Минулого серпня моя подруга виходила заміж. Навчання в церкві проходили десь січень-лютий. Після кожного з тих навчання я бачила зміни в ній кардинальні - такі глибокі роздуми про відповідальність,яку несе кожен,хто вступає в подружжя. На останнє їх заняття потрібно було прийти з дружкою і дружбою. Лекцію вів священик-монах. Настільки була невимушена атмосфера, без пафосу, але так мудро. Аж мурашки по шкірі. В той час в мене якраз був період внутрішньої боротьби за себе. Цей стан я би пояснила так: коли людину,яка не вміє плавати, тримати у воді на глибині,але в один момент впустити - вона починає борсатися, відчуття, коли не можеш триматися ні за що і не відчуваєш ногами дня - це жахливо. І мені тоді було жахливо. Через кілька днів пішла до того священика на сповідь. Прочекала кілька годин - бо то був Великий піст. І вперше після сповіді відчула, що мені дійсно на душі стало світло. Зі мною була подруга,казала, що я сповідалась десь більше півгодини,а мені часу взагалі не було відчутно. Знайшла рівновагу і дякую за то Богу.
Відповідь: Історія мого навернення Ми з чоловіком також ходили туди на науку перед вінчанням. На мою думку це були одні з найкращих днів мого життя! Я незнаю як тим людям, які в нас викладали це вдається, але вони 100% найкращі! Навіть зараз коли маємо якісь непорозуміння в подружньому житті, одразу згадую слова отця Рафаїла,що любов не може бути досконалою вона як два камні, які труться один об оден і згладжують один одного поки нестануть гладкими,ось саме тоді прийде повне взаєморозуміння. Щиро дякую усім хто викладав нам ці уроки:п.Олі,п.Андрію з дружиною ну і найбільша вдячність о.Рафаїлу. А якщо хтось вагається чи ходити на науку перед шлюбом, то моя вам порада ОБОВ'ЯЗКОВО сходіть. Гарантую вам 100% навернення і усвідомлення що таке насправді шлюб(бо дехто за турботами про біле плаття, фотографа, оператора і ресторан забуває чого іде в цей день і до церкви)
Відповідь: Історія мого навернення Я Вас так розумію. Я вже писала, що я греко-католичка, а наречений -- православний. Коли ми пішли записуватись на шлюб, то виникли деякі додаткові перешкоди. То дуже багато знайомих мені в один голос казали ---то беріть шлюб в православній Церкві, там все просто, без наук ( не хочу чимось образити православних). Але і я, і мій коханий беззаперечно хочемо не лише "відходити" для галочки ці науки, а дійсно там зблизитись ще більше, духовно. Щодо мого навернення. Я виросла в віруючій сім"ї, але ...такі були часи, що хркстили і мене, і брата вдома. До Церкви почала водити прабабуся. За що їй дякую, за те, що навчила, що Бог є всюди і ми не були "прикріплені" за певним Храмом . Одну неділю ходили в Андрія, іншу --в Юра, в Михайла, і навіть в костел. Найчастіше ходили в костел і Домінікан, бо бабуся мала хворі ноги, а нам можна присісти. а потім почалась школа, танці, тренування....і неділя була єдиним днем, коли я могла вставати не о 6 ранку. І мене перестати "будити" до Церкви, щоб я виспалась. Зараз , коли виросла, я про це шкодую. В років 14 почала цікавитись українськими традиціями. А Бог і Україна --то є разом. Коли на Великдень сама вбралась в стрій і пішла до Церкви на цілу ніч, батьки здивувались. Почала частіше відвідувати Храм ...але не кожної неділі. Знаю, що Бог є...і він в мені. Вже тоді чітко знала, що після створення своєї сім"ї буду більш відповідальна. Моєю найбільшою мрією є в неділю з діточками в вишиванках піти до Храму, а потім прогулюючись містом їм розповідати про ангелях і Ісусика. Коханий в мене більш набожніший. І як ми почали разом жити ( знаю, що то гріх....) , то я його попросила, щоб він не дозволяв мені "відсипатись" в неділю.... І от, коли я з ним в неділю прихожу до Церкви , то відчуваю такий спокій ...вслухаюсь в кожне Слово Боже....і так мені затишно ...і я так рада, що Бог прийшов до мене через кохання...Думаю, вже незабаром будемо ходити втрьох...
Відповідь: Історія мого навернення Наскільки я розумію то ви ще не знаєте куди будете ходити на науку?
Відповідь: Історія мого навернення Знаємо ...В Домінікани. Хотіли вже в березні піти ( весілля в серпні, але саме на дні науки випадає найбільша в Україні туристична виставка, так що прийдеться на квітень перенести напевно)
Відповідь: Історія мого навернення Але не переносьте ще далі, бо потім усе буде в спішці! Ось наприклад, з нами було дві пари в яких посередині ,а в других майже в кінці науки вже було весілля!!! Ну хіба це нормально? Одразу видно шо приходили тільки для галочки... Можливо на те були свої причини, але я важаю що до цього треба ставитись серйозно,тому що це фундамент на ціле подружнє життя!!!
Відповідь: Історія мого навернення неа ...ясно , що не буду відтягувати ..навпаки, планую все так, аби бути максимально вільною в ті дні. Просто ми з коханим зараз відкриваємо спільну справи ..і та виставка є дуже важливою ....Та й одна з форумчанок буде в березні ходити...(( В мене знайома казала, що "неофіційно" одне пропущене заняття в їхній Церкві коштувало 10 грн....от цього я вже точно не розумію.....Я так не хочу .Я навіть готуватись до наук почала -- згадую, як до першого ПРичастя готувалась ...перечитую Біблію, згадую всі гріхи П.С. А ми , до речі, майже сусіди) я живу на Виговського 49
Відповідь: Історія мого навернення Нє ну то вже взагалі.... Нам про гроші сказали на перед останньому занятті, роздавали різну літературу і попросили дати хто скільки важає за потрібне...(можна взагалі нічого не давати,а ми дали здається 100грн) Щодо пропущених занять, то їх просто вписали у свідоцтво і вже той священник який давав шлюб нам їх пояснив(ми пропустили тільки одне заняття за досить важливої причини!) Успіхів!!! Нехай Бог вам допоможе!!! Я ще про це подумала, коли десь на форумі вичитала про "Аеліту".
Відповідь: Історія мого навернення Я так і подумала. Класно. Він із моїм чоловіком разом вчився. У Любліні. Цікаво, чи він вже закінчив навчання у Римі. Мій духівник теж був при церкві Михаїла, коли там ігуменом був о.Севастіян. Але він не був студитом. А вчені студити всі дуже класні. А в о. Юстина ми навіть удома були. Його там досі Юрчиком кличуть.
Відповідь: Історія мого навернення Ще минулого року здається їздив до Риму. Така енергетика в нього, що просто не можна після зустрічі з ним бути байдужим до життя, до Бога. Додано через 9 хвилин Піду я зараз до тої церкви,дуже давно там не була.
Відповідь: Історія мого навернення Ми також проходили науки в студитів в церкві Михаїла, але нас вчив отець Орест (здається) він був настоятелем в цей час. А шлюб брали в Домініканах, в отця Володимира - учня моєї мами. Він наше училище закінчував. Молоденький, тоді якраз недавно висвятився. Доречі, ми перед шлюбом вже жили разом то коли отець вчив як поступати в тих чи інших побутових питаннях - ми одне на одного переглядались, бо це вже пережили але не вміли правильно на це відреагувати. А там і навчились, хоча мій чоловік зауважив що багато пар там дійсно були лише так «на одцепніка»
Відповідь: Історія мого навернення І отця Ореста теж знаю. Але він старший вже. А отця Володимира прізвище яке? Бо, певно, теж студит.
Відповідь: Історія мого навернення А яка ваша думка щодо цього вислову? Нехочу нікого обговорювати(незвикла це робити)але мене це просто дуже задіває за живе... Навіщо брати шлюб і лукавити перед Богом,якщо ти навіть не розумієш усієї відповідальністі, яку ти несеш перед Богом,дружиною,рідними і так далі коли береш шлюб. Може мені це хтось пояснити....для чого такі люди беруть шлюб - бо всі так роблять, чи немають де знимки робити, чи шо...
Відповідь: Передподружні науки Я вже десь писала, що маю знайомих, які брали шлюб в православній Церкві лише тому, що там наук нема. ( в одній парі дівчина православна, а інші повністю католики). Я такого не розумію. Так, я не ділю Церкву і Бога. Для мене нема різниці --церква, костел. Якщо чесно, то я буду себе вважати дружиною лише після Вінчання , а не розписки. І хочу бути хорошою дружиною і мамою. Тож, думаю, що на науках мені "відкриють очі" на мої недоліки...