Злочини НКВД

Навчіться вже перевіряти і користуватися googлом. Заводьте на гугол саме початок "брехливого" тексту і він одразу надасть Вам і ПСС і том і таємне листуванняч "дєдушкі Лєніна". Хай щастить!!

 

Сотрудники НКВД в сталинской людоедской античеловеческой мясорубке деградировали. Тем более, что и над их головами постоянно зависала сталинская секира (после каждого витка репрессий расстреливались десятками тысяч как отработанный материал, негодный к дальнейшему использованию). По существу они были уже душевнобольными.
А на войне такие субьекты и творили немыслимые зверства. НКВДист - садист в той панической обстановке, оставаясь лицом к лицу со своми беззащитными врагами, имея приказ на их уничтожение, отводил
"душу".
Подобным образом, вступив в 1944 -1945г.г. на территорию противника, "вели себя" но уже по отношению к мирному населению и те, кого НКВДисты гнали, стреляя в спину, в атаку на немцев.
http://www.day.kiev.ua/238433

«Силою зламайте расову зарозумілість німецьких жінок, візьміть їх як заслужений трофей!» Ілля Еренбург, радянський письменник-пропагандист
http://www.unian.ua/news/435243-zvaltovana-peremoga.html

 

Злочин НКВС.У Старобільську відбулася поминальна богослужебна відправа за загиблими польськими офіцерами, які у 1939-1940 роках перебували у місцевому таборі військовополонених. Після розподілу Польщі у жовтні 1939 року до СРСР було інтерновано та депортовано сотні тисяч польських військовослужбовців. У полоні опинилося близько 130 тисяч солдат та офіцерів. До табору в Старобільську, розташованому в колишньому православному жіночому монастирі, було направлено близько 3900 офіцерів, у тому числі 8 генералів, 380 штабних офіцерів, 3480 офіцерів, 12 капеланів. У березні 1940 року військовополонених почали перевохзити до Харкова, де їх було розстріляно та поховано неподалік району П"ятихатки. Безпосередньо у Старобільську поховано 48 польських офіцерів, які померли від хвороб або були вбиті під час спроби втекти. На кладовищі стоїть 48 безіменних хрестів, список похованих досі повністю не встановлено.
У заході взяли участь віцеконсул Генерального консульства Республіки Польща в Україні Аніта Сташкевич, члени Луганського областного товариства любителів польської мови та культури "Варшава" ім.Марцеля Река, обласної Спілки поляків "Полонез", представники польської діаспори Луганської та Харківської областей. Учасники поминальних заходів поклали квіти до могил польських офіцерів на міському цвинтарі та до меморіальної дошки у Старобільському монастирі, де у 1939-1940 роках перебували ув"язненні офіцери Війська Польського. Луганська обласна державна адміністрація та обласна рада впродовж 20 років надають організаційну та фінансову допомогу польським національно-культурним товариствам у проведенні цього заходу.[CENZ][/CENZ]

 

Зовсім не випадково назвали так цю організацію. Дуже вона схожа на іншу організацію - іНКВіЗ(С)ицію (inquisition анг.). Фактично виконувала ту же саму функцію - терор інакомислячих.

 

Злочини НКВС.У Миколаєві, в кафедральному соборі Різдва Пресвятої Богородиці, зберігаються останки трьох новомучеників Василівських. Їх канонізував 10 серпня 2008 року предстоятель Української православної церкви Блаженнійший Митрополіт Київський і всієї України Володимир із сонмом архіреїв УпЦ.
Жителів села Василівка Снігурівського району - настятеля церкви Різдва христового ієрея Сергія Штенка та мирян Прохора Бунчука (церковного старосту) і Кирила Приймака ( попечителя церкви) - замордували 26 квітня 1922 року в балці поблизу Снігурівки під час кампанії радянської влдади з вилучення церковних цінностей. Коли у день їхньої мученицької смерті, у 2008 році, на цьому місці настоятель Василівської церкви Валентин Рак служив заупокійну літію, на небі з"явився великий хрест. І нині, в очікуванні дива від Василівських новомучеників, ідуть віряни до олтаря кафедроального собору Миколаївської епархії...
Село Василівка немале - понад 800 душ. Місцева релігійна громада із покоління в покоління передає кращі традиції православної віри та береже свою історію. Так , у 1898 році випускник Одеської духовної семінарії ієрей Сергій Штенко був призначений настоятелем церкви Різдва Христового. Красивий храм із каменю, збудований у 1896 році, на пожертви парафіян,- окраса тутешніх мальовничих околиць. Та, як відомо з архівних джерел, ще у 1790-му в селі вже була церква-дерев"яна. Цікаво, що село це невдовзі після свого заснування стало зватися Отобєдо-Василівкою, і лише через півтора століття знову стало просто Василівкою. Зміну назви пов"язували з тим, що начебто Катерина ІІ, їдучи з Кременчука у Херсон, зупинялася в тутешнього священника. Й подарувала золоту чашу на будівництво сільської церкви.
Чи була та чаша насправді, хто зна. Якщо була, то за неї, напевно, й побудували (чи перебудували) попередню церкву. Але та оповідка будила азарт до легкої наживи у гарячих головах представників нової влади, які навесні 1922 року кинулися виконувати вимоги декрету Всеросійського центрального виконавчого комітету "Про вилучення церковних цінностей для боротьби з голодом" та декрету Всеукраїнського центрального виконавчого комітету "Про передачу церковних цінностей у фонд допомоги голодуючим".
Ця тема добре досліджена Миколаївською епархією, священослужителі якої провели багато часу в архівах. Усі свідчення старожилів та знайдені матеріали викладено у книжці "Житіє Василівських новомучеників", виданій у 2008 році з благословення Високопреосвященнійшого митрополита Миколаївського та Вознесенського Питирима.
Установлено, що міліціонер Єгоров не раз приїждав у село, вимагав "Катеринине золото" - хрест і чашу. Люди пояснювали, що у храмі чаші немає, але він не вірив. Якось знову з"явився на подвір"ї, казав старості Прохору Бунчуку, що прийшов для перевірки церковного начиння. Забили дзвони, збіглися парафіяни (більше - жінки) і не дали осквернити святе місце.
Влада назвала інцидент бунтом, прислала у Василівку озброєних червоноармійців. Людей до крові били нагайками, дві жінки (як задокументовано у свідченнях) від побоїв померли.
-Сильним у відстоюванні православної віри був отець Сергій, настоятель Василівської церкви, каже голова Снігурівської райради Валерій Козирєв. -Образ порядного, освідченого і доброго священослужителя та духовного вчителя оберігають наші земляки. Минуло дев"яносто років від трагичної смерті трьох новомучеників, а люди зберегли у серцях пам"ять про ті жахливі події. Оповідь про смерть цих трьох православних - потрясіння, трагізм їх доль - драматичні сторінки історії Української православної церкви. Їх замучили як за інквізиторів... Люди одразу встановили хрест у балці, на місці їх загибелі, та доглядали могилу на теріторії церкви, де було поховано нещасних. Багато разів, і до війни , і після, монументи скорботи знищували, могилку зрівнювали із землею, але вночі люди все відновлювали, висаджували квіти, і так велося, аж поки не прийшла незалежність...
Важко впоратися з емоціями коли читаєшь рядки з документальної книжки "Житіє Василівських новомучеників":
"...Вночі у дім попечителя церкви Кирила Приймака зайшли озброєні червоноармійці. Добре повечерявши, солдати забрали з собою господаря. Тоді арештували і отця Сергія Штенка та Прохора Бунчука (разом із сином Микитою), і на скрипучій підводі поїхали на Снігурівку.
Чекисти глумилися над своїми жертвами, посипаючи їх брудними лайками. Священик благав схаменутися, та коли зрозумів, що наближається смерть, став молитися. Це ще більш розлютило червоноармійців. Вони накинулись на нього і шаблями стали рубать йому руки. Прохор Бунчук кинувся рятувати отця Сергія, та у ту ж мить був розстріляний упритул. У темряві виникло сум"яття, і його син Микита зіскочив із підводи, зник у кущах. Втеча ще більш розлютила чекістів. Вони зупинили коней і стали люто бити церковного попечителя і священика. Отцю Сергію вибили зуби, відрізали вуха, кололи шаблями тіло, звіріючи від крові.
Страждальця вивезли за Снігурівку і зупинилися у балці, де було три криниці: одна із солоною водою, дві-із прісною. Стікаючи кров"ю арештовані просили пити, та п"яні охоронці давали їм солону воду, далі мучили їх, продовжуючи тортури до світанку. Тоді зняли голову попечителю, кинули її собакам, яких у балці збіглося на запах крові.
Тіла знайшли діти, які гралися у балці. Люди зібрали останки і перевезли у церкву, де відспівали покійних та поховали на церковному дворі.І лише через кілька днів після похорону дочка Кирила Приймака Мар"яна знайшла у балці голову свого батька. Не витримавши потрясіння вона збожеволіла. Люди захоронили голову у тій же братській могилі на теріторії церкви".
...За рішенням Священного Синоду більше року після канонізації мощі трьох місцевошанованих новомучеників перебували в кафедральному соборі Різдва Богородиці. Потім з благословення Владикі Питирима мощі Прохора Бунчука було перевезено до чоловічного монастиря святих рівноапостольних Костянтина та Єлени в село Костянтинівка Жовтневого району, а Кирила Приймаченка - у Василівську церкву, що у Снігурівському районі.
Дивом, у подарунок нам від святих Василівських новомучеників, є те, що майже неушкодженою збереглося стародавнє церковне Євангеліє на грудях отця Сергія, хоч у землі пролежало рівно 90 літ! За ним і ідентифікували особу священика у братській могилі трьох мучеників.
... Шостим Євангельським блаженством є твердження: "Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать". У Василівських новомучеників чисті серця перед нащадками. І приклад їх життя - урок стійкості для наших сучасників, унаслідування історії українського народу.

 

Убиті в урочищі Сандармох. Підмогильний - попередник Камю і Сартра

 

http://www.youtube.com/watch?v=Ql7sljLg3og

 

Це океан зла і жорстокості.

Нижче мовою оригінала.
http://www.diletant.ru/articles/4843856/

Красный террор Ленина-Троцкого 1918-1922 гг.
05 сентября //00:00

«... Никакое воображение не способно представить себе картину этих истязаний. Людей раздевали догола, связывали кисти рук верёвкой и подвешивали к перекладинам с таким расчётом, чтобы ноги едва касались земли, а потом медленно и постепенно расстреливали из пулемётов, ружей или револьверов. Пулемётчик раздроблял сначала ноги для того, чтобы они не могли поддерживать туловища, затем наводил прицел на руки и в таком виде оставлял висеть свою жертву, истекающую кровью... Насладившись мучением страдальцев, он принимался снова расстреливать их в разных местах до тех пор, пока живой человек не превращался в кровавую массу и только после этого добивал её выстрелом в лоб. Тут же сидели и любовались казнями приглашённые «гости», которые пили вино, курили и играли на пианино или балалайках...»

Цитаты Ленина:

«Чем большее число представителей реакционной буржуазии и реакционного духовенства удастся нам по этому поводу расстрелять, тем лучше. Надо именно теперь проучить эту публику так, чтобы на несколько десятков лет ни о каком сопротивлении они не смели и думать».

«Мы не ведём войны против отдельных лиц, мы истребляем буржуазию как класс. Не ищите на следствии материала и доказательств того, что обвиняемый действовал делом или словом против советской власти. Первый вопрос, который вы должны ему предложить, какого он происхождения, воспитания, образования или профессии. Эти вопросы и должны определить судьбу обвиняемого».

«Воля России», 1920, N 14

«Ты, коммунист, имеешь право убить какого угодно провокатора и саботажника, если он в бою мешает тебе пройти по трупам к победе».

«Народная Власть», 1919 г. 24 января

«Для расстрела нам не нужно ни доказательств, ни допросов, ни подозрений. Мы находим нужным расстреливать и расстреливаем. Вот и всё».

 

Ех... Ще би джерела на ці цитати, їм би ціни не було...

 

"Це океан зла і жорсткості"===============

А в бушущем океане "не обойтись без кормчего". Был кормчий и в том океане -Ленин. Он же и творец этого океана и кровавых ураганов.
"Ленин - убийца и преступник мирового масштаба".
Уинстон Черчилль: "Ленин был ввезён в Россию в опломбированном вагоне как чумная бацилла».
"Ленинизм – страшнее (фашизма). Это тирания против всего человечества. Отрицание свободы, всех прав, в том числе на жизнь, совести и морали. Отрицание всего святого."
Ленин (на 3-м съезде комсомола в 1920г.):"«Ми у вічну моральність не віримо і казки про вічну моральність відкидаємо... Для нас моральним є все те, що служить справі визволення пролетаріату».
Команды кормчего его комиссары, большевики выполняли беспрекословно: в них - смерть. И поощрения палачам: "…прекрасный план! Доканчивайте его вместе с Дзержинским. Под видом «зеленых» (мы потом на них и свалим) пройдем на 10-20 верст и перевешаем кулаков, попов, помещиков. Премия: 100.000 р[ублей] за повешенного."
(ЗАПИСКА Э.М. СКЛЯНСКОМУ Конец октября – ноябрь 1920 г)
Из письма Л.Д. Троцкому от 22 октября 1919 года:
«Покончить с Юденичем (именно покончить – добить) нам дьявольски важно. Если наступление начато, нельзя ли мобилизовать еще тысяч 20 питерских рабочих плюс тысяч 10 буржуев, поставить позади их пулеметы, расстрелять несколько сот и добиться настоящего массового напора на Юденича?»
...................................................
Ранее уже рекомендовал по этому вопросу книгу знаменитого российского писателя, патриота России, аристократа из крестьян Солоухина - "Читая Ленина".

 

Ех... Ще раз напишу те саме.

Зрозумійте, панове, мені большевізм такий самий за природою, як і нацизм. Але істина дорожче!

 

Одне й те саме. Ставте на Гугол інформацію, яка є на Ваш погляд сумнівною і знаходьте підтвердження чи спростовуйте. Або читайте друковану літературу, яка побачила світ після 91-го, журнали, газети, тільки не "жовті, у Вас у клюбі є на це час. Чи може весь масив пАлковник постачає?

 

1."Важнейшим из всех искусств для нас, является кино";
2."Учиться, учиться и учиться!"
3."Чим більше число реакційного духовенства і реакційної буржуазії нам(...) вдасться розстріляти, тим краще". іт.д...
19 березня 1922р."таємно".Лист до членів Політбюро ЦК РКП(б).(На гугол цю фразу..)

 

Сталинские палачи-рекордсмены

Сталинисты и советские патриоты незаслуженно умалчивают о ещё одном типе «стахановцев» – палачах НКВД. Среди них есть настоящие рекордсмены: генерал Василий Блохин лично расстрелял 20 тыс. человек, Пётр Магго – 10 тыс. Большинство из палачей умерли своей смертью, похоронены с почестями и до сих пор чтимы силовиками.


Один из таких мастеров, настоящий рекордсмен – Василий Михайлович Блохин. За свою долгую трудовую биографию генерал-майор Блохин лично расстрелял около 20.000 человек. Два других призёра – Пётр Иванович Магго и С.Н.Надарая – остали с большим отрывом: всего примерно по 10.000 расстрелянных на каждого.

Василий Иванович Блохин предварительно облачался перед расстрелом в соответствующую кожаную униформу – фартук ниже колена, краги и картуз. Любил до расстрела и после не спеша выпить чаю. Ещё он с детства любил лошадей (ребёнком 10-ти лет он подрабатывал пастухом), и в перерывах между работой рассматривал иллюстрированные книжки про них. После его смерти осталась библиотека из примерно 700 книг о коневодстве. Умел расслабляться человек.

Кстати, именно Блохин руководил расстрелом в Катыни, и лично расстрелял там около 700 поляков.

В 1991 году на допросе в Генеральной Военной прокуратуре СССР один из членов этой расстрельной команды, бывший начальник УНКВД по Калининской области Токарев рассказывал:

«Яблоков (следователь): Если я правильно понял, польских военнопленных расстреливали из «Вальтеров». Да?

Токарев: Из «Вальтеров». Это я хорошо знаю, так как привезли их целый чемодан. Этим руководил сам Блохин. Давал пистолеты, а когда заканчивалась работа – пистолеты отбирались. Забирал сам Блохин».

Похоронили Василия Ивановича Блохина в 1955 году на Новодевичьем кладбище. Там же, на почётных местах, похоронены и другие сталинские палачи (в т.ч. призёр Магго). Правда, после ареста Берии Блохина лишили звания генерал-майора и 8 орденов, а также пенсии в размере 3150 рублей (средняя зарплата по стране тогда была рублей 700). Блохин не выдержал таких «репрессий» и умер от инфаркта. В конце 1960-х посмертно звания и ордена ему вернули, фактически реабилитировав....



Полностью здесь : http://ttolk.ru/?p=15741

 

Ціхо...нізя ображати...
Вони ж всього навсього нищили тих,хто проти савєцькой власці.



Зараз виступить з гарячим захистом Василь,отой Блюм(з дєцкого садіка),Дальнєвосточнік і вся їх рать.
І будуть операвати фактами і повторяти совєцьку бредятину.

 

Громадная помеха в борьбе - отсутствие чекистов-украинцев

 

Ще один етап геноциду. Як убивали в'язнів у тюрмах 1941 року



http://img.istpravda.com.ua/images/doc/1/8/1825354-a076-1.jpg

 

шнурi чоловiк у вiйськових штанях i чоботах. Його рiст вищий за той гак. На стiнi вишкрябаний напис: “Да здравствует свободная Россия”. Жертва – майор радянської авiацiї.
Я конечно извиняюсь,но как можно было по штанам и обуви,что человек,майор авиации? Воинское звание погибшего они могли определить только при наличии ромобов,шпал,кубиков на петлицах гимнастерки.Сомневаюсь ,чтобы это кто то оставил у заключенного.

 

У 88-89 роках ми об"їздили майже всю Львівську область,частину Тернопільської.
Скільки записано отих спогадів....стільки вислухано.
А,коли побачив власними очима отаке захоронення...то...
Назвати совєтів звірами - образити звірів.