіх підходити з такими мірками?.. Чи багато нині мислителів-філософів, здатних розмовляти у подружжі на такі теми і на такому рівні, обговорюючи такі речі.. Це велика розкіш - зустріти мислячу, об"єктивну до себе і іншого, інтелігентну освічену людину, яка би відповідала водночас і іншим важливим критеріям (щодо матеріальної незалежності, симпатії і т.і.) Розкіш шукати таку людину, яка прагне осягнення єдності (а не 1) гарячого борщу, 2) розуміння і підтримки, 3)дерева-сина-дому,4) інших вигод сімейного життя) може позволити собі не кожний. Бо є ризик пролетіти крізь життя - в той час як інші хоч не на "відмінно", але якось житимуть і роститимуть дітей, розлучаючись з одними і знову одружуючись з іншими.. живучи погано -але таки разом.. Не певна що лише юридичний шлюб тримає людей разом якщо вони погано живуть. Часто це є майнові питання, залежність (і садо-мазо теж) і т.і. Так само і без шлюбу люди би не могли поділити житло і не хотіли на старість літ ставати бомжами.. В принципі, я з Вами згодна, Ви все вірно кажете. Але поки немає готовності до "осягнення єдності" - люди і бояться шлюбу, оскільки не впевнені що обидвоє налаштовані назустріч (і думають, що відхилятимуться). Власне, шлюб і символізує межу, на якій люди розуміють що прагнуть єдності - єдність же символізують і ВСІ етнічні обряди: зв'язування, інша символіка злиття двох в одне.
Впевненості не буде навіть після шлюбу. В мене знайома теж не знає чи їй потрібен шлюб. Вони живуть разом, їм вже біля 30-ки. Але вона знає, що її вибір - то на все життя і не хоче іншого. А якщо Ваш хлопець хоче ще шукати, то нехай шукає і не морочить Вам голову. Якщо вже знайшов, то нехай одружується. А розвестись в наш час то не проблема, та навіть і не сором.
Якщо в вас є такі думки, то та: краще не одружуватись... Все ж повинна бути взаємна впевненість у парі, для створення сім'ї!..
Взагаліто не потрібно, просто так склалось історично в процесі розвитку суспільства, яке могло розвинутись і по-іншому.
Взагалі-то, шлюб - це лише традиція, доволі абсурдна і безглузда. Як на мене, світ би став кращим, якби від неї відмовились. Але мушу визнати, що з юридичної точки зору шлюб є виправданим за умови, що в сім"ї є діти, спільне майно, проблема спадку, громадянства тощо.
Ясно шо треба. Ше місяця не пройшло як живу сама, а вже-м стикнулася з дуже серйозними проблемами ... ну як би то вам сказати ... проблема власне є одна, але дуже серйозна ... ну не можу я банки відкривати сама. Вчора банку меду купила-м і не могла відкрити. Ой намучилася .. А сьогодні те саме з банкою соусу
Я уже приводил эти слова на другом разделе. Повторю их и здесь. Ученики Сократа, спросили у него: нужно ли человеку жениться. Сократ ответил -нужно! Женишься на хорошей - станешь счастливым. Женишься на плохой - станешь философом.
А мені Епікур більше подобається Щастя в кожного своє ) А штамп в паспорті - це лише папір і чорнило. нічого більше
Ну что же, не зря говорят: красиво жизнь не запретишь! В каком-то смысле это можно отнести к философии Эпикура: получение от жизни максимального удовольствия. Я понимаю, что это предельно упрощённое, но по сути верное изложение главного принципа его философии. И, конечно, нравится их тезис, что человек должен жить для счастья. Если бы это ещё и получалось осуществить!....
Ех... А чи знаєте ви, що на думку Епікура найвище задоволення - задоволення від інтектуальних розмов з розумними людьми? Хоча жінок і вина він також не цурався) І ще важливо зазначити, що Епікур говорив про задоволення, а не щатся. А загалом я не думаю, що він чи будь-який інший філософ мав претензію на істину. Бо істини нема, а навіть якби була, то нема критерію, щоб її визначити (перефразовую скептиків). Що ж стосується досягнення щастя, то "Нема шляху до щастя, щастя - це шлях" (Будда). П.С. Прошу вибачення за мою любов до перефразовування чужих думок
С Буддой поспорить трудно. Даже не потому, что за его словами громадный нравственный авторитет. Просто ещё и потому, что это, наверно, правда. Ну а насчёт высказывания чужих мыслей - да все мы неоригинальны! Это редчайшее везение или удача - высказать что-то своё! ---------- Додано в 23:51 ---------- Попередній допис був написаний в 23:49 ---------- Ну и лёгкие вопросы Вы находите! Если бы я знал, что нам может помешать быть счастливым, я бы этого обязательно смог избегнуть! Но - не получается!
Любование красотой, получение от созерцания красоты удовольствия - это тоже близко эпикурейцам. Хотя Вы, шановный Ромко, ощущаете себя погружённым в эту субстанция, но при этом замечаете красоту. Или нет?