Притчі про життя ...

Тема у розділі 'Філософія та мораль', створена користувачем terRen, 22 бер 2013.

  1. terRen

    terRen Дуже важлива персона

    р е к л а м а
    [​IMG]
     
  2. terRen

    terRen Дуже важлива персона

    [​IMG]
     
    • Подобається Подобається x 1
  3. terRen

    terRen Дуже важлива персона

    "Десятиліттями я живу в одному місці. Роблю ту саму роботу. Веду бесіди з одними й тими ж людьми. Сідаю за той же стіл у той же час і їм майже однакову їжу. Лягаю в один час в своє ліжко...
    Минають літа, але ніщо не міняється - ні довкілля, ні я. Бо не міняється моя душа. І це добре. Дивлюся на образи діда, батька, на своїх онуків і правнуків - і здається, що я на цьому світі був завжди. І буду вічно..."
    Андрій Ворон
     
  4. terRen

    terRen Дуже важлива персона

    Дорослий собака, побачивши цуценя, що ганяється за своїм хвостом, запитав:
    - Що ти так ганяєшся за своїм хвостом?

    [​IMG]

    - Я вивчив філософію, - відповіло цуценя, - я вирішив проблеми світобудови, які не вирішила жодна собака до мене;
    я дізнався, що найкраще для собаки - це щастя і що щастя моє в хвості, тому я ганяюся за ним, щоб зловити.
    - Синку, - сказав собака, - я теж цікавився світовими проблемами і склав свою думку про це. Я теж зрозумів, що щастя прекрасно для собаки і що щастя моє в хвості, але я помітив, що куди б я не пішов, що б не робив, він слідує за мною.
     
    • Подобається Подобається x 1
  5. terRen

    terRen Дуже важлива персона

    Притча про пекло
    Одного разу мудрець зустрів царя.

    “Звідки ти йдеш?” – Запитує його цар.
    “З пекла”, – відповідає мудрець.
    “І що ж ти там робив?” – Здивувався цар.
    “Мені потрібен був вогонь, – пояснив мудрець.
    – Я запитав, чи не поділяться вони зі мною вогнем. Але їх ватажок сказав мені, що вони вогню не тримають.

    Ну, і я здивувався – як же так?
    А він мені й відповідає:
    “Кажу тобі, тут вогню немає, сюди кожен приходить зі своїм власним”.
     
    • Подобається Подобається x 2
  6. npocmo

    npocmo дачник

    "как управлять миром, не привлекая внимания санитаров? " )
     
  7. vikont

    vikont New Member

    Притча про собаку и гвоздь
    Однажды человек шел мимо некоего дома и увидел старушку в кресле-качалке, рядом с ней качался в кресле старичок, читающий газету, а между ними на крыльце лежала собака и скулила, как будто бы от боли. Проходя мимо человек про себя удивился, почему же скулит собака.

    На следующий день он снова шел мимо этого дома. Он увидел престарелую пару в креслах-качалках и собаку, лежащую между ними и издающую тот же жалобный звук. Озадаченный человек пообещал себе, что, если и завтра собака будет скулить, он спросит о ней у престарелой пары. На третий день на свою беду он увидел ту же сцену: старушка качалась в кресле, старичок читал газету, а собака на своем месте жалобно скулила. Он больше не мог этого выдержать.
    - Извините, мэм, - обратился он к старушке, - что случилось с вашей собакой?
    - С ней? - переспросила она. - Она лежит на гвозде.
    Смущенный ее ответом человек спросил:
    - Если она лежит на гвозде и ей больно, почему она просто не встанет?
    Старушка улыбнулась и сказала приветливым, ласковым голосом:
    - Значит, голубчик, ей больно настолько, чтобы скулить, но не настолько, чтобы сдвинуться с места.
     
  8. Tenegor

    Tenegor New Member

    Чотири свічки

    В світлиці охайній, на чистім обрусі
    Свічки неяскраво горіли.
    Оскільки нікого не було в кімнаті,
    То стиха вони гомоніли.

    Їх було чотири. Озвалася перша:
    «Я свічка СПОКОЮ і МИРУ.
    Приношу я злагоду в кожну оселю
    І дружбу товариську щиру.

    Що коїться нині на білому світі
    Так важко мені зрозуміти!
    Як люди не вміють мене цінувати,
    Навіщо я маю горіти?»

    Зітхнула й погасла. «Моє ім’я – ВІРА,
    Що кожному душу зігрію.
    Втомилась з безвір’ям людським я боротись
    І вогник мій ледве жевріє».

    Подув вітерець і ту свічку згасив,
    І стало темніше в світлиці.
    Тоді третя свічка, що звалась ЛЮБОВ’Ю,
    Сказала четвертій сестриці:

    «Чини і багатство в наш час владарюють,
    Нема там до ближніх любові,
    Натомість, щоб серце любов’ю омити,
    Воліють напитися крові».

    Погасла і третя. Якраз у світлицю
    Хлопчина з подвір'я примчав,
    Потрапив у морок і дим недогарків
    І з докором всім прошептав:

    «Що робите ви? Я так ночі боюся!
    Я хочу, щоб днина настала!»
    Остання вже свічка ясніш спалахнула
    Й спокійно дитині сказала:

    «Не бійся, синочку, завжди так не буде.
    В житті твоїм збудеться мрія.
    Поки я горю, у пітьмі ти не будеш,
    Бо звуть мене люди – НАДІЯ».
     
  9. terRen

    terRen Дуже важлива персона

    Одного разу чоловік потрапив в корабельну аварію і був викинутий хвилею на безлюдний острів. Він єдиний залишився в живих і безперервно молився про те, щоб Бог врятував його.

    Кожен день вдивлявся в горизонт з надією побачити судно , що пливе йому на допомогу.

    Виснажившись остаточно, чоловік вирішив збудувати собі курінь з дощок, які викинуло на берег після корабельної аварії. Та одного разу, повернувшись на берег після пошуків їжі, він побачив, що його курінь охоплений полум'ям: дим стовпом піднімався до неба.

    Найжахливіше, що разом з куренем згоріли і всі його речі, що залишилися. Він залишився ні з чим. Чоловік більше не міг стримувати свого відчаю і гніву:

    - Боже, як Ти міг так зі мною вчинити? - Ридав він.

    Але на наступний ранок його розбудив гудок корабля, який плив до острова, щоб врятувати його.

    - Як ви дізналися, що я тут? - Запитав чоловік матросів.

    - Ми побачили димовий сигнал, - відповіли вони.
     
  10. npocmo

    npocmo дачник

    Корабель... аварія... усе у воді :facepalm:... люди рятуються хто як може...
    До одного підпливає човен... звідти кричать:
    - :preved:Залазь швидше!
    - Ні, мене врятує бог! :beee:
    І у наступні човни, що пропонували допомогу, не заліз... так і потонув :sad:
    Попав до свого бога і питає його:
    - Я ж тобі так вірив, чого ти мене не врятував? :dntknw::scratch_one-s_head:
    - Слухай, ти май совість, я за тобою кілька човнів послав... :acute:
     
  11. terRen

    terRen Дуже важлива персона

    - У мудреця запитали:

    - Скільки видів дружби існує?
    - Чотири, - відповів він.
    - Є друзі, як їжа - кожен день ти маєш потребу в них. Є друзі, як ліки, шукаєш їх, коли тобі погано.
    Є друзі, як хвороба, вони самі шукають тебе. Але є такі друзі, як повітря - їх не видно, але вони завжди з тобою.
     
  12. terRen

    terRen Дуже важлива персона

    Одного разу до батька прийшла дочка і з сумом сказала:
    - Тату, я так втомилася від всього, у мене постійні труднощі на роботі і в особистому житті, вже просто немає сил ... Як справитися з усім цим?
    Батько відповідає:
    - Давай я тобі покажу.
    Він ставить на плиту три каструлі з водою і приносить моркву, яйце і каву. Опускає кожен інгредієнт в окрему каструлю. Через кілька хвилин вимикає плиту, а дочка питає:
    - Що сталося з ними? Ну, морква і яйце сварились, а кава розчинилась...
    - Правильно, - відповідає батько, - але якщо ми подивимося глибше, то виявиться що морква, яка була твердою, після окропу стала м'якою і податливою. Яйце, яке раніше було крихким і рідким, стало твердим. Зовні вони залишилися такими ж, але внутрішньо змінилися під впливом однакового ворожого середовища - окропу. Те ж відбувається і з людьми - сильні зовні люди можуть розклеїтись і стати слабаками там, де крихкі і ніжні лише затвердіють і зміцніють...
    - А як же кава? - Здивовано запитала дочка.
    - О, кава - це найцікавіше. Вона повністю розчинилася в агресивному середовищі і змінила його - перетворивши окріп в чудовий ароматний напій. Є люди, яких не можуть змінити обставини - вони самі змінюють їх і перетворюють на щось нове, отримуючи для себе користь та знання від ситуації.
    Ким стати у важкій ситуації - вибір кожного.
     
  13. terRen

    terRen Дуже важлива персона

    Мудра притча про те, як реагувати на заздрість, злість і образи навколишніх.

    [​IMG]

    Жив-був старий мудрий самурай. У нього була група учнів і він навчав їх мудрості та бойового ремесла. Одного разу під час занять до нього зайшов молодий воїн, що прославився своєю нечемністю і жорстокістю.

    Його улюбленою тактикою був прийом провокації: він ображав противника, той виходив з рівноваги, відповідав на виклик, але в люті здійснював одну помилку за іншою і програвав бій.

    Так сталося і цього разу: воїн вигукнув кілька образ і став спостерігати за реакцією самурая. Але той незворушно продовжував вести заняття. Так повторювалося кілька разів. Коли самурай ніяк не відреагував і в третій раз, боєць в роздратуванні пішов геть.

    Учні уважно і з цікавістю спостерігали за процесом. Після відходу бійця один з них не витримав:

    – Учителю, навіщо ви терпіли його нападки? Потрібно було викликати його на бій!

    Мудрий самурай відповів:

    – Коли вам приносять подарунок поки ви не приймаєте його, кому він належить?

    – Своєму колишньому господарю, – відповіли учні.

    – Те ж стосується заздрості, ненависті і образ. До тих пір, поки ти не приймеш їх, вони належать тому, хто їх приніс.
     
    • Подобається Подобається x 1
  14. terRen

    terRen Дуже важлива персона

    Я навсегда запомнил этот урок

    "На сиденье рядом бушевал ребенок, лет шести.
    Его мама безучастно смотрела в окно, не реагировала.
    А он дергал и дергал ее за рукав. Ребенок что-то требовал или что-то утверждал.
    И тут вдруг она как развернется от окна к нему, как дернет его за руку на себя и как прошипит ему:
    - Что ты хочешь от меня?! Он запнулся.
    - Что ты хочешь, я тебя спрашиваю?! Да ты вообще знаешь, кто ты такой?! Ты никто! Понял?! Ты никто-о! — она это выдохнула ему в лицо, просто выплеснула.
    Мальчик смотрел на нее, и мне показалось, у него дрожит голова. Или это я дрожал. Почувствовал, как потеет спина.
    Помню первую мысль: — Неужели это она ему говорит?! О ком она думает в этот момент?! - Видеть тебя не могу, — прошептала она. - Ты же убила его! — сказал я, но никто меня не услышал.
    В маршрутке, как ни в чем не бывало, продолжали дремать люди. Я сидел, не шевелясь. А мальчик не плакал. Она отбросила его руку и снова развернулась к окну. Он уже не бушевал, притих, как-то сразу. Смотрел в разорванную спинку сиденья напротив и молчал.
    А у меня было желание встать и при всех, вот сейчас просто разорвать ее на части!
    Сказать ей: — Это ты б… последняя! Это ты никто! Ты же убила его! Клянусь, я бы сделал это!.. Мальчик сдерживал меня. Я закрыл глаза, стал глубоко дышать, чтобы успокоиться как-то.
    А когда открыл их, увидел конфету. Молодой парень, похоже, студент, такой светлый, кучерявый, в джинсовом костюме, протягивал конфету мальчику. Он еще встряхнул рукой, сказал: — Бери, это тебе. Тот взял. И тут же парень протянул ему вторую конфету. Мальчик помедлил и взял вторую.
    Дальше происходило действие, вспоминая которое, я еле сдерживаю слезы.
    Мальчик не стал есть, он коснулся маминой руки. Она не сразу повернула к нему лицо. Но все-таки повернула. И видно хотела добить его. Но он протягивал ей конфету. Она посмотрела на него, на конфету, я видел, она недоумевает. Тогда он вложил ей конфету в руку. Она, как обожглась, быстро вернула ему.
    - Я не хочу, — сказала. Две конфеты лежали у него на ладони. Руку он не опускал.
    - Ешь сам, — сказала она и тихо добавила, - я не хочу… Честное слово.
    Тогда он положил конфету к ней на колени.
    Никогда не забуду эту паузу. И эту взрослость. Передо мной за несколько минут этих мальчик стал мужчиной, а она из злой, раздраженной стервы стала красивой молодой женщиной. Во всяком случае, это я так почувствовал. Она молчала. Долго-долго молчала. Смотрела на него так, словно только увидела. Потом обняла. И он ее обнял. Потом он развернул конфету и дал ей. И пока она не положила ее в рот, сам не ел. Вы представляете такое?!
    Это был еще одни шок, но уже другой. Я тогда подумал о себе.
    Я подумал: — Вот ты сидишь, такой праведник, ты хотел встать, обвинить, ты хотел ее «разорвать», переделать. И ты бы ничего не добился, кроме скандала и брани. А этот мальчик, посмотри, насколько он мудр, как он велик, этот мальчик, он взял другим. И пронял до самых печенок, до сердца, до слез. - А еще этот молодой парень, который дал ему две конфеты, — подумал я, — он ведь не просто так дал две.
    Я огляделся… В заднем стекле маршрутки увидел этого молодого парня, он уходил вдаль по «моросящей» улице. А мама и сын сидели, склонив головы, друг к другу. Как молодые влюбленные, ей богу! Тут водитель объявил мою остановку. Я, выходя, дотронулся до руки мальчика. Я этим сказал ему: «Спасибо».
    Не думаю, что он понял, но это и не важно.
    Я навсегда запомнил этот урок. Запомнил-то, запомнил, но должны были пройти годы, чтобы я его осознал. Что это и есть настоящее воспитание. О котором не все взрослые знают. Что только примером и воспитывают.
    Не криком, не обвинениями, не битьем, нет. Только пример работает, больше ничто. И мальчик этот показал пример. И ей, и мне. И он изменил нас. Где он, этот мальчик?! Где ты, мальчик?! Что с тобой сегодня? Как же ты нам нужен всем, а?!
    Мы ведь без тебя пропадем."
     
  15. VasMT

    VasMT ПРХ-ПНХ!

    Женщина пришла к Конфуцию и спросила, чем многоженство отличается от многомужества.
    Конфуций поставил перед ней пять чайников и пять чашек, и говорит :
    - Лей чай в пять чашек из одного чайника. Нравится?
    - Нравится, - согласилась женщина.
    - А теперь, наоборот, лей в одну чашку из пяти чайников. Нравится?
    - Ещё больше нравится, - призналась женщина.
    - Дура! - заорал Конфуций, - Такую притчу испортила!...
     
    • Смішно Смішно x 2
а де твій аватар? :)