Псевдослов'янізм у гібридній війні проти України

Способи ведення гібридної війни проти України, яка, очевидно, почалась не у останні роки (дивіться матеріал на цю тему під назвою - Гібридна війна проти України почалась у 16-17 столітті?), мали та мають, у сфері ідеологічній, дуже конкретні та зрозумілі форми.

До таких безпосередньо можна віднести:

- інформаційне руйнування чи вимивання історичної пам’яті народу-жертви;
- зосередження атак на його традиційних та світоглядних цінностях, приниження цих цінностей;
- нав’язування зумисно викривлених понять не вповні зрозумілих для народу-жертви;
- введення в ужиток псевдо цінностей, які руйнують історичний код народу.

Так особливого удару нині завдається по поняттю слов’янства, яке наші давні предки розуміли як духовно-світоглядну спільність світлих душею людей, яка живе по законах Творця та відає Праву – вищий вселенський закон світоустрою.

Особлива активність у цьому належить ідеологам «русского мира», які усіма можливими способами намагаються переконати усіх навколо, що центр слов’янства знаходиться у Верхів’ях Волги, і що різні форми місцевої окультності (одінства, перунізму, шаманізму ) і є нічим іншим, як «справжньою» слов’янською духовністю.

Весь цей окультно-ідеологічний сурогат від адептів «русского мира» отримав нині чітку назву - псевдослов’янізм.

Матеріал про псевдослов’янізм, про його появу та підґрунтя, читайте у статті
"Псевдослов'янізм та слов'янські цінності" на -
http://horber.livejournal.com/563.html


(Татуювання "Перун" у представника "русского мира")

 

Псевдослов’янізм – одна з форм мімікрії (приховування своєї суті від оточення) тієї ідеологічної конструкції, яка носить назву «русского мира».
Така мімікрія - це спосіб видати себе за те, чим насправді не являєшся.

Через таку мімікрію «русский мир» намагається розкласти, а далі і поруйнувати, правдиву слов’янську історію, слов’янський світогляд та слов’янську духовність з середини (ми ж «свої»!), з метою підкорення сусідніх народів.

«Русский мир» - ідеологічна конструкція не нинішнього часу. Історія виникнення такої криється у глибині віків. Початком формування такого можна вважати час проникнення яхветичного елементу та його ідеології на Верхню Волгу, у середовище угро-фіннів (першої його жертви) та венедів, ще до нашої ери.
Про це у статті http://www.uamodna.com/articles/taemnyci-istoriyi-ukrayiny/


(Розселення фінно-угрів Верхньої Волги у 8-9 ст.н.е.)

Але посилення такого елементу, його закріплення у регіоні як домінуючого ядра, відбулось у період у 10-13 ст. н.е., час закладання тла майбутнього московського етносу та появі у регіон варягів (войовничих яхів), які потрапили у слов'янське оточення раніше, ще до нашої ери, та називали себе у 9-10 ст. н.е. руссю.



Сприяла цьому процесу і політика київських Рюриковичів, які були вигнані з території Роської держави (майбутньої України) у середині 12 століття (Юрій Довгорукий та його родина), і які очолили варягів та процес формування авторитарного утворення на Верхній Волзі (у Володимиро-Суздальському князівстві), населення якого складали фінно-угри, яхи-варяги, мосхи (родичі азійських яхів, колишні масагети).

Етнічний процес створення русского субстракту набув прискорення після приходу на Волгу (з прабатьківщини на Південному Уралі та Східному Каспії) головного ядра азійських яхів, очолених Батиєм, знаних нами під назвою татари. Татари зайняли усі угро-фінські та венедські землі, аж до Прибалтики.



Завершився цей процес у 15-16 століттях, коли південні яхи (татари, засновники Золотої Орди, до якої приєднались князівства Верхньої Волги), після їх ослаблення і втрати Сарай Бату (столиці Золотої Орди), зробили ставку на варяжську Москву та повністю злились з московитами. Цей субстракт забажав називатись подібно північним яхам-варягам (тепер верховодам на землях Золотої Орди) - русскими.
У 17-18 ст. яхівський конгломерат став набувати головних ознак та форм "русского мира". За Петра І він швидко та агресивно почав формувати свою імперію, мімікруючи під слов'янство та завойовуючи його землі...

Недарма, з початку 19 століття у європейському ужитку з'явився влучний та глибокий вислів, авторство якого приписується багатьом знаним особам, включаючи О.С. Пушкіна –
«Поскреби русского — найдёшь татарина»

(Джерело інформації - Поскреби русского — найдёшь татарина )

 

Ось що з цього приводу («Поскреби русского — найдёшь татарина») пишуть ті, хто цікавиться цим питанням:

Стаття "Исследования ДНК доказали, что русские не славяне, а татаро-финны"
Исследования ДНК доказали, что русские не славяне, а татаро-финны



Цитата з вказанної статті -
"«Российские ученые завершили и готовят к публикации первое масштабное исследование генофонда русского народа.
Обнародование результатов может иметь непредсказуемые последствия для России и мирового порядка» – так сенсационно начинается публикация на эту тему в российском издании «Власть».

А сенсация действительно получилась невероятная – оказались ложными многие мифы о русской национальности. В том числе выяснилось, что генетически русские – вовсе не «восточные славяне»..."

 

А ще значна частина сучасної Росії - юдейський Хозарський Каганат, який був вічним ворогом для Русі і всіх своїх сусідів.

 

Вияснілось???????????? Та, то вже давно відомо всім, хто в черепній коробці має сіру речовину замість гальмівної рідини, стєкломою ets.

 

Пане manur, не так усе райдужно...

І досі офіційна українська наука тримається карамзінсько-сталінської версії про єдиний слов'янський простір від Вісли до Волги.
І досі вона підтримує ідею про те що існувала міфічна східнослов'янська спільність, яка, нібито, породила россіян, українців та білорусів.
Мало того, вони розносять цю ідею усім світом.

Ось приклад московської (та офіційної української) моделі слов'янства у 7-9 ст.н.е. (карта з Вікіпедії)



За цією картою виходить, що, у 7-9 столітті, начебто, усе західне населення Верхньої Волги вже було слов'янським!
Чи не дивина?
Чи не антислов'янська та антиукраїнська позиція це?

До того ж зазирніть в українські шкільні, вузівські підручники та українські наукові видання, і побачите ту ж саму картину!
Виходить, що українська наука, свідомо чи не свідомо, множить антислов'янські та антиукраїнські матеріали?!
Ось приклади:
СХІДНІ СЛОВ’ЯНИ ТА ЇХНІ СУСІДИ - ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В СЕРЕДНІ ВІКИ - Історія України - 2015
Давні слов’яни

Повторюють карамзінсько-сталінську (нині московську та офіційну українську) позицію і усі науковці у світі.
Бо, поки що, віра у добре розкручені московські міфи, у переважної більшості європейців та американців, не подолана.
І це не дивно, з огляду на поблажливу до московських версій позицію української науки!

Приклад: так уявляють на Заході слов'янський світ (карта з англомовної Вікіпедії).



На цій карті у слов'янський світ, вповні свідомо, включається уся територія РФ, навіть її азійська частина!!!
А давні слов'янські території (найперше Україна) на мапі наче маленькі причіпки до земель "Великой России"! Бо центр ваги умисне переміщують в бік Уралу...

Чи не повний абсурд, при повній безхребетності української науки?

Так що, manur, гібридна війна не покидала і не покидає полів української та світової науки!!!!

 

Якщо вірити деяким російським " ПЕЙСателям изТОРии " - майже вся територія України - тюрки, то яке було розселення: словяни - проміжок тюрків - знову словяни?

 

Тут, Lanktocha, варто розрізняти два підходи до розуміння суті слов’янства:

1. Духовний (вимагає знань світоглядно-ідеологічного протистояння на планеті Земля на протязі десятків тисяч років, боротьби православ’я та ідеології антисвіту, про що майже нічого не відає наука);

2. Етнічний (до кінця наукою не вивчений, через перекрученість і нерозуміння його програмної суті).

Якщо спиратись на духовний аспект, то слов'янство – це спільність світлих душею людей з числа ноєвих народів, які пізнали і прийняли знання Прави (пройшли просвітлення), і які обрядово були посвячені у слов'яни. Вони - братство тих, хто здатен жити у Праві, відати Праву, славити її. Вони коло православних людей зі світлих народів.

Якщо враховувати етнічний підхід – то слов’янами можуть стати представники усіх народів ноєвого заселення, генетика яких дозволяє духовно зростати для життя у Праві.

Генетику таких народів може пошкодити лишень заняття чорно-магічними практиками та постійною темною окультністю, які роз’їдають світлу душу і перетворюють людину на раба антисвіту.

А тепер поглянемо на ситуацію у сусіда, на північному-східі, та оцінимо механізм появи псевдослов’янізму.

Субстрактом, який утворив етнічну основу північно-східного сусіда, стали венедські народи (на захід від верхів'їв Волги) та угро-фінські племена (на її берегах), які, у свій час, освоїли чорну магію одінізму.


Поширення одінізму у Європі у 3 тис. до н.е.

Значно пізніше ці народи були завойовані яхами (яхветом) - загонами, які прийшли на Верхню Волгу під назвою варягів (перша хвиля) з заходу. Ще пізніше, вони були підкорені яхами Прикаспію (татарами Батия – друга хвиля), які здавна сповідували темну окультність, подібну до одініства.

Суміш цих трьох груп європеїдного населення (венеди, угро-фінни, яхи-татари), наповнена носіями окультності, одінізму, перунізму, чорної магії, стала основою населення Московії у 16-17 столітті.

У місцевій московській традиції базовою стала суто яхівська ідеологічна основа (звіриний стиль, баба Яга-Яха, Кощій Безсмертний, леші, Перуни, Симаргли, Мокоші та різні темні істоти та духи антисвіту).

Радянська наука привчила увесь світ до того, що татарський елемент у цій суміші варто визначати за ознаками монголоїдності.
Проте це помилка!
Насправді, більша частина прикаспійських яхів-татарів, генетично не несли ознак монголоїдності, і виглядали як білошкірі європеїди (часто з рудими ознаками).
Саме це дозволило яхам з часом виставляти цю свою європеїдність як повну "слов'янскість" (ми ж не монголи!).



Нині псевдослов'янізм населення Верхньої Волги прикритий ширмою псевдоправослав’я та рекламуванням геному яхів-татарів як "слов'янського" геному, що є повною маячнею, з огляду на ігнорування духовної складової (знань Прави), того що є головним для слов'янства!

Апофеозом псевдослов’янізму у 21 столітті стала його найбільш агресивна ідеологічна форма, головний засіб гібридної війни з Україною, так званий «русский мир».

Саме його адепти усіма силами намагаються нині не дати можливості відродитися у Європі давньослов’янському, давньоукраїнському, давньоправославному світогляду.
Та чи вийде?

 

У боротьбі з псевдослов'янізмом важливе місце займає процес розвінчання основних міфів "русского мира".
А такі, як правило, формувались у силовий спосіб та століттями нав'язувались підкореним народам...

Ви ніколи не ставили собі запитання, чому Московія сформувала не "Русскую империю", а "Российскую"?
Чому вона принизливо називала Україну Малоросією, а себе величаво - Великоросією?
Та і як взагалі московити стали "россиянами", не маючи ніякого стосунку до назви Рось?

Проте, усе по-імперськи просто...
Вся ініціатива належить Петру І, який у пориві побудови імперії Романових, шукаючи підстав експансії на захід і південь, опираючись на досвід вигнаних з території Роської держави Рюриковичів (Юрія Довгорукого, Андрія Боголюбського та їх потомків), посягнув на давню назву слов'янської, української держави - Рось!

Петру І потрібні були мотиви для повного і безповоротного загарбання земель Росі-України, привласнення її історії, формування у її поневоленого народу комплексу неповноцінності - молодшого брата (малоросійства).

У темі "Як відтворити правдиву історію України?" -
є посилання на нову коцепцію історії України, яка враховує усі можливі історичні обставини.
Вони у статті "Таємниці історії України" -
http://sviatoiar.uamodna.com/articles/taemnyci-istoriyi-ukrayiny/

Ось цитата з цієї статті:

" ...трьохтисячолітня історія (України), може мати такий вигляд:

- Велика Сукупія - Артанія зі столицею у Арті (10-6 ст. до н. е.)
- напад готів, скотів та галів, руйнування Арти (564 р. до н. е.)
- карпатський та сарматський походи до Європи, визволення Арти (кін. 6 – 4 ст. до н. е.)
- реформи у Артанії, відновлення просвітницької системи (3-2 ст. до н. е.)
- побудова міцного духовного центру на місці Арти - Соуренжа, перейменування союзу у Дулібський ( 1 ст. до н.е. – 1 ст. н. е.)
- зміцнення Дулібії, побудова союзу слов’ян з гунами (2 – 6 ст.н.е.)
- зростання напруженості навколо Дулібії, проблеми з яхами-полянами (7 - 8 ст. н. е.)
- атака на Соуренж, реформи державного центру в Роксолані, перейменування Дулібії в Рось ( поч. 9 ст. н. е.)
- Рось у кільці ворогів, варяжська проблема ( сер. 9 – сер. 10 ст. н. е.)
- зрада Рюриковичів, захоплення варягами Київського уділу (межа 10 -11 ст. н. е.)
- війни Росі проти Рюриковичів, вигнання їх разом з варягами на Верхнє Поволжя (11 – 12 ст. н. е.)
- татарсько-яхівське нашестя на Рось (сер. 13 ст. н. е.)
- війна Трояні та волинсько-роських князів у союзі з Литвою проти яхів-татарів (сер.13 - сер. 14 ст.н.е.)
- реформи устрою держави з центром на Волині, перейменування держави в Волинь-Україну (14-15 ст.н.е.)
- побудова волинськими князями Запорізької Січі (кін. 14 – 15 ст. н. е.)
- розбудова держави Україна, боротьба з магнатством (16 – сер 17 ст. н. е.)
- війна магнатів та їх покровителів проти України (сер. 17 – поч. 18 ст. н. е.)
- окупація України Річчю Посполитою та Москвою, розгортання репресій проти рахмано-волхвівської системи (поч. 18 – кінець 18 ст. н. е.)
- поділ Речі Посполитої, захоплення більшої частини земель України імперією Романових, нищення усього рахманського та українського (кінець 18 ст. н. е. – поч. 20 ст. н. е.)
- спроба відновлення української державності, УНР (1917-1919 р.)
- захоплення України більшовиками (1918-1921 р.)
- Україна у складі СРСР, новітні репресії, голодомори, виселення (1922 – 1991 р.)
- незалежна Україна у спробах самоідентифікації (з 1991 року).

І хоча справжній літопис української історії ще не написаний, але його контури проступають у представленій вище моделі..."

Стосовно слов'янської, давньоукраїнської держави РОСЬ, то існування такої підтверджують написи на артефактах, про які пишуть різні українські видання.

Ось посилання на матеріал "Давня українська держава Рось та її велесовичні символи",
який опублікований на інтернет сторінках різних українських видань. Зацікавленим рекомендую ознайомитись -

Давня українська держава Рось та її велесовичні символи
Древняя украинская держава Рось и ее влесовичные символы
Древняя украинская держава Рось и ее влесовичные символы