...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

ага, моя бабуся моїй мамі (коли їй було 50 років) потрафила сказати, що та досі борщу не потрафить зварити...
в той час мене вона не чіпає. ТАК поставилося питання. думаю і у вас це вийде.

 

Адріасю, дорогенька, як я Вас розумію. Ви не одна. Я така сама, хоча в мене є чоловік і доношеній нормально народженій дитині вже 5 років. Практично через день відбиваюся від "тицянь писком у г..." від "дорогої" родини. Дитині в роддомі занесли стафілокок і через те їжа погано засвоювалася і дитина до року кожного місяця недобирала у вазі по кілограму - погана мама, бо "тримає дитину впроголодь, їсти не дає" (цитую дослівно свекруху). А дитині груди давалися за першою ж вимогою, всі прикорми, вітамін Д, все як має бути. "Та що в тому її молоку є, що в ньому є!" (цитую її ж). Дитина худорлява - мама гадь, с...чисько, корова, бл...дьська мама, перепрошую. Мама назвала дитину мавпочкою - тоді мама стара мавпиха. Дитина заплакала - маму під суд. Дитина впала чи вдарилася - маму на розстріл. И такая дребедень була в мене целый день. Ми живемо окремо - нічого, по телефону дістануть.
Адріасю, повірте моєму досвіду, молитва і час - двоє найкращих лікарів. Завжди так (зле) не буде. Після чорної смуги завжди іде біла. Ваша дитинка виросте, буде здоровенька, у Вас усе буде чудово, чого я Вам від щирого серця бажаю!

 

Значить так! Наказую ввести виробничу гімнастику!!! Стали напроти дзеркала, підтягнулися, розправили плечі, і... починаємо читати ранкову мантру -

Це мені таку мантру подарувала мама чоловіка (свекруха якось до неї не підходе... мама)
А ще вона інколи нагадує мені про цей віршик

 

Я нині вже не витримала тих постійних дорікань. Маман з самого ранку таким тоном до мене говорить що нема сили і я її повинна обслуговувати. А я начхала на всьо і сьогодні нічого не варила, бо не маю до того більше сили. А вона прийшла і каже - де моє мясо. Кажу, в морозилці. Хочете є клюски і каша і то всьо. Ми з дітьми тим обійшлись. А вона мені, мол ти нічого не смаж я їсти не буду. Нє то нє... велика проблема. А ще вона мені тут записала телефон до тата в Україну дзвонити а я його десь поклала. Сама забрала той телефон собі а на мене спихає що я загубила. Надоїло.
Кожного дня всі погані і всім незадоволена. То я неправильна мама і не вмію дітей виховувати а то я незадоволена собою, бо сиджу вдома. Блін... вона мол знає чи мені з тим добре чи ні. Це її жаба дусить що я вдома а вона мусить ходити на роботу. І постійно зять поганий.. а як тільки він щось починає робити, то зразу шукає де б то його вколоти і принизити. Зате так ся б*ють в груди що вони побожні, що нераз не маю сили.

Але то все мене дуже болить бо то має бути мені найрідніша людина а виходить навпаки.

 

Я взагалі не розумію ось такої постановки питання. Чому чужі діти добрі а свої завжди мають бути найгірші і самі погані. Що це значить не оправдати надій... а може не варто надто багато покладати на плечі дітей. Навіть якщо мої діти не закінчать великих університетів, народять багато дітей я їм ніколи не скажу що вони дурні бо он їхні друзі змогли добитись чогось а вони лишень дітей понароджували і вдома сидять.

Як он мені сказали кілька днів тому про одну жіночку, вона не така дурна як ти дітей родити. Вона артистка і живе з артистом якому державну премію дали.

 

Марусю, я розумію, що такі поради давати не можна, але.... Чи не можете ви мамі так натякнути, що в Америці є дуже гарні будинки для літніх, і якщо ваша мама вважає, що ви така погана, то, може, їй краще жити в одному з тих будинків, або зі своєю другою дочкою. Для впевненості свого наміру її туди відправити принесіть буклети і постійно розказуйте, яке в неї буже райське життя без такої поганої дочки і ще гіршого зятя.

 

А вона з другою дочкою ужитись не може, бо такі самі характери і не можуть довго бути поряд. Знаєте то страшно, але навіть тато від неї втікає бо їй вічно всьо зле.

 

Марусю, всі люди мають свої мухи, але зараз йдеться о то, що Ваша мама трошечки повинна ся стримати і прикусити язичка. І мусите якось то залагодити, бо вона Вас буде гризти, доки не догризе. Поговоріть зі священиком, може, він з нею проведе виховну бесіду. Або застраште її, шо відправите в будинок для престарілих. Мало Вам чоловіка з "дивнотами", ще й мама допомагає. Повічте їй, би не нарікала, бо шо си виховала, то си має. О!

 

може то все пропускати повз вуха? я не бачу іншого виходу... Не сприймайте все так буквально і серйозно, а тим більше не старайтеся запам"ятати.

а оце не треба, такі думки потім вилазять болячками (все йде з підсвідомості). Помолитися в такі хвилини не пробували?
Чесно кажучи мене обурив ваш допис, довго думала як би то написати пом"ягше, стирала, переписувала... Подорослішайте накінець!!! Який суїцид?? що за підлітковий прикол? на кого ви залишите маленьку доцю? хто її виховає? поставить на ноги??? Вам має бути соромно за такі думки, женіть їх подальше.

Адріасю, у вас лише одна доня! Мусите набратися сили бути їй достойною матір"ю. Далеко не все в житті дається легко, скоріше навпаки ... Я не знаю рецептів боротьби з втомою, окрім сну. а деперсія... Спасение утопающих - дєло рук самих утопающих і то таки так, вам можуть допомогти вибратися з болота, але обчиститися і не попасти туди знову вже ваша справа.

Подивіться на Ромка! скільки років важкої праці...
на Марусю-Маму, хіба їй легше з 4 дітками і купою роботи?

І ще, дивлюся на ті 2 фотки (з покажи личко і з хрестом)- краще б ви тоді поспали з малечею

 

Воно його і можна пускати повз вуха коли є внутрішня сила не боятись і сказати тим «доброжелятєлям» - а пішли б ви всі. А коли є хоч малесенька залежність що нема як тріпнути дверима, той все воно і обтяжує, тяготить, до низу тягне. А лихий і користає, бо постійно нашіптує на вухо «збуляся мєчта ідіота». Він спеціально те робить. Ми це розуміємо, але часами просто не вистарчає сили з тим боротись.
А проти депресії таки часами варто взяти лік час ві часу. Аби відчути знову жагу до життя, а там вхопиться той момент і вже не хочеться повертатись до старого.

 

Як же мені все набридло....Всі і все....на роботі-просто жах (не хочеться навіть описувати)...універ-вже поперек горла сидить з тими "чесними" викладачами, які "ніколи не беруть хабарів"....Окремі люди так дістали, що аж думка виникла "Як же я з ними раніше спілкувалася?"....знову поламався каблук...погода-жах...настрій ніякий....в голові безлад....на одинці навіть не можу все "посортувати" в тій голові...і ще болить душа...
ну от ніби все....цікаво, що ще мені бракує до "повного щастя"?

 

файної кавусі?

 

...і файного спілкування з файною людиною

 

Скоро свята. Великдень. Радість. А я не вмію святкувати з моєю мамою. Вона мене до сказу доводить. Що б я не робила, як би не старалась, вона всеодно знайде як пробудити в мені почуття провини. На Різдво я з температурою і ангіною жменями пила ліки, щоб прибирати вдома, бо свята! Чоловік мене розуміє, а мама нє? Абсурд!
Скоро буде друга серія. Знову стогони, що "скоро свята, а в хаті купа роботи, ой хто то буде робити, ой коли ж я то все сама встигну, ніякої помочі нівідкого, все мушу сама..."
Мені вже моторошно. І то ж моя мама.

 

А мене алергія посипала, вся шия нібито крапивою пройшлися Не можу зрозуміти на що, нічого такого не їла, запахи не дратували Весна, блін, йде... Знов на ліки сіла

 

Подивитися в дзеркало й подумати: "яка ж я файна!" Не сумуйте! Ви справді дуже файна! Я вас узагалі сумною не уявляю.

==============
Мені теж нині хочеться в цю гілку написати, але дві рідні "обставини" не дають.

 

я надіюсь вже нічо не бракує?

 

Ні Ірусь....вже нічого не бракує...хіба......ну добре...не буду про це

 

Тепер мені бракує. Як згадаю останній вечір... Ех, мені тут таких посиденьок дівочих ТАК бракує!!!
А додому прийшла, то аж тесть питався "чого то Ліля така окрилена". Отакі в нас форумлянки файнючі!

А щоби було до теми. Мене довгі перельоти літаком убивають. От і цього разу. Писати боляче, так шкіру висушило, а креми не допомагають ніякі, 9 годин польоту і тиждень лікування зволожуючими кремами...