Як боротися із депресією, зневірою, розпачем - порадьте щось, люди

Я, наприклад, відношуся до таких людей, які все тримають у собі. Ну не хочеться "напрягати" інших своїми проблемами. В мене зараз дуже важка депресія. Це вже навіть не депресія, а хвороба. Щоб її вилікувати не хватає або часу, або сил, або грошей. В мене вже такий стан, що не то що я не пам'ятаю, коли в останній раз сміялася, чомусь раділа, а й навіть жити інколи не хочеться...

 

а оце не надо!!! сама це пережила і тепер радію тому шо зі мною все добре у фізичному плані. а все зпрпди кого!!!! ой, як згадаю так і зле відразу робиться. не завжди негатив потрібно пускати в своє життя, адже Ви сильніші за нього!!!!

 

. Та я б рада була б не впускати цей весь негатив у своє життя, та мені здається, що він мене постійно переслідує.

 

маэ бути просто той переломний момент, переоцінка цінностей, коли починаєш розуміти - на що варто витрачати себе, а на що ні... і що насправді більшість наших переживань не мають поважної причини..

 

в мене таке ж відчуття було, поки я себе в руки не взяла і сама себе не висварила!!!
якщо розібратись в мому житті теж радлсті нема. нема особистого життя, нема сімї і коханої людини, нема того чого б хотілось...
але інша сторона медалі... в мене є робота завдяки якій я живу, сплачую кредити і нормально харчуюсь, в мене є батьки які мене люблять (не важливо шо вони за тисячу км. від мене), в мене є друзі (не важливо шо бачу їх раз в тиждень або й рідше)... в кожній причині є хороша і погана стророна, а яку сторну хочете бачити ви???

 

В мене переломний момент вже 2 роки тягнеться... Деколи сиджу і думаю, чи довго я так витримаю? І чи взагалі витримаю? Ось ці роки жила і страждала, мучилася, плакала, і коли, вже нібито все стало більш-менш добре: є хороша робота, улюблений синочок, тут з'являється "тато" мого синочка і просто так, хоче налагодити зі мною стосунки? А я жити через нього ці 2 роки не хотіла. І все життя він мені "поломав", а що тепер?

 

А я входжу в то число

 

Видно купуєте не те шо треба, тому і нервова. Нерви, то зле. Шо б не було депресії і нервів найліпше випити сотку перваку і лєгати спати.

 

А ЯК БЕЗ ВАС??????????
і більше не хочу цих глупих питань!!!!!!!!

якшо зможете пробачити і пустити знову його в своє життя, пробачте і пустіть, дайте людині другий шанс... гірше вже не буде.
але якшо хоть на мить ви сумніваєтесь, то задайте собі питання, чому я мучусь через нього???

 

Я хочу сказати з власного досвіду, що кожна людина індивідуально бориться з депресією...бо і причини теж індивідуальні....Мені допомогли впершу чергу близькі люди, хороший психолог і час...але це тільки хороше підгрунття...всеодно все залежить від самої людини...якщо своє серце налаштувати на любов і позитив, то любов і прийде ...а якщо вічно себе "грузити", то нічого доброго з того не буде...Щоб бути щасливою, треба перестати бути нещасною....

 

Мучусь, бо досі люблю його і він батько моєї дитини. Але так важко, важко пробачити його зради, його слова образливі і те, що він нас з сином покинув.

 

Маю одну негативну рису...я страшно ідеалізую людей...от у моєму випадку: я зовсім не хочу принизити свою колишню любов, але хочу сказати, що то просто закомплексована егоїстична персона, їжак,який не допусає до себе нікого своїми колючками...Я його ідеалізувала ж перед ним, і це була моя помилка...Я його підняла в його ж очах "выше крышы"...про що і поплатилася дорогою ціною..

 

Ні, просто не люблю по магазинах лазити. От у книжковому я би жила, а решта... Стараюся, аби закупи довго не тривали, інакше весь день котикові під хвостика.

 

Хоть може я і Йолуп, але вас розумію. Я такий самий.

 

Правильно, найщасливіші - бльондинки. ))))

 

Гумор - ще один непоганий засіб від депресії, проте, загалом, я проти стереотипів. Я от бльондинка, а не можу собі дозволити такої розкоші - не думати, особливо за прийдешнє - такий час, така країна. I wish I could...

 

..... А я ще один дієвий засіб віднайшла для себе особисто , як побороти депресію, апатію, зневіру, розпач і т.п.( одним словом, всі ті речі,котрі людину "закатують під асфальт" - здається , що назавжди) . Признаюся чесно, що в такому "закатаному " стані перебувала я більшу частину цієї осені .
Так от, мій новітній метод подолання депресії - це читання в даній темі Ваших дописів, шановні друзі, шановні форумляни.
Сила слова - велика сила. А ]добре слово краще за всякі там пігулки, антидепресанти тощо.[/U]
Спасибі всім, хто відгукнувся. Хто писав щиро чи іронічно. Хто давав різні поради, і не тільки теоретичні.Хто ділився власними особистими пережиттями, болючими власними втратами, спаленими емоціями. Хто розказував про власні шляхи долання цієї глибокої душевної кризи ( хвороби?).
Щиро вдячна всім небайдужим. Перечитуючи на протязі останніх днів дописи на цій темі, я справді для себе знаходила в них багато раціональних зерняток. Я їх неначе "вилущувала" з-поміж іншого, приміряла до себе, до своєї ситуації. І несподівано почала відчувати якусь опору. Спочатку маленьку, а потім..
А потім буде більше - я вірю . Одним словом, Я НЕ ЗДАМСЯ БЕЗ БОЮ ( це я зараз подумки співаю з Вакарчуком).
Не все так погано в нашому житті!
Дякую ще раз щиро всім. Пишіть ще . І БУДЬТЕ ЩАСЛИВІ!

 

З власного досвіду. Хочете побороти депресію - будуйте хату. Я свою минулорічну депресію так і подолала. Як почалися розборки з майстрами, продавцями і тп, то на депресію вже часу не було.

 

А я чуть-чуть похвалюся: я вилікувала свою депресію! І тепер мені хочеться жити, радіти кожному новому дню. Хочеться гори перевернути, стільки сили ця депресія забрала...

 

не втікати від людей, заставляти себе працювати фізично... і дай Бог коли погано то знати що ті потрібен....