Суть говна от этого не менялась, кто кому бы не попадался на глаза первым... То ли Полковник говну, то ли наоборот...
Научная - да. Не слышал о таком. Примеры публикаций "трудов" Лысенко за рубежём будут? Лично я искал - не нашёл. Но в любом случае, Ваша позиция понятна. Она очень универсальна: "я не верю", и смысла что-то доказывать нет. Ибо вы "уйдёте" в "глубокое отрицание фактов".
Скажу чесно,що,навіть перебуваючи в фекаліях...е-е-е...в компартії,в Полковник залишився людиною,на відміну від окремих катреністів і прочіх патійотів....
И есть ещё достаточно... Свою позицию я уже изложил. И не надо думать, что Вы обладаете истиной в последней инстанции.
Спасибо, хоть знать буду. ---------- Додано в 00:34 ---------- Попередній допис був написаний в 00:28 ---------- Да при чём тут истина? Я привык к возражениям сконтраргументами, а не просто по принципу "верю-не верю". ---------- Додано в 01:17 ---------- Попередній допис був написаний в 00:36 ---------- Кстати, забыл уточнить, труды Лысенко были отпечатаны именно за рубежём, или в типографиях СССР, но на иностранных языках, как, например, это делалось с трудами Ленина?
А что, Вы знаете типографии в СССР,которые ставили лого Internationl Publishers. New York? Выходит вы тоже не верите. Причём в мелочах. А от меня требуете, чтобы я верил по-крупному. Повторяю, если это издано за рубежом, то это ещё не значит, что это правда...
Я, в отличии от Вас, хотел бы разобраться в ситуации, и не заявляю с ходу, что всё это ложь. В любом случае, другой научно обоснованной "правды" я пока не встречал.
Нє...єсть настоящіє укрАінци!!!! і встанут оні живим бар'єром протів кітайскава нашєствія на дальнєвосточниє рубєжі іх любімава гасударства. http://youtu.be/El7vnA88Hbo — Ну, а ви знаєтє, што Путін — мілліардер? — Та, нам нє важно... Нєважно, шо он міліардер... Он проводіт... Он — государствєннік! — Нам нє нравится Украіна,.. — ...і вообщє ваше сраноє государство... — ...і как воруют здєсь, і бендеровци і бандіти.
Колись у Львові випадково, краєм вуха почув фрагментик екскурсії для якихось росіян чи то російськомовних українців. Оповідач запитав, що, на їхню думку, означає слово "Україна", а всі, такі щасливі, як не вигукнуть хором: "Окраина!". Я здивувався, бо, здавалося, ось це "окраїна" встигло прозвучати навіть швидше, ніж саме запитання. І країна, до якої вони приїхали, вже наче не в центрі Європи, а десь і справді скраєчку. Насправді ж там ішлося не про Україну, а про все ту ж Глухоманію. Тобто манію до глухоти: не чув і чути не хочу. Юрій Винничук
